• Українські військові вперше знищили російський супутниковий термінал зв’язку «Спирит-030», який окупанти почали використовувати після блокування систем «Старлінк».
    https://bukvy.org/ptahy-madyara-znyshhyly-pershyj-suputnykovyj-termin...

    За словами радника міністра оборони Сергія Бескрестнова, термінал є переносним і працює через геостаціонарний супутник, що робить його менш помітним.

    Росіяни почали масово постачати такі пристрої на фронт, але один із них уже знищили бійці підрозділу «Птахи Мадяра».
    Українські військові вперше знищили російський супутниковий термінал зв’язку «Спирит-030», який окупанти почали використовувати після блокування систем «Старлінк». https://bukvy.org/ptahy-madyara-znyshhyly-pershyj-suputnykovyj-terminal-zv-yazku-rf-spyryt-030/ За словами радника міністра оборони Сергія Бескрестнова, термінал є переносним і працює через геостаціонарний супутник, що робить його менш помітним. Росіяни почали масово постачати такі пристрої на фронт, але один із них уже знищили бійці підрозділу «Птахи Мадяра».
    BUKVY.ORG
    ЗСУ вперше знищили термінал зв'язку «Спирит-030»
    Радник міністра оборони Сергій "Флеш" Бескрестнов підтвердив знищення першого супутникового терміналу зв’язку "Спирит-030", котрі російські війська почали отримувати після блокування систем супутникового зв’язку "Старлінк".
    1
    82views
  • Всесвітній день водних тварин

    3 квітня відзначається Всесвітній день водних тварин (World Aquatic Animal Day) – щорічна подія, присвячена виключно водним тваринам. Метою цього дня є поширити інформацію про цих, часто забутих диких тваринах, які мешкають у воді чи поблизу неї. А це не тільки риби, восьминоги, корали, кити та дельфіни. До цієї групи входять полярні ведмеді, пінгвіни, а також земноводні та морські птахи.
    Всесвітній день водних тварин 3 квітня відзначається Всесвітній день водних тварин (World Aquatic Animal Day) – щорічна подія, присвячена виключно водним тваринам. Метою цього дня є поширити інформацію про цих, часто забутих диких тваринах, які мешкають у воді чи поблизу неї. А це не тільки риби, восьминоги, корали, кити та дельфіни. До цієї групи входять полярні ведмеді, пінгвіни, а також земноводні та морські птахи.
    186views
  • Птахи Сліз (Притча про таємничих птахів, що живляться людськими сльозами)

    У центрі світу, схований від людських очей, розкинувся райський сад — Сад Спочинку. Там завжди цвіли дерева з плодами розради, а вітри співали лагідні пісні. У тому саду жили троє птахів, яких називали Птахами Сліз.
    Перший співав про втрати.
    Другий зітхав за зрадженими.
    Третій тужив за самотніми.
    Люди з усього світу почали молитися до цих птахів, бо вірили: птахи чують їхній біль. І що більше сліз падало на землю, то голосніше лунали пісні в Саду. Птахи схиляли голови, їхні очі ніби тремтіли від жалю.
    Але ніхто не знав істини.
    Бо птахи не просто співчували — вони жили сльозами. Вони харчувалися людським болем, пили сльози, наче нектар. У кожній краплі була їхня сила і їхнє безсмертя. Райський сад квітнув не від радості, а від страждань.
    Одного разу в Сад увійшла дитина — єдина, хто випадково заснув під деревом і потрапив туди уві сні. Дитина не плакала. Вона сміялася. Її сміх був чистий, світлий, без тіні смутку.
    І тоді сад затремтів.
    Птахи не могли наблизитись. Їхнє пір’я зів’яло, спів зірвався. Бо сміх був для них, мов отрута.
    Дитина пішла, але її сміх залишився у світі, мов тонка тріщина в старому камені. Люди почали шукати втіху, лікувати рани, обіймати одне одного замість того, щоб лише плакати. І Сад поступово почав тьмяніти.
    Кажуть, ті птахи не загинули. Вони лише змінили вигляд. Ховаються в журбі, у безвиході, у тих, хто відвернувся від надії.
    Бо тільки там вони ще можуть жити.
    Та варто лише усміхнутися — щиро, від серця — і їхні крила тануть, мов тінь на світанку.
    Птахи Сліз (Притча про таємничих птахів, що живляться людськими сльозами) У центрі світу, схований від людських очей, розкинувся райський сад — Сад Спочинку. Там завжди цвіли дерева з плодами розради, а вітри співали лагідні пісні. У тому саду жили троє птахів, яких називали Птахами Сліз. Перший співав про втрати. Другий зітхав за зрадженими. Третій тужив за самотніми. Люди з усього світу почали молитися до цих птахів, бо вірили: птахи чують їхній біль. І що більше сліз падало на землю, то голосніше лунали пісні в Саду. Птахи схиляли голови, їхні очі ніби тремтіли від жалю. Але ніхто не знав істини. Бо птахи не просто співчували — вони жили сльозами. Вони харчувалися людським болем, пили сльози, наче нектар. У кожній краплі була їхня сила і їхнє безсмертя. Райський сад квітнув не від радості, а від страждань. Одного разу в Сад увійшла дитина — єдина, хто випадково заснув під деревом і потрапив туди уві сні. Дитина не плакала. Вона сміялася. Її сміх був чистий, світлий, без тіні смутку. І тоді сад затремтів. Птахи не могли наблизитись. Їхнє пір’я зів’яло, спів зірвався. Бо сміх був для них, мов отрута. Дитина пішла, але її сміх залишився у світі, мов тонка тріщина в старому камені. Люди почали шукати втіху, лікувати рани, обіймати одне одного замість того, щоб лише плакати. І Сад поступово почав тьмяніти. Кажуть, ті птахи не загинули. Вони лише змінили вигляд. Ховаються в журбі, у безвиході, у тих, хто відвернувся від надії. Бо тільки там вони ще можуть жити. Та варто лише усміхнутися — щиро, від серця — і їхні крила тануть, мов тінь на світанку.
    1
    502views
  • «Птахи», 2026, картон, темпера, 35х35 см.
    "Birds", 2026, cardboard, tempera, 35x35 cm.
    «Птахи», 2026, картон, темпера, 35х35 см. "Birds", 2026, cardboard, tempera, 35x35 cm.
    160views
  • ВЕСНА Й СУМНІ ПТАШИНІ СПІВИ

    Птахи співають, як в раю́,
    І лине спів той стоголоссям,
    Та йде весна в мої́м краю́,
    Трива війна проклята й досі.

    Той спів пташиний не стиха́,
    У ньому – смуток і тривога,
    Бо в нас годинонька лиха́
    Й не йде до нас ще ПЕРЕМОГА.

    В пташинім співі чуєм гнів,
    Усе у нім передається,
    Нема у ньому тільки слів,
    А нам все болю додається.

    Птахи співають про усе,
    Про те, що нам болить нестерпно.
    То що ж весна нам принесе́?
    Чи те, що є в нас – невичерпно?

    Птахи співають в унісон
    Про всю журбу, і біль, і сльо́зи,
    Трива роки́ тривожний сон,
    І про війни страшнії гро́зи.

    Птахи співають, бо весна,
    Яка могилами рясніє,
    Герой в землі́ замість зерна́,
    Наві́ки кожен з них німіє.

    03.04.2024 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
    ID: 1010481



    ВЕСНА Й СУМНІ ПТАШИНІ СПІВИ Птахи співають, як в раю́, І лине спів той стоголоссям, Та йде весна в мої́м краю́, Трива війна проклята й досі. Той спів пташиний не стиха́, У ньому – смуток і тривога, Бо в нас годинонька лиха́ Й не йде до нас ще ПЕРЕМОГА. В пташинім співі чуєм гнів, Усе у нім передається, Нема у ньому тільки слів, А нам все болю додається. Птахи співають про усе, Про те, що нам болить нестерпно. То що ж весна нам принесе́? Чи те, що є в нас – невичерпно? Птахи співають в унісон Про всю журбу, і біль, і сльо́зи, Трива роки́ тривожний сон, І про війни страшнії гро́зи. Птахи співають, бо весна, Яка могилами рясніє, Герой в землі́ замість зерна́, Наві́ки кожен з них німіє. 03.04.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1010481
    203views
  • Слова, які зрозуміють тільки українці

    Патякати — базікати

    Вирій — місце, у яке перелітні птахи летять на зимівлю

    Обабіч — з обох боків

    Лементувати — шуміти

    Манівці — обхідні шляхи

    Хутко — дуже швидко

    Нівроку — похвальна оцінка

    Українськомовний Ерудит
    Слова, які зрозуміють тільки українці 🌟 🔹Патякати — базікати 🔸Вирій — місце, у яке перелітні птахи летять на зимівлю 🔹Обабіч — з обох боків 🔸Лементувати — шуміти 🔹Манівці — обхідні шляхи 🔸Хутко — дуже швидко 🔹Нівроку — похвальна оцінка Українськомовний Ерудит🇺🇦
    151views
  • Птахи і звірі, квіти і дерева волають до людини: збережи, збережи, де стоїш, де живеш, – на відстані погляду і голосу, хоча б на відстані витягнутої руки. Дмитро Лихий
    Птахи і звірі, квіти і дерева волають до людини: збережи, збережи, де стоїш, де живеш, – на відстані погляду і голосу, хоча б на відстані витягнутої руки. Дмитро Лихий
    166views
  • Пілоти Сил безпілотних систем у ніч 24 лютого знищили ключові об’єкти противника, - Мадяр.

    РСЗВ «Ураган» - знищений у Запорізькій області пілотами 7 бату «Кайрос» 414 обр «Птахи Мадяра».

    ЗРК «Бук-М1» - уражений у районі н.п. Свободне, Донецька область, пілотами 412 обр СБС «Nemesis».

    ЗРГК «Панцирь‑С1» - знищений у районі н.п. Красносільське, АР Крим, ТОТ пілотами 1 оц СБС.

    РЛС «Малахіт» - уражена у районі н.п. Новофедорівка, АР Крим, ТОТ пілотами 1 оц СБС.
    🚀 Пілоти Сил безпілотних систем у ніч 24 лютого знищили ключові об’єкти противника, - Мадяр. 💥 РСЗВ «Ураган» - знищений у Запорізькій області пілотами 7 бату «Кайрос» 414 обр «Птахи Мадяра». 💥 ЗРК «Бук-М1» - уражений у районі н.п. Свободне, Донецька область, пілотами 412 обр СБС «Nemesis». 💥 ЗРГК «Панцирь‑С1» - знищений у районі н.п. Красносільське, АР Крим, ТОТ пілотами 1 оц СБС. 💥 РЛС «Малахіт» - уражена у районі н.п. Новофедорівка, АР Крим, ТОТ пілотами 1 оц СБС.
    164views
  • __Ми ніколи не зможемо втекти від того, що має статися з нами.
    Вітер віднесе нас у місця, де ми маємо бути. Сонце світитиме в людях, яких ми маємо помічати.
    Повітря дасть життя ситуаціям, які мають ожити.
    Ніч затьмарить те, від чого хоче нас захистити.
    Дощ змиє заплакані очі, а веселка подарує надію.
    Перелітні птахи змусять нас думати про когось...
    Це і ще багато чого буде, але пам'ятайте, ніщо не випадково.
    Антуан де Сент-Екзюпері
    __Ми ніколи не зможемо втекти від того, що має статися з нами. Вітер віднесе нас у місця, де ми маємо бути. Сонце світитиме в людях, яких ми маємо помічати. Повітря дасть життя ситуаціям, які мають ожити. Ніч затьмарить те, від чого хоче нас захистити. Дощ змиє заплакані очі, а веселка подарує надію. Перелітні птахи змусять нас думати про когось... Це і ще багато чого буде, але пам'ятайте, ніщо не випадково. Антуан де Сент-Екзюпері
    295views
  • #дати #свята
    Таємниці святого Валентина: Від суворих римських канонів до рожевого глянцю
    Кожного року 14 лютого світ накриває хвиля романтики, але історія цього дня набагато драматичніша, ніж здається на перший погляд. Поки сучасники обмінюються листівками з сердечками, історики продовжують розплутувати клубок із язичницьких обрядів та християнського самопожертування.

    Луперкалії: Коли все починалося з батогів

    Давньоримське коріння цього дня сягає свята Луперкалій — фестивалю очищення та родючості. Замість цукерок і квітів, римляни використовували смужки шкіри жертовних тварин, якими символічно вдаряли жінок, вірячи, що це принесе легкі пологи та багатодітність. Видовище було далеким від сучасних стандартів «романтичного побачення».

    Хто ж такий Валентин?

    Церква знає щонайменше трьох мучеників з цим іменем. Найпопулярніша легенда розповідає про римського священника, який всупереч забороні імператора Клавдія II Готського таємно вінчав легіонерів. Імператор вважав, що сім’я заважає воїну бути безжальним на полі бою, а Валентин вважав, що любов вища за накази тиранів. Результат був передбачуваний — страта. За переказами, перед смертю він зцілив доньку свого тюремника та залишив їй записку, підписану «Твій Валентин».
    Від Шекспіра до комерції

    Романтичного забарвлення день набув значно пізніше — у середні віки, завдяки зусиллям Джеффрі Чосера та Вільяма Шекспіра, які оспівували 14 лютого як час, коли птахи починають шукати собі пару. А вже в XIX столітті промислова революція перетворила рукописні освідчення на масовий продукт.

    Сьогодні це свято — ідеальний привід нагадати близьким про свої почуття, хоча для справжньої уваги календарне підтвердження точно не є обов’язковим. Головне — не забувати, що за кожною «валентинкою» стоїть тисячолітня історія боротьби за право любити.
    #дати #свята Таємниці святого Валентина: Від суворих римських канонів до рожевого глянцю 💘 Кожного року 14 лютого світ накриває хвиля романтики, але історія цього дня набагато драматичніша, ніж здається на перший погляд. Поки сучасники обмінюються листівками з сердечками, історики продовжують розплутувати клубок із язичницьких обрядів та християнського самопожертування. 🧐 Луперкалії: Коли все починалося з батогів 🐺 Давньоримське коріння цього дня сягає свята Луперкалій — фестивалю очищення та родючості. Замість цукерок і квітів, римляни використовували смужки шкіри жертовних тварин, якими символічно вдаряли жінок, вірячи, що це принесе легкі пологи та багатодітність. Видовище було далеким від сучасних стандартів «романтичного побачення». 😅 Хто ж такий Валентин? 📜 Церква знає щонайменше трьох мучеників з цим іменем. Найпопулярніша легенда розповідає про римського священника, який всупереч забороні імператора Клавдія II Готського таємно вінчав легіонерів. Імператор вважав, що сім’я заважає воїну бути безжальним на полі бою, а Валентин вважав, що любов вища за накази тиранів. Результат був передбачуваний — страта. За переказами, перед смертю він зцілив доньку свого тюремника та залишив їй записку, підписану «Твій Валентин». 💌 Від Шекспіра до комерції 🎭 Романтичного забарвлення день набув значно пізніше — у середні віки, завдяки зусиллям Джеффрі Чосера та Вільяма Шекспіра, які оспівували 14 лютого як час, коли птахи починають шукати собі пару. А вже в XIX столітті промислова революція перетворила рукописні освідчення на масовий продукт. Сьогодні це свято — ідеальний привід нагадати близьким про свої почуття, хоча для справжньої уваги календарне підтвердження точно не є обов’язковим. Головне — не забувати, що за кожною «валентинкою» стоїть тисячолітня історія боротьби за право любити. 🥂
    1
    771views
More Results