НАДІЯ

«Надія» — це пташка у пір'ї —
Гніздиться постійно в душі —
Співає куплети безслівні —
Ніколи не спиниш її.

Приємно це в шторм відчувати —
Страшним мусить бути той шторм —
Він може цю пташку злякати,
Що серце так гріє теплом.

Я чула її і на суші —
І навіть в глибинах морів —
Ніколи вона — навіть в скруті,
Моїх не просила хлібів.

Емілі Дікінсон

Переклад: Мирослав Манюк
15.05.2026
#переклад

ВІЛЬНА ЗЕМЛЯ

Над полем здіймалася курява сіра,
Дим чорний стелився над куполом лаври,
Та в людях міцнішала спільна довіра.

Терпіла земля, та не впала прослава,
Бо кожен стояв за дитину і хату,
І воля крізь попіл уперто палала.

Ніхто не збирався своє віддавати:
Ні стежку стару, ні криницю в городі,
Ні пам'ять, ні дату, ні власну кімнату...

Солдати стояли на кожній дорозі,
Під гуркіт заліза, під свист над полями,
Щоб ворог не смів захопити пороги.

За спинами їхніми — матір з дочками,
Що тихо молились за кожного сина
І хліб берегли під важкими боями.

Так грізно зростала народна година,
І відповідь зріла у вчинках щоденних,
Бо вільна земля не стає на коліна.

Із неба летіло на ворога ревно,
Вертався туди кожен вибух і постріл,
Щоб знав супостат, що усе не даремно.

Над краєм народжувався новий простір.

Мирослав Манюк
14.05.2026

МАТИ

Залишається мати при тихім порозі,
Біля хати, де вітер колише галуззя
І тримає в долонях прожиті тривоги.

Вона робить шарфи, щоб не з'їхати з глузду,
Та іще кожен день додає туди сльози
І молитву вплітає у різне мотуззя.

На столі ще лежить давній спогад морозний,
Скибка хліба, рушник і старе покривало,
А в очах не згасають майбутні прогнози.

Вона хрестить вечерю і двері з диваном,
І зітхає повільно над давнім альбомом,
Де для сина колись це усе існувало.

Та дороги пішли незворотним проходом
І далека від дому чужа вже людина,
Позабув материнську науку за домом.

Лиш зостались роки, ніби висохлі днини,
Що читаються зморшками просто на шкірі
І повільно спливає той вік та без сина.

Не шукає ні слави, ні місця у вирі,
Тільки ввечері тихо схиляється старість
І за кожного молить у щирій довірі.

Бо любов не згорить, хоч би що не траплялось.

Мирослав Манюк
10.05.2026

МИНУЛЕ НАЗАД НЕ ВЕРТАЄ

Я думками буваю все там,
Де дитинство моє́ промайнуло,
Повернути б в ту мить, наче в храм…
У пам’яті сном не заснуло.

Там, де хліб колоси́ться в полях,
Там, де небо безхмарне над нами,
Там, де ворог не йде навіть в снах,
І не сіються міни стежками.

Де тополі ростуть край доріг,
Де гойдається човен на хвилі,
Там, де отчий зберігся поріг,
Де думки́ все пливуть легкокрилі.

Де калина росте край воріт,
Де барвінок росте й рута-м’ята,
Де минуло багато вже літ,
Й збереглася батьківськая хата.

Де криниця в саду з журавлем,
Чорнобривці, що сіяла мама,
Про це згадую з болем-жалем,
Бо зачинена хата і брама.

На городі є кущ полину
Й верболози густі над потоком,
Подали́ся батьки в далину
І подвір’я не зміряють кроком.

Де з-за обрію сонце встає,
Там, де потік й ріка протікає,
Спогад смутку й журби додає,
Бо минуле назад не вертає.

А так хочеться все поверну́ть
І з любов’ю до всьо́го торкатись,
То ж ніко́ли цього́ не забуть,
Тільки в спогади мож огортатись.

30.01.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1062080

Нова ідея бутепбродів.
хліб,
крабові палички,
помідори,
сир,
майонез,
ікра лососєва,
Запікати в розігрітій шафі 10 хв.

Та щщщщщщщоб ви мені були живі та здорові!!!
Хіба ж так можна лякати???

Тусю в кухні.
Вмочую руки в олію, формую колобки тіста хлібного, до форми складаю.
Вся така цілеспрямована та дуже зайнята?

На столі телефон починає волати про підвищену небезпеку…
Нелюдським голосом…

Воно ще невідволалося, чую, прям над моєю головою на даху щщщщщось ййййииииаааак вʼїббббе???

Ледве, даруйте, не всралася з переляку???

А на даху гуркотіти продовжує!
Там ще й ввввиє несамовито щоссссь!
Потім катиться!
З виттям, авжеж!!!

Поки я розмірковувала, чи мені бігти до горщика з намащеними руками?
Чи до підвалу, ховатися не знамо від чого?
Та й взагалі, чи я добігти встигну???

Коли те, що котилося, таки впало!!!:)
На гілля привиноградилася кішка Пані Вишня!!!
Ледве не впала!!!
Пазурами за виноградну лозу зачепилася!!!

Другим номером йшла вже кішка Онука наша Снігуронька!:)
Яка прямісінько припанівишнилася!!!

Все з тим самим несамовитим виттям!!!:)

Ці дві дуринди ще якийсь час на винограді продовжували чубитися!:)))

Я вже й той хліб допекла.
Й тазик пиріжків з капустою та картоплею насмажила.
А руки досі того…
Цього…
Як в алкоголіка зі стажем руки виплясують…

Взагалі, як каже Ірина Олександрова, життя наше стало набагато цікавішим й веселішим з того моменту, як Снігуронька вирішила в нас навіки оселитися!:)

Вчора ввечері вона такі ж гонки з чубаниною влаштовувала з кішкою Квазімордою!!!

Під стелею!:)
На шшшшкафанерах!!!:)
Я навіть намагалася зазнімкувати той безлад?:)
Не встигла!:)
Бо дуже вже в мене ті кішки швидкісні!:)

Встигла клацнути, як вони вже з тих шкафанерів зсипалися…

А потім ще бійку продовжували!:)
Квазя з підвіконня. Онука Снігуронька з донечкиного стола!
Через тюль та фіранку між ними!:)))
Й волали!:)

Тут вже я ввімкнула прапорщика й переволала всіх!:)
Як в тому анекдоті про старого, який своїм голосом доводив жінок до, перепрошую, орррргазму!:)))

Днями у справах ганяла до поліклініки.
Повертаюся, мене зграя моїх кішок зустрічає!:)
Й Мурочка з ними!:) Яка до сусідів Фесенок переїхала!:)
А зустрічала й муркотіла, як рідна!:)
Додому не пішла!:)

А відбою поки що так і нема…

Похмуро…
Сумно якось…
РЙ.
Знов де тільки не гатила ночером?
Й зараз табун балалайок сновигає над ненькою…

Пішла покращувати собі настрій…
Натовкла картоплі, насмажила капусти, в хлібопічці крутиться тісто.
Пиріжки будуть!

А хліб вже в духовці пихкотить!

Ви там як?
Цілі?
Бережіть себе!

Завтра літо

Хмари,
хмари...
На ліво,
на право —
розбігаються.
Люди-кенгуру,
люди-страуси.
Я знаю,
знаю — так, дощ починається.

Починається —
пейзаж наполягає.
Накрапає,
лягає на поля,
тарабанить
по буйках дахів
краплями-байстрюками.
Заглядаю...
Між пальцями
протікає.
Час протікає.

Спина шосе —
бульками
до тями.
Підбираю ключі.
Чекаю...
Автобус-залізний боягуз
тікає,
тікає в кущі
імені 31-го травня.

Так і так —
завтра літо,
на увазі маю.
Ти — тепла, наче хліб із печі,
мов пісок пляжний.
Засипаю
за пазуху квіти —
тобі.
Я — кращий,
тому що останній.
Тому що завтра — літо.

БУЛО І БУДЕ
(Відповідь на коментар С. Терпеливець до вірша «ЗБЕРЕЖЕМО ПАМ’ЯТЬ І СВОБОДУ»)

В нас буде день не з криком, а й теплом,
Де діти знову бігатимуть в полі,
Де кожен дім наповниться добром,
А не тривогою, що б’є по волі.

І буде мова, як весняний спів,
І буде пісня, як молитва щира,
Бо ми – народ, що в бурях не зотлів,
Зберіг минуле наше, пам’ять й віру.

І буде світло, хоч були́ в пітьмі́,
Бо не згорить ніко́ли те, що в серці,
І буде мрія, так як буть весні,
Все буде чисте, мов вода в джерельці.

І буде слово, не зламать його,
Що не зламалось, хоч його глушили,
Пристали ми до берега свого́,
Не зрушили навіть коли нас били.

Бо ми – народ, що вміє берегти
Не тільки хліб, а й душу і надію,
І навіть в морі сліз і темноти
Ми не втопили віру нашу й мрію.

І буде сад, який посадим ми,
Крізь згарища ще проростуть в нім квіти,
І буде сміх, народжений дітьми́,
Й щасливими зростати будуть діти.

І буде хліб не з болю, а й з труда,
Що не зламався, хоч земля стогнала,
І буде МИР, і нас мине біда.
Ми молим, аби днина та настала.

Бо ми, як вітер, що немає меж,
Як пісня, що не вміє бути в клітці,
Ми ті, хто вірить навіть серед веж,
Ми – волелюбний нарід, українці.

11.10.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1049441

Леля Власенко, Middle QA Engineer, випустила BreadLog — безплатний iOS-застосунок для хлібопекарів. Застосунок має рецепти, калькулятор гідратації, кілька таймерів і щоденник закваски. Авторка не має технічної освіти в розробці — використовувала AI-інструменти для архітектурних рішень. За тиждень після релізу вийшло три оновлення з виправленнями та новими функціями. https://channeltech.space/soft/breadlog-ios-app-sourdough-qa-engineer/