Наші душі хронічно "трьохсоті".
Біль замерз,
Біль уже не болить...
Сліз нема...
Десь у кленах високих
Заблукала спотворена мить,

Що завила сиреною гучно,
Обіцяючи безліч смертей.
Може "оптом",
А може "поштучно",
Чи дорослих, чи зовсім дітей.

Ці "жнива" не залежать від часу -
Літо, осінь, холодна зима...
На Різдво, до Медового спасу
Без запрошень приходить біда.

Хтось сміється, вдивляючись в пекло,
Що самі ж заподіяли нам.
І не знають, яка небезпека
Спадком буде їх донькам й синам.

Бо не буде спокою нащадкам
Тих, хто тисне спокійно курок.
І не мають ні думки, ні гадки,
Як життя преподасть їм урок.

Присмак крові назавжди у роті
Відчувати їм сім поколінь...

Наші душі надовго "трьохсоті".
Та відновимось з часом...
Амінь...
Наталі Рибальська,
9.01.24

29 липня за новим церковним календарем - Різдво Миколая Чудотворця.
Нехай святий оберігає тебе, твою родину і всю нашу Україну!

Читаю вже першу книгу "Аніка" з трилогії "Людина з нізвідки". Напевно, кожна людина хотіла б опинитися в минулому чи в майбутньому столітті, або навіть тисячоліття, і саме про це йдеться в цій книзі. Про що йдеться, зараз поясню. В якомусь недалекому майбутньому нашого тисячоліття техніка настільки придвинута, що не потрібно керувати странпортом, усе робить замість людині штучний інтелект. А ще є інші цікаві технології. Складно описати, що я маю на увазі, але цікаво читати таку фантастику, хоча мені і не звично таку книгу читати, але мені дуже подобається!👍 І там на такій техніки не їздять, а літають і така техніка називається льотка, це ніби капсула, в якій сідає людина, наказує ШІ куди летіти, або навіть спускатися, що називається кротовиною, я її уявляю як ямою з трубопроводами у вигляді американських гірок. Через цю кротовину за допомогою льотка людина і потрапляє до минулого, або майбутнього часу. І за цей час треба встигнути повернутися назад, бо кротовина закривається і герої не можу потрапити до свого століття. До речі, про плутанину з часом. Це нагадало мені оці григоріанські, юліанські і новоюліанські календарі, через що немає згоди в церковном світі. Як відомо, через деякий час, якщо за нашим новоюліанським стилем 25 грудня Різдво Христове ще буде визначатися, то за старим юліанським календарем Різдво Христове вже не 7, а 8 січня буде визначатися. Щось подібне відбувається й в цій фантастичній книзі коли герої потрапляють в різний час в минулому чи в майбутньому столітті, чи тисячолітті, там теж час не так йде, навіть години, хвилини, секунди, пори року, місяці і так далі. І одне невірне рішення, дія, чи крок може все змінити у часі. Головне що там немає інопланетян, а якщо і буде, то сподіваюся їх буде мало. Мені дуже сподобався оцей момент, коли Анхалія з майбутнього у часі зустрілася з своєю прабабусею, і через те що вона розговорилася з нею, у часі, роках і століття все заплуталося і тепер героям доведеться все розплутати і повернути все на своєму місці. А ще, я не буду вдаватися в подробицях, мені дуже сподобалася історія з маленьким динозавриком, хто читав цю книгу зрозуміє, про що йдеться.😉 Дякую Вам, пане Романе за такі цікаві історії. Міцного здоров'я, творчого натхнення та хай Вас береже Бог!💙💛🙏

РІЗДВО ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО IOAHA

Після явлення архангела Гавриїла священнику Захарії з обітницею про народження сина, єв. Лука починає розповідь про Благовіщення. І в своїх словах той самий архангел сповіщає Діві Марії: «Ось і Єлисавета, родичка Твоя, яку називають неплідною, і вона зачала сина в старості своїй, і їй вже шостий місяць» (Лук. 1:36). Отже, двоє синів, два хлопчики, два Різдва: Предтечі і Месії, Пророка і Господа, Проповідника покаяння і Спасителя світу. Різдво Іоана Хрестителя є малим Благовіщенням, в якому сповіщається прийдешнє спасіння, а йому - Іоану - належить готувати прихід Спасителя. Є ще одна важлива деталь в оповіданні про видіння Захарії. Захарія зніяковів, тому що найбільші видіння можуть бентежити і святих. Затим Захарія стає німим аж до народження свого сина Іоана. У цій німоті ми бачимо своєрідне покарання за те, що він не повірив словам архангела (Лк. 1:19). Однак німота Захарії носить ще й інше значення: мовчання про таємницю. Народження Іоана Предтечі проголошення того, що Старий Завіт завершується. Він - Іоан - і є останній Пророк Старого Завіту і одночасно перший служитель Нового. Іоан - Пророк і Предтеча. І в цих двох словах в повній мірі розкривається його служіння, його служіння - останній акорд Старого Завіту, що відходить, як предтечі, вихователя до Христа. Ісус Христос говорить про Предтечу, що «з народжених жінками не було більшого за Іоана Хрестителя; але менший в Царстві Небесному більший за нього» (Мф. 11:11).

З відривного календаря "З вірою в душі" за 24 червня.
-----------

#архів
Різдво на Харківщині, початок ХХ століття.

#Наші_традиції

ОЙ НА ІВАНА, ОЙ НА КУПАЛА...

24 червня Православна церква за новим календарем відзначає Різдво Іоанна Предтечі, проповідника, який хрестив Ісуса Христа. У народі ж свято відоме як Івана Купала.

В Україні Купало святкували щонайменше з XIII століття - такий вік перших письмових згадок про це. Тоді Івана Купала був присвячений літньому сонцестоянню і розквіту природних сил.

Після хрещення Київської Русі церква приурочила його до дати народження Іоанна Хрестителя і намагалася замінити купальські звичаї на християнські. Хоча українці продовжили відзна-чати Купало з покоління в покоління, але вже не вкладали в торжество язичницького сенсу.

Головними персонажами свята були Купало і русалка Марена. Їх виготовляли у вигляді солом'яних опудал. У центрі села українці ставили купальське дерево, навколо якого водили хороводи і співали пісні. Наприкінці свята дерево спалювали і розводили багаття. У деяких регіонах замість деревця спалювали опудало Марени.

Увечері пари стрибали через багаття. Якщо під час стрибка пара не розімкнула руки, то назавжди буде разом. Також вважається, що жар від багаття очищає душу. У вогні спалювали старі речі та одяг хворої людини. Дівчата в свято плели вінки і пускали на воду.

З відривного календаря "Український народний календар" за 24 червня.
-----------

Вчора ухайдокалася так, що заснула ще до опівночі, чого зі мною вкрай рідко трапляється!:)

Ранок почався не з кави, а з дзявкання собаки Лєді!:)
Бреше незатикабельно!
Але ж бреше десь далеко???

Я сплю!:)
Чую її та сплю ж?:)
Уві сні розмірковую собі, що ця ходяча вухаста проблема, мабуть, в черговий раз підкопалася під паркани та пішла собі в СЗЧ? А тепер хоче додому та волає десь у городі про допомогу?:)

Йду на звук!
Де знайшлася та Ллллєдя?:)
В гостьовому будиночку, який ми ніяк до ладу не доведемо після моїх біженців!
Аж підскокує в кріслі, що стоїть біля вікна!:)
Й з ентузіазмом бреше!
Ааааа на вікні сидить незворушний сусідський кіт, якого ми називаємо Цюпою!:)

Прийшла собі тварина на ночівлю в вільний будиночок, натрапила на якихось там Лллллєдєй й додому дістатися не може!:)

Ррррррозігнала усіх!:)
Не Лєдя!:)
Я!:)

Кіт цей наше обійстя дуже любить!:)
В городі тусить, від нас навіть не тікає, знає, що ми його не ображатимемо!

В квітниках моїх спить!

Щовечора займає місце біля іржавіючої автівки тих же ж біженців.
Нащо?:)
А тому що!:)

Вважає, що прийшов час вечірньої руханки для моїх собак!:)
Години півтори там сидить, як прибитий!:)
Години півтори три моїх собаки мерехтять під брамою та грудаками хвіртку намагаються знести!:)
Години півтори біснуються та брешуть, так!:)

Тільки пʼятнадцята трапилася, а я вже бурхливо фінішувала?:)

Як то кажуть, майстерність не пропʼєш?:)

Найголовне, правильно скласти алгоритм дій!:)
Щоб ланцюжок справ не переривався!:)

Зранку наскубла чорної малини та залишки ірги.

На плиту поставила дві каструлябії води!

Перемила слоїки.
Настерилізувала кришок!

Перемила всі фрукти-ягідки, які збирала вчора та сьогодні!

Розклала по слоїкам вишні, іргу, йошту, малину!
В кожен слоїк насипала по склянці цукру!

Тут й вода в меншій каструлі закипіла!
Поки заливала окропом та закатувала перші банки, закипіло вже й і більшій каструлі!

Вийшло 13 банок!

А ще ж достигає два різновиди аличі!
А пізніше яблука підіпруть!
Ааааа ще пізніше - бузина з виноградами!!!
Смородини та ту малину, що ще стигнуть, скубтиме Ірина Олександрова. Замороджуватиме собі на зиму!

Це ж я тільки про солодке!:)
Про кабачки, огірки, помідори, перці я думатиму навіть не післязавтра!!!

Було б кому все те заплановане пити та їсти?
Й хоча готуємо себе до гіршого, таки сподіваємося на краще!!!
Сподіваємося, що завтра в нас буде!
А ще краще, щоб був листопад?
Бо баба Надя до листопаду забороняла цьогорічну консервацію їсти!:)
Потім Миколая, Різдво, Маланки, Василя, Хрещення?:)
А там дивися, й до весни дотягнемо?:)

Поки що червень - всекапець!
Вже липень!
Показники передали?

Ви там як?

#Наші_традиції

ОЙ НА ІВАНА, ОЙ НА КУПАЛА...

24 червня Православна церква за новим календарем відзначає Різдво Іоанна Предтечі, проповідника, який хрестив Ісуса Христа. У народі ж свято відоме як Івана Купала.

В Україні Купало святкували щонайменше з XIII століття - такий вік перших письмових згадок про це. Тоді Івана Купала був присвячений літньому сонцестоянню і розквіту природних сил.

Після хрещення Київської Русі церква приурочила його до дати народження Іоанна Хрестителя і намагалася замінити купальські звичаї на християнські. Хоча українці продовжили відзна-чати Купало з покоління в покоління, але вже не вкладали в торжество язичницького сенсу.

Головними персонажами свята були Купало і русалка Марена. Їх виготовляли у вигляді солом'яних опудал. У центрі села українці ставили купальське дерево, навколо якого водили хороводи і співали пісні. Наприкінці свята дерево спалювали і розводили багаття. У деяких регіонах замість деревця спалювали опудало Марени.

Увечері пари стрибали через багаття. Якщо під час стрибка пара не розімкнула руки, то назавжди буде разом. Також вважається, що жар від багаття очищає душу. У вогні спалювали старі речі та одяг хворої людини. Дівчата в свято плели вінки і пускали на воду.

З відривного календаря "Український народний календар" за 24 червня.
-----------

Читаю вже першу книгу "Аніка" з трилогії "Людина з нізвідки". Напевно, кожна людина хотіла б опинитися в минулому чи в майбутньому столітті, або навіть тисячоліття, і саме про це йдеться в цій книзі. Про що йдеться, зараз поясню. В якомусь недалекому майбутньому нашого тисячоліття техніка настільки придвинута, що не потрібно керувати странпортом, усе робить замість людині штучний інтелект. А ще є інші цікаві технології. Складно описати, що я маю на увазі, але цікаво читати таку фантастику, хоча мені і не звично таку книгу читати, але мені дуже подобається!👍 І там на такій техніки не їздять, а літають і така техніка називається льотка, це ніби капсула, в якій сідає людина, наказує ШІ куди летіти, або навіть спускатися, що називається кротовиною, я її уявляю як ямою з трубопроводами у вигляді американських гірок. Через цю кротовину за допомогою льотка людина і потрапляє до минулого, або майбутнього часу. І за цей час треба встигнути повернутися назад, бо кротовина закривається і герої не можу потрапити до свого століття. До речі, про плутанину з часом. Це нагадало мені оці григоріанські, юліанські і новоюліанські календарі, через що немає згоди в церковном світі. Як відомо, через деякий час, якщо за нашим новоюліанським стилем 25 грудня Різдво Христове ще буде визначатися, то за старим юліанським календарем Різдво Христове вже не 7, а 8 січня буде визначатися. Щось подібне відбувається й в цій фантастичній книзі коли герої потрапляють в різний час в минулому чи в майбутньому столітті, чи тисячолітті, там теж час не так йде, навіть години, хвилини, секунди, пори року, місяці і так далі. І одне невірне рішення, дія, чи крок може все змінити у часі. Головне що там немає інопланетян, а якщо і буде, то сподіваюся їх буде мало. Мені дуже сподобався оцей момент, коли Анхалія з майбутнього у часі зустрілася з своєю прабабусею, і через те що вона розговорилася з нею, у часі, роках і століття все заплуталося і тепер героям доведеться все розплутати і повернути все на своєму місці. А ще, я не буду вдаватися в подробицях, мені дуже сподобалася історія з маленьким динозавриком, хто читав цю книгу зрозуміє, про що йдеться.😉 Дякую Вам, пане Романе за такі цікаві історії. Міцного здоров'я, творчого натхнення та хай Вас береже Бог!💙💛🙏

#архів
У 1920-х увійшов у моду ручний розпис колін фарбою. Нижче наведені рядки зі статті газети «The Des Moines Register», від 2 серпня 1925 року:

📌
«Що може бути більш привабливим для ока, ніж розписані вручну коліна? Відповідь, звичайно ж, два розписані вручну коліна. І відтепер світ може очікувати, що на ямочках колін Флаперії можна буде побачити намальоване серце, що кровоточить, або будь-який інший малюнок на власний вибір» …

… «Це дивна і красива мода, - заявила пані Маурер, - представник комісії з Чигако. Малюнки на колінах, намальовані вручну, інтригують. Деякі малюнки прості, деякі складні. Деякі дівчата віддають перевагу квітці або групі квіток дивовижних кольорів. Іншим подобається портрет або невеликий пейзаж».

🤩 Ця мода зникла разом з Великою депресією, але повернулася в 1960-х роках. Згідно зі статтею 1966 року в газеті «Фредерік Ньюз Пос», одна жінка розмальовувала коліна так часто, що могла
«нафарбувати їх швидше, ніж нанести макіяж».

Чоловіки, опитані в тій же статті, говорили: «Мені подобається бачити чисту шкіру» або «Я вважаю, що це досить смішно».

🎨 Деякі жінки розмальовували коліна відповідно до свого вбрання чи пори року, наприклад, червоним і зеленим на Різдво або помаранчевим і чорним на Геловін.

Дехто також розмальовував коліна гаслами чи повідомленнями, наприклад, "Голосуй за жінок" або "Я люблю тебе".

✨А деякі жінки використовували трафарети або шаблони для створення більш складних малюнків на колінах, таких як зірки, серця або тварини.