#цікаве
Чи правда, що в Китаї заборонено рятувати тонучих?
Це не офіційний закон, а глибоко вкорінена традиція в окремих сільських регіонах Китаю, пов’язана з давніми віруваннями . Місцеві жителі можуть відмовлятися рятувати тонучих через страх перед "духами води" , які, на їхню думку, "забирають" обраних.
Сучасні китайські влади активно борються із цим міфом, навчаючи людей надавати допомогу. Але в окремих селах традиції все ще сильніші за закони.

Це яскравий приклад, як забобони можуть суперечити закону — але змінювати свідомість людей важче, ніж прийняти нові норми.

#думки
Ви не можете виправити токсичну/агресивну/нарцисичну людину. Ви не можете її змінити. Ви не можете змусити її подивитися на себе, самоаналізувати, зрозуміти чи розвинути самосвідомість. Вони рідко навчаються здоровішим комунікативним навичкам, бо емоційно незрілі. Їхнє его не дозволяє їм визнати будь-які провини або щиро вибачитися. Вони рідко звертаються по допомогу, хіба що для того, щоб продовжувати маніпулювати. Ви не можете навчити їх емпатії. Ви не можете змусити їх бути поважними, бо відчуття права на щось та неповага – це частина їхнього характеру та того, ким вони є. Ви не можете змусити їх слухати, бо їм просто байдуже.
Спроби виправити їх лише виснажують вашу енергію та спотворюють вашу реальність. Ви постійно пояснюватимете елементарні принципи пристойності, надто все обмірковувати та ходитимете на лаві яйця. Вони перекручують ваші слова, розкритикують вас, грають роль жертви та змушують вас почуватися відповідальними за їхню поведінку. Але правда в тому, що вони *вибирають* бути такими. Не твоя робота зцілювати когось, хто відмовляється визнавати свої рани.
Єдине, що ти можеш зробити, це зцілити себе. Наповни себе знаннями про насильство, емоційні маніпуляції та травматичні зв'язки. Встановлюй чіткі межі, поважай свої інстинкти та йди геть — навіть якщо це боляче. Відсутність контактів часто є єдиним шляхом до миру. Ти заслуговуєш на безпеку, повагу та любов, а не на хаос, провину та біль.

Інформаційний теракт - це вплив на свідомість людей і всього суспільства загалом з метою розхитати її зсередини.
Інфотеракт - це дуже небезпечний і витончений вид тероризму.
https://www.youtube.com/watch?v=xJjycRq2Sfg&rco=1

#тест
Тест: дізнайтеся бажання своєї душі.
Подивіться уважно на картинки та виберіть одну, яка вам найбільше сподобалася.

Дорога з лампочок
Якщо ви вибрали доріжку з лампочок, це означає, що у вас багато ідей і бажань теж багато. Багато бажань - ознака великої кількості внутрішньої енергії. Така кількість бажань змушує вас кидатися від одного до іншого, тому жодне з них ще не здійснилося. Як вони можуть здійснитися, якщо жодне з них до пуття навіть не сформульоване. Тому все, що хоче підсвідомість - це розібратися у ваших пріоритетах, розкласти все по поличках і навести лад у голові. Ніякої метушні, нових планів і цілей - у вас намітилося перевантаження.

Ліхтарик на березі
Ви працьовиті, талановиті, добре комунікуєте з людьми. Найімовірніше, ви давно переросли те місце, на якому сидите, або воно вам не підходить у принципі. У глибині душі ви прагнете спробувати свої сили у власній справі, стати незалежною та успішною. У вас є амбіції, лідерські та підприємницькі якості. Ви знаєте, що готові до змін, питання тільки в тому, чому ви для цього нічого не робите?

Багаття
Ви любите життя, любите його маленькі радощі, любите природу і людей. Але від великої кількості спілкування ви втомлюєтеся і зараз, видно, настав той самий період, вам потрібен відпочинок. Ваша підсвідомість просить тиші. З часом наші пріоритети змінюються, а ми по-старому обираємо те, що нам приносило радість у минулому. Вам необхідно переглянути свої власні погляди на свої звички, цінності, бажання. Можливо, там назріли корективи, але в метушні цього не розгледіти, тому зупиніться. Зробіть паузу.

Повітряна куля - місяць
Ви активіст по життю, вас вабить усе нове і незвідане, чи то подорож, чи то навчання. Коли ви не отримуєте нову інформацію, у вас падає життєвий тонус. Тому щоб завжди бути на коні, вам просто необхідно балувати себе новим досвідом. Ви любите працювати в команді, вам важливий саме стан колективної творчості, неважливо, чим ви займаєтеся - пишете пісні, розробляєте креслення чи веселитеся - свої сили ви черпаєте через інших людей. Тому важливо, щоб оточення було якісним. Щойно в ньому з'являються токсичні люди - у вас усе починає валитися з рук. Придивіться до тих, з ким ви зараз багато контактуєте, можливо, настав час когось виключити.

#поезія
А тінь виходить – густа, кремезна. Над нею – човен, під нею – весла. Дивися – зелень тече крізь вени. Сховай під серцем її для мене, бо буде витися, буде бігти, точити зуби, ламати кігті об кожен спогад, об кожен спалах, чуття загострить і гнів розпалить.

Моя свідомість – піщинок тисяча: у вовчих хащах і норах лисячих я слід гублю, розсипаюсь, здрібнююсь, зрікаюсь звичок, імен і здібностей. Я розбиваюсь на сотні пазлів. Щоб стати полум’ям, мушу згаснути. Викидаю ключа, щоб знайти вихід. І хто б не кричав у мені, я тихо виходжу у ніч, у сліпе нікуди. Чорт забирай, я тут є і буду, скільки б світів у мені не розбилось, і начхати на виснаження й безсилість.

Між словами – тиша – срібляста ниточка – ніч дзвенить в повітрі, як з льоду виточена, а зірки – кришталь – на соснових плечиках – а мороз зашкалює, і від вечора залишаються тільки уламки місяця, а під ними тіні гарцюють, бісяться, всі скелети з шафи виходять з мороком – не забудь купити бухла і колива.

Тіні біжать, сторожкі і рвані. Лезом ножа видираю пам’ять з кожного нерва, трощу, випалюю. І нічого мого більше вже нема у мені. Я щоночі стою на краю безодні – у похмурих застиглих лісах підводних залишаю усіх – бо далі не можна. Захистити ще їх би. Від мене. Кожного. Хай горять яскравіше за зорі й промені, у цій темряві всі вони – голос полум’я, що до вічного дерева шлях освітлює, в безконечній зимі крапля сонця літнього.

Я виловлюю з хаосу звуки й дотики, у прадавніх лісах сто стежок витоптую, заростаю гіллям, розчиняюсь у синяві, випускаю на волю страхи і сни мої.

Стукотять колеса, земля йде вихилом. Липнуть руки, від страху спирає дихання. Знову потяг, і я у нім, наче в савані. І нічого мого більше вже нема у мені.

І не вийти, не вилетіти, не вистрибнути. Десь між горами прямовисними опиняюся, поміж скелями. Небо сплавлюється, вистелюється синім холодом, болем, кригою. Я кричатиму, щоб не вигоріти, я шумітиму, щоб воскреснути під порожнім, бездонним всесвітом.

Іолана Тимочко

#історія #культура
Перші збори Товариства ім. Т. Г. Шевченка у Львові.
4 червня 1874 року у Львові відбулася знакова подія в історії української культури та науки — перші збори Товариства ім. Тараса Григоровича Шевченка. Цей день став початком діяльності організації, яка згодом переросла в осередок української інтелектуальної думки та заклала підґрунтя для створення національної академії наук.

Заснування Товариства

Товариство ім. Т. Г. Шевченка виникло в умовах, коли українська культура зазнавала значних утисків з боку Австро-Угорської імперії. Львів, як центр Галичини, був осередком української інтелігенції, яка прагнула зберегти національну ідентичність. Ініціаторами створення товариства стали відомі діячі, зокрема письменники, вчені та громадські активісти, які усвідомлювали потребу в об’єднанні зусиль для розвитку української науки, літератури та мистецтва.

Мета і діяльність

Головною метою товариства було сприяння розвитку української культури через підтримку наукових досліджень, видання книг, організацію лекцій та популяризацію творчості Тараса Шевченка. Саме його ім’я стало символом боротьби за національну свідомість і культурне відродження. Товариство активно працювало над виданням творів українських письменників, історичних праць та фольклорних збірок, що сприяло збереженню народної спадщини.

Перетворення в академію

З часом Товариство ім. Т. Г. Шевченка стало основою для створення Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ), яке часто називають першим зародком Української академії наук. Воно відіграло ключову роль у формуванні наукової бази, яка згодом дала поштовх для розвитку української науки в ХХ столітті. Зокрема, НТШ об’єднувало таких видатних учених, як Михайло Грушевський, Іван Франко та Володимир Гнатюк, чиї праці стали фундаментом для української історіографії, літературознавства та етнографії.

Значення для сучасності

Перші збори 4 червня 1874 року стали символом прагнення українців до самобутності та інтелектуального розвитку. Ця подія нагадує нам про важливість культурної та наукової спадщини, яка, попри всі історичні виклики, продовжує надихати нові покоління. Сьогодні Наукове товариство ім. Шевченка залишається важливим осередком української науки, продовжуючи традиції, закладені 150 років тому.

Чому ти не дозволяєш собі бути щасливим?

😳Причина — в батьківських приписах.
У дитинстві ми не тільки чуємо фрази батьків — ми ними стаємо.
Ці установки «вшиваються» у підсвідомість і керують дорослим життям, навіть коли ми вже давно виросли.
💥Ось кілька прикладів таких приписів:
🙄«Не думай» — сумніваєшся в кожному рішенні, шукаєш чужу думку, бо не довіряєш собі.
🫨«Не відчувай» — не дозволяєш собі злість, страх чи навіть радість.
🤕«Не будь собою» — соромишся своїх бажань, приглушуєш справжнього себе.

🤔«Не висовуйся» — ховаєшся, бо боїшся, що «занадто яскравий».

😱«Не живи» — ніби сам себе блокуєш перед чимось добрим. Бо «потім буде гірше».

🧐Ці внутрішні заборони проявляються як:

⚡перфекціонізм,

⚡співзалежність, залежність,

⚡нарцисизм,

🥺хронічна самокритика,

😌роль «хорошої дівчинки» чи «маминого сина».

😳Як це змінити?
🤔З першого кроку: усвідомити, який припис керує тобою.
Бо те, що усвідомлене — вже не керує з тіні.

🔥Хочеш змін, пиши в особисті.

#особистості
Леопольд Іванович Ященко (2 червня 1928, Київ – 2 квітня 2016, Київ) – видатний український музикознавець, фольклорист, хоровий диригент і композитор, чиє життя стало символом відродження української народної культури. Засновник і незмінний керівник етнографічного хору «Гомін», він залишив неоціненний внесок у збереження та популяризацію українського фольклору.

Народившись у Києві, Ященко з дитинства відчув поклик до музики. Закінчивши Київську консерваторію (1954) та аспірантуру Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР (1957), він присвятив себе дослідженню української народної пісні. Його кандидатська дисертація «Українське народне багатоголосся» (1961) стала важливим внеском у музикознавство, розкриваючи унікальність традиційного українського хорового співу.

У 1969 році Ященко заснував хор «Гомін», який мав на меті відродження українських народних звичаїв, календарних свят і патріотичних пісень. Проте вже за два роки радянська влада визнала хор «націоналістичним» і заборонила його діяльність, а самого Ященка виключили зі Спілки композиторів. Попри репресії, він не зрадив своїй справі, працюючи то маляром, то теслярем, але продовжуючи популяризувати українську пісню. У 1984 році хор було відновлено, а в 1989-му «Гомін» першим у Києві публічно виконав гімн «Ще не вмерла Україна», повертаючи національні символи в суспільну свідомість.

Ященко не лише збирав і обробляв народні пісні, а й створював власні твори, які гармонійно поєднували фольклорні мотиви з сучасним звучанням. Його діяльність відзначена Шевченківською премією (1993) та премією імені Павла Чубинського (1992). Завдяки Ященку та його хору українська пісня стала не лише мистецтвом, а й духовним мостом між поколіннями.

Леопольд Ященко залишив по собі спадщину, яка й досі звучить у репертуарі «Гомону», надихаючи українців берегти свою культурну ідентичність. Його слова, що цитують Порфирія Демуцького, «Хто співає – той щасливий!», стали девізом для багатьох шанувальників української пісні.

Дуже раджу подивитись фільм-розслідування про прихований вплив на свідомість людини та приховані методи маніпуляції, які застосовуються нині в Україні та в усьому світі.
Фільм розкриє приховані російські організації, які намагаються відродити НАЦИЗМ у світі.
https://www.youtube.com/watch?v=xJjycRq2Sfg&rco=1

А чи не здається вам бува, що на проблему яка назріла і от от прорве...Більшості (вона ж меншість 17 відсотків - зросійщена нацменшина) абсолютно поХЕР.Вони вже в активній фазі оборони перебувають, чекаючи нагоди піти в наступ...Так ,так (я тут не допустив помилки) З кожним днем , стає де більше конфліктів з нападами на титульне населення України -Українців, за те що ми як Народ цієї країни вимагаємо поважати нашу рідну мову...Під час війни, в якій гинуть що хвилини люди, за те щоб зберегти Україну її мову ,культуру традиції, свою Землю в кінці кінців...Нами намагаються керувати (недоумки,так недоумки) бо як і ще можна назвати "людей" які звуться "українцями" а розуму не мають, навіть для того щоб розмовляти мовою тої країни в якій вони народилися і проживають?....То вже відкрито кажіть :-"Ми кацапоротіждуни"
Чого стаєте в "позу" ?
Про це ніхто не говорить, ну що ж тоді я скажу...
Що спонукає тих хто вперто навіть з оскаженілими від ненависті очима до Української мови, кричать на 👅 язиці ВБИВЦЬ "какаяразница"?
А те що на рівні інфікованого мозку..., чекають та надіються(а що якщо Україна впаде, її знищать?) тож прийдуть нью - комісари, які будуть відфільтровувать "свой" - хахол, "бєндєра"- в росхід !
Ось там , глибоко в сірій рідині сидить "ALIEN" який був інфікований ще 300 років тому в Українську підсвідомість.Століття йдуть, воно те чужорідне створіння шляхом селекції, розмножується в організмі тих , кого воно індитифікує як організм нездатний до боротьби за цілісність(от і маємо руZZkoговорящихукраинцев) тобто тіло живе своїм життям (добробут, побут, і різного роду "все що мені потрібно") А от внутрішній світ - це форпост "чужинця" який за століття паразитування став агресивною сутністю- істотою...Яка чекає момента для нападу та дій(і тіло якому все життя здавалось що воно живе в Україні - навіть паспорт громадянина України має...Вже нічого не може вдіяти з цією сутністю - паразитом вбивцею) А які ж дії? Запитаєте ви...Тут симптоми проявляються по-різному залежно від того по якій лінії інфікований веде свій родовід(є сутності з прихованою агресією, це ті що ненавидять все Українське..., але мовчать до часу.Є "какаяразница" ці провокують агресію зі сторони Українців, але як правило здебільшого на більше нездатні.Вони при нагоді ховаються між Українцями і в випадку загрози емігрують щоб вберегти тіло носій "чужинця" - це **********[так вони себе самі називають, і при цьому себе нормально почувають] )
"ЖДУНИ" це перехідна ланка, на яких "сутність" впливає особливим методом - ці вже готові навіть пожертвувати собою (тілом) в угоду чужинцю(корегувальники, різного роду виконавці поставлених цілей та завдань, в надії що "чужинці" приймуть за "свого" і дадуть жити в їхньому світі)
Колоборанти, сепаратисти, зрадники.Ці знають хто в них "проживає" і з радістю дають сутності рости ,аж поки вона не проявиться....Але "ALIENS" свою справу зробив, він знищив Українця довівши його до смерті як моральної, психологічної так і фізичної.
Тож час еволюції сутності яка проживає (нажаль у більшості українців) різний. Задайте питання собі, а чи було вам, особисто легко читати це допис(чи бува "внутрішній голос" не натякав :"Що за херня, що він меле?") Лікування хворого залежить від бажання хворого вилікуватися....
А ліки дійсно є.Спершу вам буде здаватися що вони противні(навіть аж в в роті неприємно) на то вони і ліки.Отже почніть з маленьких доз(сутність буде противитись) слухайте українські пісні, українські аудіокниги[десь собі на одинці, бо навкруги тисячі інфікованих, які будуть і ображати і сміятися і ігнорувати вас) це для того щоб почати писати українською[не намагайтесь відразу здолати "те що" у вас живе з народження...Програєте!) Почніть "балакати" так, саме балакати на суржику, а не говорити українською мовою (це нормально) ви відчуєте ,що "сутність" починає потроху здаватися...Пройде деякий час , і ви відчуєте в собі силу, перестанете соромитись своєї мови...Так ЗДОЛАЄТЕ 👊 ОБОВ'ЯЗКОВО.ГОЛОВНЕ НЕ БОЯТИСЯ ДОПОМОГТИ САМОМУ СОБІ.
СПРОБУЙТЕ.І ЧИМ РАНІШЕ ВИ ЦЕ ЗРОЗУМІЄТЕ ТИМ СКОРІШЕ ПОЗБУДИТЕСЬ ПАРАЗИТА "руZZkoго мира" Який самі бачите скільки горя , болю та смертей заподіював на протязі століть, і в теперішній час...

✍️04.06.2025