#поезія
Віями торкатись твого плеча,
Аби шкіра ставала дибки...
Губами торкатись губ
Таких солодких, липких, диких.
Екзотично чуже мені твоє тіло
Досліджувати б його повільно, тремтливо...
Водити пірʼячком по ключиці чи вилиці
Сягати фалангами пальців усіх шрамів і часових викривлень
Рахувати родимки, зводити з них сузірʼя
Шукати знаки в повній пітьмі,
Відчувати ріки артерій, що бʼють ключем з недр твоїх
Читати тобі в голос, солодко і медово
Бути носієм мови ніжності і присвячувати тобі кожне слово...
Читати твої очі як книгу із книг,
Вірувати в них, як в ікону Богородиці, що в церкві прямо по вулиці, в яку тобі з роду не йти
Дати тобі лик святого в одну із чорних пречорних ночей,
Сповідуватися тобі і бути твоєю причистою і просто бути....
Записати цю ніч як таїнство двох ніжних людей.
І стати твоїм маяком,
Закрутитись навколо корабельним канатом, закинути якір в твої глибини,
Рахувати б твої хребці на могутній спині,
Цілувати тебе сьогодні, завтра і скільки встигну...
І опісля теж цілувати....
І знаходити на тілі твої сліди,
І одного дня зрозуміти, що немає місця де в мені міг би бути відсутній ти
Shydlovska
Віями торкатись твого плеча,
Аби шкіра ставала дибки...
Губами торкатись губ
Таких солодких, липких, диких.
Екзотично чуже мені твоє тіло
Досліджувати б його повільно, тремтливо...
Водити пірʼячком по ключиці чи вилиці
Сягати фалангами пальців усіх шрамів і часових викривлень
Рахувати родимки, зводити з них сузірʼя
Шукати знаки в повній пітьмі,
Відчувати ріки артерій, що бʼють ключем з недр твоїх
Читати тобі в голос, солодко і медово
Бути носієм мови ніжності і присвячувати тобі кожне слово...
Читати твої очі як книгу із книг,
Вірувати в них, як в ікону Богородиці, що в церкві прямо по вулиці, в яку тобі з роду не йти
Дати тобі лик святого в одну із чорних пречорних ночей,
Сповідуватися тобі і бути твоєю причистою і просто бути....
Записати цю ніч як таїнство двох ніжних людей.
І стати твоїм маяком,
Закрутитись навколо корабельним канатом, закинути якір в твої глибини,
Рахувати б твої хребці на могутній спині,
Цілувати тебе сьогодні, завтра і скільки встигну...
І опісля теж цілувати....
І знаходити на тілі твої сліди,
І одного дня зрозуміти, що немає місця де в мені міг би бути відсутній ти
Shydlovska
#поезія
Віями торкатись твого плеча,
Аби шкіра ставала дибки...
Губами торкатись губ
Таких солодких, липких, диких.
Екзотично чуже мені твоє тіло
Досліджувати б його повільно, тремтливо...
Водити пірʼячком по ключиці чи вилиці
Сягати фалангами пальців усіх шрамів і часових викривлень
Рахувати родимки, зводити з них сузірʼя
Шукати знаки в повній пітьмі,
Відчувати ріки артерій, що бʼють ключем з недр твоїх
Читати тобі в голос, солодко і медово
Бути носієм мови ніжності і присвячувати тобі кожне слово...
Читати твої очі як книгу із книг,
Вірувати в них, як в ікону Богородиці, що в церкві прямо по вулиці, в яку тобі з роду не йти
Дати тобі лик святого в одну із чорних пречорних ночей,
Сповідуватися тобі і бути твоєю причистою і просто бути....
Записати цю ніч як таїнство двох ніжних людей.
І стати твоїм маяком,
Закрутитись навколо корабельним канатом, закинути якір в твої глибини,
Рахувати б твої хребці на могутній спині,
Цілувати тебе сьогодні, завтра і скільки встигну...
І опісля теж цілувати....
І знаходити на тілі твої сліди,
І одного дня зрозуміти, що немає місця де в мені міг би бути відсутній ти
Shydlovska
4переглядів