Вітаю ранок нового дня ☕

Ранок

Кава

БІЛЬ І СЛЬОЗИ

Такий страшний й сумний сьогодні ранок,

Невинні жертви, що хотіли жить,

Це ще одна з ворожих забаганок,

Де сві́чі людям взя́лися гасить.

А світ мовчить, а світ спостерігає,

Як ворог убиває нас щодня,

Він докази бідненький все збирає,

З'ясувує чи нас вбива руsня.

Тим часом люд лягає у могили,

Ляга в могили наш невинний люд,

Шляхи мовчанням ворогу відкрили...

Чи буде над ордою Божий суд?

Людей десятки знову оніміли,

Загасла свічка кожного з життів,

А вчора про життя ще гомоніли,

Хтось мрію на майбутнє вчора плів.

Ми го́лови схилили у скорботі,

За кожну душу свічечка пала,

Затихла пісня на життєвій ноті,

А до сьогодні ще вона жила́.

І небо плаче сіре, безнадійне,

У ньому крик, що в серці не вмістивсь,

А світ – в екранах, стрічках і подіях,

Та не в очах, де біль уже згустивсь.

Молитва лине крізь дими й руїни,

За тих, хто вмів любити і прощать.

Їх не вернути — тільки тінь родини

Стоїть в сльозах, не в змозі вже мовчать.

Тернопіль у вогні, в скорботі, в тузі,

Свічки палають — пам’ять не згаса.

І кожен дотик — як прощання в лузі,

Де смерть пройшла, мов чорная коса.

19.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

Була́ тривога, сльо́зи, біль,

Не знала я чи зможу встати,

В думках, неначе заметіль,

Не стала Бога проклинати.

І тиша в серці, наче ніч,

Вкраїна-ненька вся у ранах,

Торкавсь, напевно, Ангел пліч,

Аби не втілив ворог плани.

Війна гірка, як хліб без рук,

Щоразу сльо́зи землю ро́шать,

Ми при житті зазнали мук,

Нас вороги щораз тривожать.

Минула ніч, як тінь, гірка,

В очах – і розпач, і – тривога,

Та в серці – кри́ла, мов ріка,

Що прагне вийти до порога.

Я йду крізь темряву і страх,

Хоч все розбито на уламки,

У вірі сила – не в книжках,

В молитві, яка го́їть ранки.

Я чую голос тих, хто впав,

Він кличе жити, не здаватись,

Бо їхня жертва – то причал,

Де ми вчимося підніматись.

І крок за кроком йду вперед,

Хоч тінь війни мене тримає,

Та в серці з вогнища намет,

Що навіть ніч не подолає.

І серед вибухів і зла

Я вірю – сонце знов засяє,

Бо кожна ніч колись пройшла,

І ранок душу обіймає.

02.12.2025 р.

©Королева

Гір Клавдія Дмитрів,2025

ID:  1052582

З Богом, у новий день, у новий тиждень- з вірою, надією і любов'ю!

Мені чому́сь на думку не спадало,

Та й навіть гадки, звісно, не було́

Про те, щоб горе нас усіх спіткало,

І кров стікала людям на чоло.

Від вибухів прокинулися вранці,

Не вірили, що всюди вже війна,

Що нас прийшли вбивати голодранці,

Бо їм віддав вказівку сатана.

В диму́ й вогні́ був той лютневий ранок,

І вибухи лунали всюди в нас,

Це лиш частина вражих забаганок,

Настала чорна днина, чорний час.

Та вірити в таке ми не хотіли,

Та й світ проснувся, бо до того спав,

І ми в ту мить всього́ не зрозуміли,

А ворог всіх нещадно убивав.

Замислилась, задумалась Європа

І руку допомоги подала́,

Збагнула, що з ворожого притопу,

Нікчема на святиню посягла.

Ми віримо, що бу́де ПЕРЕМОГА,

Ми ворога здолаєм у бою́,

До неї нам торується доро́га,

І буде МИР у нашому краю́.

05.12.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 968352

Ми жити хочемо, Всевишній,

То ж відверни від нас потвор,

Благаєм спо́кою і тиші,

Хай не повт́ориться терор.

Дай сили нам пройти крізь терни,

Щоб сонце стерло попіл зла,

Хай віра в серце знов пове́рне

Ті дні, де радість розцвіла.

Омий сльозою наші рани,

Вгамуй всю лють чужих стихій,

Розбий невидимі кайдани,

Додай в життя нових надій.

Хай слово правди не згасає,

Бо в нім – і захист, і закон,

Твій щит нас в горі захищає

Від тих, хто сіє муку й скон.

Вдихни у душу міць залізну,

Щоб дух ніко́ли не змілів,

Оберігай мою́ Вітчизну

Від хижих поглядів й вогнів.

Пролий свій світ на кожну хату,

Де мати молиться в пітьмі́,

Не дай ніко́му занепасти

В холодній лютій метушні.

З’єднай серця́ в єдину волю,

Щоб дух свободи не погас,

Даруй нам кращу світлу долю

У цей важкий буремний час.

Тримай наш край в свої́й долоні,

Коли здригається земля,

Будь поруч в кожній обороні,

Де смерть чатує у полях.

Відчуй наш біль, почуй благання,

Спини нещадний плин ночей,

Хай при́йде ранок сподівання

Для втомлених від сліз очей.

Наповни миром наші груди,

Щоб страх не висушив життя,

Хай стійкість скелею прибуде

І змі́цнить наше майбуття.

Не дай зламатись під вітрами,

Тримай наш дух у чистоті,

Будь вічним світлом перед нами

На терням встеленій путі.

В Твої́х долонях наша доля

І сві́чі наших всіх життів,

На все Твоя́, Всевишній, воля…

Цілком вже ірод озвірів.

Дай сили витримать терпіння,

Де з терня виросте трава,

І Сво́їм праведним сумлінням

Почуй наш біль й усі слова́.

14.04.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

ID:  1060832

- це чарівне видовище вулканів, рисових терас та тропічної зелені, що купається в золотому світлі світанку.