Зло не зникає саме по собі Зло ніколи не відходить у тінь просто так. Воно не слабшає від очікування, не розчиняється у часі, не зникає через вмовляння. Його можна зупинити лише силою правди, духу та меча. Історія свідчить: кожна епоха мала своїх демонів. Світло Афін зіштовхнулося з тиранією персів. Європа стояла перед загрозою нацизму. Київська Русь воювала з половцями, а Українська повстанська армія боролася проти радянської окупації. У всі часи зло набувало різних форм, але його природа залишалася незмінною: воно прагнуло підкорити, знищити, залякати. Фрідріх Ніцше писав: «Хто бореться із чудовиськами, тому слід пильнувати, аби самому не стати чудовиськом». Це важливе застереження, бо боротьба зі злом — це випробування для душі. Легко впасти у відчай, легко втратити межу між справедливістю та ненавистю. Але найважче — не спокуситися його методами. Українці знають, що зло не зникає від закликів до миру. Воно має бути покаране. Саме тому боротьба триває, саме тому ми стоїмо. Бо коли добро бездіє — зло перемагає. 🕊Instagram📩Telegram 📱YouTube 😎 Facebook🥳TikTok 📱Twitter

#поезія Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгомонний вік. Завихрень — безліч. Тиші — анітрохи. А струсам різним утрачаєш лік. Звичайні норми починають старіти, вже всі канони мертві, як неон, коли стоїть історія на старті перед ривком в космічний стадіон. Вона грудьми на фініші розірве Чумацький шлях, мов стрічку золоту. І, невагома, у блакитній прірві відчує враз вагому самоту. І позивні прокотяться луною крізь далі неосяжно-голубі... А як же ми, співці краси земної? Чи голоси у нас не заслабі? Чи не потонуть у вітрах простору? Чи сприймуть сенс новітньої краси? Тарас гранітний дивиться суворо: — А ви гартуйте ваші голоси! Не пустослів'ям пишним та барвистим, не скаргами, не белькотом надій, не криком, не переспівом на місці, а заспівом в дорозі нелегкій. Бо пам'ятайте, що на цій планеті, відколи сотворив її пан Бог, ще не було епохи для поетів, але були поети для епох! Ліна Костенко 🎨 tubik.arts

Renie Cares, Третя Штурмова — Дамоклів меч: коли кожен день — між небом і смертю Це не просто трек — це крик. Пісня "Дамоклів меч" з проєкту ЕПОХА — це голос тих, хто зараз тримає небо. Тих, хто живе під постійною загрозою, балансуючи між сьогодні і «а якщо завтра вже ні». Renie Cares додає меланхолії та болю — її вокал нагадує ніж, що м’яко ріже тишу. А Третя Штурмова — це справжній фронтовий реалізм. Без пафосу. Без прикрас. Зі словами, які не вигадані, а пережиті. "Дамоклів меч" — не про страх. Це про прийняття. Про те, що смерть — завжди поруч, але це не зупиняє, а загартовує. Це пісня про втрати, братерство, вибір і незламність. Проєкт ЕПОХА — це не просто музика. Це хроніка війни в піснях. Жива історія. І «Дамоклів меч» — одна з її найсильніших глав. Слухайте. Відчуйте. Пам’ятайте. #Коло_Музики #українська_музика #ТретяШтурмова #ЕПОХА #МузикаВійни

#поезія 19 березня --День,коли народилася людина-епоха, голос нації--Ліна Костенко! Її слово--це зброя, що пробуджує сумління, її поезія --це правда, що проростає в серцях поколінь. Ми щиро бажаємо Ліні Василівні міцного здоров'я, довгих років життя, невичерпної творчої енергії, родинного затишку та Божої ласки. Але найголовніше, що нині може стати справжнім подарунком для нашої великої поетеси--це перемога України! Перемога світла над темрявою, правди над брехнею, свободи над рабством. ,,Коли в людини є народ 🇺🇦, тоді вона уже людина "--і Ліна Костенко завжди була,є і буде справжньою Людиною з великим серцем та незламним духом! 〰️➿➰❤️➰➿〰️ Моя душа звільнилася від пут. Їй необхідна нескінчена путь. Їй необхідні обрії круті. І--щоб нічого зайвого в путі. Тягар дрібниць і мудрощі дурниць шпурну на дно покинутих криниць. Нехай іде кошлата суєта в очерета, на болота... Несу на плечах небо і печаль. Несу в очах довірливість і даль. Моїй душі, як тону обертон потрібні рани взятих перепон. Потрібна мудра тиша самоти, щоб з нею людям пісню принести. І день прожить--аж знайдеться душа. І світло пить з Великого Ковша. Ліна Костенко

#поезія І тільки злість буває геніальна. Господь, спаси мене від доброти! Така тепер на світі коновальня, що треба мати нерви, як дроти, А нерви ж мої, ох нерви, струни мої, настренчені на епохальний лад! А мені ж, може, просто хочеться щастя, тугого й солодкого, як шоколад. Ну, що ж, епохо, їж мене, висотуй! Лиш вісь земну з орбіти не згвинти. Лежить під небом, чистим і високим, холодний степ моєї самоти. Козацький вітер вишмагає душу, і я у ніжність ледве добреду. Яким вогнем спокутувати мушу хронічну українську доброту?! А по ідеї: жінка ж — тільки жінка. Смаглява золота віолончель. Справляло б тіло пристрасті обжинки колисками і лагодом ночей Була б така чарівна лепетуха, такі б ото улучила слова, що як по змісту, може, й в'януть вуха, а як по формі — серце спочива Хто ж натягнув такі скажені струни на цю, таку струнку, віолончель, що їй футляр — усі по черзі труни вготованих для музики ночей?! І щось в мені таке велить збіліти в гнів до сотого коліна! І щось в мені таке болить, що це і є, напевно, Україна 🎨 Instagram @foralberg_art 💫 Ліна Костенко

"ПАНІ ВАЛЕВСЬКА: ФАТАЛЬНА ЖІНКА НАПОЛЕОНА" 19 століття, це епоха інтриг, боротьба за прекрасну даму, яку отримає тільки переможець. Не проста доля була в пані Марії Валевської. Завагітнівші від російського офіцера, вона була змушена вийти заміж за старого знатного поляка, щоби приховати свій "гріховний вчинок", як б це так колись сказали. Під час весільної мандрівки, вона знайомиться з італійською аристократією. Там говорили про політику і одна пані, де Сталь, згадувала про Наполеона дуже негативними словами. Звісно, Марія запам'ятала її слова щодо імператора, але через рік після цієї розмови, вона була така вдячна імператору за порятунок і відновлення Польщі, що захотіла зустрітися з ним і висловити свою вдячність. Вона думала, що висловить свою вдячність і дороги більше з ними не перетнуться. Але Наполеона так вразила її щирість, безпесередність, відвертість, чисте серце, що він почав марити нею, не давав часу подумати над тим, чи погодитися стати його фавориткою. Всі на неї тиснули, плели інтриги, і коли їй сказали, що тільки вона може врятувати Польщу, то ж тільки тоді вона погодилася стати його коханкою. Книга мені подобається тим, як заради патріотизму жінка піде на будь яку жертву. А чоловік згоден гори перевернути, аби завоювати серце коханої жінки. Тим далі читаю, тим цікавіше стає читати. Дуже вже хочеться знати, чим все це закінчиться.

НАСІННЯ ДІЙ У вишині орел розправив крила І в сяйві неба тінь його доречна. Земля не бачить, що в орла є сила, Так дія теж як птиця небезпечна. Роботу нашу всю не видно зразу, І наслідки ростуть мов зерна в полі. Постійно сіємо нове щоразу, Зростає в купі все немов на волі. Можливо, нам збирати не ці сходи, Епоха пройде і всі вони стліють. Ще може бути, що колись народи Нових собі полів іще засіють. Впливаємо як тінь ми на планету, Відразу всі поля пітьма не скриє. Колись давно сказав хтось по секрету: Наснага прийде, коли плід дозріє. Потрібно бути ввічливим на старті, Життєві образи – це та ж сама тінь. Розкриється вона тоді на карті, Коли засяє сонце для поколінь. Мирослав Манюк 27.04.2025

🏀 Хей, народ! З вами Багз Банні — головний вухань космічного баскетболу 🐰✨ Сьогодні я вам розкажу про одну з найкрутіших фішок у грі — слем-данк! Це коли гравець злітає в повітря і з усього розмаху "вбиває" м’яч у кошик згори! І повірте мені, це виглядає просто бомбезно! 💥 Слем-данк — це не просто кидок. Це цілий спектакль! 🎬 Потрібно розігнатися, підстрибнути так, щоб дістати до обруча, і з силою закинути м’яч прямісінько зверху. Бонус — можна ще й повисіти на кільці, щоб усі запам’ятали, хто тут головний 😎 Чому це так ефектно? Та, бо це: 🎉 Шоу для фанатів — виглядає мега видовищно! 💪 Демонстрація сили та контролю — мовляв, "Я прийшов — і я доміную!" 🏆 Родзинка баскетболу — гравці змагаються, хто зробить найкреативніший данк! А тепер трохи історії 😉 Перший офіційний слем-данк трапився ще у 1936 році. Але справжній бум почався у 60-х — тоді легенди на кшталт Вілта Чемберлена підкорили простір над паркетом. Правда, деякий час у студентських лігах данки навіть забороняли, бо вважали "занадто агресивними" 😮 Але на щастя, ця нудна епоха минула, і сьогодні слем-данк — це серце гри! До речі, зараз слово "слем-данк" вживають не тільки в спорті. Так кажуть про ситуації, де перемога — справа часу, або якщо хочуть підкреслити неперевершеність чогось. Наприклад: "Цей бургер - слем-данк на смак!" 🍔🏀 🐰 Отже, коли наступного разу побачите когось, хто летить у повітрі з м’ячем і гупає ним у кільце — знайте, це  слем-данк, бейбі! З повітряним привітом — ваш Багз Банні ✌️🥕 #fan_art #супер_порада #супер_факт

🎞Рівно 20 років тому на YouTube з’явилося перше в історії відео. Його назва — «Me at the Zoo», і завантажив його співзасновник платформи Джавад Карім 23 квітня 2005 року о 20:27. Тривалість — всього 19 секунд, а в кадрі — хлопець у зоопарку, який розповідає про слонів. З цього моменту почалася епоха відео, мемів та блогерів.

Від моменту першої телеадаптації «Гордості й упередженості» 1938 року романи Джейн Остін про кохання, соціальні звичаї та пошук щастя отримали десятки кіноверсій. Однак не в усіх адаптаціях режисери дотримуються суворої історичної канви — деякі експериментують із жанрами, стилями та епохами. DIVOCHE.MEDIA розповідає про нестандартні екранізації романів Джейн Остін. https://divoche.media/2025/04/29/dzheyn-ostin-na-novyy-lad-ekranizatsii-iaki-zminiuiut-uiavlennia-pro-klasyku/