• ⚽️ "Достатньо сил". Тренер "Маккабі" планує "вибити київське «Динамо»" з Ліги Європи

    Чинний чемпіон України не зміг пройти до раунду плейоф кваліфікації Ліги чемпіонів, поступившись за підсумком двох матчів кіпрському "Пафосу". Таким чином кияни продовжать свій шлях у єврокубках сезону 2025/26 у плейоф відбору Ліги Європи.

    Суперником киян в матчі плейоф кваліфікації Ліги Європи стане ізраїльський "Маккабі" Тель-Авів.

    Головний тренер "Маккабі" Тель-Авів Жарко Лазетич напередодні матчу з "Динамо" наголосив, що команда буде готова боротись з киянами.

    "Матчі з Динамо матимуть величезне значення для нашої команди. Однак ми вважаємо, що у нас достатньо сил, щоб вибити цього суперника з Ліги Європи. Потрібно пробитися в наступний раунд", — сказав Лазетич.

    У випадку поразки в матчі проти "Маккабі" "Динамо" потрапить до основного раунду Ліги конференцій. Матчі раунду плейоф кваліфікації Ліги Європи між "Динамо" та "Маккабі" пройдуть 21 та 28 серпня.
    #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    ⚽️ "Достатньо сил". Тренер "Маккабі" планує "вибити київське «Динамо»" з Ліги Європи Чинний чемпіон України не зміг пройти до раунду плейоф кваліфікації Ліги чемпіонів, поступившись за підсумком двох матчів кіпрському "Пафосу". Таким чином кияни продовжать свій шлях у єврокубках сезону 2025/26 у плейоф відбору Ліги Європи. Суперником киян в матчі плейоф кваліфікації Ліги Європи стане ізраїльський "Маккабі" Тель-Авів. Головний тренер "Маккабі" Тель-Авів Жарко Лазетич напередодні матчу з "Динамо" наголосив, що команда буде готова боротись з киянами. "Матчі з Динамо матимуть величезне значення для нашої команди. Однак ми вважаємо, що у нас достатньо сил, щоб вибити цього суперника з Ліги Європи. Потрібно пробитися в наступний раунд", — сказав Лазетич. У випадку поразки в матчі проти "Маккабі" "Динамо" потрапить до основного раунду Ліги конференцій. Матчі раунду плейоф кваліфікації Ліги Європи між "Динамо" та "Маккабі" пройдуть 21 та 28 серпня. #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    34views
  • Ізраїль завтра схвалить мобілізацію десятків тисяч резервістів, — місцеві ЗМІ

    За інформацією 13 каналу, рішення ухвалюють на тлі планів встановити повний контроль над містом Газа. За оцінками військових, нове поповнення залишатиметься на службі щонайменше 75 днів.
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    Ізраїль завтра схвалить мобілізацію десятків тисяч резервістів, — місцеві ЗМІ За інформацією 13 каналу, рішення ухвалюють на тлі планів встановити повний контроль над містом Газа. За оцінками військових, нове поповнення залишатиметься на службі щонайменше 75 днів. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    161views
  • 🥇 Дмитро Шелезько - чемпіон Світових Ігор 2025 🥊🇺🇦
    ✅ Тайський бокс завершив свою програму на Світових Іграх.
    Нагадаємо нашим читачам, що Україну в розділі Тайський бокс представляли три спортсмени.
    🥊 Анастасія Михайленко. На жаль, Настя вибула з боротьби на етапі чвертьфіналів.
    🥊 Олександр Єфименко. Олександр виграв перший бій, але поступився у другому.
    Сьогодні Єфименко мав шанс здобути бронзову медаль. Але для цього треба було здолати угорського бійця – SPETH Norbert Attila.. Не вийшло. Олександр також без медалі.
    🥊 Дмитро Шелезько. Дмитро чудово провів перший та другий бої та завоював право битися у фіналі за золоту медаль.
    Його суперник у фіналі – GORDON Ruach (Ізраїль).
    Дмитро був кращим у всіх трьох раундах, рахунок на табло тому підтвердження. 🔥🥊
    Дуже грамотна та розважлива робота Шелезько вилилася у перемогу!
    🥇 Це перше місце та золота медаль Всесвітніх Ігор 2025 року.
    Вітаємо Чемпіона – Дмитра Шелезька! 💥🥊🇺🇦
    #неолімпійськийспорт #міжнароднізмагання #Всесвітніігри2025 #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🥇 Дмитро Шелезько - чемпіон Світових Ігор 2025 🥊🇺🇦 ✅ Тайський бокс завершив свою програму на Світових Іграх. Нагадаємо нашим читачам, що Україну в розділі Тайський бокс представляли три спортсмени. 🥊 Анастасія Михайленко. На жаль, Настя вибула з боротьби на етапі чвертьфіналів. 🥊 Олександр Єфименко. Олександр виграв перший бій, але поступився у другому. Сьогодні Єфименко мав шанс здобути бронзову медаль. Але для цього треба було здолати угорського бійця – SPETH Norbert Attila.. Не вийшло. Олександр також без медалі. 🥊 Дмитро Шелезько. Дмитро чудово провів перший та другий бої та завоював право битися у фіналі за золоту медаль. Його суперник у фіналі – GORDON Ruach (Ізраїль). Дмитро був кращим у всіх трьох раундах, рахунок на табло тому підтвердження. 🔥🥊 Дуже грамотна та розважлива робота Шелезько вилилася у перемогу! 🥇 Це перше місце та золота медаль Всесвітніх Ігор 2025 року. Вітаємо Чемпіона – Дмитра Шелезька! 💥🥊🇺🇦 #неолімпійськийспорт #міжнароднізмагання #Всесвітніігри2025 #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    197views
  • Керівник ГУР Буданов дав інтервʼю журналістці Мосейчук. Зібрали головне:

    🔹 Росія планує наймасштабнішу програму переозброєння з 1980-х. Йдеться про 90 трлн рублів, які мають витратити до 2030-го на підготовку до війни з НАТО.

    🔹 Буданов вважає, що розпад НАТО — один із вірогідних сценаріїв, якщо політика США щодо поточних подій не зміниться. За його словами, це не гарантований розвиток подій, але цілком можливий, якщо збережеться нинішнє ставлення.

    🔹 Аналітики JPMorgan Chase змоделювали чотири варіанти майбутнього для України: «Південна Корея», «Ізраїль», «Грузія» й «Білорусь». Буданов заявив, що «ізраїльський» чи «корейський» підходи виглядають реалістичніше, але потребують дискусії.

    🔹 «"Грузинський сценарій" Україні не загрожує — наразі. Навіть якщо хтось хотів би повернути в бік РФ — не вдасться. Якщо ми не змінимося і не почнемо серйозно сприймати реальність — можуть бути різні й не найприємніші варіанти».

    🔹 Керівник розвідки заявив, що йому не пропонували посаду головнокомандувача ЗСУ. За його словами, він звик до роботи в ГУР, де провів усе своє свідоме життя.

    Фото: Суспільне Новини/Олександр Магула
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    Керівник ГУР Буданов дав інтервʼю журналістці Мосейчук. Зібрали головне: 🔹 Росія планує наймасштабнішу програму переозброєння з 1980-х. Йдеться про 90 трлн рублів, які мають витратити до 2030-го на підготовку до війни з НАТО. 🔹 Буданов вважає, що розпад НАТО — один із вірогідних сценаріїв, якщо політика США щодо поточних подій не зміниться. За його словами, це не гарантований розвиток подій, але цілком можливий, якщо збережеться нинішнє ставлення. 🔹 Аналітики JPMorgan Chase змоделювали чотири варіанти майбутнього для України: «Південна Корея», «Ізраїль», «Грузія» й «Білорусь». Буданов заявив, що «ізраїльський» чи «корейський» підходи виглядають реалістичніше, але потребують дискусії. 🔹 «"Грузинський сценарій" Україні не загрожує — наразі. Навіть якщо хтось хотів би повернути в бік РФ — не вдасться. Якщо ми не змінимося і не почнемо серйозно сприймати реальність — можуть бути різні й не найприємніші варіанти». 🔹 Керівник розвідки заявив, що йому не пропонували посаду головнокомандувача ЗСУ. За його словами, він звик до роботи в ГУР, де провів усе своє свідоме життя. Фото: Суспільне Новини/Олександр Магула #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    318views
  • НАновини‼️: «День Одеси» в Хайфі 2 вересня 2025 року: для нас це свято багатонаціональної культури, а для Москви — привід витягувати з тіні Катерину ІІ та обслуговувати криваву імперську пропаганду путіна

    Увечері 2 вересня 2025 року на даху Матнас Гадар у Хайфі відбудеться «День Одеси». Організатор — поетеса та активістка Есті Арцева, авторка телеграм-каналу «ЧУЕШ?». У програмі — лекція про історію міста, відеовиступ професора Тараса Гончарука, музика Нікі Черніс та Ігоря Агєєнка, поезія Бориса Херсонського та інших авторів по відеозв’язку. Атмосферу доповнить Сабіна Сосновська з одеськими смаколиками.

    Організатори «Дня Одеси» в Хайфі 2 вересня 2025 року — це не просто культурні діячі. Це відомі проукраїнські активісти й патріоти України та Ізраїлю, які давно підтримують Україну в її справедливій боротьбі проти агресії. Вони не раз організовували акції, лекції та благодійні вечори в Ізраїлі, збирали донати на гуманітарні потреби та допомогу українським військовим. Їхні імена добре відомі в ізраїльській українській громаді як активних волонтерів та людей, що роблять усе, аби голос України лунав голосніше.

    2 вересня — офіційна дата святкування Дня міста Одеси. Вона закріплена рішенням Одеської міськради №1240-VI від 25 серпня 2011 року.

    Але за цією датою стоїть не радість, а тінь імперського міфу. У російській історіографії 2 вересня 1794 року вважається «днем заснування» Одеси — початком будівництва військової гавані за указом Катерини ІІ. Для імперії це був проєкт закріплення на Чорному морі, і цей міф навмисне заперечував історію регіону.

    Сьогодні, коли Росія заливає кров’ю Україну, питання Дня міста набуває нового сенсу. Імперський міф про «російську Одесу» та «Новоросію» — це не лише брехня минулого, це частина агресії сьогодення. Під прикриттям «історичних підстав» Кремль виправдовує обстріли житлових кварталів, руйнування портів і загибель мирних людей.

    Росія використовує минуле як виправдання для геноциду. У їхній логіці, якщо Катерина «збудувала», значить, путін «має право повернути». Але Одеса ніколи не була й не буде «подарунком імперії». Це місто, створене працею та життям багатьох народів, і насамперед — багатонаціональне місто України, яке сміялося і буде сміятися в обличчя будь-якій диктатурі.

    В нашій статті ми розповімо:

    — Чому "День Одеси" 2 вересня — імперські фантоми
    — Істоки Одеси до захоплення Російською імперією (давні греки, Київська Русь, Галицько-Волинське князівство, Золота Орда, Велике князівство Литовське, Кримське ханство, Османська імперія)
    — Єврейська присутність у регіоні також сягає глибоких часів
    — Катерина ІІ і 1794 рік — імперський міф про «день заснування»
    — Радянська влада успадкувала імперський міф про «день заснування Одеси»
    — Закріплення 2 вересня як Дня міста у 2011 році й його роль у російській пропаганді
    — Альтернативні дати й боротьба за правду
    — 19 травня 1415 року — перша письмова згадка
    — Катерина ІІ не заснувала місто, а лише перейменувала Хаджибей
    — Одеса — багатонаціональна й єврейська
    — Одеса і Хайфа — міста-побратими
    — Імперські амбіції Росії — це не історія, а кров, сльози й смерть

    Так «День Одеси» перетворюється на поле боротьби символів: для українців і друзів України в Ізраїлі це свято свободи, а для Кремля — інструмент пропаганди.

    І саме тут ми маємо твердо заявити: Одеса належить своєму багатонаціональному населенню й Україні, її історія багатоголоса й відкрита світові, а імперські примари не мають права на майбутнє міста.

    Перейдіть на сайт і прочитайте про це детальніше 👇

    НАновини‼️: «День Одеси» в Хайфі 2 вересня 2025
    https://nikk.agency/uk/den-odesi/

    #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine
    НАновини‼️: «День Одеси» в Хайфі 2 вересня 2025 року: для нас це свято багатонаціональної культури, а для Москви — привід витягувати з тіні Катерину ІІ та обслуговувати криваву імперську пропаганду путіна Увечері 2 вересня 2025 року на даху Матнас Гадар у Хайфі відбудеться «День Одеси». Організатор — поетеса та активістка Есті Арцева, авторка телеграм-каналу «ЧУЕШ?». У програмі — лекція про історію міста, відеовиступ професора Тараса Гончарука, музика Нікі Черніс та Ігоря Агєєнка, поезія Бориса Херсонського та інших авторів по відеозв’язку. Атмосферу доповнить Сабіна Сосновська з одеськими смаколиками. Організатори «Дня Одеси» в Хайфі 2 вересня 2025 року — це не просто культурні діячі. Це відомі проукраїнські активісти й патріоти України та Ізраїлю, які давно підтримують Україну в її справедливій боротьбі проти агресії. Вони не раз організовували акції, лекції та благодійні вечори в Ізраїлі, збирали донати на гуманітарні потреби та допомогу українським військовим. Їхні імена добре відомі в ізраїльській українській громаді як активних волонтерів та людей, що роблять усе, аби голос України лунав голосніше. 2 вересня — офіційна дата святкування Дня міста Одеси. Вона закріплена рішенням Одеської міськради №1240-VI від 25 серпня 2011 року. Але за цією датою стоїть не радість, а тінь імперського міфу. У російській історіографії 2 вересня 1794 року вважається «днем заснування» Одеси — початком будівництва військової гавані за указом Катерини ІІ. Для імперії це був проєкт закріплення на Чорному морі, і цей міф навмисне заперечував історію регіону. Сьогодні, коли Росія заливає кров’ю Україну, питання Дня міста набуває нового сенсу. Імперський міф про «російську Одесу» та «Новоросію» — це не лише брехня минулого, це частина агресії сьогодення. Під прикриттям «історичних підстав» Кремль виправдовує обстріли житлових кварталів, руйнування портів і загибель мирних людей. Росія використовує минуле як виправдання для геноциду. У їхній логіці, якщо Катерина «збудувала», значить, путін «має право повернути». Але Одеса ніколи не була й не буде «подарунком імперії». Це місто, створене працею та життям багатьох народів, і насамперед — багатонаціональне місто України, яке сміялося і буде сміятися в обличчя будь-якій диктатурі. В нашій статті ми розповімо: — Чому "День Одеси" 2 вересня — імперські фантоми — Істоки Одеси до захоплення Російською імперією (давні греки, Київська Русь, Галицько-Волинське князівство, Золота Орда, Велике князівство Литовське, Кримське ханство, Османська імперія) — Єврейська присутність у регіоні також сягає глибоких часів — Катерина ІІ і 1794 рік — імперський міф про «день заснування» — Радянська влада успадкувала імперський міф про «день заснування Одеси» — Закріплення 2 вересня як Дня міста у 2011 році й його роль у російській пропаганді — Альтернативні дати й боротьба за правду — 19 травня 1415 року — перша письмова згадка — Катерина ІІ не заснувала місто, а лише перейменувала Хаджибей — Одеса — багатонаціональна й єврейська — Одеса і Хайфа — міста-побратими — Імперські амбіції Росії — це не історія, а кров, сльози й смерть Так «День Одеси» перетворюється на поле боротьби символів: для українців і друзів України в Ізраїлі це свято свободи, а для Кремля — інструмент пропаганди. І саме тут ми маємо твердо заявити: Одеса належить своєму багатонаціональному населенню й Україні, її історія багатоголоса й відкрита світові, а імперські примари не мають права на майбутнє міста. Перейдіть на сайт і прочитайте про це детальніше 👇 НАновини‼️: «День Одеси» в Хайфі 2 вересня 2025 https://nikk.agency/uk/den-odesi/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine
    NIKK.AGENCY
    «День Одеси» в Хайфі 2 вересня 2025 року: для нас це свято багатонаціональної культури, а для Москви — привід витягувати з тіні Катерину II та обслуговувати криваву імперську пропаганду путіна - Новости Израиля НАновости
    2 вересня Одеса офіційно відзначає День міста, а у Хайфі пройде свято для діаспори. За цією датою ховається боротьба України з імперськими міфами, які Росія використовує як виправдання війни. Одеса та Хайфа поділяють спільне минуле та багатонаціональне майбутнє. - НАНовини Новини Ізраїлю
    188views
  • Доброго дня всім, після не дуже приємних вчорашніх новин.
    Ви, бачу, також не спали. Цілком розділяю думку, що наступного тижня новин буде багато й різних, але всі — про можливий саміт двох підстаркуватих дідів на Алясці.
    Багато з вчорашнього було передбачувано. Дід Донні прагне статусу миротворця всіх часів. Іноді він лише фіналізує те, що готувалось до нього, як-от мирний договір Вірменії й Азербайджану, де дуже допомогла Туреччина. Але Ізраїль-Палестина та війна рф проти України не вирішені. В обох конфліктах від Трампа головний переговорник — один і той самий любитель чебуреків.
    Дід дає Вові дедлайн, санкцій не хоче ніхто, тож знаходять просте рішення. Так, наступ триває, орків більше, є втрати, але Покровськ, Часів Яр і Торецьк досі українські. Пуйло хоче «віддати» частини Донеччини — і тоді «мир». Для Донні це лише пляма на мапі.
    Ще аргумент: окупанти теж втратили там багато людей, тож санкції відкладаються, Путін «за мир», Вова молодець, Зеленського примусять, Нобель вручено, Донні в короні.
    Але як це «продати» українцям? Американське опитування: 69% за мир, 24% — за війну до перемоги. Але мир чи капітуляція? Те, до чого схиляють Україну — це капітуляція перед терористичним режимом, якому Трамп допомагає взяти перемогу в красивій обгортці.
    Про території говорять, про людей — забувають. Це долі мільйонів без прав, біженці, розділені сім’ї. Якщо обговорюють землі, треба вимагати:
    1. Збереження громадянства.
    2. Вивчення української мови і традицій.
    3. Вільний перетин з Україною.
    4. Право повертатись до домівок.
    5. Пріоритет медичного забезпечення.
    6. Нормальні комунальні послуги.
    І компенсації за житло.
    Учора Зеленський знову згадав про дипломатичний шлях. У 2022-му він казав: повертати навіть одну людину, якщо вона страждає від окупантів. А тут — мільйони. Тому… думайТЕ.
    Доброго дня всім, після не дуже приємних вчорашніх новин. Ви, бачу, також не спали. Цілком розділяю думку, що наступного тижня новин буде багато й різних, але всі — про можливий саміт двох підстаркуватих дідів на Алясці. Багато з вчорашнього було передбачувано. Дід Донні прагне статусу миротворця всіх часів. Іноді він лише фіналізує те, що готувалось до нього, як-от мирний договір Вірменії й Азербайджану, де дуже допомогла Туреччина. Але Ізраїль-Палестина та війна рф проти України не вирішені. В обох конфліктах від Трампа головний переговорник — один і той самий любитель чебуреків. Дід дає Вові дедлайн, санкцій не хоче ніхто, тож знаходять просте рішення. Так, наступ триває, орків більше, є втрати, але Покровськ, Часів Яр і Торецьк досі українські. Пуйло хоче «віддати» частини Донеччини — і тоді «мир». Для Донні це лише пляма на мапі. Ще аргумент: окупанти теж втратили там багато людей, тож санкції відкладаються, Путін «за мир», Вова молодець, Зеленського примусять, Нобель вручено, Донні в короні. Але як це «продати» українцям? Американське опитування: 69% за мир, 24% — за війну до перемоги. Але мир чи капітуляція? Те, до чого схиляють Україну — це капітуляція перед терористичним режимом, якому Трамп допомагає взяти перемогу в красивій обгортці. Про території говорять, про людей — забувають. Це долі мільйонів без прав, біженці, розділені сім’ї. Якщо обговорюють землі, треба вимагати: 1. Збереження громадянства. 2. Вивчення української мови і традицій. 3. Вільний перетин з Україною. 4. Право повертатись до домівок. 5. Пріоритет медичного забезпечення. 6. Нормальні комунальні послуги. І компенсації за житло. Учора Зеленський знову згадав про дипломатичний шлях. У 2022-му він казав: повертати навіть одну людину, якщо вона страждає від окупантів. А тут — мільйони. Тому… думайТЕ.
    Sad
    1
    328views
  • НАновини‼️: Як в Україні ізраїльські радіолокаційні станції RADA RPS-42 допомагають захищати небо з 2023 року

    RADA RPS-42 — мобільні радіолокаційні комплекси, вироблені ізраїльською компанією RADA Electronic Industries (нині Leonardo DRS).

    У лютому 2023 року міністр оборони Йоав Галант та глава МЗС Елі Коен вперше схвалили експортні ліцензії для двох ізраїльських компаній на постачання Україні систем радіоелектронної боротьби з дронами радіусом до 40 км. Офіційні особи наголосили, що це разовий дозвіл на суто оборонні, нелетальні технології.

    До України RADA RPS-42 потрапили не напряму: завдяки громадянській кампанії в Литві та підтримці Ізраїлю, Литви й США у 2023 році було закуплено та передано 16 таких комплексів.

    Це стало прецедентом — ізраїльські військові технології вперше офіційно працюють на українському фронті.

    За оцінками експертів, попри бойові втрати, українська ППО й надалі використовує 8–10 цих комплексів для раннього виявлення дронів-камікадзе, ракет та артилерії.

    RADA RPS-42 не збиває снаряди — він працює як “очі”: визначає траєкторію загроз, миттєво розраховує точку удару та подає сигнал тривоги, даючи людям шанс урятуватися.

    Російські офіційні джерела регулярно заявляють про знищення цих радарів, але незалежні OSINT-групи не підтвердили жодного випадку повного виведення їх з ладу.

    Проєкт RADA RPS-42 — приклад технологічної співпраці між Ізраїлем, Литвою, США та Україною в складних дипломатичних умовах.

    Читайте деталі: https://nikk.agency/uk/yak-v-ukraini-2/

    #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine
    НАновини‼️: Як в Україні ізраїльські радіолокаційні станції RADA RPS-42 допомагають захищати небо з 2023 року RADA RPS-42 — мобільні радіолокаційні комплекси, вироблені ізраїльською компанією RADA Electronic Industries (нині Leonardo DRS). У лютому 2023 року міністр оборони Йоав Галант та глава МЗС Елі Коен вперше схвалили експортні ліцензії для двох ізраїльських компаній на постачання Україні систем радіоелектронної боротьби з дронами радіусом до 40 км. Офіційні особи наголосили, що це разовий дозвіл на суто оборонні, нелетальні технології. До України RADA RPS-42 потрапили не напряму: завдяки громадянській кампанії в Литві та підтримці Ізраїлю, Литви й США у 2023 році було закуплено та передано 16 таких комплексів. Це стало прецедентом — ізраїльські військові технології вперше офіційно працюють на українському фронті. За оцінками експертів, попри бойові втрати, українська ППО й надалі використовує 8–10 цих комплексів для раннього виявлення дронів-камікадзе, ракет та артилерії. RADA RPS-42 не збиває снаряди — він працює як “очі”: визначає траєкторію загроз, миттєво розраховує точку удару та подає сигнал тривоги, даючи людям шанс урятуватися. Російські офіційні джерела регулярно заявляють про знищення цих радарів, але незалежні OSINT-групи не підтвердили жодного випадку повного виведення їх з ладу. Проєкт RADA RPS-42 — приклад технологічної співпраці між Ізраїлем, Литвою, США та Україною в складних дипломатичних умовах. Читайте деталі: https://nikk.agency/uk/yak-v-ukraini-2/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine
    NIKK.AGENCY
    Як в Україні ізраїльські станції радіолокації RADA RPS‑42 допомагають захищати небо з 2023 року - Новости Израиля НАновости
    Ізраїльські радари RADA рятують життя в Україні. Як йшлося постачання, де їх використовують і чому Москва реагує так гостро — в огляді - НАНовини Новини Ізраїлю
    584views
  • 5 серпня 1937 року — день початку «Великого терору».

    У цей день наказом нквд № 00447 вступила в дію постанова Політбюро цк вкп(б) від 2 липня 1937 року «Про антисовєцькі елементи».

    Розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху «чистка» суспільства від реальних та потенційних опонентів владі, від елементів, які «не годилися для будівництва комунізму». Теоретичне обґрунтування цих заходів здійснив новий нарком нквд Ніколай Єжов, а вдосконалив особисто Сталін.

    Ретельно проводилася «чистка» партійних лав та органів безпеки. Політбюро цк кп(б)у розіслало по областях усср вказівку про формування позасудового репресивного органу – обласних «трійок», створених для спрощення процедури засудження.

    Наказом № 00447 запроваджувалися ліміти (плани) на покарання громадян. Вироки за І-ю категорією означали «розстріл», за ІІ-ю категорією – на ув’язнення в таборах гулаг (рос: Главное управление лагерей) нквд ссср. Якщо первинний ліміт для усср за І категорією становив 26150 осіб, то у січні 1938 р. він був збільшений до 83122 осіб. Із проханням про додаткові ліміти в Москву неодноразово зверталися наркоми внутрішніх справ усср Ізраїль Леплевський та Олександр Успенський.

    За період «Великого терору» на території усср, за оцінками істориків, було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів.

    Лише в урочищі Сандармох поблизу міста Медвеж’єгорська в Карелії у період 27 жовтня – 4 листопада 1937 року з нагоди наближення 20-річчя Жовтневої революції було розстріляно 1111 осіб, із них 287 українців та осіб, долі яких пов’язані з Україною. Серед них - Лесь Курбас, Микола Куліш, Марко Вороний, Микола Зеров, Валер'ян Підмогильний та інші яскраві постаті українського відродження 20-х років ХХ століття.

    5 серпня 1937 року — день початку «Великого терору». У цей день наказом нквд № 00447 вступила в дію постанова Політбюро цк вкп(б) від 2 липня 1937 року «Про антисовєцькі елементи». Розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху «чистка» суспільства від реальних та потенційних опонентів владі, від елементів, які «не годилися для будівництва комунізму». Теоретичне обґрунтування цих заходів здійснив новий нарком нквд Ніколай Єжов, а вдосконалив особисто Сталін. Ретельно проводилася «чистка» партійних лав та органів безпеки. Політбюро цк кп(б)у розіслало по областях усср вказівку про формування позасудового репресивного органу – обласних «трійок», створених для спрощення процедури засудження. Наказом № 00447 запроваджувалися ліміти (плани) на покарання громадян. Вироки за І-ю категорією означали «розстріл», за ІІ-ю категорією – на ув’язнення в таборах гулаг (рос: Главное управление лагерей) нквд ссср. Якщо первинний ліміт для усср за І категорією становив 26150 осіб, то у січні 1938 р. він був збільшений до 83122 осіб. Із проханням про додаткові ліміти в Москву неодноразово зверталися наркоми внутрішніх справ усср Ізраїль Леплевський та Олександр Успенський. За період «Великого терору» на території усср, за оцінками істориків, було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів. Лише в урочищі Сандармох поблизу міста Медвеж’єгорська в Карелії у період 27 жовтня – 4 листопада 1937 року з нагоди наближення 20-річчя Жовтневої революції було розстріляно 1111 осіб, із них 287 українців та осіб, долі яких пов’язані з Україною. Серед них - Лесь Курбас, Микола Куліш, Марко Вороний, Микола Зеров, Валер'ян Підмогильний та інші яскраві постаті українського відродження 20-х років ХХ століття.
    Sad
    2
    372views 1 Shares
  • Удома Хаїм зашторив вікна, узяв дриль, просвердлив у підошвах отвори й насипав туди каміння. Дірки акуратно заклеїв.
    Потім узув черевики й походив по кімнаті.
    Діаманти так страшно скрипіли, що від жаху старий спітнів.
    Але, оскільки інших планів їхнього вивозу в нього не було, він махнув рукою і сказав: «Будь що буде!».
    Діамантів у нього, в принципі, було не так уже й багато, тож вистачило однієї пари взуття. А другу він подарував своєму племіннику Міші.

    У призначений день Хаїм вирушив на морський вокзал. Пароплав на Хайфу відходив саме звідти. Міша поїхав його проводжати. У машині Хаїм страшенно занервував.
    – Міша, знаєш що? – сказав він племіннику. – Мені – 80 років. Навіщо мені ті скарби? Я хочу поцілувати Святу землю й спокійно померти. А тобі вони ще знадобляться.
    Після цього він помінявся з Мішею взуттям.

    На вокзалі Хаїма одразу ж відправили до митників, яких уже попередили.
    Вони ввічливо попросили його роззутися й розібрали нові черевики на складові частини.
    Вони були так упевнені, що відправлять цього афериста не в Ізраїль, а в зовсім протилежний бік, що навіть засмутилися.
    Тоді вони зателефонували «куди треба» й кажуть: у взутті нічого немає, що робити? Їм відповідають: трусіть валізу, піджак, штани, якщо є кепка – трусіть кепку. Вони так і зробили – нічого! Знову дзвонять, ті: вивертайте його навиворіт, не може бути, щоб нічого!

    Митники, довго не думаючи, відвезли нещасного до лікарні, де йому промили шлунок, змусили випити літр контрастної рідини, зробили рентген – і знову нічого не знайшли.
    Цього разу вже ті кажуть: важко повірити, але, мабуть, ми таки помилилися, вибачте за турботу. Тоді ці митники помили руки з милом і розійшлися по домівках. А на зміну їм заступила нова група, у якій була молодший лейтенант Тетяна Миколаївна Луговська.

    Це була проста радянська жінка 55 років, яка через обставини особистого й трудового життя перебувала у досить депресивному стані духу.
    Причин для цього вистачало. Якраз того дня її кішка народила шістьох кошенят, і роздати їх не вдалося. Жодного. Раніше брали, а тепер кажуть – самим їсти нічого.
    Тоді вона з важким серцем налила піввідра води й утопила їх. А кішка все норовила зазирнути у відро, щоб з’ясувати, що господиня робить з її дітьми. При цьому нявкала таким диким голосом, що те нявчання стояло у вухах у Тетяни Миколаївни всю дорогу на роботу.

    Займаючись своєю звичною справою, Тетяна Миколаївна сподівалась відволіктись від пережитого, але не так сталося, як гадалося.
    У кабінеті на неї чекав Єрмолицький. На старику, як то кажуть, обличчя не було. А якщо точніше – на ньому взагалі нічого не було, окрім синіх ситцевих трусів і частково білої майки.

    – Це хто? – спитала вона.
    – Та застряг тут один, – пояснили їй недбало.

    Тетяна Миколаївна підійшла до старого, подивилась його документи й запитала:
    – Хаїм Осипович, у вас є що вдягти на себе?
    – У мене є бажання померти й не бачити цього жаху, – відповів Хаїм Осипович.
    – Вас хтось проводить? – запитала митниця.
    – Племінник, – сказав старий і слабо махнув у бік дверей, через які він увійшов у це чистилище.

    Тоді Тетяна Миколаївна вийшла до зали, де товпилися проводжаючі, і запитала – чи є серед них племінник Хаїма Осиповича Єрмолицького.
    – Є! – тут же озвався той.
    – Молодий чоловіче, – сказала Тетяна Миколаївна. – З незалежних від мене причин костюм і взуття, в яких Хаїм Осипович збирався їхати на свою історичну батьківщину, стали непридатними. Але ви не хвилюйтесь, сам Хаїм Осипович майже в повному порядку. Йому просто треба переодягтись перед від’їздом.
    – Я можу лише з себе зняти, – запропонував племінник.
    – А самі підете додому в трусах і майці?
    – Слухайте, в Одесі пішохід у трусах і майці – нормальне явище, – відповів племінник. – Може, він з пляжу повертається, а може, вийшов сміття викинути. Але з’явитися в такому вигляді за кордоном таки незручно. Закордонна преса може це неправильно витлумачити. Ви мене розумієте?
    – Ну, давайте, що там на вас є, – зітхнула Тетяна Миколаївна. І за п’ять хвилин Хаїм Осипович одягнув джинси племінника, його футболку «Адідас» з трьома червоними смугами на плечах і абсолютно нові туфлі, де лежали всі заощадження його життя.

    – Як ви себе почуваєте? – запитала молодший лейтенант Луговська.
    – Краще, – лаконічно відповів Хаїм Осипович і пішов до трапа.
    Удома Хаїм зашторив вікна, узяв дриль, просвердлив у підошвах отвори й насипав туди каміння. Дірки акуратно заклеїв. Потім узув черевики й походив по кімнаті. Діаманти так страшно скрипіли, що від жаху старий спітнів. Але, оскільки інших планів їхнього вивозу в нього не було, він махнув рукою і сказав: «Будь що буде!». Діамантів у нього, в принципі, було не так уже й багато, тож вистачило однієї пари взуття. А другу він подарував своєму племіннику Міші. У призначений день Хаїм вирушив на морський вокзал. Пароплав на Хайфу відходив саме звідти. Міша поїхав його проводжати. У машині Хаїм страшенно занервував. – Міша, знаєш що? – сказав він племіннику. – Мені – 80 років. Навіщо мені ті скарби? Я хочу поцілувати Святу землю й спокійно померти. А тобі вони ще знадобляться. Після цього він помінявся з Мішею взуттям. На вокзалі Хаїма одразу ж відправили до митників, яких уже попередили. Вони ввічливо попросили його роззутися й розібрали нові черевики на складові частини. Вони були так упевнені, що відправлять цього афериста не в Ізраїль, а в зовсім протилежний бік, що навіть засмутилися. Тоді вони зателефонували «куди треба» й кажуть: у взутті нічого немає, що робити? Їм відповідають: трусіть валізу, піджак, штани, якщо є кепка – трусіть кепку. Вони так і зробили – нічого! Знову дзвонять, ті: вивертайте його навиворіт, не може бути, щоб нічого! Митники, довго не думаючи, відвезли нещасного до лікарні, де йому промили шлунок, змусили випити літр контрастної рідини, зробили рентген – і знову нічого не знайшли. Цього разу вже ті кажуть: важко повірити, але, мабуть, ми таки помилилися, вибачте за турботу. Тоді ці митники помили руки з милом і розійшлися по домівках. А на зміну їм заступила нова група, у якій була молодший лейтенант Тетяна Миколаївна Луговська. Це була проста радянська жінка 55 років, яка через обставини особистого й трудового життя перебувала у досить депресивному стані духу. Причин для цього вистачало. Якраз того дня її кішка народила шістьох кошенят, і роздати їх не вдалося. Жодного. Раніше брали, а тепер кажуть – самим їсти нічого. Тоді вона з важким серцем налила піввідра води й утопила їх. А кішка все норовила зазирнути у відро, щоб з’ясувати, що господиня робить з її дітьми. При цьому нявкала таким диким голосом, що те нявчання стояло у вухах у Тетяни Миколаївни всю дорогу на роботу. Займаючись своєю звичною справою, Тетяна Миколаївна сподівалась відволіктись від пережитого, але не так сталося, як гадалося. У кабінеті на неї чекав Єрмолицький. На старику, як то кажуть, обличчя не було. А якщо точніше – на ньому взагалі нічого не було, окрім синіх ситцевих трусів і частково білої майки. – Це хто? – спитала вона. – Та застряг тут один, – пояснили їй недбало. Тетяна Миколаївна підійшла до старого, подивилась його документи й запитала: – Хаїм Осипович, у вас є що вдягти на себе? – У мене є бажання померти й не бачити цього жаху, – відповів Хаїм Осипович. – Вас хтось проводить? – запитала митниця. – Племінник, – сказав старий і слабо махнув у бік дверей, через які він увійшов у це чистилище. Тоді Тетяна Миколаївна вийшла до зали, де товпилися проводжаючі, і запитала – чи є серед них племінник Хаїма Осиповича Єрмолицького. – Є! – тут же озвався той. – Молодий чоловіче, – сказала Тетяна Миколаївна. – З незалежних від мене причин костюм і взуття, в яких Хаїм Осипович збирався їхати на свою історичну батьківщину, стали непридатними. Але ви не хвилюйтесь, сам Хаїм Осипович майже в повному порядку. Йому просто треба переодягтись перед від’їздом. – Я можу лише з себе зняти, – запропонував племінник. – А самі підете додому в трусах і майці? – Слухайте, в Одесі пішохід у трусах і майці – нормальне явище, – відповів племінник. – Може, він з пляжу повертається, а може, вийшов сміття викинути. Але з’явитися в такому вигляді за кордоном таки незручно. Закордонна преса може це неправильно витлумачити. Ви мене розумієте? – Ну, давайте, що там на вас є, – зітхнула Тетяна Миколаївна. І за п’ять хвилин Хаїм Осипович одягнув джинси племінника, його футболку «Адідас» з трьома червоними смугами на плечах і абсолютно нові туфлі, де лежали всі заощадження його життя. – Як ви себе почуваєте? – запитала молодший лейтенант Луговська. – Краще, – лаконічно відповів Хаїм Осипович і пішов до трапа.
    Like
    3
    1comments 642views
  • НАновини‼️: Євреї з України: від Умані до Білого міста. Єгуда Магідович — перший архітектор Тель-Авіва

    У рубриці «Євреї з України» — Єгуда Магідович (21 січня 1886, Умань, Україна — 5 січня 1961, Тель-Авів, Ізраїль).

    У середині XIX століття в Умані жила родина капелюшника Беньяміна-Цві Магідовича. Його майстерня пахла парою, пресованим фетром і свіжими стрічками — саме там, у 1886 році, народився хлопчик на ім’я Лейб, якого пізніше весь Тель-Авів знав як Єгуду Магідовича. Мати, Рахіль Садова, була хранителькою дому, а батько — майстром, у якого замовляли капелюхи і чиновники, і молоді франти. Навчання в хедері в маленькому містечку було природним початком для єврейського хлопчика того часу. Але Лейб, окрім молитов і П’ятикнижжя, тягнувся до малюнків і незвичайних форм. Згодом ця пристрасть приведе його у 1903 році в Одесу.

    Це була Одеська художня школа (училище) з архітектурним відділенням. Але життя в місті було неспокійним. Погроми, революційні мітинги та вуличні перестрілки змушували єврейські громади самоорганізовуватися. Магідович не стояв осторонь — брав участь в єврейській самообороні, і деякі джерела навіть називають його окружним командиром одного з таких загонів.

    В Одесі він не просто креслив фасади — Магідович проєктував будинки, що несли в собі відлуння італійських вілл і французьких курортних особняків, адаптованих до одеського клімату та звичок. Після закінчення училища та переїзду до Києва він працював техніком — помічником архітектора та інженера. Цей досвід дозволив йому оволодіти практичними навичками проєктування та будівництва, що згодом стало ключовим у його роботі над плануванням перших кварталів і будівель Тель-Авіва, а також у створенні архітектурного обличчя Білого міста.

    У 1919 році, на тлі хаосу Громадянської війни, Магідович опинився серед пасажирів легендарного пароплава «Руслан» — символу Третьої алії, «Мейфлауера сіонізму». Він прибув не з порожніми руками — в багажі лежали сотні одеських проєктів, які він встиг врятувати з архівів. Це були плани вілл у стилі італійської та французької Рив’єри, перероблені «на одеський лад» і вже переосмислені по-єврейськи. Ці проєкти швидко втілилися на вулицях Монтефіорі, Нахлат Беньямін і в нових кварталах.

    У 1920 році його призначили першим головним архітектором Тель-Авіва. Саме він заклав архітектурні принципи, що згодом принесли місту статус об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО. Сьогодні Біле місто — це не просто архітектурний ансамбль, а культурний символ Ізраїлю, в якому й досі можна впізнати почерк уродженця української Умані.

    Хочете дізнатися більше історій про людей, які пов’язали Україну та Ізраїль? Читайте на сайті:
    https://nikk.agency/uk/ieguda-magidovich-2/

    #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine
    НАновини‼️: Євреї з України: від Умані до Білого міста. Єгуда Магідович — перший архітектор Тель-Авіва У рубриці «Євреї з України» — Єгуда Магідович (21 січня 1886, Умань, Україна — 5 січня 1961, Тель-Авів, Ізраїль). У середині XIX століття в Умані жила родина капелюшника Беньяміна-Цві Магідовича. Його майстерня пахла парою, пресованим фетром і свіжими стрічками — саме там, у 1886 році, народився хлопчик на ім’я Лейб, якого пізніше весь Тель-Авів знав як Єгуду Магідовича. Мати, Рахіль Садова, була хранителькою дому, а батько — майстром, у якого замовляли капелюхи і чиновники, і молоді франти. Навчання в хедері в маленькому містечку було природним початком для єврейського хлопчика того часу. Але Лейб, окрім молитов і П’ятикнижжя, тягнувся до малюнків і незвичайних форм. Згодом ця пристрасть приведе його у 1903 році в Одесу. Це була Одеська художня школа (училище) з архітектурним відділенням. Але життя в місті було неспокійним. Погроми, революційні мітинги та вуличні перестрілки змушували єврейські громади самоорганізовуватися. Магідович не стояв осторонь — брав участь в єврейській самообороні, і деякі джерела навіть називають його окружним командиром одного з таких загонів. В Одесі він не просто креслив фасади — Магідович проєктував будинки, що несли в собі відлуння італійських вілл і французьких курортних особняків, адаптованих до одеського клімату та звичок. Після закінчення училища та переїзду до Києва він працював техніком — помічником архітектора та інженера. Цей досвід дозволив йому оволодіти практичними навичками проєктування та будівництва, що згодом стало ключовим у його роботі над плануванням перших кварталів і будівель Тель-Авіва, а також у створенні архітектурного обличчя Білого міста. У 1919 році, на тлі хаосу Громадянської війни, Магідович опинився серед пасажирів легендарного пароплава «Руслан» — символу Третьої алії, «Мейфлауера сіонізму». Він прибув не з порожніми руками — в багажі лежали сотні одеських проєктів, які він встиг врятувати з архівів. Це були плани вілл у стилі італійської та французької Рив’єри, перероблені «на одеський лад» і вже переосмислені по-єврейськи. Ці проєкти швидко втілилися на вулицях Монтефіорі, Нахлат Беньямін і в нових кварталах. У 1920 році його призначили першим головним архітектором Тель-Авіва. Саме він заклав архітектурні принципи, що згодом принесли місту статус об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО. Сьогодні Біле місто — це не просто архітектурний ансамбль, а культурний символ Ізраїлю, в якому й досі можна впізнати почерк уродженця української Умані. Хочете дізнатися більше історій про людей, які пов’язали Україну та Ізраїль? Читайте на сайті: https://nikk.agency/uk/ieguda-magidovich-2/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine
    NIKK.AGENCY
    Євреї з України: від Умані до Білого міста Єгуда Магідович - перший архітектор Тель-Авіва - Новости Израиля НАновости
    Першим головним архітектором Тель-Авіва — міста, якому судилося стати однією з найвпливовіших столиць світу, — був уродженець Умані Єгуда Магидович. Від дитинства в сім'ї уманського капелюшника та навчання в Одесі до легендарного рейсу «Руслан» та сотень будівель у Білому місті – його історія відображає унікальний зв'язок України та Ізраїлю. - НАНовини Новини Ізраїлю
    361views
More Results