Будемо жити, Маестро!
11 квітня– день пам’яті Бикова Леоніда Федоровича (12.12.1928-11.04.1979), українського актора, режисера і сценариста.
На росії заборонили до показу фільм «В бій ідуть тільки «старики». Окрім того, що пісні співають українською мовою, ще й Татаренко (Леонід Биков) співає гімн Українських січових стрільців «Ой у лузі червона калина».
***
#світла_память #життя #мудрість #душа #соціум #культура

Просто зараз у Верховній Раді лежить така собі “бомба сповільненої дії”, яку на певний час приховали, щоб у потрібний момент привести в дію. Мова про законопроєкт №8087 “Про внесення змін до деяких законів України щодо невідкладних заходів посилення спроможностей із кіберзахисту державних інформаційних ресурсів та об'єктів критичної інформаційної інфраструктури”, ідейним натхненником є головний цифровий трансформатор країни, а нині міністр оборони Михайло Федоров.

Цей законопроєкт був ухвалений у першому читанні ще влітку 2023 року - і тоді наробив багато галасу. Власне, тому про нього надовго “забули”, але чим далі, тим більші шанси, що його дістануть “з рукава” і швидко проголосують в цілому - так, що суспільство й оговтатися не встигне. А тому - варто тримати це питання на контролі і періодично про нього нагадувати. Бо цим законопроєктом в країні фактично впроваджується цифрова диктатура, і, наскільки мені відомо з власних джерел, Федоров не полишає планів це зробити. Дуже вже йому імпонує ідея такого “роскомнадзору” по-українськи.

Отже, в чому проблема законопроєкту №8087, який активно просувався під кураторством Мінцифри та Держспецзв'язку (які були і є під повним контролем Михайла Федорова попри зміну крісла). Документ у разі схвалення надає державі право перевіряти будь-яке обладнання (включаючи особисті телефони та комп'ютери громадян ), встановлювати власні пристрої на мережі провайдерів та отримувати доступ до персональної інформації без санкцій суду.

Погодьтеся, це навіть саме по собі звучить дуже сумнівно. Повний контроль над соціумом в руках фактично однієї людини. Але є й інші проблеми з цим проєктом. Зокрема, ще раніше фахівці вказували, що у разі його ухвалення Держспецзв’язку отримає просто колосальні повноваження не просто у сфері національної кібербезпеки, а й у військовій сфері. Оскільки зараз його ідейний натхненник Федорів є якраз міністром оборони - масштаби контролю стають дійсно тотальними.

Крім того, раніше вказувалося, що законопроект фактично просякнутий корупційними ризиками, порушує усі можливі демократичні принципи, і насправді прямо шкодить інтересам ЗСУ, натомість для кібербезпеки країни це взагалі нічого не покращить і навіть навпаки - значно погіршить.

Звісно, Михайло Федоров не просто в курсі про всі ці моменти - він сам їх і просуває. Про його прагнення встановити максимальний контроль над українцями, отримавши доступ до всіх персональних даних, говорять його інші ініціативи, такі як екосистема “Дія” і все з нею пов’язане. Але законопроєктом №8087 міністр прагне контролювати не просто чутливу інформацію - а взагалі всі аспекти цифрового життя людей.

Якщо це не цифрова диктатура і не український аналог”роскомнадзору”, то що тоді?

#дати
Сирена проти кийка: 15 березня як день нагадування про межі сили.
Якщо ви думали, що Міжнародний день боротьби з поліцейською жорстокістю — це винахід епохи соцмереж та хештегів, то мушу вас розчарувати (або здивувати). Ця дата з'явилася у 1997 році з ініціативи організації «Колектив проти поліцейської жорстокості» (Монреаль, Канада) та групи «Чорний прапор» зі Швейцарії. Вибір дня був не випадковим, а пов'язаним із трагічним інцидентом побиття двох дітей поліцією в Швейцарії, що стало останньою краплею для правозахисників.

Основна ідея цього дня — не в тому, щоб заперечити необхідність правопорядку (анархія, як відомо, теж не мед), а в тому, щоб нагадати: монополія держави на насильство не є безмежною. Правоохоронець — це сервіс, а не господар життя, і межа між «захищати» та «карати» іноді стає тоншою за папір, на якому надруковано адміністративний кодекс.

Чому це важливо саме сьогодні?

* Прозорість проти кругової поруки: Історія знає забагато випадків, коли «честь мундира» ставала вищою за людську гідність. Цей день підкреслює необхідність незалежного нагляду та відеофіксації (боді-камери — найкращий винахід для пам'яті офіцера).
* Системність проблеми: Від США до росії та М’янми — надмірне застосування сили часто стає інструментом політичного тиску, а не правосуддя.
* Український контекст: Для нас ця тема має особливий гіркий присмак. Події на Майдані 2013-2014 років стали кривавою ілюстрацією того, що відбувається, коли поліція перетворюється на каральний орган режиму. Саме тому реформа МВС та громадський контроль для нас — питання виживання демократії, а не просто красиві слова.

Між законом та свавіллям

Критики свята часто кажуть: «А як же права поліцейських?». Безумовно, робота в поліції — це стрес, небезпека та щоденний контакт із не найкращими представниками соціуму. Проте саме високі етичні стандарти та підзвітність відрізняють правоохоронця від озброєного найманця. Коли кийок опускається там, де має звучати закон, програє все суспільство.
«Той, хто віддає свою свободу за безпеку, не заслуговує ні на те, ні на інше», — повчав Бенджамін Франклін. Міжнародний день боротьби з поліцейською жорстокістю — це якраз про те, як зберегти цей крихкий баланс і не перетворити «захист» на «зачистку».

21-річного хлопця у Відні закатували син українського посла та колишній одеський митник, заради доступу до криптогаманця, — ЗМІ.
У ніч з 25 на 26 листопада у Відні було вбито Данила Кузьміна. Його катували чотири години, а потім спалили живцем заради 200 тисяч доларів. Очевидно сподіваючись на безкарність. Покидьками виявилися 19-річний Богдан Ринжук і 45-річний Олександр Агоєв.
Мати Ринжука — діючий посол України в Болгарії Олеся Ілащук. Батько — впливовий буковинський бізнесмен Іван Ринжук з десятками компаній.
Агоєв — колишній працівник Одеської митниці, якого свого часу позбавили батьківських прав через жорстоке поводження.
Це історія про те, як люди з впливом виховують покидьків, які вважають, що їм усе можна. Тому що зараз вони, найімовірніше, використають усі свої ресурси і вплив для захисту. Але розслідування має бути справедливим.
Ми не дамо це замʼяти. Слідкуйте, ще будуть деталі!
Вбивця 21-річного українця у Відні мав квартиру 33 кв.м, але мріяв про шикарне життя. Після злочину у нього знайшли $90 тисяч, — ЗМІ.
45-річний Олександр Агоєв працював на Одеській митниці — про це свідчать дані його декларації. З 2005 по 2015 рік Агоєв був одружений. Від цього шлюбу має доньку. У 2016 році його було позбавлено батьківських прав. Він відомий своєю схильністю до жорстокого поводження з тваринами, актами домашнього насильства та знущання над дітьми.
Тобто нелюд існував у соціумі, і навіть був допущений до державного апарата. Пишуть, що зараз він сподівається на старі зв'язки, щоб звірство зійшло йому з рук.
У власності Агоєва є однокімнатна квартира площею 33,3 кв.м. в Одесі. Скромне житло для такої амбітної «людини». Тому, погань, очевидно не посоромилась відібрати чуже життя, щоб покращити своє.
Далі буде.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Адаптивний спорт як підтримка духу, розуму і тіла: історія тренера

Володимир Тисанюк — тренер, ветеран, атлет. Йому 35 років, він родом із села Кищенці на Черкащині, нині мешкає в Києві. До повномасштабного вторгнення займався кросфітом і виступав на змаганнях. А після — став на захист країни.

Повернувшись з бойових дій, він на власному досвіді відчув, наскільки складно адаптуватися до мирного життя. Саме це стало поштовхом стати тренером адаптивного спорту.
«Я знаю, як важко повернутись у соціум після війни. Але фізичні навантаження дають впевненість у своїх діях. Допомагає й спільнота — коли тренер і твої друзі поруч, коли ви разом рухаєтесь уперед».

Сьогодні Володимир — тренер у «Нестримних». Із травня 2024 року він працює з військовослужбовцями — як тими, хто ще в строю, так і тими, хто має важкі поранення, зокрема ампутації. Його підопічні — ті, хто хоче знову рухатися, відчувати силу тіла й духу, і повернутись до повноцінного життя.

«Одне без іншого — душа без тіла — існувати не може. За ці роки війни у багатьох на нулі і фізичні, і моральні сили. Спільний розвиток — це те, що підтримує і розвиває людину. Це розвиток духу, розуму і тіла!».

Володимира мотивує організація спортивних заходів, допомога іншим і внутрішня потреба підтримувати людей у важкий період. Наостанок, порада тренера кожному, хто ще досі вагається:
«Не чекайте понеділка  і знайдіть найближчий клуб і ходіть в нього. Просто почніть!».

👊🏻 Адаптивний спорт — це не тільки про фізичне відновлення. Це про спільноту, довіру, стабільність і нову силу. А тренери — серце цієї системи підтримки.

Проєкт «Активні парки – Нестримні» реалізує ДУ «Агенція масового спорту України» за підтримки Міністерства молоді та спорту України в межах Національної стратегії безбар’єрного простору за ініціативи першої леді України Олени Зеленської.

Дізнайтесь більше про клуби: https://sportforall.gov.ua/proiekty/nestrymni

#Мінмолодьспорт  #Агенція  #Безбарєрність #Адаптивнийспорт #Нестримні #Активніпарки #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Ніхто не подбає про вас краще, ніж ви самі.
Ось кілька порад, які допоможуть зробити Ваше життя трохи кращим

1️⃣Візьміть великий мішок для сміття і позбавтеся всього, що не використовуєте роками. Від кофтинок двадцятирічної давнини, від вузьких джинсів, які зберігаєте на випадок, якщо схуднеш мало не вдвічі і т.д. Туди ж — пластмасові та потворні сувеніри, усілякі пакети-буклети та інший мотлох.

2️⃣ Намагайтеся щодня робити щось навіть крихітне, але корисне для себе. Наприклад, спробуйте випити сьогодні півсклянки води. Або сходіть у тренажерний зал і пройдіться біговою доріжкою 10 хвилин, якщо це все, що можете. Або спробуйте лягти спати на 15 хвилин раніше, ніж звичайно. Повільно набувайте нових корисних звичок і з часом збільшуйте «дозу».

3️⃣Якщо відчуваєте, що потребуєте трохи відпочити, побути наодинці з собою, не відмовляйте собі в цьому. І тим більше не займайтеся самобичуванням, що поки ви тут відпочиваєте, чекають справи та невирішені проблеми. Ми постійно в соціумі, постійно на увазі і «під прицілом» чужих очей і думок, тому усамітнення має воістину цілющу силу. Ви зарядитеся енергією, заспокоїтесь, відчуєте себе зовсім іншою людиною.

4️⃣Плануйте - це також дуже приємно. Навіть якщо це просто поїздка у вихідні за місто або в гості до батьків. Намагайтеся щоразу вигадувати щось нове, хоч дрібниця. Подібні маленькі радості роблять наше життя щасливішим.

5️⃣Не фокусуйтеся і не кажіть постійно, що ненавидите у своєму житті, чого б вам не хотілося або як ви нещасні. Краще обговоріть, чого хочете, що збираєтеся змінити і якими стати.

Просто спробуйте ... це ж не важко.




Став

Підпишись

#психологіявідносин #любов #психологія #Саморегуляція #ЗнайдиСвоюРадість  #психотерапияотношений #психоанализ #мотивація #саморозвиток #бережисебе #самоцінність #твоїемоції #психологияяеловека #психологияличности #психологияотношений #ПсихологічнаДопомога #психоразвитие #отношения #психологияжизни #усвідомленість #майндфулнесс #психическоездоровье #послание #soul #умныемисли  #інакодумство #інтроверт #інтелект #инакомыслие

Еліел Дрейк
Синтеза
ТуТ, 2024
360 сторінок
Це був цікавий процес. Книга Eliel Drake не є чимось звичайним або звичним для української літератури загалом і фантастики зокрема.
По-перше, велика кількість і хороша якість підібраних особисто автором тематичних ілюстрацій надзвичайно сильно візуалізувала процес читання.
По-друге, значна частина дії відбувається в місцинах, не надто добре висвітлених нашим красним словом.
По-третє, загальний посил книги єднає автора з такими колегами, як професор, його друг Клайв Льюїс та Вільям Пол Янг.
Книга розповідає про один зі сценаріїв кінця звичного нам світу, наче якби Walking Dead розпочалися у 2070-х. Текст написано в жанрі, про який днями Mykhailo Nazarenko висловився, як про "аристократичне відгалуження НФ, яке з усіх сил намагалося забути про своє плебейське коріння".
У Дрейка постапокаліптика висвітлює мій улюблений момент цього типу творів - а саме мить, коли все летить шкереберть, руйнується, атомізується, оголюючі все хворе та гниле в людині та соціумі. Є тут місце і сміху, і трагедії.
Окремо хочеться сказати про візуальне оформлення, яке не соромно презентувати будь-кому. Тут і кольоровий зріз, тут і впізнаваний дизайн від ТуТ, тут і закладка...
Текст читається легко, хоч і не без певних огріх, притаманних багатьом дебютантам. А ще не вистачає словничка. Але головне, це те, що він у нас час пост-правди несе в собі потужну гуманістичну ідею, якої так бракує в наш час "підліткових" книг 18+.
4/5