#мистецтво
Ілюстрації до книги-альманаху "Дванадцять місяців. 1992". Київ, В-во "Веселка", 1991
Малюнки:
Васіної З.О., Басса О. Л. , Горошко Л. В., Журновської Г. О., Ільницького Є. О., Котляра Є. Є., Мамаєвої О. О., Москвітіної Г. О., Мягкової О. В., Петренка О. В., Павлюк С. І.

В'ЄТЬСЯ СТРІМКО ВВИСЬ

В'ється стрімко ввись, стежка в небеса.
Все, що Бог створив, вічності краса.
Щастя неземне, раптом зринуло,
Як союз уклав Бог з людиною. (2р.)

Квітка спрагло п'є, ранішню росу.
Все, що є живе, служить Господу.
Жайвір піднесе, пісню до Творця,
Ніжністю торкне, всі людські серця. (2р.)

Небо, як сувій, в зорях сяючих,
Місяць, мов ліхтар, всепалаючий.
Сонечко встає, усміхається.
В променях його світ купається. (2р.)

А веселка п'є, воду з джерела.
Той, хто молиться, має два крила.
Світлі ангели, під мелодію,
Творять із людьми, цю гармонію. (2р.)

Заспіваймо пісню слави всі,
І прославмо Бога у красі,
Заступись за нас, Богородице,
І тоді з висот ми народимось. (2р.)

©️ о. Олексій Філюк

З книги "365 християнських пісень на кожен Божий день".

В'ЄТЬСЯ СТРІМКО ВВИСЬ

В'ється стрімко ввись, стежка в небеса.
Все, що Бог створив, вічності краса.
Щастя неземне, раптом зринуло,
Як союз уклав Бог з людиною. (2р.)

Квітка спрагло п'є, ранішню росу.
Все, що є живе, служить Господу.
Жайвір піднесе, пісню до Творця,
Ніжністю торкне, всі людські серця. (2р.)

Небо, як сувій, в зорях сяючих,
Місяць, мов ліхтар, всепалаючий.
Сонечко встає, усміхається.
В променях його світ купається. (2р.)

А веселка п'є, воду з джерела.
Той, хто молиться, має два крила.
Світлі ангели, під мелодію,
Творять із людьми, цю гармонію. (2р.)

Заспіваймо пісню слави всі,
І прославмо Бога у красі,
Заступись за нас, Богородице,
І тоді з висот ми народимось. (2р.)

©️ о. Олексій Філюк

З книги "365 християнських пісень на кожен Божий день".

Гора семи кольорів: природна веселка Перу

У високогір'ях Анд, у самому серці Перу, прихована одна з найфантастичніших природних загадок — Монтанья-де-Сьете-Колорес, або Райдужна гора.
Розташована в регіоні Куско, вона ніби зійшла з полотна художника: хвилі червоного, жовтого, зеленого, синього та фіолетового відтінків — це не магія, а геологія.

Але як це можливо?

Різнокольорові смуги – результат багатомільйонного накопичення різних мінералів, що піднялися на поверхню під час тектонічних процесів.
Залізо дає червоний, мідь зелений, сіро-жовті тони завдяки сульфатам... і так далі.

Потрапити сюди означає пройти через високогірні стежки на висоті понад 5 000 метрів. Але мандрівники кажуть: «Це як потрапити на іншу планету».

Місцеві жителі вважають гору священною.
Деякі шамани вірять, що тут сходяться енергії Землі та Космосу, а сама гора «дихає» духом Анд.

#поезія
Дощем не змити бруд з Душі...
Коли там темно, як вночі...
Коли любові там нема...
Немає справжніх почуттів...

Дощем не змити бруд з Душі,
Вона ж як квітка білосніжна,
Неначе зіронька в пітьмі
Чи сонце світанкове ніжне.

Тримайте Душу в чистоті...
Садіть там квіти у любові...
Хай поливають їх дощі...
Веселка сяє кольорова.

Любіть себе, життя любіть,
Цінуйте кожну мить безцінну,
І віру в серці збережіть,
Моліться Небу неодмінно.

Красивим полем йдіть в жита,
Де ромашково і так гарно...
Минають швидко так літа...
Хай не минають вони марно.

Галина Адамович.

#поезія
Не поспішай так, любе Літо! Зачекай!
За першість не змагайся в марафоні!
Хай зачаровує веселий водограй,
і диньки дозрівають на осонні,

й медові пахощі під сонечком ясним
розносить навкруги простоволосий вітер,
а з теплим тихим дощиком рясним
веселка сходить, щоб води напитись.

Неначе ті моделі, квіти польові,
нехай в барвистих дефілюють сарафанах!
І кожна квіточка - це враження нові,
хоч в золотих прикрасах, хоч в вранішних туманах,

чи під магічним сяйвом зоряних світил,
чи в кришталевих росяних краплинах на світанку...
В пелюстці кожній - ніжності посил.
У простоті - краса, а схожість... на панянку.

Затримайсь довше, Літо! Не спіши!
Хай в тихім надвечір'ї ластівки кружляють!
Цвіркочуть коники й стрибають в спориші,
а бджілки з різноцвіття дикий мед збирають...

Бракує слів, щоб передати відчуття,
як посміхається налитим колосочком жито...
Солодке Літо! - Крапля незабутнього життя!
Так хочеться життя це без війни прожити...

Тетяна Зензерова.

В місті Прудентополіс у Бразилії українську мову визнано офіційною, а 75% його жителів мають українське походження.

Українська громада тут почала формуватися близько 1885 року, коли в районі, де розміщений сучасний Прудентополіс, оселилося 1500 українських сімей (приблизно 8000 осіб), вихідців із Галичини.

Цей район Прудентополісу навіть має назву Нова-Галичина на честь походження його жителів.

Саме місто офіційно засноване в 1894 р., тож українці від самого початку були важливою частиною його історії, долучилися до його розвитку.

Сьогодні Прудентополіс добре знаний в Бразилії та всій Південній Америці як "українське" місто, українська культура і традиції глибоко інтегровані в його простір та життя.

Один з двох головних храмів у місті — греко-католицька церква святого Йосафата.

В місті понад пів століття діють козацьке братство «Українські козаки» та асоціації українських митців, такі як ансамбль народного танцю «Веселка» чи ансамбль бандуристів «Соловейко».

В місті діє український «Музей тисячоліття», який знайомить із українською історією та культурою.

Відомий Прудентополіс і як українська кулінарна столиця Бразилії - саме аби скуштувати тут борщ, вареники, голубці, солонину та ковбаси з свинини приїздять цілі натовпи туристів.

З 2019 року Прудентополіс є містом - побратимом Тернополя.

У школах та вишах штату Парана, одним з найбільших міст якого є Прудентополіс, вже давно викладають українську мову.

Загалом у штаті Парана проживає майже 500 тисяч етнічних українців, а по всій Бразилії - понад мільйон.

ВЕСЕЛКА ПІСЛЯ ДОЩУ НАД КИЄВОМ

#поезія
Казка про дощик

Грім в очеретах відлуннями ходить,
Хвилі збивають перину із ряски.
Сіли шукати прогнози погоди
Гуска Петрівна та жаба Параска.

Листячко вéрби праворуч полощуть,
Лілії в танці закручені зліва.
— Низько комахи літають — на дощик. —
Каже Параска. І дéкількох з'їла.

Плямкав макухою в затишку короп,
Качур жовтенький ховався під неню.
— В ґуґлі написано: литиме скоро. —
Гуска Петрівна ґелґоче до неї.

— Ниють коліна, у лобі мігрені,
Хмари над нами — темніші і товщі.
Точно намоче, ходімо до греблі! —
Квакнула жаба Параска на дощик.

Дощик за хмарами бульку приплюснув —
Мав би вже вилити опади з відер.
— Буду-не буду... — зриває пелюстку.
Випало йти.
І пустився.
Деíнде.

Вітер у розпачі хмари розносив,
З нього сміялась веселка хвиляста.
— Брешуть усі: від прикмет до прогнозів. —
Згодні Петрівна і жаба Параска.

01.08.2025
pavukzdytynstva

🏖️МОЗ назвав топ-8 київських пляжів для безпечного відпочинку влітку:

• Венеція — ідеально для сімейного дозвілля: просторо та комфортно
• Веселка — затишок і тиша серед зелені
• Дитячий — спеціально облаштований для малечі
• Золотий — мінімум людей і спокійна атмосфера
• Молодіжний — неймовірні краєвиди на місто
• Передмістна Слобідка — зручне та спокійне місце
• Тельбін — приємна атмосфера для відпочинку
• Центральний — пляж із панорамою Києва
Зберігай, щоб не загубити
#Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news