#поезія світ обертається довкола родимки внизу її живота. у мене є небо чи будь-яка інша стрімка висота, є бог, що за кожен мій вчинок щедро колись воздасть, але наразі світ обертається довкола її зап’ясть. є гори, річки, дерева, птахи, міста, дорога врешті-решт, є це неспішне існування, що схоже на заслання чи арешт, є гармонія, музика, тиша і спокій, дзвінке суголосся, але наразі світ обертається довкола її волосся. у мене є все (і навіть більше), чого я коли-небудь хотів, є соняшники ван ґоґа і зграя бройґелівських хортів, є перманентний смуток, є радість, є сльози і сміх, але наразі світ обертається довкола її ніг. є безліч релігій, є пекло, нірвана, шеол, джаханнам, є дні і тижні, й місяці, коли найбільше довіряєш снам, є незліченна кількість незрозумілих мені речей, але наразі світ обертається довкола її очей. є несміливий і дуже довгий початок (але немає кінця), є темрява, в якій можна почути, як б’ються серця. і як до лаури молився петрарка, а дон кіхот до дульсинеї, так я молюсь в цій темряві до світу, що зупинився врешті біля неї Мірек Боднар

#тварини 🦤 Самці жовтопородих чибісів та їхній шлюбний танець. У процесі, птахи імітують годування, щоб зацікавити потенційних самок - турботливий батько потрібен усім.

#поезія Вчора почався вересень і вона зауважила, що все як раніше, але принаймні тепло, що торкалося річкового дна, нині стоїть при воді, ніби старий пірнальник. І що птахи в місті, шукаючи укриття від дощів, які цього року будуть рясними, якось по-дорослому дивляться на життя, наче діти з притулку, яким нарешті все пояснили. І школярі, яким би спати о цій порі, виходять із дому тихо, мов читачі з книгарні. Гріються зранку розчаровані квіткарі, продають перехожим квіти - яскраві, негарні. І час, який мав би минути – не минув, завмер. І той, хто писав щоранку, чомусь не пише. І те, що не боліло вчора – не болить і тепер. І ось від цього ще гірше. © Сергій Жадан

#тварини Смугастодзьобий тукан (Selenidera maculirostris) — це барвиста пташка з родини туканових, що мешкає в тропічних лісах південно-східної Бразилії, Аргентини та Парагваю. Вона привертає увагу не лише своїм строкатим оперенням, а й унікальними звичками. 🧠 ЦІКАВО ЗНАТИ: 🎨 Клюв смугастодзьобого тукана має чорні вертикальні смужки та кольорові плями, що робить його схожим на художній витвір. 🍇 Птахи харчуються фруктами, ягодами, а також можуть їсти дрібних ссавців, ящірок та навіть змій. 🎭 При знайомстві з партнером самці кидаються один в одного стиглими фруктами, що нагадує своєрідний ритуал залицяння. 🏠 Оскільки тукани не мають міцного клюва для видовбування дупел, вони займають покинуті гнізда інших птахів, іноді лише збільшуючи вхід і вистеляючи дно травою.

#поезія Дітей заждалась тиха мати, На жаль, немає і листа… – Нема часу, щоб написати, – Шепочуть мамині вуста. Не раз вона їх виглядала, Дозріли вже не раз жита… – Це, мабуть, знов зажура давня, – Шепочуть мамині вуста. Згадає ненька – і всміхнеться, Що десь онука вироста… – Пошли їй, доле, ніжне серце, – Шепочуть мамині вуста. Вона б сама до них летіла, Та відлетіли вже літа… – Пошли їм, доле, мужні крила, – Шепочуть мамині вуста. Весна вітає землю отчу, Вертають птахи до гнізда… – Чомусь недобачають очі, – Шепочуть мамині вуста. ✍️ Микола Сингаївський

Всесвітній день журавля В друга неділю вересня в різних країнах світу відзначається Всесвітній день журавля (World Crane Day). Мета свята – привернути увагу світової спільноти до тих проблем і труднощів, які спіткають цих граціозних птахів. Згідно зі статистичними даними, ці птахи знаходяться на межі зникнення. Тому ми маємо перейматися та робити все можливе, щоб зберегти популяцію журавлів на нашій планеті.

#тварини Загадкова маскувальна майстерність: Листохвостий гекон 🦎 У тропічних лісах Мадагаскару, де панують вологість та густі зарості, живе один із найдивовижніших майстрів маскування – листохвостий гекон (Uroplatus). Ця невелика рептилія, що рідко виростає більше ніж на 20-30 сантиметрів, є справжнім хамелеоном природи, але не в тому сенсі, в якому ми звикли. Замість того, щоб змінювати колір, листохвостий гекон використовує свою неймовірну анатомічну будову для повного злиття з оточенням. Його тіло плоске, з нерівностями та виступами, які імітують кору дерева або листя. А найголовніша особливість, яка дала йому назву, — це хвіст. Він має дивовижну форму, що нагадує засушений, покручений лист або гілку. Ця ілюзія настільки досконала, що навіть досвідченому оку важко відрізнити гекона від навколишньої рослинності. Листохвостий гекон веде нічний спосіб життя. Вдень він застигає в нерухомій позі, щільно притиснувшись до стовбура дерева або гілки, стаючи абсолютно непомітним для хижаків, таких як птахи чи змії. Його очі, що світяться в темряві, допомагають йому полювати на комах та дрібних безхребетних вночі. Попри свою унікальність, листохвостий гекон перебуває під загрозою. Знищення його природного середовища — тропічних лісів Мадагаскару — та незаконне вивезення для торгівлі екзотичними тваринами ставлять під загрозу його існування. Захист цих дивовижних рептилій є важливою частиною збереження біорізноманіття нашої планети. Ця дивовижна тварина ще раз доводить, наскільки досконалою може бути еволюція, створюючи справжні шедеври маскування.

"Ми ніколи не зможемо втекти від того, що має статися з нами. Вітер віднесе нас у місця, де ми маємо бути. Сонце світитиме в людях, яких ми маємо помічати. Повітря дасть життя ситуаціям, які мають ожити. Ніч затьмарить те, від чого хоче нас захистити. Дощ змиє заплакані очі, а веселка подарує надію. Перелітні птахи змусять нас думати про когось... Це і ще багато чого буде, але пам'ятайте, ніщо не випадково." 🖍️ Антуан де Сент-Екзюпері

#поезія Не руш моїх кіл — мої кола тобі не належать. Ген-ген пароплавчик із морем зшива небосхил, Потроху штормить, і безлюдніє пляж. Починається нежить. Збирай рушники й парасолі — не руш моїх кіл. Вони самоправні — як в камінь вціловані морем, Але і зникомі — піском-попід-вітром крихкі… Як завтра наш світ упаде, мов Содом і Гоморра, То власне тому, що над міру винищував кіл! А я свої довго плекала (ховала, ростила…) — Аж врешті крізь них проступило, мов фосфор, різким, Що — ні, не бувається ближче, ніж тіло до тіла, У нашому світі! Ніколи. Ні в чому. Ні з ким. При чім же тут тіло?! О дзеркало, хто ця кобіта?.. А ти їй смієшся — мов зараз готовий на скін, І все, що я можу насправді для тебе зробити, — Кохати тебе, як пред Богом і морем: НЕ рушачи кіл! Про це — всі дерева-і-птахи (лопочучим листям!), І риби у морі, і звірі у полі — про це ж: Не руш моїх кіл! — бо нема в них для тебе користі, Бо поза своїми — нічого в життю не знайдеш! О, знав-таки мудрий, що каже, що так загаратав Напаснику в очі — на двадцять потомних віків!.. І мовлю по-еллінськи: “ме му тос кікльос тарате”, — Мужчинам, Імперіям, Часу: Не руш моїх кіл. Оксана Забужко

#Інновації Американські військові підтримують безпілотник, натхненний альбатросом, який прагне довшого польоту з меншою потужністю Проєкт Albatross, що підтримується DARPA, має на меті перетворити природні повітряні моделі на стратегії автономного польоту для безпілотних літальних апаратів. Американські військові підтримують безпілотник, натхненний альбатросом, який прагне довшого польоту з меншою потужністю Джон Берд, доктор філософії, та Афроза Ширін, доктор філософії, стоять із моделлю літака, яку вони використовували у своїх дослідженнях ширяння. Техаський університет в Ель-Пасо Птахи можуть довго ширяти в небі, не махаючи крилами. Вони досягають цього, використовуючи висхідне тепле повітря, зміну вітрових потоків та природний рух атмосфери. Натхненна цим, команда дослідників, включаючи експертів з Техаського університету в Ель-Пасо (UTEP), розробляє нову технологію дронів, яка імітує ці стратегії польоту. Проєкт називається «Альбатрос». Нещодавно він отримав багатомільйонний грант від Агентства перспективних оборонних дослідницьких проектів (DARPA). Мета полягає в тому, щоб зробити безпілотні літальні системи (БПЛА) набагато енергоефективнішими, навчивши їх планувати, як птахи. Джон Берд, доктор філософії, доцент кафедри аерокосмічної та машинобудівної інженерії в UTEP, є членом команди. Він спеціалізується на науці про ширяння та пояснив, чому DARPA підтримує цю роботу. «Ми раді можливості дослідити науку автономного ширяння та розробити технологію, яка може значно зменшити кількість енергії, необхідної для безпілотних літальних апаратів», – сказав Берд. Наука, що стоїть за ширянням Дослідник пояснив, як працює ширяння в природі. Коли Сонце нагріває поверхню Землі, тепла земля передає тепло повітрю над нею. Нагріте повітря потім піднімається, подібно до того, як злітає повітряна куля. Якщо птах планує вниз повільніше, ніж піднімається повітря, повітря, що піднімається, утримує його в повітрі. Птахи переміщуються між кишенями низхідного та висхідного повітря, що дозволяє їм долати великі відстані, не витрачаючи енергію на махання крилами. Саме цей ефективний метод польоту команда Albatross хоче адаптувати для дронів. «Ці повітряні візерунки невеликі, короткочасні та випадкові, і їх не врахує погодна модель», – пояснив він. «Отже, як можна врахувати всі ці невідомі фактори, зокрема потенційну економію енергії, у надійному плані польоту літака? Саме на це питання ми намагаємося відповісти». Розширення дальності польоту дронів Потенційні переваги для дронів є значними. Сучасні безпілотні літальні апарати значною мірою залежать від накопиченої енергії, що обмежує тривалість їхнього перебування в повітрі. Переймаючи стратегії польоту птахів, ці літальні апарати можуть зменшити споживання енергії на борту та літати на більші відстані. Афроза Ширін, доктор філософії, доцент кафедри аерокосмічної та машинобудівної техніки та співдослідник проєкту, пояснила проривний потенціал. Вона сказала : «Подібно до птахів, що планують у висхідному повітрі, автономне ширяння дозволяє безпілотним літальних апаратам отримувати максимальну енергію ширяння з вітру, зменшуючи використання бортової енергії та розширюючи дальність польоту». Хоча концепція автономного ширяння вивчалася раніше, її застосування до польотів дронів на великі відстані може трансформувати авіацію. Це зробить дрони більш ефективними, екологічно чистими та здатними охоплювати більші площі для таких завдань, як моніторинг навколишнього середовища, реагування на стихійні лиха або військові місії. Зв'язок з Альбатросом Цей проєкт є результатом співпраці між UTEP, Університетом штату Міссісіпі та Аеронавігаційним університетом Ембрі-Ріддл. Його назва, Альбатрос, віддає шану величезному морському птаху, відомому своєю здатністю долати тисячі миль через відкритий океан, не сильно махаючи крилами. «Альбатроси жахливо махають крилами», — пожартував Берд. «Звідси й потреба знайти інший спосіб польоту». Для цих морських птахів політ – це виживання. Для дронів це може стати майбутнім далеких та енергозберігаючих польотів. У разі успіху проєкт «Альбатрос» може відкрити нові можливості для безпілотних літальних апаратів, дозволивши їм використовувати ті ж природні сили, які утримували птахів у повітрі протягом мільйонів років.