На зображенні — скриншот повідомлення з Telegram-каналу під назвою «SHREE NEWS». У тексті йдеться про запуск нового бота та надається посилання на вебресурс. Це виглядає як типова реклама сумнівного або неофіційного сервісу. Ось кілька ознак, на які варто звернути увагу: Ризик фішингу або вірусів: Посилання на подібні сторонні ресурси часто ведуть на сайти, що можуть красти дані облікових записів (фішинг) або поширювати шкідливе програмне забезпечення. Сумнівний вміст: Фраза «якщо нас знову видалять» (in case we get deleted again) зазвичай вказує на те, що діяльність каналу або бота порушує правила Telegram (наприклад, поширення піратського контенту, шахрайство або нелегальні послуги). Масове пересилання: Повідомлення позначене як «переслане», що є характерним для спам-розсилок. Рекомендація: Будьте вкрай обережні. Не переходьте за посиланням і не вводьте свої дані на таких сайтах. Якщо ви не знаєте цього відправника, найкраще видалити повідомлення та заблокувати джерело.

11 березня 2020 року ВООЗ оголосила пандемію COVID-19. Пандемія COVID-19, спричинена важким гострим респіраторним синдромом, викликаним коронавірусом 2 (SARS-CoV-2), стала визначальною глобальною кризою в галузі охорони здоров’я. У цій статті узагальнено інформацію від Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та Центрів з контролю та профілактики захворювань (CDC), щоб надати всебічний огляд пандемії. Характер захворювання COVID-19 в першу чергу викликає респіраторні симптоми, схожі на застуду, грип або пневмонію. Він також може вражати інші частини тіла. Хоча більшість випадків протікає в легкій формі, у деяких людей спостерігається важкий перебіг хвороби. Тривалий COVID, або постковідний стан, може виникнути навіть у тих, хто має незначні початкові симптоми або взагалі не має їх. Вірус поширюється через краплі та частинки, які видихають інфіковані люди. Він може передаватися безсимптомними носіями і може забруднювати поверхні. Ризик передачі вірусу від тварин до людини низький, але можлива передача від людини до людини. Варіанти та еволюція Вірус, що викликає COVID-19, постійно змінюється, що призводить до появи нових варіантів. Моніторинг та уповільнення поширення вірусу є важливими для контролю над цими варіантами. Пандемія COVID-19 висвітлила глобальні вразливості та зумовила необхідність скоординованої міжнародної відповіді. Постійний нагляд, вакцинація та профілактичні заходи залишаються ключовими стратегіями в управлінні та, зрештою, подоланні цього глобального виклику для здоров’я.

#історія #речі 🔭 Секстант: навігатор, що не потребує розетки. До появи GPS та всезнаючих супутників капітани кораблів почувалися у відкритому морі приблизно як ви в незнайомому місті з розрядженим телефоном. Але у XVIII столітті з'явився він — секстант. Цей витончений пристрій із дзеркалець та шкали у 60 градусів (що і дало йому назву, бо це шоста частина кола) став справжнім «квантовим стрибком» для тих, хто не хотів закінчити кар’єру на невідомому рифі. 🌊 ⚓ Спіймати сонце за хвіст Принцип роботи секстанта настільки ж елегантний, наскільки й виснажливий для нетренованого мозку. Вам потрібно одночасно «спіймати» лінію горизонту і відображення небесного тіла (Сонця або зірки), поєднати їх у дзеркалі та виміряти кут. Звучить просто? А тепер уявіть, що ви робите це на палубі, яка хитається, як зуби після боксерського поєдинку, а солоні бризки намагаються виїсти вам очі. Секстант вимагав від штурмана залізних нервів та віртуозного володіння тригонометрією. 📐 🛰️ Космічний дід діджиталізації Цікаво, що секстант — одна з небагатьох речей, які майже не змінилися за 250 років. Він настільки надійний, що навіть астронавти місії «Аполлон-8» мали його на борту. Джим Ловелл використовував секстант для навігації в космосі, коли техніка вирішила трохи «відпочити». Це, мабуть, найвищий комплімент для приладу — бути корисним і на піратській шхуні, і в кабіні космічного корабля. 🚀 💎 Естетика точності Секстанти виготовляли з латуні, яка не боїться морської солі, а руків’я часто робили з червоного дерева. Це не просто інструмент, це витвір мистецтва, що пахне пригодами, йодом і трішки відчаєм. Легенда каже, що справжній капітан міг визначити свої координати за допомогою секстанта навіть після третьої пляшки рому. Хоча ми б радили ставитися до таких міфів з певною часткою скепсису — математика, на відміну від капітана, алкоголю не терпить. 🥃 Сьогодні секстант — це скоріше романтичний символ, ніж робочий інструмент. Проте він нагадує нам про часи, коли шлях додому залежав не від алгоритмів Google, а від гострого зору, чистого неба та вміння домовитися з зірками. 🌌✨

Чудовий піратський екшн, якого ми давно не бачили! Якщо ви втомилися від романтичних «Піратів Карибського моря» — тут усе по-дорослому: кров, жорстокість, справжній R-rated вайб. Головне, чим бере фільм — це Пріянка Чопра в ролі Кривавої Мері (Bloody Mary). Вона тут — справжня богиня Калі (бо обидві індуски) в крові ворогів, індуська помста в карибському виконанні. Руки в крові не менше, ніж у будь-якого антагоніста-пірата, але ти їй співчуваєш. Вона рве всіх, хто зазіхає на її спокійне життя, і робить це так потужно, що екшен-сцени — просто вогонь. Сутички з Карлом Урбаном, одночасно зняті сцени, рубання шаблями, пастки, вибухи — вищий пілотаж, серйозно. Але є один величезний провал — сентиментальна лінія. Автори вирішили «збалансувати» образ: ось вона любляча мати сина-інваліда, ось турботлива дружина… І це настільки штучно, натужно і вибивається з загального вайбу, що при повторному перегляді я просто fast-forwardив ці сльозливі сцени. Вони як соплі в пиві — псують весь смак. Ідея балансування зрозуміла, але реалізація — сором і треш на тлі крутого екшену. І ще про назву: «Блеф» — це взагалі до чого? У нас асоціюється з класикою Челентано, де блеф — це мистецтво обману. А тут оригінал The Bluff — це крутий стрімкий утіс, скеля, на якій відбувається дія. В українському прокаті/перекладі просто взяли і перекрутили, мабуть, щоб звучало знайомо. Міг би бути «Утіс» чи «Скеля Кривавої Мері» — було б точніше й атмосферніше. Підсумок: якщо хочете чистого піратського м'яса, крові та потужної героїні — дивіться, не пошкодуєте. Але готуйтеся пропускати «сімейні» моменти, бо вони тут зайві, як соплі на шаблі. Пріянка Чопра тягне фільм на собі і робить його must-see для любителів жанру. 🏴‍☠️🔥 https://www.youtube.com/watch?v=uUYMqRjNxhM

🕯⚔️5 березня 1950 року загинув Головний командир УПА Роман Шухевич (Тарас Чупринка). «Здобути Українську державу або загинути в боротьбі за неї» — це гасло ОУН було життєвим принципом Романа Шухевича. Він очолив визвольну боротьбу українців у непростий час, коли доводилося протистояти двом тоталітарним режимам, які мало чим відрізнялися один від одного – радянському союзу та нацистській німеччині. нквд-мґб полювало за Шухевичем рекордний час – понад сім років. Головний командир УПА неодноразово вислизав з рук чекістів: у 1944, 1946, 1947, 1948 роках. Кілька разів пускалися чутки про його загибель. Але робота Служби безпеки ОУН була поставлена якнайкраще. До трагічної розв'язки призвів арешт 2 березня 1950 року зв'язкової Шухевича Дарії Гусяк. Запідозривши небезпеку, Шухевич готувався перебратися із будинку в Білогорщі, де переховувався з кінця 1949-го, до Львова, де було дві конспіративні квартири. Переїзд було намічено якраз на 5 березня. Але зранку 5 березня 1950 року емґебісти тісним кільцем оточили цей та декілька сусідніх будинків у Білогорщі. Операцію із захоплення головнокомандувача УПА очолював генерал мґб Павєл Судоплатов. До операції було залучено понад 700 бійців внутрішніх військ. Намагаючись прорватися з оточення, Шухевич вбив майора Ревенка, але сам був поранений. Щоб не здаватися живим до рук ворога, Шухевич пустив собі кулю в скроню. В офіційному звіті записали, що вбив командира один з сержантів, які оточили будинок. Йому виплатили премію 1000 радянських рублів. Тіло командира виставили на опізнання рідним, але після цього доля його досі лишається невідомою. Після смерті Шухевича боротьбу УПА очолив Василь Кук. Сама боротьба тривала ще понад 10 років – останній відкритий бій збройного підпілля ОУН проти оперативної групи Тернопільського укґб було зафіксовано 14 квітня 1960 року, а останній повстанець дав бій кадебістам у 1967-му.

ℹ️ Марта Пашківська: господарка "тиші" та медичний кур’єр УПА. В історії підпілля є постаті, чия відвага вимірювалася не кількістю випущених куль, а кількістю врятованих життів і збережених таємниць. Марта Пашківська була саме такою - невидимою, але незамінною частиною механізму, що тримав опір. ☑️ Львівська кузня кадрів. Після 1945 року Марта перебувала у Львові. Це було місто постійних облав, але вона ризикнула і закінчила там фельдшерсько-акушерську школу. Це не було просто навчанням - це була підготовка до підпільної медицини. Марта займалася доставкою дефіцитної вакцини проти висипного тифу для повстанців у Карпатах. Уявіть, що означало везти медикаменти через кордони та заслони мдб, коли тиф міг знищити підпілля швидше за ворожі кулі. ☑️ Охоронниця Провідника у Грімному. Протягом 1946–1948 років Марта виконувала одне з найвідповідальніших завдань - утримувала конспіративну квартиру Романа Шухевича у селі Грімне (Львівська область). Це була щоденна гра зі смертю. Вона мала забезпечувати побут командира, підтримувати зв’язок і водночас бути звичайною сільською дівчиною, яка не викликає підозр у сексотів. Її витримка дозволила Шухевичу роками керувати боротьбою з цього "тихого" центру. ☑️ Останній рубіж у Литвинові. Марта була нерозривно пов'язана з мережею ОУН на Тернопільщині. Вона працювала в Крайовому проводі Українського Червоного Хреста (УЧХ) у селі Литвинів. ☑️ Загибель навесні 1949-го. Її шлях обірвався саме тоді, коли весна прийшла в ліси Тернопільщини. Вона загинула в бою, залишившись вірною присязі та Провіднику, чий спокій вона берегла роками. Марта Пашківська не дожила до суду і страти - вона зустріла свою смерть зі зброєю або медичною сумкою в руках, як справжній воїн підпілля. ☑️ Чому про неї важливо пам'ятати? Марта це символ тих сотень жінок, які тримали на собі логістику УПА. Без їхніх конспіративних квартир, без доставлених ними вакцин і без їхньої здатності мовчати історія спротиву була б значно коротшою.

«Good Luck, Have Fun, Don’t Die» розповідає про мандрівника в часі, який намагається завадити дитині винайти «смертоносний» ШІ. Режисером виступив Гор Вербінскі («Пірати Карибського моря»), а головну роль виконав Сем Роквелл. Фільм є гострою сатирою на сучасну залежність від соцмереж, капіталізм та експансію технологій. Візуальний стиль поєднує кадри техногенного апокаліпсису, VR, роботів-вбивць та кайдзю. https://channeltech.space/media/good-luck-have-fun-dont-die-movie-review-sam-rockwell/

#історія #речі Театральна маска: Обличчя, яке дозволяє нарешті стати собою 🎭🏛️ У світі, де кожен із нас щодня приміряє десятки соціальних ролей, театральна маска виглядає як чесний першоджерело щирості. Цей артефакт — не про бажання щось приховати, а про магічну можливість вивільнити те, що зазвичай тримають під замком виховання та здорового глузду. Давньогрецькі актори не просто «грали» — вони одягали на себе цілу стихію, перетворюючись на богів чи героїв за допомогою шматка льону, корка та неабиякої частки уяви. 🏺✨ Маска в античності була шедевром функціонального дизайну. Величезний рот-отвір слугував природним рупором, що підсилював голос актора так, щоб навіть глядач на гальорці Епідавра чув кожен зітхання Медеї. Це була перша у світі акустична система, вмонтована прямо в обличчя. А оскільки міміку на відстані ста метрів розгледіти було неможливо, маска фіксувала одну гіперболізовану емоцію — від нестримного реготу до космічного відчаю — і тримала цей «кадр» до фінальних аплодисментів. 🗣️🌩️ Існує міф, ніби венеційські маски з довгими носами (знамениті Доктори Чуми) були вигадані для карнавальних веселощів. Насправді ж це був суворий «респіратор» епохи Ренесансу: у дзьоб закладали ароматичні трави, щоб лікар не збожеволів від смороду та, як тоді вірили, не вдихнув заразу. Лише згодом цей символ смерті перекочував на бали, довівши, що людство має специфічне почуття гумору і здатне перетворити будь-який жах на вишуканий аксесуар. 😷🕯️ В японському театрі Но маска взагалі поводиться як жива істота. Завдяки ювелірній роботі з формою та освітленням, актор може змінити вираз обличчя персонажа, просто ледь нахиливши голову. Один і той самий шматок дерева може плакати, посміхатися або палати гнівом залежно від того, як на нього впаде промінь світла. Це справжній аналоговий «deepfake», створений за сотні років до появи комп'ютерів. 🏮👺 Сьогодні театральна маска практично пішла зі сцени у велике кіно та попкультуру, ставши символом анонімності чи супергеройської альтер-его. Але вона й досі нагадує нам про головний парадокс мистецтва: іноді потрібно закрити справжнє обличчя, щоб нарешті сказати правду. Адже, як казав Оскар Вайльд, людина найменше схожа на себе, коли говорить від свого імені — дайте їй маску, і вона розповість усе. 🎭🗝️

#історія #події Коли пародія стає вічністю: Тріумф «Лицаря сумного образу» 1605 року. 17 січня 1605 року в мадридській друкарні Хуана де ла Куести з’явилася книга, яка мала просто висміяти застарілі літературні штампи, а натомість створила сучасний світ. Вихід першого тому «Хитромудрого ідальго Дон Кіхота з Ламанчі» став культурним вибухом, наслідки якого відчуваються і через чотири століття. Мігель де Сервантес, колишній солдат із покаліченою рукою та боргами, подарував людству дзеркало, в якому ми досі впізнаємо себе. 📚🗺️ Іронія успіху роману полягала в тому, що Сервантес писав його як жорстку пародію на лицарські романи, які на той час перетворилися на інтелектуальний фастфуд. Автор хотів показати безглуздість спроб жити за законами вигаданого минулого в прагматичному сьогоденні. Але сталося диво: читачі не просто сміялися над божевільним Алонсо Кіхано, який воював із вітряками, вони в нього закохалися. Виявилося, що світові, зануреному в корисливість, відчайдушно бракує саме таких «шалених» ідеалістів. 🛡️🌬️ Видавництво книги було справою ризикованою. Перший наклад друкувався поспіхом, на дешевому папері та з великою кількістю помилок. Видавець Франсіско де Роблес не надто вірив у довговічність твору, але «Дон Кіхота» змели з прилавків миттєво. За перший рік книга витримала шість перевидань — небачений показник для того часу. Проте фінансового добробуту це автору не принесло: за тодішніми законами Сервантес отримав лише одноразовий гонорар, тоді як пірати-видавці по всій Європі наживалися на його славі. 💸📜 З позиції критичного аналізу, «Дон Кіхот» став першим справжнім «романом характерів». Сервантес першим показав еволюцію героїв: як Дон Кіхот поступово стає мудрішим у своєму божевіллі, а приземлений Санчо Панса — «кіхотизується», починаючи бачити світ через призму високих ідеалів свого пана. Це дует, у якому втілено вічне протистояння і водночас нерозривну єдність мрії та реальності. 🌻🤝 Сьогодні історія першого видання — це нагадування: справжні шедеври часто народжуються в тісних камерах в'язниць (де Сервантес починав писати твір) або в бідних кварталах, а не в розкішних кабінетах. І хоча лицарі в обладунках давно зникли, «донкіхотство» залишається діагнозом для тих, хто все ще вірить, що добро має бути зроблене просто тому, що воно — добро. ⚔️❤️

#історія #події 👑 Пірат, Адмірал і Секретна Місія: Френсіс Дрейк розпочинає навколосвітню подорож. 13 грудня 1577 року з англійського порту Плімут вийшла невелика ескадра під командуванням Френсіса Дрейка (англ. Francis Drake). Ця експедиція була не просто науково-дослідною місією; це був зухвалий, секретний рейд, який мав перетворити успішного капера на національного героя, а його подорож — на другу в історії людства навколосвітню морську мандрівку (після Магеллана). Між Каперством і Короною 🏴‍☠️ Офіційно Дрейк вирушав до Єгипту. Насправді, його метою було не дослідження, а пограбування іспанських володінь на узбережжі Тихого океану, до яких іспанці ставилися як до свого внутрішнього моря, вважаючи їх абсолютно захищеними від європейських ворогів. Цю місію підтримувала особисто королева Єлизавета I 🌹. Вона надала Дрейку не лише гроші, а й дозвіл діяти як капер (легальний пірат), щоб завдати максимальної шкоди іспанській імперії. Ескадра складалася з п’яти суден, але тільки одне, флагман «Золота Лань» (Golden Hind), пройшло весь маршрут. Шлях Слави та Багатства Дрейк пішов на безпрецедентний ризик: він провів свої кораблі через небезпечну протоку Магеллана, увійшовши до Тихого океану, де англійців ніхто не очікував. Тихий Океан як поле бою: Уздовж тихоокеанського узбережжя Південної Америки Дрейк успішно атакував іспанські порти та захоплював «срібні каравани» — кораблі, навантажені сріблом та золотом, видобутими в Перу. Найбільший куш він зірвав, захопивши галеон «Какафуего» (Nuestra Señora de la Concepción). Відкриття: Після нападів Дрейк рушив на північ, досліджуючи узбережжя Північної Америки, де він, імовірно, навіть висадився на території сучасної Каліфорнії, оголосивши ці землі англійськими (назвавши їх Nova Albion). Завершення: Розуміючи, що повертатися назад через Магелланову протоку надто ризиковано, Дрейк вирішив перетнути Тихий океан, обігнути Африку та повернутися додому. Через майже три роки, у вересні 1580 року, «Золота Лань» тріумфально повернулася до Плімута. Спадщина Експедиції На борт корабля королева Єлизавета І піднялася особисто і присвятила Дрейка в лицарі прямо на палубі «Золотої Лані». Багатство для Корони: Прибуток від цього рейду, за деякими оцінками, становив понад 4700% від початкових інвестицій, що в рази перевищувало річний дохід англійської корони. Ці гроші дозволили Англії зміцнити свій флот і посилити свій статус світової морської держави. Географічний Прорив: Дрейк довів, що Тихий океан і Атлантика пов'язані південніше, а його успіх остаточно підірвав монополію Іспанії на морські шляхи. Саме ця подорож перетворила Англію з острівної держави на потужну морську імперію, кинувши виклик Іспанській гегемонії. 💰