#поезія Даруйте радість без причин, Хай буде навіть випадково. Зробіть комусь хоч раз добро Вернеться й вам обов'язково. Такий-бо вже закон буття, Усе у нім закономірно. Що сам приносиш у життя - Відчуєш також неодмінно. Сергій Ущапівський

#цитати Радійте, що ви можете прокидатися кожного ранку і проживати новий день. Будьте щасливі, що ви живі, здорові, маєте рідних і друзів, володієте здібністю творити і відчувати радість буття. Луїза Хей

🇺🇦🏓Чотири медалі виборола юніорська збірна України з настільного тенісу на чемпіонаті Європи серед юніорів і кадетів у чеській Остраві. До здобуття кожної з них причетна Вероніка Матюніна: 🥇«Золото»: Вероніка Матюніна/Даніель Берзоса (Іспанія) (змішаний парний розряд) 🥈«Срібло»: Ольга Понько, Дар'я Ковальова, Вероніка Василенко та Аліна Оврях (командні змагання). 🥈«Срібло»: Вероніка Матюніна/Матільда Пінту (Португалія) (парний розряд). 🥈«Срібло»: Вероніка Матюніна (індивідуальний розряд). 👏Вітаємо і пишаємося! #теніс_sport #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

ЖЕРТВА БОГАМ Давнє те сонце направило спеку на хлібні долини, Звівшись над хмарами світлими, мов кара за безум людський. Боги мовчать у невіданні, що їм тепер до людини? Час принести щось на жертовник, бо так пропАде хтось інший. Старші по роду зібралися край у священного дуба, Чорні знамена вже бавляться як крила хуткої втрати. Мовив жрець так: "Це приречення від нас уже хоче згуби. Вихід — це кров недоторкана, і цноту кров має мати." Труби звучали піднесені, руки шамана дрижали, Обрана пара ще затемна: кохана й коханий рАзом. Їх очі сяяли вірою, щастям, мов зорі палали, Та вони вже прийняли свій шлях і свою жертву з наказом. Крізь вогонь прийде очищення. Те, що не має початку, Слово останнє та лагідне, не зупинило ті рани. Все плем'я мовчки дивилося на дух і полум'я схватку, Бо лише дещо втрачаючи, можна придбати бажане. Вогнище тліло палаючи, душі в безмежжя здіймало, Мов знак, що небо заплакало скоро рясними дощами. Від небуття все одужує, наче народженим стало. Жертва вже прийнята. Стихло все. Лиш вітерець над полями... Буде прослава закоханим, що прийняли смерть без стрАху, Бо тільки ті, хто наважаться, можуть відкласти час краху. Мирослав Манюк 31.07.2025 – 01.08.2025

«Басаврюк XX» Дмитра Білого — роман, що розкриває Українську Душу крізь містичну темряву. _«Басаврюк XX» — це не просто книга. Це спроба прорватися крізь завісу забуття, яку століттями натягували над Українською Історією. Дмитро Білий, історик і письменник, створює твір, що балансує між документальною правдою та гоголівською містикою, між реальністю визвольних змагань і символічним Злом, яке переслідує Україну від покоління до покоління._ 📖 Сюжет Роман починається з таємничої знахідки рукопису, що належить українському емігранту доби УНР. Цей текст стає ключем до розуміння прихованих механізмів історії — змов, окультних організацій, Храму Жаху, і боротьби тих, хто знав більше, ніж дозволено знати. Події охоплюють період між двома світовими війнами, визвольні змагання, Голодомор, повстання на Кубані — все це вплетено в канву містичного трилера. 🩸 Містика як алегорія Вовкулаки, упирі, прокляті місця — це не просто елементи жанру. Це метафори для імперського зла, яке переслідує Україну. Автор не боїться показати, як це зло пожирає героїв, як надія згасає — але водночас залишає читачеві вибір: мовчати чи боротися. 📜 Історична правда Роман заснований на реальних архівних матеріалах, які Білий осучаснив і вплів у художню форму. Це робить «Басаврюк XX» унікальним — він не просто розважає, а відкриває очі на те, що приховували. Особливо сьогодні, коли Україна знову бореться за свою свободу, цей твір звучить як попередження і як заклик. 📚🎙️🎧📽️ Читай. Слухай.Дивись.Поширюй. Пам’ятай. Цей роман — як голос із минулого, що кричить: «Не дозвольте знову стерти себе з історії!» 📌 А щоб не бути самотнім у цій боротьбі за пам’ять — підписуйся на авторський Телеграм-канал «УКРАЇНА. ДОРОГАМИ ЧАСУ…» Там — аудіобібліотека Українця, історичні подкасти, літературні рецензії, і головне — спільнота, яка не забуває. 👉 [t.me/RuslanSpeaks](https://t.me/RuslanSpeaks)

#поезія СОНЦЯ ЯСКРАВИЙ СОНЯХ ГАряче і спекотно до забуття, до втечі. Літо палким цілунком ніжні торкає плечі. Пахне дощем і медом. Сонце дарує крила. Яблуком достигає світу життєва сила перебороти тугу, дихати вітру в груди. Чесні і працьовиті, щиро єднаймось, люди! В грізну лиху годину не відсахнися, мріє! Тужне зболіле серце маком полум'яніє. Вірю у справжню долю. Щастя — не за горою. Скине з рамен потужних світ вогнедишну зброю. Мов небеса, висока світлих надій дзвіниця. Після грози і бурі здійме крило ясниця. Вільно, на повні груди, літа красу вдихаю. Зоряної дороги, мій заповідний краю! Сонця яскравий сонях зріє в словах і звуках, аби про щастя вірші я народила в муках.

БЛАЖЕНСТВО День згас і ніч упала на вуста, Мов раб торкнувся я тебе поволі. Злітає в небо млосність золота, Роса стікає на сідниці голі. Ти теж торкнулась тиші у пітьмі, Там, де завжди була блаженства зона. Усе завмерло, тільки я в тобі Свій рух робив, тривожив твоє лоно. Крізь сонний шепіт простяглася мить, Де небо гнеться від нічної спраги. Тремтить світанок, місяць ще висить, І мариться в безодні ця наснага. Розкута ніч більш не турбує слух, Вона лише поділить все блакиттю. А ми у танці... ось останній рух... І дух із тілом об'єднались миттю. Усім буттям йдемо з тобою в рай, Де кожна зірка — дотик твого стану І поки ніч не скаже: “Прощавай”, Тебе кохати я не перестану. Мирослав Манюк 28.07.2025

#поезія БЛАЖЕНСТВО День згас і ніч упала на вуста, Мов раб торкнувся я тебе поволі. Злітає в небо млосність золота, Роса стікає на сідниці голі. Ти теж торкнулась тиші у пітьмі, Там, де завжди була блаженства зона. Усе завмерло, тільки я в тобі Свій рух робив, тривожив твоє лоно. Крізь сонний шепіт простяглася мить, Де небо гнеться від нічної спраги. Тремтить світанок, місяць ще висить, І мариться в безодні ця наснага. Розкута ніч більш не турбує слух, Вона лише поділить все блакиттю. А ми у танці... ось останній рух... І дух із тілом об'єднались миттю. Усім буттям йдемо з тобою в рай, Де кожна зірка — дотик твого стану І поки ніч не скаже: “Прощавай”, Тебе кохати я не перестану. Мирослав Манюк 28.07.2025

#архів Парад Житомирської юнацької школи Армії УНР (на честь прибуття місії Антанти), м. Кам'янець-Подільський, площа Вірменський ринок. 31 липня 1919

"Печера" Найрізніші різнокольорові сталактити, Тануть потроху, вважаючи, що так Досвідом печерного життя зможуть поєднати, Сьогодні та майбутнє, змінюючи список. Розумні та старі, постійно невдоволені, Краще за всіх знають, проте, Не треба забувати, любі та шановні, Виправити може тільки час наше «але». Наперед досвідчені бажають: Змінити нитку оповідання, Змінити лінію життя, Змінити долю та бажання. Дайте жити бідним дітям, Які не бачили ще бридкого життя. Забиваєте ви їх роботою та шиттям, Вони ще можуть малювати майбуття. Мінерали та досвід вбирають сталагміти Старанно, покірно, день у день. Потаємна проблема росте, розриваючи, Змін немає, страждають вони, день за днем. Щодня чують: «Є чорне, є біле», Світ так поділяють погані і добрі. Не навчені розуміють, воно - сіре, Шкода, ніхто в чорно-біле фарб не додав… Плинуть дні, летять роки, Молодші до старших стають все схожі. Гудуть мрії, затягуються рани. Старші як діти, їм вже не до праці. Зʼєднуються покоління в сталактат, Допомагає в цьому лише час. І ось зʼявляється цей конгломерат, Чим раніше, тим краще для нас. © Нічний Злодюга •°•°•°•°•°•°•°• 😘 Постав вподобайку та поділись віршем з друзями - це найбільша підтримка для нас! Завжди раді Вас вітати, © Штукарі