#поезія Бог ще любить тебе, бо з усіх неймовірних станів, З-поміж галасу, терпкості і нестерпності днів, З-поміж болю і снів він обрав для тебе кохання. З-поміж тисяч облич він обрав для тебе її. Він не зняв із плечей твого болю важке каміння. Не сховав від зими, від мовчання, від гострих слів. Та навчив берегти це єдине живе й нетлінне – Для тієї, якою вже дихаєш стільки днів. Він тебе перевів через втрати, дороги, втому, Через дні, де любов обпалює, не рятує. Там, де вчився мовчать, не даруючи час нікому, Зараз ніжно і тепло вії її цілуєш. Він її змалював із твоїх мовчазних світанків, З небосхилу, з книжок, заповітних твоїх пісень, Із терпіння, що йшло крізь самотні роки і ранки – Все земне й неземне він уклав у єдиний день. Він зберіг вас обох, як світу тріщали основи, Коли віра хиталась і падала ниць до ніг. Ти міг би не знати її – не зустріти ніколи, Та саме її він для тебе одного зберіг. Nadiia Artiukh