Ще доби не пройшло, як я жалілася на свій діагноз СБС?:) Не встигла розповісти, що недобачаю, недослухаю, недосновигаю, як у всіх цих моїх недо… знайшлися позитивні моменти?:)

Не можу сказати, що ночером я взагалі нічого не чула?:)
Та ні!:)
Трошки ж таки чула!:)
Як телефон офіційно оголошував відбій повітряної тривоги, чула!:)
Двічи!:)

Повз мене пройшли й виття сільської сирени!:)
Й телефонні лементування про тривогу (двічи!)!
Й як йййййййбні балалайки дзилинчали, я також не чула!:)
Та я навіть ППО проспала!:)

Люди з чистим сумлінням сплять кріпко?:)
Саме так я й спала!:)

А що?
Дупа на ніч намита!
Модні труселя одягнені!
Традиційна фраза на ніч вимовлена!
Чом би й не спати?:)

Знов же ж, доби не пройшло, а ми вже дегустуємо солене вчора сало!:)
Яке в часнику, гірчиці, оцті, солі, цукрові, перці!

Оооооооо!!!
Годне сало вийшло!
Завжди тепер таке робитиму!!!
Запаморочливо смачне!!!

Очікую на Святий вечір!
На колядників!
Ласощі вже підготувала для них!

Тож вже час нарешті й ялинку з закапелків тягти та вбирати?:)

В кожній родині свій алгоритм прикрашання ялинок.
Я починаю з того, що ялинкини ноги наммммертво скотчем прилепенюю до столу або підлоги? В залежності від розміру ялинки!:)
Нууууу, коли в хаті шість котів, інакше ніяк!:)

Потім чіпляю на ту ялинку гірлянду! Попередно перевіривши її працездатність!

За гірляндою йде розподіл по ялинці іграшок! Ви ж розумієте, що не скляних, бо знов же ж, шість котів радісно махають вам з усіх кутків хати колективним комплектом рук та ніг, нагадуючи, що вони тут є!:)))

Й в останню чергу вже навішуються якісь там намисточка!:)

За розкладом день почала з перегляду українського варіанту адвент-календаря!:)
Тільки очі розплющила, одразу полізла перевірити, чи нічний графік знеструмлення на сьогодні залишився без змін?:)

Ну так, впевнилася в графіку!
Розподілила час, коли мені придворну зграю годувати, коли ялинку вбирати, коли хліб пекти, коли до крамниці бігти?:)

Намотала на ялинку гірлянду, працездатну, авжеж!:)
Й вирішую, що має сенс її вже ввімкнути, щоб веселіше процес подальшого прикрашання йшов?:)

Таааааа зараз же ж?:)
Не вмикається???
Тю?
Та я ж тільки що перевіряла, годна та гірлянда, чи ні???

Ооооооотакої?
Світло вимкнулося на півгодини раніше за графік!
То намотала ще одну гірлянду!:) На батарейках!:)
(До речі, вже півгодини, як ввімкнутися повинно було? Знов не вгадала…)

В крамниці була, авжеж!:)
За чим побігла?:)
За мак-кавою!:)

Додому кошолку ледве притягла!:)
Чого я в крамниці тільки не придбала?:)
А таки ж не придбала чого?:)
Правильно!:)
Мак-кави!:)
А бігти ще раз мені вже ліньки!:)

Ото виляглася на канапі.
Світла очікую!
Майже свідомість втрачаю!
Мало того, що хліб з духовки вже пахняє на всю хату?:)
Так ще й штатна Попелюшка моя, Ірина Олександрова, горохову юшку з копченими крильцями варить, а ще ж вона домашньої ковбаси насмажила!:)

Ви там як?
Цілі?

Аааааа по мак-каву я таки ще раз в крамницю зганяла!:)

#історія #особистості
🕯️ Совість Нації та Апостол Шістдесятників: Життя Євгена Сверстюка.
Сьогодні, 13 грудня 1928 року, народився Євген Олександрович Сверстюк — видатний український літературний критик, есеїст, поет, філософ, активний учасник руху шістдесятників і один із найстійкіших політв'язнів радянського режиму, якого часто називали «совістю нації».

Сходження на Арені Шістдесятництва 🧠

Отримавши освіту психолога та літературознавця, Сверстюк швидко став однією з ключових постатей у середовищі української інтелігенції 1960-х років. Він працював редактором у журналі «Український ботанічний журнал», але його справжнім покликанням була боротьба за національну свідомість і культуру.
Його есеїстична проза, що поширювалася переважно у самвидаві, була гострою, філософськи глибокою і присвячена моральному відродженню нації та критиці радянської системи. Серед його найвідоміших праць — «Собор у риштуванні» (присвячений роману Олеся Гончара), «Іван Котляревський сміється» та «Блудні сини України».
Ключові теми творчості: Сверстюк акцентував на необхідності збереження високих моральних і християнських цінностей, культурної спадщини та подолання «духу провінціалізму» і рабства.

Довгий Шлях на Зону ⛓️

Сверстюк був одним із перших, хто підняв голос проти масових арештів української інтелігенції у 1965 році. Його активна громадянська позиція призвела до постійних звільнень з роботи та переслідувань.
У січні 1972 року (під час другої хвилі масових арештів шістдесятників) Євгена Сверстюка було заарештовано. Його звинуватили у «антирадянській агітації та пропаганді» за його есе.
Вирок: 7 років таборів суворого режиму (Перм-36) та 5 років заслання (Бурятія).
Стійкість: Сверстюк провів у неволі 12 років, зберігши при цьому свою гідність та інтелектуальну активність, залишаючись прикладом незламності для інших в'язнів.

Спадщина Незалежної України 🇺🇦

Після повернення із заслання у 1983 році та відновлення України, Євген Сверстюк продовжував залишатися моральним камертоном суспільства. Він не пішов у велику політику, зосередившись на культурній та освітній діяльності:
Публіцистика: Видавав журнал «Наша віра».
Наука: Очолював Український ПЕН-клуб (між 1993 та 2010 роками).
Визнання: У 1995 році був нагороджений Державною премією України імені Тараса Шевченка.

Євген Сверстюк до останніх днів свого життя (помер у 2014 році) був живим свідченням того, як сила духу однієї людини може протистояти тоталітарній системі, та залишається однією з найважливіших постатей у пантеоні борців за незалежну Україну

#цікаве
У червні 2022 року на чемпіонаті світу з плавання в Будапешті американська артистична плавчиня Аніта Альварес виконала приголомшливий номер під водою.
Глядачі дивилися на неї із захопленням —
її рухи були плавні, контрольовані, витончені… майже нереальні.

Але щойно виступ закінчився, сталося щось страшне.

Аніта не піднялася на поверхню, щоб вдихнути повітря.

Під водою вона втратила свідомість — тихо, без боротьби, без жодного сигналу. Її тіло на мить піднялося вгору… а потім почало повільно опускатися на темно-синє дно басейну.

Сотні людей спостерігали в подиві.

Судді все ще усміхалися.
Глядачі продовжували аплодувати.
Ніхто не розумів, що відбувається.

Окрім однієї людини.

Її тренерки — Андреа Фуентес.

Не вагаючись ні секунди, Андреа кинулася у воду.
Без розрахунків.
Без зволікання.
Лише інстинкт. Лише терміновість.

Вона допливла до Аніти, обхопила її й почала підіймати на поверхню, борючись із часом, тиском і панікою — жодна з яких не читалася на її обличчі.

Фотографії з того моменту показують щось надзвичайне:
не просто порятунок…
а любов, відповідальність і нерозривний зв’язок між спортсменкою та людиною, яка ніколи її не покине.

Аніта отямилася після надання екстреної медичної допомоги.
Пізніше вона сказала:

«Коли я відкрила очі, перше, що побачила, — це обличчя Андреа. І тоді я зрозуміла, що я в безпеці.»

Що нам нагадує ця історія?

Іноді герої не носять медалей —
вони носять відповідальність.

Іноді найважливіші «виступи» відбуваються після того, як стихають оплески.

А інколи найголовніша частина змагань…
це просто впевнитися, що всі повернулися на поверхню.

#історія #особистості
🕯️ Служитель Народу: Життєвий Шлях Отця Андрія Бандери (1882–1941).
11 грудня 1882 року народився Андрій Михайлович Бандера — священник Української греко-католицької церкви (УГКЦ), культурно-громадський діяч, капелан Української Галицької Армії (УГА) та, що найвідоміше, батько провідника ОУН Степана Бандери. Його життя стало трагічним символом долі української інтелігенції у ХХ столітті.

Служіння і Діяльність

Андрій Бандера був не просто священником, а активним будівничим національного життя на Галичині.
Освіта та Рукоположення: Він закінчив теологічний факультет Львівського університету. Після рукоположення у 1906 році служив у різних парафіях на Івано-Франківщині, де поєднував душпастирську роботу з просвітницькою.
Громадська Робота: Отець Андрій активно організовував у селах осередки товариств "Просвіта" і "Сільський господар", поширював українську літературу, боровся з пияцтвом та зміцнював національну свідомість селян.
Капелан УГА: Під час Української революції (1918–1919) він був активним учасником державотворчих процесів та служив польовим капеланом у лавах Української Галицької Армії, супроводжуючи воїнів у боях.

Батько і Вихователь

Родина Бандер була надзвичайно патріотичною. Андрій та його дружина Мирослава (донька священника) виховали семеро дітей, серед яких — майбутній лідер націоналістичного руху Степан.
Отець Андрій, керуючись принципами УГКЦ та національної ідеї, заклав у своїх дітей глибоке почуття обов'язку перед Україною, суворої дисципліни та високої моралі. Він був першим, хто познайомив своїх синів із національними героями та історією боротьби за незалежність.

Трагічна Доля

Життя Андрія Бандери обірвалося після приходу радянської влади на Західну Україну у 1939 році.
Арешт: Його заарештували органи НКВС у травні 1941 року за звинуваченням у "контрреволюційній діяльності".
Вирок і Страта: Після жорстоких допитів, на яких священник тримався гідно, його засудили до страти. 10 липня 1941 року отця Андрія Бандеру було розстріляно в Києві, у Биківнянському лісі, або, за іншими даними, в одній із київських тюрем.

Таким чином, Андрій Бандера став жертвою двох окупаційних режимів (був також ув'язнений польською владою) за свою непохитну вірність українській ідеї та церкві.

Всесвітній день натуризму у грудні
Всесвітній день натуризму (World Naturism Day) — щорічна ініціатива, присвячена темі натуризму, тобто способу життя, який включає перебування оголеним у природному середовищі, із ставленням до природи, власного тіла та свободи. 1
Дата святкування залежить від півкулі:

Історія свята Всесвітній день натуризму
Рух натуризму має глибокі корені: перші асоціації натуристів з’явилися в Німеччині наприкінці XIX-го століття.
Згодом, у 2006 році, було організовано перший Всесвітній день натуризму.
За роки свято набуло глобального характеру: воно не лише символічне, а й пропонує дні активностей, об’єднаних ідеєю природного проживання, спільнот і поваги до тіла та природи.


Як відзначають Всесвітній день натуризму
Натуристські центри, кемпінги, курорти та пляжі відкривають свої простори для святкування: відпочинок оголеним, заняття спортом або йога просто неба.
Тематичні активності: йога, медитація, плавання, фітнес під відкритим небом — усе це в рамках руху натуризму.
Учасники також використовують свято, щоб підвищити обізнаність про натуризм як спосіб життя, а не просто як курортну активність.
Чому Всесвітній день натуризму важливий
Натуризм підкреслює згоду з власним тілом та природою: прийняття себе, власної оголеності без сорому, в безпечному просторі.
Створення спільнот та середовищ довіри, де люди можуть взаємодіяти відкрито, без масок і без зайвих бар’єрів.
Привернення уваги до тем: свобода, повага до природи, екологічна свідомість, тілесність як частина природного середовища.
Розвінчування стигм щодо оголеності: свято допомагає показати, що натуризм — це не еротика, а спосіб життя з етичними засадами.
Що можна зробити у Всесвітній день натуризму
Долучитися до заходу на місцевому натуристському курорті або пляжі, якщо така можливість існує.
Організувати невеличку зустріч природного відпочинку серед друзів або у спільноті, з повагою до вибору кожного.
Зосередити увагу на екології: натуризм часто поєднаний із повагою до навколишнього середовища, відмовою від надмірностей, підтримкою природного середовища.
Поширювати інформацію: розповідати про натуризм як про форму зв’язку з природою та тілом, ділитися фото або історіями (з повагою до приватності).
Всесвітній день натуризму — це можливість переглянути своє ставлення до тіла, природи і свободи. Це день не тільки для тих, хто вже практикує натуризм, а й для всіх, хто цікавиться питаннями тілесності, природності, поваги до себе та інших. Цей день закликає до простору відкритості, де тіло — це не те, що треба ховати чи соромитися, а те, що можна прийняти як природну частину світу.

#історія #події #особистості
🕯️ Насильницьке обірвання місії: Трагедія митрополита Василя Липківського (27 листопада 1937).
Історія Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) є яскравим, але трагічним прикладом боротьби за духовну незалежність. Кульмінацією цієї трагедії став 27 листопада 1937 року, коли радянський терор обірвав життя її засновника і першого митрополита — Василя Липківського.

Василь Липківський, прозваний «Народним митрополитом», був не лише ієрархом, а й видатним реформатором. Його місія, розпочата після Всеукраїнського церковного собору 1921 року, полягала у створенні дійсно незалежної від Москви, національно свідомої та модернізованої Церкви. Липківський запровадив українську мову у богослужіння, демократизував управління Церквою, дозволивши мирянам брати активну участь у її житті, та відродив традиції виборності духовенства.
В очах більшовицької влади така самостійна українська духовна інституція була прямою загрозою. Вже у 1927 році Липківський був змушений залишити управління Церквою, а згодом почалися репресії.

🖋️ У 1937 році, під час Великого терору, 73-річний митрополит був заарештований. Він був страчений 27 листопада 1937 року за вироком позасудового органу — «трійки» НКВС. Точне місце поховання залишається невідомим, як і тисяч інших жертв радянських репресій.
Розстріл Василя Липківського та подальше знищення більшості єпископату і духовенства стали фінальним етапом ліквідації УАПЦ як організованої структури в УРСР. Цей день є гірким нагадуванням про ціну, яку українські інтелектуали та духовні лідери платили за свою національну свідомість і прагнення незалежності.

ХТО й НАВІЩО денаціоналізує українців?

Українські блогери сьогодні денаціоналізують українців набагато потужніше й ефективніше, ніж сам путін.

Щодня, у форматі розважальних відео, «просвітницьких» роликів і подкастів вони втовкмачують, що українська нація з’явилася лише на початку ХХ століття — разом із державою.

Раніше, мовляв, націй не було.
І київські князі були «не наші».
І в часи Русі — жодної «національної свідомості».

Висновок, який вони м’яко підсовують глядачеві:
українці не мають права вважати себе спадкоємцями Русі.

І що страшніше — все більше українців починають у це вірити.

Але спитаймо інакше:
коли тоді з’явилися українські дохристиянські обряди, колядки, щедрівки, веснянки, наші народні мелодії, звичаї, вишивки, назви місяців і свят?
Це ж і є ознаки нації!

Задовго до будь-якої «держави ХХ століття»?

Коли з’явилася українська мова — одна з головних ознак нації?
І хто її створив, якщо не сам народ, що усвідомлював свою відмінність?

МОСКОВСЬКА імітація слов’янства

Для порівняння — подивімося на тих, хто сьогодні претендує на спадщину Русі.

В їхньому «фольклорі» немає власних колядок, щедрівок, гаївок.

Слова «колядка» й «щедрівка» навіть не мають відповідника в штучному «русском язикє».
Їх занесли туди українські переселенці.

Їх «пєрєвєлі на русскій» — і це все. Без розуміння сенсу, без духовної глибини.

Та зате московити навчилися імітувати слов’янськість і продавати її світу як власну.

І це працює: змінюються навіть політичні курси сусідніх слов’янських держав — не лише від «втоми від України», а через дію російської політики «слов’янської єдності».

УКРАЇНСЬКА ВІДМОВА від РУСІ

Парадоксально, але в самій Україні почався протилежний процес —
відхрещування від Русі.

Держава Русь у блогерських версіях визнається «вікінгським проектом».

Слов’яни — «дикі племена».

Етнічна самосвідомість — нібито відсутня.

Такі меседжі щодня лунають у «просунутих» українських ютубах.

А про те, щоб достукатись до інших словянських держав щодо нашої спорідненості — навіть мови нема.

Жодного навіть натяку такої роботи і контактів серед етнічних українців в сусідніх державах — так, як це робить та ж Угорщина в Украіні серед етнічних угорців.
Чи так, як для етнічних німців чи поляків з інших країн є різні пільгові програми навчання тощо в Німеччині і Польщі.

А Україні українці не потрібні — ні закордонні, ні свої, у межах держави.

ЧОМУ ТАК сталося?

Може тому, що в Україні українцями керують не слов’яни?

Бо слов’яни ж не мали би відмовлятися від власної історії, мови, коріння.

Нам пишуть:

«Правильно ви намагаєтесь достукатися до російськомовних у різних країнах.
А рабсія тим часом активно просуває слов’янські сайти, бо розуміє, що слов’янські мови взаємно зрозумілі.
Ми ж відштовхуємо всіх — і потім нарікаємо, що нас не чують».

ТО ЩО з НАМИ сталося?

Куди ми йдемо?
Хто ми?
І яку країну будуємо — для українців чи для тих, хто знову перепише нашу пам’ять?

Країну, що відмовляється від власного минулого,
чи ту, яка нарешті усвідомить себе спадкоємицею великої Русі — слов’янської, української, нашої?

Поки московити привласнюють нашу спадщину й успішно продають її світу, ми самі відрікаємося від неї — стираючи власну історичну ідентичність.

А відмова від Русі — це не лише втрата минулого,
це втрата самих себе.

Анатолій Герасимчук.
rus-ukraine.com.ua

27 жовтня 1937 року в Карелії, в урочищі Сандармох, розпочалися наймасовіші розстріли в’язнів Соловецького табору особливого призначення. До 4 листопада тут совєцька влада знищила 1111 осіб.

Урочище Сандармох розташоване за 19 кілометрів від міста Медвеж’єгорськ. Воно стало спеціальною територією, яку органи нквд срср використовували для масових страт. Наприкінці 1930-х тут розстріляні майже 10 тисяч осіб – спецпоселенців, в’язнів із Біломорсько-Балтійського каналу та Соловецьких таборів. Усього виявлено 236 розстрільних ям.

Наприкінці жовтня-початку листопада 1937-го Сандармох став місцем страти соловецького тюремного етапу. За кілька днів тут загинули Микола Зеров, Лесь Курбас, Микола Куліш, Валер’ян Підмогильний, Валер’ян Поліщук, Павло Пилипович, вчені, політичні й державні діячі Володимир Чехівський, Степан Рудницький, Матвій Яворський і багато інших українських інтелектуалів.

Як встановив російський дослідник Олександр Черкасов, смертників “готували” до страти у трьох кімнатах бараку в Медвежій Горі. У першій – звіряли прізвище і роздягали, в другій – зв’язували, в третій – лупили по голові дерев’яною “колотушкою”, аби людина втратила свідомість. Далі вантажили на машини і по 40 душ перевозили в Сандармох. Напівживих людей скидали до великих ям, а член розстрільної бригади Михайло Матвєєв особисто стріляв кожному в голову.

Місце злочину, вчиненого 27 жовтня - 4 листопада 1937-го, довгий час приховувалося. Його виявили лише в 1997-му. На фото пам’ятний знак в урочищі Сандармох «Убієнним синам України».

Тварина
Львова-Бєлова відкрито визнає: вона викрала українського підлітка, який любив свою країну, мову, культуру, і в Москві насильно змінила його свідомість.
"Він говорив "я люблю Україну", він співав пісні українською, це треба було міняти".

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Міжнародний день ремонту
У третю суботу жовтня у всьому світі святкують Міжнародний день ремонту або International Repair Day, присвячений ідеї відновлення замість викидання, скороченню електронних відходів і розвитку культури спільного ремонту..

Історія створення Міжнародного дня ремонту
Вперше його провела організація Open Repair Alliance у 2017 році для пропаганди цінності та важливості ремонту, а також для підтримки людей та майстрів, які ремонтують речі. 1


Open Repair Alliance — міжнародна мережа ініціатив, до якої входять організації Restart Project (Велика Британія), Repair Café International (Нідерланди), Fixit Clinic (США) та інші.

Мета свята Міжнародний день ремонту
• Зменшити кількість сміття.
Щороку у світі викидають мільйони тонн електроніки, яку можна було б відремонтувати.
• Підтримати екологічну свідомість.
Ремонт продовжує життя речей і зменшує потребу у виробництві нових — це економія ресурсів і зниження викидів CO₂.
• Розвинути спільноти взаємодопомоги.
Ремонт об’єднує людей — у Repair Café, майстернях і волонтерських центрах.
• 🎓 Поширити знання.
Свято заохочує навчання практичним навичкам ремонту, від паяльника до оновлення програмного забезпечення.