• #поезія
    ‎А У КОХАННЯ ТВОЇ ОЧІ.
    ‎А у кохання твої очі.
    ‎Мов дві перлиночки горять.
    ‎У них я потонути хочу
    ‎Під літній дивний зорепад.

    ‎У них ромашок біле поле,
    ‎Васильки з м'ятою злились.
    ‎- Я дякую мінлива доле,
    ‎Що ми зустрілися колись.

    ‎А у кохання твої очі,
    ‎В яких якось я заблукав.
    ‎Я вибратись із них не хочу.
    ‎Там соловейко заспівав.

    ‎У хвилі жаги я пірнаю,
    ‎У вогнище мене несе,
    ‎Чи день, чи ніч? Я вже не знаю...
    ‎Та серденько моє трясе.

    ‎А у кохання твої очі.
    ‎Троянди квіткою цвітуть.
    ‎Я залишиться у них хочу.
    ‎Дощі там щастячка ідуть.

    ‎Туман там стеле пеленою,
    ‎Краплинки радості блищать.
    ‎- Я хочу буть завжди з тобою...
    ‎У вічка милі заглядать.

    ‎Юрій Супрун.
    #поезія ‎А У КОХАННЯ ТВОЇ ОЧІ. ‎А у кохання твої очі. ‎Мов дві перлиночки горять. ‎У них я потонути хочу ‎Під літній дивний зорепад. ‎ ‎У них ромашок біле поле, ‎Васильки з м'ятою злились. ‎- Я дякую мінлива доле, ‎Що ми зустрілися колись. ‎ ‎А у кохання твої очі, ‎В яких якось я заблукав. ‎Я вибратись із них не хочу. ‎Там соловейко заспівав. ‎ ‎У хвилі жаги я пірнаю, ‎У вогнище мене несе, ‎Чи день, чи ніч? Я вже не знаю... ‎Та серденько моє трясе. ‎ ‎А у кохання твої очі. ‎Троянди квіткою цвітуть. ‎Я залишиться у них хочу. ‎Дощі там щастячка ідуть. ‎ ‎Туман там стеле пеленою, ‎Краплинки радості блищать. ‎- Я хочу буть завжди з тобою... ‎У вічка милі заглядать. ‎ ‎Юрій Супрун. ‎
    Like
    2
    47переглядів
  • #історія #постаті
    «Буковинський Соловейко»: Як Сидір Воробкевич навчив Буковину співати українською 🎼
    6 лютого 1836 року в Чернівцях народився чоловік, який став справжнім «культурним десантом» на землях Буковини. Сидір Воробкевич (відомий також під псевдонімом Данило Млака) був унікальним поєднанням: священик за фахом, композитор за покликанням і письменник за велінням серця. В часи, коли українське слово на західних теренах часто губилося між німецькою мовою та румунським впливом, він став тим, хто повернув йому велич. ✍️

    Воробкевич був людиною неймовірної енергії. Він писав вірші, оповідання та драми українською, німецькою та румунською мовами, але серце завжди належало рідному краю. Його вважають одним із засновників буковинської літературної традиції. Саме він редагував першу українську газету на Буковині «Буковинська зоря», фактично закладаючи фундамент для того, щоб місцеве населення усвідомило себе українцями. 🏛️

    Проте справжньою пристрастю Сидора була музика. Навчаючись у Віденській консерваторії, він не просто засвоював європейські канони, а шукав способи поєднати їх із народною мелодикою. Він написав понад 400 музичних творів: від хорів та пісень до літургій та оперет. Його пісня «Рідна мова» («Мово рідна, слово рідне...») стала справжнім національним гімном для багатьох поколінь українців, нагадуючи, що без мови немає народу. 🎤

    Цікаво, що він був не лише теоретиком, а й практиком — викладав спів і музику в Чернівецькому університеті та вчительській семінарії. Серед його учнів було чимало тих, хто згодом став цвітом інтелігенції краю. Його поважали навіть опоненти за шляхетність і неймовірну працьовитість. Як зазначав Іван Франко, Воробкевич належав до тих «перших піонерів», що пробивали шлях для української культури в непростих умовах Австро-Угорщини. 🇦🇹🇺🇦

    Сидір Воробкевич довів, що священича ряса не заважає бути світським просвітником, а музика може бути сильнішою за будь-які політичні лозунги. Він залишив по собі спадок, який і сьогодні звучить у хорах та літературних читаннях, нагадуючи нам про «золотий вік» буковинського відродження. 🌿
    #історія #постаті «Буковинський Соловейко»: Як Сидір Воробкевич навчив Буковину співати українською 🎼 6 лютого 1836 року в Чернівцях народився чоловік, який став справжнім «культурним десантом» на землях Буковини. Сидір Воробкевич (відомий також під псевдонімом Данило Млака) був унікальним поєднанням: священик за фахом, композитор за покликанням і письменник за велінням серця. В часи, коли українське слово на західних теренах часто губилося між німецькою мовою та румунським впливом, він став тим, хто повернув йому велич. ✍️ Воробкевич був людиною неймовірної енергії. Він писав вірші, оповідання та драми українською, німецькою та румунською мовами, але серце завжди належало рідному краю. Його вважають одним із засновників буковинської літературної традиції. Саме він редагував першу українську газету на Буковині «Буковинська зоря», фактично закладаючи фундамент для того, щоб місцеве населення усвідомило себе українцями. 🏛️ Проте справжньою пристрастю Сидора була музика. Навчаючись у Віденській консерваторії, він не просто засвоював європейські канони, а шукав способи поєднати їх із народною мелодикою. Він написав понад 400 музичних творів: від хорів та пісень до літургій та оперет. Його пісня «Рідна мова» («Мово рідна, слово рідне...») стала справжнім національним гімном для багатьох поколінь українців, нагадуючи, що без мови немає народу. 🎤 Цікаво, що він був не лише теоретиком, а й практиком — викладав спів і музику в Чернівецькому університеті та вчительській семінарії. Серед його учнів було чимало тих, хто згодом став цвітом інтелігенції краю. Його поважали навіть опоненти за шляхетність і неймовірну працьовитість. Як зазначав Іван Франко, Воробкевич належав до тих «перших піонерів», що пробивали шлях для української культури в непростих умовах Австро-Угорщини. 🇦🇹🇺🇦 Сидір Воробкевич довів, що священича ряса не заважає бути світським просвітником, а музика може бути сильнішою за будь-які політичні лозунги. Він залишив по собі спадок, який і сьогодні звучить у хорах та літературних читаннях, нагадуючи нам про «золотий вік» буковинського відродження. 🌿
    Like
    1
    408переглядів
  • #історія #факт
    Листи до невидимої музи: Таємний роман Ганса Крістіана Андерсена та «шведського солов’я»
    У 1843 році Ганс Крістіан Андерсен, вже відомий казкар, вперше почув голос, який назавжди розбив його серце. На сцені виблискувала Дженні Лінд — «шведський соловей», оперна діва з голосом ангела та душею, що, як здавалося Андерсену, була такою ж чистою, як його власні мрії. Він був зачарований. Ця зустріч поклала початок одному з найдраматичніших і, водночас, найнещасливіших романів в історії літератури — роману без відповіді. 💔

    Андерсен, чоловік сором’язливий, незграбний і наділений дитячою вразливістю, одразу ж закохався. Він писав їй щоденно, але це були не типові любовні листи, а скоріше ліричні монологи, сповнені обожнювання та самотності. Він супроводжував її в гастролях, як тінь, мріючи про близькість, яка ніколи не наставала. Для Дженні Лінд він був другом, братом, можливо, кумедним диваком, але не чоловіком її мрії. Вона цінувала його талант, але її серце залишилося неприступним. 🎶
    Відмова Дженні була м’якою, але безповоротною. Вона називала його «братом» і «дорогим другом», але ніколи не відповідала на його почуття взаємністю. Їхній «роман» відбувався переважно у свідомості Андерсена, перетворюючись на джерело як невимовного болю, так і творчого натхнення. Саме після зустрічі з Лінд, коли казкар пережив гіркоту нерозділеного кохання, з-під його пера вийшли «Снігова королева», «Соловей» та «Русалонька». Їхні героїні — сильні, прекрасні жінки, які віддають все заради любові, але залишаються незрозумілими та самотніми, — стали відображенням самої Дженні та страждань Андерсена. 📝

    Казкар так ніколи й не одружився, зберігши в душі ідеал своєї «невидимої музи». Листи до Дженні Лінд, що зберігалися в його архіві, були свідченням глибокої, хоча й безмовної, пристрасті. Його приватний біль перетворився на вічні казки, де світло і темрява, любов і самотність переплітаються, створюючи магію, що досі торкається мільйонів сердець. Ганс Крістіан Андерсен довів, що найсильніші історії народжуються не тільки з радості, а й з розбитого серця. 💔
    #історія #факт Листи до невидимої музи: Таємний роман Ганса Крістіана Андерсена та «шведського солов’я» У 1843 році Ганс Крістіан Андерсен, вже відомий казкар, вперше почув голос, який назавжди розбив його серце. На сцені виблискувала Дженні Лінд — «шведський соловей», оперна діва з голосом ангела та душею, що, як здавалося Андерсену, була такою ж чистою, як його власні мрії. Він був зачарований. Ця зустріч поклала початок одному з найдраматичніших і, водночас, найнещасливіших романів в історії літератури — роману без відповіді. 💔 Андерсен, чоловік сором’язливий, незграбний і наділений дитячою вразливістю, одразу ж закохався. Він писав їй щоденно, але це були не типові любовні листи, а скоріше ліричні монологи, сповнені обожнювання та самотності. Він супроводжував її в гастролях, як тінь, мріючи про близькість, яка ніколи не наставала. Для Дженні Лінд він був другом, братом, можливо, кумедним диваком, але не чоловіком її мрії. Вона цінувала його талант, але її серце залишилося неприступним. 🎶 Відмова Дженні була м’якою, але безповоротною. Вона називала його «братом» і «дорогим другом», але ніколи не відповідала на його почуття взаємністю. Їхній «роман» відбувався переважно у свідомості Андерсена, перетворюючись на джерело як невимовного болю, так і творчого натхнення. Саме після зустрічі з Лінд, коли казкар пережив гіркоту нерозділеного кохання, з-під його пера вийшли «Снігова королева», «Соловей» та «Русалонька». Їхні героїні — сильні, прекрасні жінки, які віддають все заради любові, але залишаються незрозумілими та самотніми, — стали відображенням самої Дженні та страждань Андерсена. 📝 Казкар так ніколи й не одружився, зберігши в душі ідеал своєї «невидимої музи». Листи до Дженні Лінд, що зберігалися в його архіві, були свідченням глибокої, хоча й безмовної, пристрасті. Його приватний біль перетворився на вічні казки, де світло і темрява, любов і самотність переплітаються, створюючи магію, що досі торкається мільйонів сердець. Ганс Крістіан Андерсен довів, що найсильніші історії народжуються не тільки з радості, а й з розбитого серця. 💔
    Love
    2
    840переглядів 1 Поширень
  • #історія #постаті
    Михайль Семенко: Головний бешкетник українського футуризму ⚡️
    Якщо ви думали, що літературний хайп вигадали сучасні блогери, то ви просто не чули про Михайля Семенка. 31 грудня 1892 року народився чоловік, який увірвався в українську літературу з гаслом: «Я палю свій Кобзар!». І ні, це не було актом вандалізму — це було оголошення війни провінційній нудьзі та шароварщині. 🔥

    Семенко був справжнім панк-роком початку ХХ століття. Поки інші поети зітхали над вербами та соловейками, Михайль оспівував місто, бензин, дим і рух. Він замінив «журбу» на «динамізм», а традиційну риму — на зухвалі експерименти зі словами. Саме він заснував український футуризм (квебеко-футуризм, панфутуризм), перетворивши Київ та Харків на епіцентри авангарду, де поезія пахла кавою, друкарською фарбою та великими змінами. ☕️🗞️

    Він був майстром епатажу: міг вийти на сцену в дивному вбранні, читати вірші-ребуси або створювати «поезомалярство», де букви складалися в картини. Семенко не просто писав — він конструював майбутнє, вірячи, що українська культура має бути не «етнографічним заповідником», а модерновим хмарочосом, що підпирає небо світової культури. 🏗️🏙️

    Звісно, така вибухова енергія та інтелектуальна зухвалість не подобалися радянській системі, яка воліла бачити поетів слухняними гвинтиками. Але навіть перед трагічним фіналом у 1937-му Михайль залишався вірним собі — іронічним, гострим і безкінечно закоханим у ритм нового життя.

    Сьогодні ми згадуємо Семенка як людину, яка навчила нас, що бути українцем — це не обов’язково плакати під тином. Можна бути стильним, зухвалим, футуристичним і водночас глибоко своїм. Тож, якщо сьогодні вам захочеться вийти за межі шаблонів — знайте, Михайль би вам точно підморгнув. 😉🚀
    #історія #постаті Михайль Семенко: Головний бешкетник українського футуризму ⚡️ Якщо ви думали, що літературний хайп вигадали сучасні блогери, то ви просто не чули про Михайля Семенка. 31 грудня 1892 року народився чоловік, який увірвався в українську літературу з гаслом: «Я палю свій Кобзар!». І ні, це не було актом вандалізму — це було оголошення війни провінційній нудьзі та шароварщині. 🔥 Семенко був справжнім панк-роком початку ХХ століття. Поки інші поети зітхали над вербами та соловейками, Михайль оспівував місто, бензин, дим і рух. Він замінив «журбу» на «динамізм», а традиційну риму — на зухвалі експерименти зі словами. Саме він заснував український футуризм (квебеко-футуризм, панфутуризм), перетворивши Київ та Харків на епіцентри авангарду, де поезія пахла кавою, друкарською фарбою та великими змінами. ☕️🗞️ Він був майстром епатажу: міг вийти на сцену в дивному вбранні, читати вірші-ребуси або створювати «поезомалярство», де букви складалися в картини. Семенко не просто писав — він конструював майбутнє, вірячи, що українська культура має бути не «етнографічним заповідником», а модерновим хмарочосом, що підпирає небо світової культури. 🏗️🏙️ Звісно, така вибухова енергія та інтелектуальна зухвалість не подобалися радянській системі, яка воліла бачити поетів слухняними гвинтиками. Але навіть перед трагічним фіналом у 1937-му Михайль залишався вірним собі — іронічним, гострим і безкінечно закоханим у ритм нового життя. Сьогодні ми згадуємо Семенка як людину, яка навчила нас, що бути українцем — це не обов’язково плакати під тином. Можна бути стильним, зухвалим, футуристичним і водночас глибоко своїм. Тож, якщо сьогодні вам захочеться вийти за межі шаблонів — знайте, Михайль би вам точно підморгнув. 😉🚀
    Like
    1
    1Kпереглядів
  • 21 грудня у с. Шевченкове відбулась Першість КЗ ДЮСШ Великодимерської селищної ради з боксу серед юнаків 2010-2015 р.н. На першість завітали шість команд: з Броварів, з Борисполя, з Боярки, з Калинівки, Великої Димерки та Шевченкова. Близько 100 учасників боролися за перемогу у безкомпромісних та напружених поєдинках. Броварську громаду представляли вихованці тренера ДЮСШ відділу фізичної культури та спорту БМР, ЗТУ Вадима Лавренця, яка була представлена у складі восьми спортсменів, сім з яких вийшли переможцями цих змагань.
    Переможці:
    1. Дзюба Семен 🥇
    2. Лавренець Артем 🥇
    3. Соловей Єгор 🥇
    4. Васьківський Артем 🥇
    5. Петржик Павло 🥇
    6. Петржик Богдан 🥇
    7. Баліцький Влад 🥇
    Ще один представник нашої команди Дзюба Іван у дуже напруженому поєдинку, нажаль, поступився своєму супернику та зайняв друге місце 🥈
    #Броварська_міська_рада 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #Відділ_фізичної_культури_та_спорту_БМР #Броварська_громaда #Броварський_спорт #Brovary #brovarysport
    #ДЮСШ_відділу_фізичної_культури_та__спорту_БМР🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    21 грудня у с. Шевченкове відбулась Першість КЗ ДЮСШ Великодимерської селищної ради з боксу серед юнаків 2010-2015 р.н. На першість завітали шість команд: з Броварів, з Борисполя, з Боярки, з Калинівки, Великої Димерки та Шевченкова. Близько 100 учасників боролися за перемогу у безкомпромісних та напружених поєдинках. Броварську громаду представляли вихованці тренера ДЮСШ відділу фізичної культури та спорту БМР, ЗТУ Вадима Лавренця, яка була представлена у складі восьми спортсменів, сім з яких вийшли переможцями цих змагань. Переможці: 1. Дзюба Семен 🥇 2. Лавренець Артем 🥇 3. Соловей Єгор 🥇 4. Васьківський Артем 🥇 5. Петржик Павло 🥇 6. Петржик Богдан 🥇 7. Баліцький Влад 🥇 Ще один представник нашої команди Дзюба Іван у дуже напруженому поєдинку, нажаль, поступився своєму супернику та зайняв друге місце 🥈 #Броварська_міська_рада 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #Відділ_фізичної_культури_та_спорту_БМР #Броварська_громaда #Броварський_спорт #Brovary #brovarysport #ДЮСШ_відділу_фізичної_культури_та__спорту_БМР🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    195переглядів
  • Декілька днів тому в нас ювілей був!

    Виповнився рочок, як сама, чотирма ногами, прям до нашої хати, пішки, прийшла з моєю кумасею чорна кішка!:)
    Яку спочатку ми назвали Гадєю (ГадЗею), від слова гадюка!:)
    Бо шшшшшипіла на всіх оточуючих не гірше за гадюку!:)

    А потім якось плавно та повільно, завдяки ідеям друзів, вона стала Онукою Нашою Снігуронькою!:)
    Коли Ірина Олександрова розчулювалася:
    - Ми з тобою радіємо цій кішці, начебто в нас перша онука народилася?:)
    На що у фіцбуці Lelena Yer продовжила тему!:)
    - Саме так!:) Онука ваша, Снігуронька!:)))

    А ще ж про собаку Лєдю розповідатиму!:)
    Вже не памʼятаю, в якому році мені її з Києвщини привезла Валентина Журавлева, світла їй памʼять…

    Собаку десь на трасі в заметіль підібрали її діти…
    Й я повелася на пропозицію її взяти!:)
    Бо такий спанієль - одна з моїх найулюбленіших пород!:)
    Була!:)

    Коли зі мною хтось радився з приводу, яку собаку середнього розміру я б могла порекомендувати, я всім радила саме руського спанієля!
    Соловейком тьохкала, розписуючі всі позитивні риси цієї породи!:)

    Боженька вирішив цюкнути мене дзьобом в землю!:) Щоб не вважала себе занадто розумною, не брала на себе занадто багато, аби не надірвалася!:)
    Й послав мені собаку Лєдю!:)

    За декілька десятків років, що я якимось боком стикаюся з кінологією й дресируванням взагалі, та з десятками собак різних пород особисто, такої нападошної та пришелепкуватої, як Лєдя, не було ні в мене на ПМП, ні в кого з моїх знайомих!:)))

    Про її нескінченні бійки з собакою Цуцилією можна написати окрему книжку!
    Кожна бійка погрожувала закінчитися смертельним результатом…
    Аж поки я не вирішила її деяким чином секвестувати, нічого в ситуації не змінювалося…
    Щиро вдячна Наталія Лебединська за організацію цього втручання та доставку Лєді в клініку та назад!

    Не можу сказати, що війна між ними остаточно завершилася?
    Та якщо бійки траплялися разів пʼять на день, тепер якщо й вчччччепили одна одну, то раз на півроку?:)

    А ще ж в нас є в господарстві зграя котів?:)
    Не всіх, далеко не всіх, а тих, хто зʼявився після Лєді, ця дуринда намагається ганяти!:)

    Не жерти безжалісно!
    А так!:)
    Пробігтися по всій хаті, всі килимки жужмом!:)
    Щоб міждупіє як у котів, так і в самої Лєді павутинням не заплело!:)

    Мерехтить біля моєї канапи, скиглить й трясеться так, що нєрвінно трясемося й сама канапа, й я на канапі й штук пʼять кішок, що лежать на канапі на мені!:)))
    Які Лєдю страшенно дратують!:)
    Ооооотаке нестерпне бажання влаштувати гвалт, гонки та шшшшкандаль!:)

    Ааааааа остання кішка в нас хто?:)
    Прааааавильно!:)
    Онука Снігуронька!!!:)

    Сунуся з кухні через прохідну кімнату в напрямку своєї!:)
    Біля мого комоду, спиною до мене, сидить Онука Наша Снігуронька!:)
    Ссссстатуууууяяя!:)
    Формою груші!:)
    Вгггггодована така!:)
    У позі мислителя!:)
    Й не ворушиться!:)))

    Повз мене проскакує собака Лєдя!:)
    Гальмує впритул до Онуки!!!
    Знов же ж, трясеться й пхає-пхає-пхає дзьобом Снігурку в дупу!:)
    З пропозицією пробігтися по хаті!:)

    Зазвичай Снігурку довго вмовляти не тре?:)
    Цього ж разу настрій в неї був не той!:)

    Розвернулася Снігуронька вже в польоті!:)
    В стрибку ййййййак навішала пазурамі лллляпасів по Ллллєдіному писку!!!:)
    Й вгодована дупа не завадила!:)

    Снігурка згадала, що вона таки була Гадєю!:)
    Шипить, плюється!:)
    Ллллєдя скавчить та тікає, драпає, аж пʼяти в срррраку вліпають!!!:)
    Та сама ж напросилася?:)
    Снігурка біжить за Лєдєю двома ногами!:) А пазурами на двох руках продовжує деррррти вже Лєдіну сраку!:)

    Я?
    А що я?:)
    Я й іржу, як коняка!:)
    Й волаю нелюдським голосом про те, кому та що я прям зараз випишу та роздам?:)
    Природно, на неперекладному прапорщицькому фольклорові!:)

    Й що?:)
    Отой пропи…дон, отриманий від кішки, хіба Лєді допоміг?:)
    Та авжеж!:)
    Зараз же ж!:)

    Лєдя бігає по хаті!:)
    Килимки жамкає!
    Дурною башкою то в якийсь стіл припаркується, то в мою канапу?:)
    Яяяяяяк мочканеться лобом, аж мебеля гудуть?:)
    Був би мозок, струс би отримала, точно!:)
    Та де ж той мозок узяти, коли особливостями конструкції його наявність не передбачена!:)))

    Назва породи сама за себе все каже!:)

    Й така нісенітниця цілий день!:) Кожен день!:)
    Божевільня якась!:)
    Але точно можу сказати, нам жодного разу не нудно!:)))
    Декілька днів тому в нас ювілей був! Виповнився рочок, як сама, чотирма ногами, прям до нашої хати, пішки, прийшла з моєю кумасею чорна кішка!:) Яку спочатку ми назвали Гадєю (ГадЗею), від слова гадюка!:) Бо шшшшшипіла на всіх оточуючих не гірше за гадюку!:) А потім якось плавно та повільно, завдяки ідеям друзів, вона стала Онукою Нашою Снігуронькою!:) Коли Ірина Олександрова розчулювалася: - Ми з тобою радіємо цій кішці, начебто в нас перша онука народилася?:) На що у фіцбуці Lelena Yer продовжила тему!:) - Саме так!:) Онука ваша, Снігуронька!:))) А ще ж про собаку Лєдю розповідатиму!:) Вже не памʼятаю, в якому році мені її з Києвщини привезла Валентина Журавлева, світла їй памʼять… Собаку десь на трасі в заметіль підібрали її діти… Й я повелася на пропозицію її взяти!:) Бо такий спанієль - одна з моїх найулюбленіших пород!:) Була!:) Коли зі мною хтось радився з приводу, яку собаку середнього розміру я б могла порекомендувати, я всім радила саме руського спанієля! Соловейком тьохкала, розписуючі всі позитивні риси цієї породи!:) Боженька вирішив цюкнути мене дзьобом в землю!:) Щоб не вважала себе занадто розумною, не брала на себе занадто багато, аби не надірвалася!:) Й послав мені собаку Лєдю!:) За декілька десятків років, що я якимось боком стикаюся з кінологією й дресируванням взагалі, та з десятками собак різних пород особисто, такої нападошної та пришелепкуватої, як Лєдя, не було ні в мене на ПМП, ні в кого з моїх знайомих!:))) Про її нескінченні бійки з собакою Цуцилією можна написати окрему книжку! Кожна бійка погрожувала закінчитися смертельним результатом… Аж поки я не вирішила її деяким чином секвестувати, нічого в ситуації не змінювалося… Щиро вдячна Наталія Лебединська за організацію цього втручання та доставку Лєді в клініку та назад! Не можу сказати, що війна між ними остаточно завершилася? Та якщо бійки траплялися разів пʼять на день, тепер якщо й вчччччепили одна одну, то раз на півроку?:) А ще ж в нас є в господарстві зграя котів?:) Не всіх, далеко не всіх, а тих, хто зʼявився після Лєді, ця дуринда намагається ганяти!:) Не жерти безжалісно! А так!:) Пробігтися по всій хаті, всі килимки жужмом!:) Щоб міждупіє як у котів, так і в самої Лєді павутинням не заплело!:) Мерехтить біля моєї канапи, скиглить й трясеться так, що нєрвінно трясемося й сама канапа, й я на канапі й штук пʼять кішок, що лежать на канапі на мені!:))) Які Лєдю страшенно дратують!:) Ооооотаке нестерпне бажання влаштувати гвалт, гонки та шшшшкандаль!:) Ааааааа остання кішка в нас хто?:) Прааааавильно!:) Онука Снігуронька!!!:) Сунуся з кухні через прохідну кімнату в напрямку своєї!:) Біля мого комоду, спиною до мене, сидить Онука Наша Снігуронька!:) Ссссстатуууууяяя!:) Формою груші!:) Вгггггодована така!:) У позі мислителя!:) Й не ворушиться!:))) Повз мене проскакує собака Лєдя!:) Гальмує впритул до Онуки!!! Знов же ж, трясеться й пхає-пхає-пхає дзьобом Снігурку в дупу!:) З пропозицією пробігтися по хаті!:) Зазвичай Снігурку довго вмовляти не тре?:) Цього ж разу настрій в неї був не той!:) Розвернулася Снігуронька вже в польоті!:) В стрибку ййййййак навішала пазурамі лллляпасів по Ллллєдіному писку!!!:) Й вгодована дупа не завадила!:) Снігурка згадала, що вона таки була Гадєю!:) Шипить, плюється!:) Ллллєдя скавчить та тікає, драпає, аж пʼяти в срррраку вліпають!!!:) Та сама ж напросилася?:) Снігурка біжить за Лєдєю двома ногами!:) А пазурами на двох руках продовжує деррррти вже Лєдіну сраку!:) Я? А що я?:) Я й іржу, як коняка!:) Й волаю нелюдським голосом про те, кому та що я прям зараз випишу та роздам?:) Природно, на неперекладному прапорщицькому фольклорові!:) Й що?:) Отой пропи…дон, отриманий від кішки, хіба Лєді допоміг?:) Та авжеж!:) Зараз же ж!:) Лєдя бігає по хаті!:) Килимки жамкає! Дурною башкою то в якийсь стіл припаркується, то в мою канапу?:) Яяяяяяк мочканеться лобом, аж мебеля гудуть?:) Був би мозок, струс би отримала, точно!:) Та де ж той мозок узяти, коли особливостями конструкції його наявність не передбачена!:))) Назва породи сама за себе все каже!:) Й така нісенітниця цілий день!:) Кожен день!:) Божевільня якась!:) Але точно можу сказати, нам жодного разу не нудно!:)))
    711переглядів
  • ЧАРОДІЙКА НІЧ

    Білий лебідь на ставочку гордо пропливав,
    Соловейко у садочку мило щебетав,
    Закувала зозуле́нька голосно в гаю́,
    А трембіти звук рознісся по усім плаю́.
    Верби стали гомоніти про свою́ журбу,
    Коники на скри́пках в травах розпоча́ли гру,
    Заходи́вся сво́ю пісню вітер нам співать –
    Захотів на хвилях чо́вен зле́гка погойда́ть.

    ПРИСПІВ

    Чаклувати, чаклувати стала нічка,
    Ро́си-стрази розкида́ла навкруги,
    Засвітила, засвітила зірка-свічка,
    У життя свої́ є за́вжди береги.
    Заспівали, заспівали ясні зо́рі,
    Ніжні стру́ни зазвучали у імлі,
    Загойда́лись, загойда́лися тополі,
    Таємниці ніч тримала на крилі.

    Срібні роси-намистини почали́ спадать –
    Кожну квітоньку й травичку сріблом прикрашать,
    А на небі срібнолистий вийшов із-за хмар,
    Виглядати став цей красень кожну із стожар.
    Дочекався стороже́нько кожну із зіро́к,
    І пішли вони по небу залюбки в тано́к,
    Ну і нічка-чарівниця знову надійшла –
    Сво́ї чари у скарбниці з легкістю знайшла.

    ПРИСПІВ

    19.12.2025 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
    ID: 1053574


    ЧАРОДІЙКА НІЧ Білий лебідь на ставочку гордо пропливав, Соловейко у садочку мило щебетав, Закувала зозуле́нька голосно в гаю́, А трембіти звук рознісся по усім плаю́. Верби стали гомоніти про свою́ журбу, Коники на скри́пках в травах розпоча́ли гру, Заходи́вся сво́ю пісню вітер нам співать – Захотів на хвилях чо́вен зле́гка погойда́ть. ПРИСПІВ Чаклувати, чаклувати стала нічка, Ро́си-стрази розкида́ла навкруги, Засвітила, засвітила зірка-свічка, У життя свої́ є за́вжди береги. Заспівали, заспівали ясні зо́рі, Ніжні стру́ни зазвучали у імлі, Загойда́лись, загойда́лися тополі, Таємниці ніч тримала на крилі. Срібні роси-намистини почали́ спадать – Кожну квітоньку й травичку сріблом прикрашать, А на небі срібнолистий вийшов із-за хмар, Виглядати став цей красень кожну із стожар. Дочекався стороже́нько кожну із зіро́к, І пішли вони по небу залюбки в тано́к, Ну і нічка-чарівниця знову надійшла – Сво́ї чари у скарбниці з легкістю знайшла. ПРИСПІВ 19.12.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1053574
    412переглядів
  • 💥 Українські спортсмени та спортсменки успішно виступили на міжнародному турнірі з кульової стрільби (на 10 м) в Угорщині

    🥇🥇 У стрільбі з пневматичного пістолета серед чоловіків у фіналах двох проведених стартів золоті нагороди здобув Ігор Соловей.

    🥈 Вілена Бевз виборола “срібло” серед жінок.

    🥇🥇🥇 Серед юніорів чемпіонами стали у цій вправі в особистих змаганнях Ольга Лепська і Максим Камінський. Також вони разом перемогли у фіналі у міксті.

    🥇🥈🥉 У змаганнях змішаних дуетів у цьому ж виді зброї серед дорослих подіум повністю український. Поліна Колеснікова та Ігор Соловей стали чемпіонами. Срібні медалі вибороли Олена Костевич і Арсеній Рубан. Закрили трійку призерів Юлія Коростильова та Дмитро Бобор.

    🥇 У стрільбі з пневматичної гвинтівки на найвищу сходинку п’єдесталу юніорських змагань піднявся, підкріпивши свій успіх золотою нагородою, Кирило Бугайцев.

    📸 Hungarian Shooting Federation / Чернігівська ОШВСМ / Соцмережі
    #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    💥 Українські спортсмени та спортсменки успішно виступили на міжнародному турнірі з кульової стрільби (на 10 м) в Угорщині 🥇🥇 У стрільбі з пневматичного пістолета серед чоловіків у фіналах двох проведених стартів золоті нагороди здобув Ігор Соловей. 🥈 Вілена Бевз виборола “срібло” серед жінок. 🥇🥇🥇 Серед юніорів чемпіонами стали у цій вправі в особистих змаганнях Ольга Лепська і Максим Камінський. Також вони разом перемогли у фіналі у міксті. 🥇🥈🥉 У змаганнях змішаних дуетів у цьому ж виді зброї серед дорослих подіум повністю український. Поліна Колеснікова та Ігор Соловей стали чемпіонами. Срібні медалі вибороли Олена Костевич і Арсеній Рубан. Закрили трійку призерів Юлія Коростильова та Дмитро Бобор. 🥇 У стрільбі з пневматичної гвинтівки на найвищу сходинку п’єдесталу юніорських змагань піднявся, підкріпивши свій успіх золотою нагородою, Кирило Бугайцев. 📸 Hungarian Shooting Federation / Чернігівська ОШВСМ / Соцмережі #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    391переглядів
  • В селі Білгородка Бучанського району відбувся юнацький турнір з боксу памʼяті захисника України Маївки Владислава. В ному взяли участь і успішно виступили вихованці тренера відділення боксу ДЮСШ відділу фізичної культури та спорту БМР ЗТУ Вадима Лавренця. В їх активі - 5 "золотих" та 3 "срібні" нагороди
    Лавренець Артем - 1м.🥇
    Соловей Єгор - 1м.🥇
    Юдін Максим - 1м.🥇
    Дзюба Іван - 1м.🥇
    Петржик Павло - 1м.🥇
    Сорока Ілля - 2м.🥈
    Петржик Богдан - 2м.🥈
    Баліцький Влад - 2м.🥈
    Петржик Павло був визнаний кращим боксером турніру 🏆
    Дякуємо Абдураіму Рискулову за запрошення та гостинність!🤝
    #Броварська_міська_рада 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #Відділ_фізичної_культури_та_спорту_БМР #Броварська_громaда #Броварський_спорт #Brovary #brovarysport
    #ДЮСШ_відділу_фізичної_культури_та__спорту_БМР🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    В селі Білгородка Бучанського району відбувся юнацький турнір з боксу памʼяті захисника України Маївки Владислава. В ному взяли участь і успішно виступили вихованці тренера відділення боксу ДЮСШ відділу фізичної культури та спорту БМР ЗТУ Вадима Лавренця. В їх активі - 5 "золотих" та 3 "срібні" нагороди Лавренець Артем - 1м.🥇 Соловей Єгор - 1м.🥇 Юдін Максим - 1м.🥇 Дзюба Іван - 1м.🥇 Петржик Павло - 1м.🥇 Сорока Ілля - 2м.🥈 Петржик Богдан - 2м.🥈 Баліцький Влад - 2м.🥈 Петржик Павло був визнаний кращим боксером турніру 🏆 Дякуємо Абдураіму Рискулову за запрошення та гостинність!🤝 #Броварська_міська_рада 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #Відділ_фізичної_культури_та_спорту_БМР #Броварська_громaда #Броварський_спорт #Brovary #brovarysport #ДЮСШ_відділу_фізичної_культури_та__спорту_БМР🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    528переглядів 1 Поширень
  • #поезія
    Туманів серпанок на плечі накинула осінь.
    Прощаються з домом, рушають в світи журавлі.
    А я твою ніжність, тепло твоє згадую досі,
    Той леготу подих в обіймах широких полів.

    Твій погляд ласкавий в мереживі зір
    золотистих ,
    Пісні соловейка у серці притихлих гаїв-
    Немов Херувими у небі - величні хористи-
    Осанну співають, шлють Богу молитви свої...

    Пожовклі листки обриває безжалісно вітер,
    Струмками стікають сльозинки дощу на вікні.
    Мене зігрівають гарячі промінчики літа,
    Які я назавжди сховала в душі глибині.


    Галина Бойчун-Іванець
    #поезія Туманів серпанок на плечі накинула осінь. Прощаються з домом, рушають в світи журавлі. А я твою ніжність, тепло твоє згадую досі, Той леготу подих в обіймах широких полів. Твій погляд ласкавий в мереживі зір золотистих , Пісні соловейка у серці притихлих гаїв- Немов Херувими у небі - величні хористи- Осанну співають, шлють Богу молитви свої... Пожовклі листки обриває безжалісно вітер, Струмками стікають сльозинки дощу на вікні. Мене зігрівають гарячі промінчики літа, Які я назавжди сховала в душі глибині. Галина Бойчун-Іванець
    Like
    1
    390переглядів
Більше результатів