Ото тільки вчора почався в мене новий особистий рік?
А вже сьогодні зранку я трохи поламалася и почала розсипатися?:)

Що тиск?
Що пульс?
Обидва намагалися кудись подітися?

Шляхом до горшика розважалася!:)
Все намагалася десь присісти!:)
А ще краще - прилягти!:)

До горшика дійду, не зачиняюся!:)
Бо якщо ййййобнуся, щоб родина змогла мене знайти та підняти!:)))

Солоденних кави та чаю сьорбнула. Солоненних чипсів жернула.
Чи правда, піти коньяку пийнути?
Виключно з метою покращення самопочуття?:)
Й щоб запоморочення спостерігалося тільки від життєвих успіхів!?:)

Пішла таки!
Ще робити каву!:)
Цього разу з Капітаном Морганом!:)

Не впевнена, що там була ложка напою на горнятко кави?:)
Може й навпаки?:)

Гааааармонія смаку!:)))
А щоб вже точно запрацювало, ще й деньнародженский торт додала!:)

Ну й чого було того Моргана ще зранку не сьорбнути?:)))

Мерзнути перестала!:)
Дихаю з ентузіазмом!:)
Пересуваюся досить впевнено!:)
Навіть тонометр демонструє вже якісь інші цифірки!:)
Більш оптимістичні!:)))

А ви там як!?:)

#поезія
Ти знаєш, це колись воно боліло,
Пекло і рвало душу на шматки,
Впивалось в мозок і ламало тіло,
В'їдалося нещадно у кістки.
Ти знаєш, це колись мені не спалось
Від болю сильного і завданих образ,
І думалось ночами, і гадалось,
І жити не хотілося не раз...
Ти знаєш, вже пройшло, уже не буде
Ні тих істерик, ні недоспаних ночей.
Спокійно дихаю уже на повні груди,
І бачу більше радісних речей.
Ти знаєш, з часом стало так спокійно,
Якась байдужість венами тече,
Вже переношу все менш емоційно,
Бо що моє, то те від мене не втече!

Людмила Степанишена.

На війні він втратив всі чотири кінцівки, а тепер допомагає іншим ветеранам адаптуватися до нових реалій: історія Миколи Шота

Микола біля Часового Яру потрапив під мінометний обстріл. Втратив обидві руки та ноги. П’ять місяців Шот проходив інтенсивну реабілітацію в Національному реабілітаційному центрі UNBROKEN.

Тут він не лише опанував протези, але й навчився самостійно їсти, обслуговувати себе та навіть керувати адаптивним автомобілем, який для нього модифікував протезист Олесь Солодуха.

Відео, де Микола впевнено їде за кермом, зібрало понад 2 мільйони переглядів у TikTok, надихаючи тисячі людей. Ветеран, який служив у 93-й бригаді «Холодний Яр», захопився спортом на протезах і мріє представляти Україну на Паралімпійських іграх.

Зараз Микола став ментором у центрі UNBROKEN, допомагаючи іншим ветеранам адаптуватися до нових реалій.

#Наші_Герої #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

# ГЛИБИНА | РІВНІ


РІВЕНЬ 1: ПОВЕРХНЯ

я усміхаюсь тобі / ти робиш висновки

РІВЕНЬ 2: ПІД ШКІРОЮ

я згризаю себе зсередини — ти плутаєш це з мовчанням
я тріскаюсь мов скло — ти милуєшся блиском

РІВЕНЬ 3: ГЛИБШЕ

моє минуле шепоче | твої судження кричать
мої страхи дихають | твої вироки поспішають
моя пам'ять берeже | твоя думка забуває

РІВЕНЬ 4: ТЕЧІЇ

ти бачиш ≈ течію на поверхні
але не відчуваєш ≈ виру на глибині
і не здогадуєшся ≈ про джерело на дні

РІВЕНЬ 5: БЕЗОДНЯ

... я т у т
... т а м
... в с ю д и
... н і д е

.... перше слово, яке не було сказане
.... сльози, які не були пролиті
.... крик, який застиг у горлі
.... любов, яка не знайшла адресата

РІВЕНЬ 6: ТЕ, ЩО ЗА МЕЖЕЮ

хтось судить океан за хвилями
не знаючи про континенти під водою

РІВЕНЬ 7: ІСТИНА

я т а
х т о
н і к о л и н е б у д е
п і з н а н а
т о б о ю
я к щ о т и
н е з а н у р и ш с я

© Ksana

•°•°•°•°•°•°•°•

😘Постав вподобайку та поділись віршем з друзями - це найбільша підтримка для нас!
Завжди раді Вас вітати,
© Штукарі

ГАЛЕРЕЯ, ВІЙНА І МИТЕЦЬ

В нас звуки канонади, у нас гримлять гармати,
Й під звуки канонади в нас творяться дива́,
Бо ворог не куняє і нам не можна спати,
Сівба повинна бути і мають буть жнива.

Під звуки канонади відкрилась галерея,
В якій життя вирує, в якій незламний дух,
Вона, неначе квітка, неначе орхідея,
В ній все переплело́ся, у ній постійний рух.

Під звуки канонади митці в нас не дрімають,
Вони картини пишуть, у них мистецький фронт,
І нашу ПЕРЕМОГУ цим фронтом наближають,
То ж наша ПЕРЕМОГА відкриє горизонт.

Ті звуки канонади ще більше надихають
Й щоразу закликають боротися з врагом,
Поло́тна, наче квіти, під пензлем оживають,
Кує́ться ПЕРЕМОГА із фронтом цим гуртом.

Картинна галерея, неначе та перлина,
Немов ковток повітря в такий буремний час,
Неначе промовляє тут кожная картина,
І каже, що Вкраїна, немов іконостас.

Ті звуки канонади замовкнуть, точно знаю,
Культура і мистецтво в нас будуть вічно жить,
Картинній галереї розширення бажаю,
Бо хоч гримлять гармати – мистецтво в нас не спить.

01.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1002111

ГАЛЕРЕЯ, ВІЙНА І МИТЕЦЬ

В нас звуки канонади, у нас гримлять гармати,
Й під звуки канонади в нас творяться дива́,
Бо ворог не куняє і нам не можна спати,
Сівба повинна бути і мають буть жнива.

Під звуки канонади відкрилась галерея,
В якій життя вирує, в якій незламний дух,
Вона, неначе квітка, неначе орхідея,
В ній все переплело́ся, у ній постійний рух.

Під звуки канонади митці в нас не дрімають,
Вони картини пишуть, у них мистецький фронт,
І нашу ПЕРЕМОГУ цим фронтом наближають,
То ж наша ПЕРЕМОГА відкриє горизонт.

Ті звуки канонади ще більше надихають
Й щоразу закликають боротися з врагом,
Поло́тна, наче квіти, під пензлем оживають,
Кує́ться ПЕРЕМОГА із фронтом цим гуртом.

Картинна галерея, неначе та перлина,
Немов ковток повітря в такий буремний час,
Неначе промовляє тут кожная картина,
І каже, що Вкраїна, немов іконостас.

Ті звуки канонади замовкнуть, точно знаю,
Культура і мистецтво в нас будуть вічно жить,
Картинній галереї розширення бажаю,
Бо хоч гримлять гармати – мистецтво в нас не спить.

01.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1002111

#тварини
Попри життя в арктичному кліматі, білий ведмідь часто потерпає від спеки. Його густе хутро, під яким ще й товстий шар жиру, настільки ефективно зберігає тепло, що інколи це стає проблемою .

Щоб охолодитися, ведмеді лягають на сніг животом, занурюються у крижану воду або навіть дихають з відкритим ротом — як собаки.
Біле хутро ведмедя — насправді прозоре! Воно лише здається білим через розсіювання світла. А шкіра у них — чорна, щоб краще вбирати сонячне тепло.

Ти розквітаєш, коли поряд правильні люди.
Ти навіть не уявляєш, скільки в тобі сили. Просто іноді поруч ті, хто цю силу приглушує — сумнівами, знеціненням, критикою. І ти починаєш думати, що проблема в тобі. Але ні. Просто твоя душа не може літати в клітці чужих страхів.
А потім приходять інші. Ті, хто бачать твоє світло навіть тоді, коли ти сама його не бачиш. Вони не змагаються, не заздрять, не гальмують. Вони надихають. Вони вірять. Вони поруч — і ти ростеш. Стаєш сміливішою, впевненішою, живішою.
Запам’ятай: ти не “важка”, не “занадто емоційна”, не “дурна”. Тобі просто потрібне оточення, яке поливатиме, а не сушитиме твоє серце.
І тоді ти побачиш — яка ж ти насправді прекрасна.

Мирослава Псарюк

#поезія
СОНЦЯ ЯСКРАВИЙ СОНЯХ

ГАряче і спекотно до забуття, до втечі.
Літо палким цілунком ніжні торкає плечі.
Пахне дощем і медом. Сонце дарує крила.
Яблуком достигає світу життєва сила

перебороти тугу, дихати вітру в груди.
Чесні і працьовиті, щиро єднаймось, люди!
В грізну лиху годину не відсахнися, мріє!
Тужне зболіле серце маком полум'яніє.

Вірю у справжню долю. Щастя — не за горою.
Скине з рамен потужних світ вогнедишну зброю.
Мов небеса, висока світлих надій дзвіниця.
Після грози і бурі здійме крило ясниця.

Вільно, на повні груди, літа красу вдихаю.
Зоряної дороги, мій заповідний краю!
Сонця яскравий сонях зріє в словах і звуках,
аби про щастя вірші я народила в муках.

"Психопат"

Тук-тук-тук-тук
Я зникну десь там у пітьмі-і-і-і-і
А для чого це мені-і-і-і-і?
Бо світ скотився нанівець
Прийшов вже і мені кінець

Тук-тук-тук-тук
Я сиджу і рахую дні-і-і-і-і
Не зовсім весело мені-і-і-і-і
Чортяка рветься у вікно
А я дивлюсь останню серію кіно...

Тук-тук-тук-тук
Невже я у фантастичній грі-і-і-і-і?
Всюди розкидані вогні-і-і-і-і
Диявол тут вже серед нас
Поквитатись із ним саме час

Тук-тук-тук-тук
Я замикаюсь у собі-і-і-і-і
Живу останні свої дні-і-і-і-і
Вдихаю сигаретний дим
Обкурений іду у ліжко сам-один

©Марта Кушнірук

•°•°•°•°•°•°•°•

🎧Unholy • nostalgia '95

😘 Постав вподобайку та поділись віршем з друзями - це для нас найбільша підтримка!
Завжди раді Вас вітати,
© Штукарі