⚡️ЄС та США планують узгодити нові санкційні пакети проти Росії — глава МЗС Франції Жан-Ноель Барро В інтерв’ю агентству AFP Барро згадав про ініціативу американського сенатора-республіканця Ліндсі Грема, який анонсував «нищівні» санкції проти Росії та її торгових партнерів. Після зустрічі з Гремом, Марко Рубіо та іншими сенаторами, міністр наголосив на важливості спільних дій ЄС і США. «Ми, як європейці, підтримаємо цю американську ініціативу нашим 17-м пакетом санкцій. Я також пообіцяв Ліндсі Грему, що докладемо зусиль для узгодження змісту й термінів обох пакетів», — заявив Барро. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

#думки Лист... собі.. Усе буде добре. Знай, ти найкраще і найдорогоцінніше, що в тебе є. Не переживай. Усе тимчасово. Ти витримаєш, ти з усім впораєшся. Просто знай це і вір. Всевишній завжди з тобою. Ти під Його захистом завжди. Бережи себе. Не шукай проблеми в собі, не грузи себе. Просто згадай, яка ти особлива, яке ти диво. Це життя. Так, воно складне. Але так цікавіше. Воно дане тобі для того, щоб ти розкрила всі свої дари, які вже у тебе є. Ти звернеш гори. Весь світ біля твоїх ніг. І це не просто полум'яна промова, що закликає до дій, a найчистіша правда. Бережи себе. Не засуджуй, не критикуй. B такі моменти ти забуваєш, що всередині тебе - світло. Неважливо, що трапиться або вже трапилося. Важливо, що коїться в тебе всередині. Дружи із собою. Усвідом. свою цінність. Примири всіх своїх внутрішніх критиків, прийми всі свої "недоліки", своє минуле, і йди вперед, приймай всі дари цього життя, але вже в гармонії c собою. Ти все, що в тебе є. У тобі достатньо любові, світла, щастя і всіх благ. Вони вже в тебе є. Усе, чого ти потребуєш, - це любов і щастя. Але правда в тому, що в тобі вже є все, ти сама джерело любові і щастя. Бережи себе...

#поезія Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому. За тих лісів просвітлений Едем і за волошку в житі золотому. За твій світанок, і за твій зеніт, і за мої обпечені зеніти. За те, що завтра хоче зеленіть, за те, що вчора встигло одзвеніти. За небо в небі, за дитячий сміх. За те, що можу, і за те, що мушу. Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу. За те, що завтра жде своїх натхнень. Що десь у світі кров ще не пролито. Вечірнє сонце, дякую за день, за цю потребу слова, як молитви. Ліна Костенко

#психологія Чому ми боїмося близькості, навіть коли прагнемо любові? Ми можемо мріяти про глибокий зв’язок, ніжність, “того самого”/“ту саму”. Але коли хтось наближається надто близько, хочеться втекти. Це не парадокс, а захисна реакція психіки. Близькість — це не лише тепло, це ще й вразливість. А вона лякає. Ось 5 можливих причин, чому ми водночас хочемо любові і тікаємо від неї: 1️⃣ Дитячий досвід “любові з умовами”: Якщо в дитинстві любов треба було “заробляти” — ми звикаємо, що близькість = ризик бути знеціненим або покинутим, якщо не відповідатимеш очікуванням. 2️⃣ Страх втратити себе у стосунках: Іноді близькість сприймається як розчинення — “мене не стане”, “мене поглинуть”, особливо якщо межі не сформовані. 3️⃣ Попередні травми / зради / токсичні стосунки: Коли раніше близькість призводила до болю — мозок запам’ятовує це як загрозу. І вмикає захист, навіть коли нині все по-іншому. 4️⃣ Страх бути побаченим “справжнім”: Маска впевненості/успішності/самостійності — це щит. Але близькість роздягає, і виникає страх: “А раптом мене не приймуть, коли побачать справжнього/справжню?” 5️⃣ Несвідоме переконання “я не гідний/гідна любові”: Це може жити глибоко всередині й саботувати стосунки. Бо любов здається недосяжною або “не про мене”. Страх близькості — не вада, а сигнал про те, що ваша психіка колись навчилася захищатись. І його можна перепрожити у безпечних стосунках, у щирості з собою, у маленьких кроках назустріч теплу, на яке ви заслуговуєте.

НАновини‼️: День Києва в Тель-Авіві: подія, яку не можна пропустити! 25 травня 2025 "Як тебе не любити, Києве мій..." 25 травня 2025 року в Тель-Авіві відбудеться День Києва — унікальна подія, яка перенесе атмосферу української столиці прямо в Ізраїль. Приєднуйтеся до лекцій, культурних заходів і насолоджуйтеся київськими смаколиками! День Києва — це щорічне свято, яке традиційно відзначається в Києві в останню неділю травня. У 2025 році свято припадає на 25 травня, і в Тель-Авіві буде відтворена атмосфера Києва. Захід організовують Історичний Арсенал: Зустрічі та лекції з Іриною Сахно та Ukrainian Cultural Center in Tel Aviv. У самому центрі міста Тель-Авів, за адресою 22 Yirmeyahu street, Tel Aviv, Israel, відбудеться це яскраве подія, яке подарує атмосферу Києва в Ізраїлі. Для (про)української громади Ізраїлю ця подія має особливе значення. В умовах триваючої агресії путінської Росії, Україна, як ніколи, потребує підтримки і солідарності. День Києва в Тель-Авіві стає важливим моментом культурної єдності та демонстрації зв'язку між Ізраїлем і Україною. Дізнатися більше https://nikk.ua/uk/den-kiieva/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #ДеньКиєва #Культура #ТельАвів

#навКоло_книг #новини Письменник Ілларіон Павлюк завершив роботу над новим романом, над яким працював ще з 2020 року. Через початок повномасштабної війни вихід цієї книги посунувся на три роки. Новий твір під назвою «Книга Еміля» автор описує як темне фентезі, хоча зазначає, що для нього жанр не є головним. Постійний бета-рідер Павлюка зауважив, що це «дуже складний і геть не дитячий роман», який не схожий на попередні твори письменника. Одним із перших, хто поринув в нову історію, став і молодший син Павлюка, який слухає уривки книги під час спілкування з татом по телефону. Ілларіон Павлюк — український письменник, журналіст, продюсер і документаліст. Автор бестселерів «Я бачу, вас цікавить пітьма», «Білий попіл» і «Танець недоумка». У 2015 році Павлюк брав участь у російсько-української війни у складі добровольчого батальйону «Гарпун». Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році він мобілізувався до одного з підрозділів Головного управління розвідки. З 2023 року Ілларіон Павлюк обіймає посаду начальника Управління преси та інформації МОУ та має звання лейтенанта ЗСУ.

#цитати Мрії — це коли віриш, що попереду все буде краще, ніж буде насправді. Ностальгія — це коли серце шепоче, що колись було краще, ніж було насправді. А щастя — це коли вже не має значення, що було і що буде… Коли просто живеш, приймаючи все, як є.

НОВИНИ БРОВАРСЬКОЇ ГРОМАДИ 🔹 Черговий порив водопроводу по вул. Лагунової Марії, цього разу в районі будинку № 11. 🔹 Для проведення ремонтних робіт довелося частково демонтувати асфальтне покриття та тимчасово обмежити рух транспорту на цій ділянці вулиці. 🔹 У ході ремонтних робіт замінено критично важливу ділянку сталевої труби довжиною 2 метри, що дозволило відновити цілісність водогінної мережі. 🔹 Просимо з розумінням поставитися до тимчасових незручностей, пов'язаних з проведенням таких невідкладних робіт. Оперативне усунення пориву мало вирішальне значення для забезпечення безперебійного водопостачання для мешканців прилеглих будинків. Джерело - КП "Броваритепловодоенергія" @Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary

#поезія Живу в такій красі – не передати! Земля, мов казка, дивна, чарівна! Садок і квіти скрізь навколо хати, Заходить в саме серденько весна. Тут яблуні, мов молоком облиті, І груші, й вишні в ніжному цвіту… А вранці квіти всі росою вмиті… Як не любити землю цю святу… І я люблю чарівну Україну, Цю землю надзвичайну, непросту. Люблю її я ніжно і дитинно, Свою Вітчизну, рідну, пресвяту. Мій тут почався хід, тут всі стежини, Які ведуть по цій землі в життя. Тут є усе під сонцем для людини І в кожного було тут майбуття. А зараз йде війна, земля палає, І ворог став на нашому путі. Ніхто свого майбутнього не знає… Чи буде сонце в нашому житті? А скільки весен будем ще стрічати, Світанків ніжних, стежечок в росі? Ніхто цього не може зараз знати… Та поки що живемо у красі, Радіємо, дивуємось природі, Любов’ю наливаємо серця. А на кордоні ворог, там на сході, Ракети посилає без кінця, Щоб нас убити, знищити, спалити, Бо забаганка визріла така… А ми в своїй країні хочем жити — Тут наша пісня гарна і дзвінка, Тут наше слово ніжне світанкове, Тут наші предки, прадіди-діди Й дитинство у дітей було чудове, Та орки принесли біду сюди… О, Боже, зглянься, так не має бути, Чого ці орки в край до нас зайшли! За що несемо ми страшну спокуту? Ми добрими і мирними були… Хіба за те, що волю ми любили, Що прагли самостійності віки? Та ми нікого в світі не гнобили, Сади садили мирно, залюбки… Тож зглянься, Боже! Дай нам вільно жити І Україну рідну збережи. Ми вміємо дружити і любити… Здолати ворогів допоможи! Надія Красоткіна

#поезія Весняний сад, квітки барвисті, пісні пташині в вишині, і ти у сяйві і намисті подібна сонцю і весні. А в небі радість журавлина, і даль степів, мов крил розмах. моя кохана Україно, такою ти в моїх очах. Гвіздки твої пробили руки, на вітрі коси золоті, а в чорнім небі — круки, круки... То ти розп'ята на хресті. Огні померкнули ласкаві в твоїх очах. Кругом штики. Втоптали чоботи криваві твоє намисто і квітки. Та упаде удар огнистий, у прах розсиплються штики. Ми підберем твоє намисто, знов розцвітуть твої квітки. Луна пісень кругом полине, тебе ми знімемо з хреста, і ти воскреснеш, Україно, моя ти страднице свята! Володимир Сосюра 1941