Антитіла "Фортеця Бахмут"

https://www.youtube.com/watch?v=O4vxIH1KGXs&list=PLBb18U3BRcO3vEq...

Київська Обласна Федерація БОКСУ

Матчева зустріч з боксу у Шевченковому.
У селі Шевченкове відбулася яскрава матчева зустріч з боксу між командами СК «Фортеця» (с. Шевченкове) та СК «Легіонер» з Ніжин.
Поєдинки пройшли у дружній, але водночас принциповій спортивній атмосфері. Юні боксери продемонстрували гарну технічну підготовку, силу характеру та справжній бійцівський дух.
Привітати спортсменів та підтримати учасників зустрічі завітав віце-президент Київської обласної федерації боксу Тарас Балицький.
Приємною подією для господарів заходу стала підтримка від Сергія Пономаренка, який передав боксерам СК «Фортеця» спортивний інвентар для тренувань — набір гантелей та сучасний гребний тренажер Concept2 RowErg.
Номінації турніру:
Кращий бій:
Леонід Стовбуха — Андрій Санкевич
Воля до перемоги:
Назар Якубяк
Дмитро Лисенок
Краща техніка:
Родіон Гордієнко
Назар Федченко
Майбутній чемпіон:
Тимофій Макієнко
Данило Бардаш
Окрема подяка тренеру з боксу Ярославу Халєєву за вагомий внесок у розвиток та популяризацію боксу в громаді, а також за підготовку молодих спортсменів.
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport

6 березня 2022 року відповідно до Указу Президента України місту Харкову було присвоєно почесне звання «Місто-герой України».
Відзнака стала символом глибокої шани до мужності, стійкості та незламності харків’ян, які з перших днів повномасштабного вторгнення стали на захист свого міста.
Сьогодні Харків продовжує жити, працювати, навчати й навчатися, відбудовуватися та підтримувати одне одного.
Місто-герой щодня підтверджує свою стійкість і непохитну віру в Перемогу

Довідково: разом із Харковом цього дня статус міст-героїв отримали Волноваха, Гостомель, Маріуполь, Херсон та Чернігів - міста, що стали справжніми фортецями духу та прийняли на себе найтяжчі удари ворога.

#історія #події
Битва за Коррехідор: «Скеля», яку неможливо взяти, але довелося відбити
В історії Другої світової війни є місця, що стають символами національної гордості та болю. Для американців таким місцем став Коррехідор — крихітний острів-фортеця при вході в Манільську затоку на Філіппінах. 16 лютого 1945 року союзники розпочали операцію з повернення цієї «Скелі», яка три роки тому стала місцем їхньої найбільшої поразки на Тихому океані.

Десант у «вушко голки»

Коррехідор вважався неприступним. Японський гарнізон зарився глибоко в мережу тунелів Малінта, а стрімкі скелі робили класичну висадку з моря майже самогубством. Тому американське командування пішло на божевільний крок: скинути парашутистів на крихітний майданчик на вершині пагорба — прямо на голови ворогу. Це було схоже на спробу посадити літак на дах хмарочоса під час шторму.

Пекельний лабіринт

Японці не очікували атаки з неба. Проте справжнє пекло почалося після приземлення. Острів був перетворений на підземну фортецю. Битва йшла не за вулиці, а за кожен вхід у печеру, за кожну вентиляційну шахту. Японські солдати, вірні кодексу бусідо, відмовлялися здаватися, часто підриваючи себе разом із тунелями та американськими штурмовими групами. Острів буквально здригався від вибухів складів боєприпасів.

Символ реваншу

Для генерала Дугласа Макартура повернення Коррехідора було справою честі. Коли 2 березня над фортецею знову підняли американський прапор, це стало сигналом усьому світу: епоха японського домінування в регіоні завершена. З 6700 японських захисників острова в живих залишилося лише близько 50 чоловік — решта загинули в бою або під завалами підірваних тунелів. 🫡

Ця операція до сьогодні вважається однією з найуспішніших і водночас найжорстокіших десантних операцій в історії. Вона довела, що навіть найпотужніші фортифікації безсилі проти поєднання зухвалої стратегії та залізної волі тих, хто повертає своє.

Майстер неможливого: як Устим Кармелюк перехитрив 8 тюрем

Якщо Іван Сірко був символом незламного духу, то Устим Кармелюк — справжнім генієм втечі.
За його голову обіцяли винагороди, за ним полювали сотні жандармів, але він знову й знову зникав — так, ніби розчинявся в повітрі.

За своє життя Кармелюк утікав із в’язниць і заслань вісім разів.
Його відправляли до Сибіру, били батогами, таврували розпеченим залізом.
Та жодні кайдани не могли втримати людину, для якої воля була дорожча за життя.

Найзухваліша втеча: Кам’янець-Подільська фортеця

1823 рік.
Вежа Кам’янець-Подільської фортеці — одна з найстрашніших тюрем того часу.
Метрові стіни, варта на кожному кроці. Кармелюк — у кайданах, прикутий до стіни.
Здавалося, це кінець.

Але саме тієї ночі сталося неможливе.

Разом із побратимами Устим розібрав частину стіни, зв’язав сорочки у мотузки й спустився з величезної висоти в урвище каньйону річки Смотрич.
Коли варта підняла тривогу — Кармелюк уже зник у лісах, де на нього чекав народ.

Міф і правда

Люди вірили, що Кармелюк знає «характерницьке слово», яке відкриває будь-які замки.
Казали, що він міг обернутися на кущ або зайця, щоб оминути засідку.

Та правда була ще сильнішою за легенди.

Його справжньою зброєю були:
— гострий розум
— залізна воля
— і відданість людей, які переховували свого героя по всій Україні.

З допитів жандармів

«Він тікав з викликом.
Коли його питали, як це можливо, він лише посміхався і казав:
стіни — це тимчасово, коли тебе чекає рідне Поділля.»

Устим Кармелюк став живим доказом того, що жодна імперська тюрма не має влади над людиною, яка відмовилася бути рабом.

Його боротьба тривала 23 роки.
І щоразу, вириваючись із пазурів системи, він перемагав не лише залізо —
він перемагав страх.

Кармелюк не просто тікав із казематів.
Він ламав саму ідею покори.

І тому став міфом ще за життя —
невловимим привидом Поділля, якого не змогли втримати
ні кайдани,
ні клітки,
ні імперія.

Мальовниче село Ассос

Село Ассос - одне з найкрасивіших сіл острова Кефалонія, де ви можете насолодитися купанням на гальковому пляжі, який розташований прямо перед будинками. Місце схоже на казку, адже перебуваючи в морі, перед вашими очима розгортається барвистий віяло. Побудоване амфітеатром навколо півострова село оточене прекрасним зеленим ландшафтом і лісами. Сосни, кипариси і кришталево чисті блакитні води Іонічного моря роблять село Ассос ідеальним місцем для спокійного відпочинку. Село здається «загубленим у часі» і випромінює майже містичну атмосферу. Перед вами відкочується традиційна іонічна архітектура, в той час як сучасна атмосфера м'яка і стримана, але достатня, щоб приємно здивувати всіх. Красиві різнокольорові будинки, розташовані на крутому схилі пагорба, наповнюють пейзаж квітами, а красу цього місця неможливо описати словами.

Джерело https://psahno.com/uk/places/zivopisnaia-derevnia-asos

#греція #кефалонія #туризм #мальовничесело #замок #аргостолі #фортеця #море #островигреції #відпочиноквгреції #пляжигреції #цікавімісцягреції

ОРДИНСЬКА МАНДРІВКА УКРАЇНОЮ

Задумав ворог йти до нас в мандрівку,
Пройтись парадом по святій землі́,
Узяв у ру́ки зброю й вибухівку,
Здійняв у небо іншу на крилі.

Російськомовні МАРІУПОЛЬ й ХАРКІВ
Взяли́сь стирати із лиця землі́,
Ще й МИКОЛАЇВ їм припав до ва́рґів*,
Його «цілують» кляті москалі.

І до вподоби тій орді́ ОДЕСА,
В якої сво́ї зви́чаї й життя,
Їм захотілось са́ме то́го пле́са –
Ординець там побачив майбуття́.

Перлину сте́пу взяв він у облогу,
Бо там побачив сухопутний шлях,
Це за ХЕРСОН посіяло тривогу.
Та й там орду стираєм в пух і прах.

Рашист ступає ще й до ЗАПОРІЖЖЯ,
І топче не́люд золоті́ поля́.
Везе́ орда укра́дене там збіжжя,
Яке вроди́ла ця свята́ земля.

Не полишає ця потво́ра й СУ́МИ,
«Цілує» не́люд з зброї СУ́МСЬКИЙ край,
І звістку відправляє до дурду́ми,
Бо ті наказ відда́ли: «Спопеляй!».

Входи́ла погань з півночі в ЧЕРНІГІВ,
Все нищила на сво́єму шляху́,
Туди багато бу́ло їх набі́гів.
І далі грузне та орда́ в гріху́.

Не міг лиши́ти ворог і ЧЕРКАСИ,
Бо в нього план – всіх зни́щити-уби́ть.
Летіли скрізь ворожії фуга́си**.
Ординська мрія – все живе згуби́ть.

І за ДНІПРО мерзота ця взяла́ся,
Ракети-подарунки шлють туди,
Вже думали, що мрія їх збула́ся,
І малювали далі всі ходи́.

Не оминули не́люди й ПОЛТАВУ,
Напевно хочуть лікувальних вод.
Й звітують, що зробили сво́ю справу,
І що вдало́сь зроби́ть без перешкод.

КІРОВОГРАДСЬКУ область не минули –
Стратегія у ворога така.
Жорстокістю все людство сколихнули,
Ще й бомбардують навіть з літака.

І ВІННИЦЯ тако́ж біди зазнала,
Відчула «поцілунки» і вона.
Від них і ця красуня застогна́ла,
Та час прийде́ і ворог наш скона́.

Ну, а ЖИТОМИР він гати́в щоразу,
Там «цілував» ракетами усе,
Не змінював упи́р свого́ наказу.
Він думав, що усе тут рознесе́.

Їм полюбилось славне місто РІВНЕ,
Побачили АЕС неподалік.
Це місто за́вжди людне і чарі́вне.
Летіли подарунки і в цей бік.

Гатили і по ЛУЦЬКУ ті ординці,
Там бачили вони для се́бе ціль,
Такі вони рашистські ті злочинці,
Які несу́ть страждання, горе й біль.

Та ще й ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ став більмом на оці,
Дали́ ординці їм «вітання» знак,
Аеродром стояв у тім потоці,
У здобич так поцілився корша́к***.

Не міг минути ворог і ТЕРНОПІЛЬ,
Тому́ й туди ракети запускав,
Він думав, що із нього зро́бить по́піл,
То й так прицільно курс туди він брав.

Від бульбаші́в цілують місто ЛЕВА,
Воно ж для них – бандерівське більмо́,
Нацистське ще й коріння всьо́го древа.
Таке чудовисько потворне це шельмо́.****

Вітання слали ще й до СТАНІСЛАВА,
І в Чорний ліс в ДЕЛЯТИН загляда.
Про них росте недо́бра всюди слава.
Спільноті світовій все обрида́.

Лякати брався мо́рдор й БУКОВИНУ,
І ЗАКАРПАТТЯ трішечки лякав,
Й не визнає рашист свою́ провину –
Бандеру і нацистів він шукав.

Та ціллю залишається столиця,
До неї ворог рвався звідусіль.
Для нього – непідступна ця фортеця,
Тому́ скида́ ракети, як в коші́ль.*****

30.04.2022 р.

ВА́РҐИ* – ГУ́БИ. Діалектна галицько-подільська назва.
ФУГАСИ** – розривний снаряд.
КОРШАК*** – один з видів соколоподібніх птахів.
ШЕ́ЛЬМА**** – хитра й підступна в своїх учинках людина.
КОШІ́ЛЬ***** – те саме, що й КОШИК.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

Замок Платамонас

Замок розташований на південно-східному схилі гори Олімп. Замок Платамонас побудований Франками з величною вежею всередині, який був стратегічним пунктом контролю переходу з Фессалії до Македонії по суші і по морю. У замку знаходяться три основні середньовічні фортеці: перша ділянка, друга ділянка, яка становить як цитадель, так і центральну вежу. Замок був побудований на місці стародавнього Іракліона Франками під час четвертого хрестового походу і був переданий Боніфацію Момфератікоському в 1204 році в складі Пієрії, частини Королівства Салоніки. Першими мешканцями замку були лицарі під командуванням Роландо Піке в 1204 - 1222 роках.

Джерело https://psahno.com/uk/places/zamok-platamonas

#ЗамокПлатамонас #Платамонас #Греція #Македонія #Олімп #Історія #Середньовіччя #Фортеця #Подорожі #КрасивіМісця

#історія #події
​Сьогодні, 12 грудня, ми згадуємо трагічну подію, що стала кульмінацією життя одного з найяскравіших козацьких ватажків. У 1635 році у Варшаві, столиці Речі Посполитої, був страчений гетьман нереєстрового запорозького козацтва Іван Сулима. Його смерть стала жорстокою відповіддю польської влади на зухвале козацьке повстання.

​Два ключові факти про Івана Сулиму, які треба знати:
​1. Флотоводець, якого боявся султан.
Сулима прославився своїми морськими походами на турецькі та татарські володіння. Він був настільки відомим, що в юності, потрапивши у турецький полон і ставши галерним бранцем, зміг організувати втечу, захопити галеру з товаришами-невільниками та дістатися на ній до Риму. За цей подвиг Папа Римський Павло V навіть нагородив його золотою медаллю! Сулима був не лише сухопутним, але й морським героєм.
​2. Руйнування "дамби" проти козаків.
Головною причиною, що призвела гетьмана до страти, стало руйнування ним у серпні 1635 року щойно зведеної фортеці Кодак. Ця фортеця, побудована французьким інженером Гійомом Левассером де Бопланом, мала стати "дамбою", що відрізала б Запорізьку Січ від України та унеможливила морські походи козаків.
​Іван Сулима, повертаючись із чергового походу, не просто обійшов Кодак, а взяв його штурмом та повністю знищив гарнізон разом з комендантом. Цей вчинок став викликом Короні та був розцінений як державна зрада.
​Козацького ватажка схопили через зраду реєстрових козаків, які видали його польській владі в обмін на обіцянки. У Варшаві Сулима постав перед судом. На його страті наполягав турецький посол, погрожуючи Речі Посполитій війною через постійні козацькі походи.
​12 грудня 1635 року Іван Сулима був страчений на центральній площі Варшави. За вироком суду, йому відрубали голову, а потім тіло четвертували, а частини розвісили на міських мурах для залякування.

​Попри жорстоку кару, героїчна смерть Івана Сулими лише зміцнила рішучість запорожців у боротьбі за свої вольності. Його ім'я стало символом незламності козацького духу та готовності до найбільших жертв заради свободи.

Одеса виникла до Катерини: правда, яку не любить москва.

Скільки разів нам повторювали російську казку про “Катєріну, которая основала Адєссу”? Це — пропагандистський міф, створений імперією заднім числом. Правда зовсім інша — і значно цікавіша.

1. На місці Одеси вже існувало місто.

До приходу російської імперії тут були:

• Кочубіїв / Коцюбіїв — згадується з XV століття;
• Українська фортеця та порт, що переходили між Литвою, Кримським ханством, Османами й знову Україною;
• Поселення козаків і місцеве слов’янське населення.

Тобто Катерина прийшла в уже заселене та стратегічно важливе місце, а не “на пусте поле”, як любить стверджувати російська пропаганда.

2. Місто будували не росіяни.

Реальними творцями Одеси були:

• Італійські інженери;
• Французькі архітектори;
• Українські та грецькі купці;
• Молдовани та євреї, які заселяли околиці;
• Дерібас, Рішельє, де Волан — іноземці.

Катерина тільки підписала указ, а реальні будівничі — європейці та місцеві народи.

3. Брехня про “заснування”.

Катерина II навіть ніколи не була в Одесі. Вона просто дала наказ розвивати порт — і все. Російська імперія потім переписала історію, створивши культ “Катерини-засновниці”, щоб подати Одесу як “споконвічно русскій город”.

Це класична імперська схема:

знищити чи присвоїти, а потім оголосити “всєгда біло нашім”.

4. Одеса — місто Чорного моря, а не імперії.

Її створила суміш народів, культур і торгівлі, а не воля однієї імператриці. Одеса народилася з моря, торгівлі й свободи — а не з московських указів.

5. Чому це важливо зараз.

Бо російська пропаганда досі використовує міф про “русскую Одессу” як зброю. Правда проста: Одеса не російська. І ніколи не була. Її будували українці, європейці та чорноморські народи. Катерина — лише підпис під папером, а не творець.