#музика «Одне питання» – це пісня про цінність справжнього кохання. Для тих, хто хоча б раз у житті відчував його глибоко, щиро і готовий триматися за свою людину, як би сильно не штормило. Це про бажання почути відповідь на просте, але болісно важливе питання: «Чи ти так само мене любиш?». https://youtu.be/Qwgfx_6gJKI?si=f5VprOIy_DNIRb4I

Федерація хокею України ‼️Внаслідок нічної російської атаки пошкоджено дві льодові арени У Києві вибуховою хвилею вибило вікна та пошкодило фасад домашньої арени «Сокола» — «Атеку». Серйозних пошкоджень зазнав одеський Палац Спорту, який готувався до домашнього сезону «Шторму». На щастя, потерпілих на аренах не було. Приносимо щирі співчуття родинам загиблих та бажаємо якнайшвидшого відновлення потерпілим❤️‍🩹 #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#поезія Не руш моїх кіл — мої кола тобі не належать. Ген-ген пароплавчик із морем зшива небосхил, Потроху штормить, і безлюдніє пляж. Починається нежить. Збирай рушники й парасолі — не руш моїх кіл. Вони самоправні — як в камінь вціловані морем, Але і зникомі — піском-попід-вітром крихкі… Як завтра наш світ упаде, мов Содом і Гоморра, То власне тому, що над міру винищував кіл! А я свої довго плекала (ховала, ростила…) — Аж врешті крізь них проступило, мов фосфор, різким, Що — ні, не бувається ближче, ніж тіло до тіла, У нашому світі! Ніколи. Ні в чому. Ні з ким. При чім же тут тіло?! О дзеркало, хто ця кобіта?.. А ти їй смієшся — мов зараз готовий на скін, І все, що я можу насправді для тебе зробити, — Кохати тебе, як пред Богом і морем: НЕ рушачи кіл! Про це — всі дерева-і-птахи (лопочучим листям!), І риби у морі, і звірі у полі — про це ж: Не руш моїх кіл! — бо нема в них для тебе користі, Бо поза своїми — нічого в життю не знайдеш! О, знав-таки мудрий, що каже, що так загаратав Напаснику в очі — на двадцять потомних віків!.. І мовлю по-еллінськи: “ме му тос кікльос тарате”, — Мужчинам, Імперіям, Часу: Не руш моїх кіл. Оксана Забужко

#поезія Коли злива змиває тобі все близьке І сльотою слизькою вкриває дороги, Одягай щось легке та шовкове І танцюй під дощем! Коли буря бушує та котиться шторм, Накриває цунамі чи ядерний вітер, Одягай невагоме та світле І танцюй попри дощ! Коли поночі струси земної кори Потривожать твій дім, загримить піднебесся, Одягайся у спокій пастельний І танцюй у дощі! 04.09.2025 Олеся Репа

#музика #кіно Вийшов офіційний трейлер фільму «Океан Ельзи: Спостереження Шторму». 6 листопада у всеукраїнський прокат виходить «Океан Ельзи: Спостереження Шторму» — великий документальний фільм про головний гурт незалежної України. Фільм є першим документальним проєктом SWEET.TV Originals, створений KNIFE! Films разом з командою «Океану Ельзи» для всеукраїнського кінопрокату. Прем’єра відбудеться в усіх кінотеатрах України. Напередодні прокату команда презентує офіційний трейлер.

#поезія А ти одна така на цілім світі. Єдина. Майже неземна. Тебе таку не можна не любити. В тобі водно'час літо і зима. В тобі одній і сонечко, і злива. В тобі і шторм, і повний штиль. В моїх руках сумна ти і щаслива. Ти моя драма і водевіль. Але саме таку тебе люблю я. Саме таку тебе боготворю. Скажу, що вдячний щиро своїй долі За твоє: ''Я тебе люблю.''... Лариса Нікіфорова (Чайка)

#мистецтво #суспільство «Немає долі крім тої, яку ми творимо» Інсталяцію Олексія Сая «Чорна хмара», яку в перший день фестивалю Burning Man 2025 знищив шторм, перетворили на роботу No Fate. Нова інсталяція продовжує ідею послання Get Ready! від Black Cloud: невидимі загрози реальні, але майбутнє не визначене наперед і воно — в наших руках. Тобто ми маємо вибір чинити опір загрозам, а не звикати до них. Подробиці: https://suspilne.media/culture/1103852-nemae-doli-krim-toi-aku-mi-tvorimo-zrujnovanu-na-burning-man-cornu-hmaru-peretvorili-na-novu-robotu/

#поезія В часи зухвалих відчайдушних моряків – Розбійників, злочинців та піратів, З якими зустрічі боявся й не хотів Ні вартовий, ані торговці кляті, Грозою грізних океанів і морів Був капітан, що звався Білий Лід. Сміливець шанував піратський кодекс, Отримував відсоток свій завжди, З команди з ним не сперечався жоден, На всіх ділили здобич і скарби. Одного дня край острова сирен, Під прапором сміливого корсара, Одну спіймали в невід із сестер – Обрамити не встигла в свої чари. Вона була небачених красот, Із голосом і Арфи, і Орфея, І капітан у розпачі замовк, Всі океани стали, як пустеля. Любов прийшла зненацька і нізвідки, Загоївши отруєні серця, Із заздрістю дивилась банда свідків – Зневажив ватажок піратський стяг. Кайдани зняв із неї капітан, Свою кохану відпустив на волю, Одразу ставши ворогом братам, Із чистим серцем та нестерпним болем. Команда поневолила його І стратила за зраду відчайдуха, Співав кривавий місяць у вікно, Прокляттям був сирени плач у вухах. Ундина обернулась моряком, Зайшла на борт і корабель спалила, Застигнула самотнім маяком, Відтоді омиває серце злива. Супутником вирує буревій, Братами їй назавжди стали шторми, Пульсує серце з викриками: "Стій! Мій капітане, айсберг є ще чорний". Ось так з'явились в морі маяки, Гудуть у сині далечі безкраї, Закоханим сміливцям завдяки Усіх про небезпеку сповіщають. 19.07.2025, ЮІ

#поезія Чому у мушлях чути море? Колись давно, коли небо трималося на величезних стовбах, підкреслених хвилястою водною рискою, а суші майже не було, велика океанічна пляма вкривала ніжною ковдрою все живе. Моря й водойми трималися разом й водили танок, розтікаючись в дитинстві на багато років вперед, назад, праворуч, ліворуч і навіть навиворіт, коли балувалися. Тоді батько Посейдон брав свій Тризуб і суворо сварився штормами. Моря, як і всі діти, на деякий час затихали, а потім знову починали свою веселу гру. Але більш за все вони любили грати у схованки. На дні морському було багато таємних місць, згаданих у німих розмовах риб, і лише морські коники знали туди дорогу, тож підвозили всіх бажаючих, це був найдивовижніший атракціон. Моря ховалися в корабельних руїнах, глибоких ущелинах, вулканах. А ще в коралових рифах. Яскраві риби влаштовували там вистави. Моря аплодували плескотом хвиль, схвильовані й розчулені. Після цього вони знову тікали навиворіт, текли, не дивлячись під краплі, й зазнавали прочуханки від батька. Деякі з них ховалися у мушлях. Минуло багато років. Моря подорослішали. А ти піднеси мушлю до вуха. Чуєш шумить? То море-дитинка говорить своїм голосом: «Один-два-три-чотири-п‘ять, я йду шукати». Хоче пограти з тобою у схованки. Оксана Мовчан

— Здрастуй, море. Як тебе звуть? — Звуть мене Чорним За люті шторми. — Чом же ти, море, Синє в ці дні? — Синє, бо небо Скупалось в мені. Синє тому, Що зацвів і запах Синій бузок На моїх берегах... 🖍️Анатолій Качан 🎨НАТАЛЯ БОНІЛЛА.