#поезія А, знаєш, я думаю — переживемо цю зиму, що холодом дихає в груди. Наваримо чаю, відкриємо джему, і будем з вікна споглядати етюди. То білі, то сірі. Холодні й колючі. Часами ефектні, як віденський баль. Часами тужливі, до серця болючі, так схожі на п'єсу, що грає скрипаль... А, знаєш, я думаю може й осилимо короткі й безбарвні із клаптиків дні. Застелим шляхи аж до березня килимом сріблястим й ажурним, як взори на склі. І будем сопіти з котом коло печі, марудити в млості про перші квіткú. Сховавши під хустку натомлені плечі, змотаєм в клубочок прожиті рокú... А, знаєш, я думаю — переживемо. Людмила Галінська

Українські школярі у Великій Британії опинилися в зовсім інших умовах, ніж в Україні. Тут форма — обов’язкова, і носити сторонній одяг не можна навіть у холод. Спортивні заняття проходять на вулиці за будь-якої погоди. Телефони — під суворою забороною: дістали на перерві — конфіскують. Дисципліна жорстка: за запізнення, забуті речі чи домашку — мінуси в систему балів і detention. Але головний пріоритет — відвідуваність, яка має бути понад 95%. За пропуски без поважної причини батькам можуть виписати штраф 80 фунтів. Навчання більш практичне: предмети Science, Engineering, Drama, багато проєктів, читання та роботи в групах. Українські батьки кажуть, що діти спершу хворіють і важко звикають, але з часом адаптуються до британських правил. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

ДОЩ У ГРУДНІ ☔☔☔ Який довгий, темний туманний вечір… Світло було близько чотирьох годин. Скільки ділем виникло! Відкрити Фейсбук? Піти в магазин?Щось приготувати на електроплиті? Пропилесосити чи попрати? … Позаряджала лампи і лампочки. Уклала феном волосся. Пройшлася парком, забігла в магазин, піднялася ліфтом в квартиру на 16 поверсі. Ввімкнула електроплиту. Щось не гріє…Графіки оновлюють безкінечно. Ще й аварійними вимкненнями залякують. — Світло скінчилося, — пишуть у повідомленнях. Як це скінчилося? Це ж не хліб, не молоко. А генератори гудуть і гудуть. Безкінечно! Несамовито! Працювали б беззвучно. Хочеться тиші. Добре, що хоч важкі холодні краплі зимового дощу торкаються шибки. Інколи чую їх…

#поезія Заблукала Осінь в зимовому царстві. Вибратись не може, бродить в закутках. Зима десь дрімає. Ну що за зухвальство?! Можна ж руку дати й вивести на шлях. Хай стомлена Осінь йде відпочивати. Три її синочки в інших вже краях. Вчасно відлетіли, і звідки їм знати, що вона сумує й втопає в сльозах. А може, то й краще? - Блукає хай Осінь, бо точно не знаєш, що скаже Зима... Думки щохвилини в окопи відносять, і так неспокійно... На серці - пітьма. І що ця Зима?!.. Від природи сувора. Кусає мороз,.. снігова заметіль... Змотала б вона всю печаль у сувої, і снігом покрила б нестерпний цей біль! Так, ні! Не змотає і не заховає!.. Холодні обійми її не для нас. Тож, хай якнайдовше чи спить, чи дрімає. Так легше прожити тяжкий дуже час. Тетяна Зензерова.

#поезія Де ти живеш, в яких світах, красуне? Між білих айсбергів незвіданих країв. Там, де ведмідь полярний шворку суне і кілометри міряє снігів... Ти з тих світів. Тому така безкровна. Така холодна. Грізна. Неземна. З мережива снігів, таких коштовних. І гонорова надто. А дарма... Сміятись вмієш. Бачила, бувало, з Морозом хихотіла, як дівча. І, пòночі, як темно -- танцювала, аж зорі ледь не випали з Ковша. Як лань -- граційна. І постава королеви. В поклонах всі дерева та кущі... А серце маєш? Певно, біле, кришталеве. Прозора кров у жилах. На щоці тремтять сніжинки -- льодяний гербарій. І срібний пух на віях, як пилок. Малюєш білим пензлем свій розарій, де сон сопе між сивих пелюстòк. Ти -- таїна. Незвідана. Буремна. Красива пані з мертвих островів. Ти маєш стиль. Гламурний і богемний. Та одинока серед тих снігів... Людмила Галінська

#поезія Не кличу. Не тримаю. Не прошу. Просто в тишу голову схилила. Ти пішов — і я в своїм саду Раптом ніби пташка заблудила. Не дихну. Ледь чутно б’ється час, Він між пальців холодом стікає. Пам’ять повертає знову нас, І у кожній згадці щось тремтить, палає. Я мовчу. Лунає в тілі град, Хвиля в серці б’ється невгамовно. Наче вчора ти сказав: «Я рад, Що знайшов тебе…» — а нині вже по-іншому. Не кричу. Не картаю, не зову, Хай іде усе, що мало відійти. Вийду в ніч, торкнуся холодом траву, Щоб навчитися без тебе просто йти. Витер вітер сльози на щоці, Й місяць тихо пальцем тінь знімає. Я ще трохи побуду у самотній темноті — Бо душа болить, та вже не завмирає. І зійде світанок, наче цвіт, Розіллється тишею знайома просинь. Новий день торкнеться мого світла й літ, І я знову оживу — тихенько, по-крихті… по-росинці. Євгенія Бик

😰У Краматорському районі військовим здають квартири або будинки по 40 тисяч гривень на місяць. Про це розповідає військовий з позивним «ЮТУБ» з 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр».

У листопаді 1845 року Шевченко працював у складі Археографічної комісії. Їздив по селах і містах і змальовував старовинні церкви, монастирі, незвичайні будівлі тощо. Погода видалася мокрою, вітряною і холодною. Дорогою із села В'юнище до Андрушіва поет змок до нитки. Весь день його морозило, і надвечір він повернувся до В'юнища зовсім хворим. Довелося злягти в чужій хаті. Хворіючи, поет написав своє посланіє «І мертвим, і живим, і ненарожденним…», «Минають дні, минають ночі» і ще кілька ліричних творів. Про хворобу Тараса Шевченка дізнався його щирий приятель, переяславський лікар Андрій Козачковський і негайно перевіз друга з В'юнища до себе у Переяслав. У хворого почалося двостороннє запалення легенів. У той час мало хто видужував від цієї хвороби. Це знав і лікар, знав і поет. Після 20 грудня Тарасу Григоровичу погіршало, становище його було майже безнадійним. Вірш «Як умру, то поховайте…» написано на Різдво — 25 грудня 1845 року. То був його заповіт. На щастя, міцний організм переміг хворобу, і через два тижні поет уже вирушив на Чернігівщину з тим же таки завданням Археографічної комісії. «Заповіт» — квінтесенція творчості Шевченка періоду «Трьох літ». У ньому сфокусовано провідні ідеї, мотиви й образи гнівної музи поета-борця. Увесь твір звучить як пристрасна промова до народу. Силу Шевченкового «Заповіту» одразу відчули охоронці самодержавства. Шеф жандармів і начальник третього відділу Олексій Орлов, переглядаючи рукописну збірку «Три літа», яка стала головною підставою звинувачення поета й заслання — аж на десять років, з люттю перекреслив текст «Заповіту», кваліфікувавши цей твір (та деякі інші) як рос. «в высшей степени дерзкого и возмутительного содержания». Останні дні поет провів в Петербурзі, де помер від хвороби серця та легенів. Тіло Шевченка довго везли з Петербурга до України. Провезли повінню Дніпром до Чернечої гори, де за рядками з його ж «Заповіту», друзі і поховали поета. Свинцеву труну котили тендітні дівочі руки, а над могилою поставили дубовий хрест. Письменник і публіцист Петро Ребро зробив припущення, що у своєму «Заповіті» Тарас Шевченко змальовує пейзаж неподалік від острова Хортиця й саме тут просить поховати його згодом. Окрім згадки про Дніпро, кручі (якими можна назвати скелі острова над річкою) наводиться, що у першій публікації твору в «Кобзарі» в рядках «Було видно, було чути, / Як реве ревучий» Ревучий зазначається з великої літери. Одну з таких назв мав Ненаситець — нині затоплений поріг на Дніпрі, що за переказами був чутний за 15-20 кілометрів. Теорію Петра Ребра підтримала письменниця Оксана Забужко. Про це вона розповіла в одному з випусків літературної програми «ЛітПроСвіт». #shorts #ТарасШевченко #якумрутопоховайте #Січеград #shorts #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #заповіт #боротьба #цитатиукраїнською #незламні https://youtube.com/shorts/D1vdNdTjLNY

Рецепт яблучно-мигдалевого печива 🍏 Ніжне мигдалеве печиво з домашнім яблучним компотом – маслянисте та хрустке зовні, фруктове та ароматне з яблуком та ваніллю всередині. 📝 Інгредієнти (приблизно 18-20 печива) Для яблучного компоту: • 2 середніх яблука (злегка кислих, наприклад, Elstar або Boskop) • 40 г цукру (3 ст. л.) • 1 ч. л. лимонного соку • 30 мл води (2 ст. л.) • кілька яблучних насіння (для ніжного рожевого відтінку) • за бажанням: дрібка кориці або ванілі Для тіста: • 100 г м’якого вершкового масла (7 ст. л.) • 60 г цукру (5 ст. л.) • 1 ч. л. ванільного екстракту • дрібка солі • 1 яєчний жовток • 130 г борошна універсального призначення (1 склянка) • 40 г меленого бланшованого мигдалю (½ склянки) Для прикраси: • мигдалеві пластівці • цукрова пудра для посипання 🤍 Інструкції 1. Очистіть яблука, видаліть серцевину та дрібно наріжте. У каструлі варіть їх з цукром, лимонним соком, водою та кількома яблучними насіннями на середньому вогні приблизно 10–12 хвилин, доки вони не стануть м’якими та трохи крихкими. Злегка розімніть яблука (не робіть їх пюре). Зніміть з вогню, вийміть насіння та дайте компоту повністю охолонути. 2. У мисці збийте масло, цукор, ваніль та сіль до кремоподібної консистенції. Додайте яєчний жовток і швидко перемішайте. Додайте борошно та мелений мигдаль, потім замісіть м’яке, гладке тісто. Охолодіть 20–30 хвилин. 3. Розкачайте охолоджене тісто на злегка посипаній борошном поверхні до товщини приблизно 0,8–1 см. Виріжте кола (Ø 5 см) та викладіть їх на деко, застелене пергаментним папером. 4. Покладіть приблизно 1 чайну ложку яблучного компоту в центр кожного кола та злегка розподіліть його. Посипте краї мигдальною стружкою та злегка притисніть. 5. Випікайте в розігрітій духовці за температури 170 °C / 340 °F (верхній/нижній нагрів) протягом 18–20 хвилин, доки краї не стануть золотистими. У гарячому стані вони залишаться м’якими, але підтягнуться, коли охолонуть. 6. Дайте їм повністю охолонути та посипте цукровою пудрою перед подачею. М’які, маслянисті та ніжно фруктові – маленькі яблучно-мигдальні печива із золотистим блиском та ноткою домашньої чарівності.

Інститут кольору PANTONE оголосив головний колір 2026 року — PANTONE 11-4201 Cloud Dancer. PANTONE 11-4201 Cloud Dancer - це відтінок білого під назвою Cloud Dancer. "Цей не зовсім білий відтінок має як холодні, так і теплі півтони, що відрізняє його, скажімо, від чистого аркуша паперу",– зазначила Лорі Прессман, віцепрезидентка Pantone, яка з 1999 року прогнозує колірні тренди. #PANTONE #Cloud #Dancer #CloudDancer #колірроку2026 #колірроку #колір2026