ОРДИНЕЦЬ І ВБИРАЛЬНЯ

Яко́сь в селі одно́му
Зайшов москаль до хати,
Зайшов гучніше грому
Й почав скрізь заглядати.

Ходи́ть став по будинку,
Все ни́шпорить, шукати,
Неначе дикови́нку,
Почав все розглядати.

Й побачив у куточку
Він виріб керамічний.
Неначе глек, чи бочку,
Чи корабель космічний.

До нього доторкнувся
І нижче нахилився,
Від по́диву замкнуся
І знову придивився.

– А что это такое
И что с ним надо делать?
И это что такое?
Изволь же мне поведать.

Зачем же эта чаша?
Воды в ней очень мало.
Иль бочка это ваша?
Оттуда что достала?

– Невже не знаєш що це?
Невже таке не бачив?
Ти звідки будеш, хлопче?
Не плем'я ж дике, наче.

Не бочка це з водою,
Та й зовсім це не чаша.
Що, парубче, з тобою?
То це вбиральня наша.

– Я прибыл из россии,
И я – освободитель,
Я – отпрыск тирании,
В меня есть покровитель.

Не видел я такое.
Зачем эта вбиральня
И многое другое?
То это не стиральня?

– Ну як тобі сказати?
Це – унітаз звичайний .
І воду тут зливати,
Щоб все було охайно.

– Нигде не видел сроду
Я в доме туалеты.
А как залить там воду?
Как-будто табуреты.

– То вірю в це охоче,
Для тебе – дикови́на.
Ти в Україні, хлопче,
Й це все тобі чужи́на!

Враз мародер-ординець
Став унітаз зривати,
Такий дикар-злочинець
Прийшов до нас до хати.

Прийшли тут воювати
Із мирним всім народом,
Майно все розкрадати
Усім рашистським збродом.

Себе тут показали
Як вбивці-мародери,
Бо ми, як їм сказали –
Нацисти і бандери.

Прославились ординці,
Тупії дикобрази.
Й таких не поодинці –
Зривають унітази.

Й це лиш шматочок то́го
Про рівень кругозору,
Всього́ нутра́ гнилого,
Що сунеться додолу.



14.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

#поезія
Бог ще любить тебе, бо з усіх неймовірних станів,
З-поміж галасу, терпкості і нестерпності днів,
З-поміж болю і снів він обрав для тебе кохання.
З-поміж тисяч облич він обрав для тебе її.

Він не зняв із плечей твого болю важке каміння.
Не сховав від зими, від мовчання, від гострих слів.
Та навчив берегти це єдине живе й нетлінне –
Для тієї, якою вже дихаєш стільки днів.

Він тебе перевів через втрати, дороги, втому,
Через дні, де любов обпалює, не рятує.
Там, де вчився мовчать, не даруючи час нікому,
Зараз ніжно і тепло вії її цілуєш.

Він її змалював із твоїх мовчазних світанків,
З небосхилу, з книжок, заповітних твоїх пісень,
Із терпіння, що йшло крізь самотні роки і ранки –
Все земне й неземне він уклав у єдиний день.

Він зберіг вас обох, як світу тріщали основи,
Коли віра хиталась і падала ниць до ніг.
Ти міг би не знати її – не зустріти ніколи,
Та саме її він для тебе одного зберіг.

Nadiia Artiukh

#поезія
Я згадую тебе... і твої руки,
Солодкі, мов нектар, п'янкі вуста.
Без тебе я терплю душевні муки
І скриня щастя зовсім щось пуста.

Мені давав ти неосяжні крила.
Для мене ти цілий безмежний світ.
Тебе сама, сама я відпустила
Та мрії линуть знову у політ.

І знов приходять в сни минулі весни
І наші романтичні вечори.
Здається, в серці все от-от воскресне,
Як знову не нагрянуть холоди.

Я згадую тебе... вже тільки згадки.
На все давно поставлена печать.
Не думалось колись, не було й гадки,
Що прийде в серце туга і печаль.

Що згубляться десь почуття любові,
Які раніш палали, мов вогонь.
Були ми вдвох на все в житті готові.
Мої не випускав з своїх долонь.

Тулив мене до серця, наче квітку,
Яка для тебе розцвіла в саду.
Було нам добре разом взимку... влітку...
...Лиш спогади у серці бережу.

Оксана Козак

Просили передати для тебе.

#думки
Все відбувається так, як має. Кожна мить, рішення, вибір, зустріч, людина, помилка, урок, крок уперед, крок назад, розбите серце, кохання, невдача, прорив, мрія.
Усе це маленькі точки, у тому числі складається твоє життя.
Будь-який досвід тягне за собою наступний, і, хоча зараз може здатися, що всі ці частини, ніяк не пов'язані і розкидані по різних місцях, одного дня ти зможеш поєднати їх воєдино.
Коли ти це зробиш, до тебе прийде усвідомлення того, що життя, позбавлене навіть однієї з цих точок, не зробило б тебе тією людиною, якою ти є.
Вір, що у твоєму житті все відбувається так, як має бути, так, як правильно для тебе.

13 грудня 1963 року, пішов з життя 28-ми річний український поет Василь Симоненко... Пішов після того, як був по-звірячому побитий міліціонерами, а помер, як і мало бути в таких випадках - від ..."раку нирок"...
А скільки їх талановитих, розумних, чесних, справедливих, безмірно люблячих свою неповторну Україну, тих, хто жив нею і горів задля неї, було замучено... замордовано тупими, жорстокими і жадібними прислужниками системи!

Уявіть, яку потрібно мати душу і скільки пережити, щоб писати таке... Нагадаю, що пішов від нас Поет, в ...28 років! 28!!!!

***
...Не шукав я до тебе
Ні стежки, ні броду,
Бо від тебе узбіччям
Ніколи не брів —
Я для тебе горів,
Український народе,
Тільки, мабуть,
Не дуже яскраво
Горів.
Тільки, мабуть, не міг,
Як болід, спалахнути,
Щоб осяяти думкою
Твій небозвід,
Щоб устать, ніби зірка,
Сіянням окута,
Твоїх подвигів гордих
Й незлічених бід.
Скромна праця моя —
То не пишна окраса,
Але в тому, їй-богу,
Не бачу біди —
Щось у мене було
І від діда Тараса,
І від прадіда —
Сковороди.
Не шукаю до тебе
Ні стежки, ні броду —
Ти у грудях моїх,
У чолі і в руках.
Упаду я зорею,
Мій вічний народе,
На трагічний і довгий
Чумацький твій шлях.

Чи це...
***
Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.

Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.

Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!

Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!
/В. Симоненко/

Портрет, робота заслуженого діяча мистецтв Віктора Івановича Клименка.

Чуєш цей звук? Ту-ту-у-у!
🚂✨ Це мчить наш різдвяний експрес Farmasi, і він везе дещо особливе саме для тебе.

🎄 Уяви: засніжене місто, мерехтять вогники у вікнах, а до твого перону прибуває потяг, вщерть наповнений подарунками для всієї родини. І найприємніше — на кожному пакунку зараз діє магічна знижка.�

МИ ПІДВИЩУЄМО ЗНИЖКУ ДО ✨ 30% НА ВСЕ до 25.12 включно!

🎁 Так-так, абсолютно на все! Улюблений парфум, той самий догляд для обличчя, про який ти мріяла, вітаміни для бадьорості або затишні засоби для дому — зараз ідеальний момент, щоб поповнити запаси або зібрати бокси під ялинку.

👉 Якщо в каталозі продукт був по суперціні зі знижкою 25% — тепер він зі знижкою 30%
💥 👉 Якщо товар раніше був без суперціни — ЛИШЕ ЗАРАЗ ти можеш придбати його зі знижкою 30% 😍

Не зволікай! Цей потяг не чекатиме довго. Він вирушає далі вже 26-го числа. Застрибуй у останній вагон вигідного шопінгу, щоб твоє Різдво було не лише красивим, а й економним.


Наш сайт👇
https://fl.in.ua/vira_pidhrushna/catalog4

Завантажуй з Google Play для телефонів на Android
🤖 i.farmasi.ua/android

Завантажуй з App Store для телефонів на iOS
🍏 i.farmasi.ua/iphone
#farmasi

Дружина до чоловіка:
— В мене для тебе дві новини: хороша і погана. З якої почати?
— Байдуже.
— Я йду від тебе!
— А яка погана? 🤔😂

https://t.me/Ukraineaboveallelse

#поезія
Тим, хто відвернулись від тебе — подякуй...
Подякуй тихо, без докору і злості,
бо вони зробили для тебе більше,
ніж усі красиві слова, сказані колись...

Вони більше не плюють тобі в душу,
не ріжуть серце своєю байдужістю,
не крадуть у тебе спокій
і не топчуть твоїх світлих намірів.

Їхня відсутність — теж подарунок.
Бо з порожнього місця
може вирости щось нове:
чисте, тепле, справжнє.

І твоя душа вдихне легше,
коли позаду залишаться ті,
хто не бачив у тобі цінності.

Нехай ідуть.
Хто був випадковим — відпаде.
Хто справжній — знайде дорогу назад.
А ти ж бо знаєш:
деколи вилікуватися можна
лише звільнившись від тих,
хто не знав, як тебе берегти.

Калина Прус

#поезія

Якщо ти зможеш розлюбити

Якщо ти зможеш розлюбити-
Скажи мені це зараз ти.
Якщо розлюбиш в одну мить ти-
Скажи відразу...не мовчи!

Бо серце моє із криштАлю,
Воно не винесе обман.
Якщо кохає то до нестями,
І час не залікує ран.

Якщо мене із свого серця
Ти просто виженеш в пітьму,
Благаю,ти скажи відразу,
Бо я відчую цю біду.

Не іграшка для тебе серце,
Воно ж живе...і заболить...
Якщо не впевнений,що любиш,
Не смій у моє заходить!

Аня Дубина.