Врятовані з Харківщини птахи-носороги переселилися на літній майданчик у Київзоо🦤 #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

#природа #світ Архіпелаг Сокотра: перлина Аравійського моря, розташований у Аравійському морі неподалік узбережжя Ємену, є одним із найунікальніших природних чудес світу. Цей ізольований архіпелаг, що складається з чотирьох основних островів (Сокотра, Абд-ель-Курі, Самха та Дарса) та кількох маленьких острівців, часто називають "Галапагосами Індійського океану" через свою надзвичайну біорізноманітність. Унікальна флора та фауна Сокотра відома своїм ендемічним рослинним і тваринним світом. Приблизно третина з 800 видів рослин, що ростуть на острові, не зустрічаються більше ніде на планеті. Найвідомішим символом Сокотри є драконове дерево (Dracaena cinnabari), яке завдяки своїй незвичайній формі нагадує гігантський гриб. Його червона смола, відома як "драконова кров", використовується місцевими жителями в медицині та косметиці. Серед тварин на Сокотрі мешкають унікальні види птахів, рептилій та комах. Наприклад, сокотрійський шпак та сокотрійська нектарниця — птахи, яких можна побачити лише тут. Морське життя навколо островів також багате, з кораловими рифами, що приваблюють дайверів з усього світу. Культура та історія Мешканці Сокотри, переважно араби та представники місцевих племен, зберегли свою унікальну культуру та мову — сокотрійську, яка належить до південноаравійських мов. Вони живуть у гармонії з природою, займаючись рибальством, скотарством та збором смоли драконового дерева. Архіпелаг має багате історичне минуле, адже колись він був важливим торговельним пунктом на шляху між Аравією, Африкою та Індією. Туризм та збереження природи Сокотра приваблює екотуристів, які прагнуть побачити її неземні пейзажі — від білосніжних пляжів до вапнякових плато та печер. Проте через віддаленість і крихкість екосистеми туризм на острові строго регулюється. Архіпелаг входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що підкреслює необхідність збереження його унікальної природи. Висновок Архіпелаг Сокотра — це місце, де природа створила справжній шедевр. Його незвичайна краса, унікальні рослини та тварини роблять його обов’язковим пунктом для тих, хто шукає незабутніх вражень. Водночас важливо пам’ятати про збереження цього природного дива для майбутніх поколінь.

#природа Весняне пробудження Йосемітської долини. Щороку, коли зима поступається місцем весні, Йосемітська долина в Каліфорнії перетворюється на справжній природний спектакль. Найближчими тижнями водоспади долини, живлені таненням снігу з гір Сьєрра-Невада, почнуть бушувати з новою силою, наповнюючи повітря гуркотом і туманом. Цей період знаменує початок найяскравішої пори року, коли долина оживає соковитою зеленню, а її ландшафти стають ще більш вражаючими. Водоспади: серце весняного Йосеміті Весна – це час, коли водоспади Йосеміті сягають піку своєї величі. Знаменитий водоспад Йосеміті, один із найвищих у Північній Америці, каскадами падає з висоти 739 метрів, створюючи незабутнє видовище. Водоспад Брідалвейл, ніжніший за своїм характером, нагадує легку вуаль, що гойдається на вітрі. Танення снігу робить ці природні дива особливо повноводними в період із квітня по червень, приваблюючи тисячі відвідувачів, які прагнуть побачити їх у всій красі. Цьогоріч, за прогнозами, сніговий покрив у горах був значним, що обіцяє особливо потужний потік води. Це не лише підсилює візуальну велич водоспадів, але й наповнює долину живильною вологою, сприяючи буянню рослинності. Весняна зелень і розмаїття життя З приходом весни Йосемітська долина вдягається в яскраві барви. Луки, ще недавно сковані холодом, розквітають килимами диких квітів – від ніжно-рожевих азалій до золотавих мариголдів. Листяні дерева, такі як клени й дуби, розпускають свіже листя, створюючи контраст із вічнозеленими соснами та секвоями, які височіють над долиною. Цей період також оживає завдяки поверненню тварин. Чорні ведмеді прокидаються від сплячки, олені з’являються на відкритих галявинах, а птахи наповнюють повітря мелодійним співом. Для любителів природи весна в Йосеміті – ідеальний час для спостереження за дикою природою в її природному середовищі. Чому варто відвідати Йосеміті навесні? Весняна Йосемітська долина – це не лише візуальне свято, але й можливість відчути гармонію з природою. Прогулянки стежками, такими як Містральна дорога чи шлях до водоспаду Вернал, дозволяють насолодитися краєвидами та вдихнути свіже гірське повітря. Для фотографів це справжній рай, адже кожна мить – від гри світла на скелях до веселки в бризках водоспаду – варта того, щоб бути увічненою. Однак відвідувачам варто бути готовими до мінливої погоди та великої кількості туристів. Раннє планування, включно з бронюванням кемпінгів чи готелів, допоможе зробити подорож комфортною.

🪺Лелече гніздо, пошкоджене уламками російського дрона, врятували на Київщині Птахи вижили, але їхнє гніздо почало руйнуватися. За допомогою спеціальної вишки комунальники дісталися до пошкодженого гнізда та укріпили його. #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

У центрі світу, схований від людських очей, розкинувся райський сад — Сад Спочинку. Там, де завжди цвіли дерева з плодами розради, де вітри співали лагідні пісні, жило четверо птахів, яких називали Птахами Сліз. Перший мав пір’я, як ранкова роса, і співав про втрати. Другий був, як нічне море, і зітхав за зрадженими. Третій, як вечірнє сонце, тужив за самотніми. А четвертий — прозорий майже, мов дух, плакав за тими, хто ніколи не мав надії. Люди з усього світу почали молитися до цих птахів, бо вірили: птахи чують їхній біль. І що більше сліз лилося на землю, то голосніше звучали пісні в Саду. Птахи, здавалося, співчували. Вони схиляли голови, їхні очі тремтіли від жалю. Але ніхто не знав істини. Бо птахи не просто співчували — вони жили сльозами. Вони харчувалися болем, пили сльози людські, наче нектар. У кожній краплі була їхня сила, їхнє безсмертя. Райський сад квітнув від страждань, не від радості. Одного разу в Сад увійшла дитина — єдина, хто випадково заснувши під деревом, потрапила туди уві сні. Вона не плакала. Вона сміялася. Її сміх не мав смутку, тільки чисту, світлу радість. І тоді сад затремтів. Птахи не могли наблизитись. Їхнє пір’я зів’яло, спів зірвався. Бо сміх був їм як отрута. Дитина залишила сад, але слід її сміху розповзся, мов тріщина. Люди почали шукати втіху, лікувати рани, обіймати одне одного замість плачу. Сад став тьмяніти. Кажуть, ті птахи не загинули. Вони лише змінили вигляд. Ховаються в журбі, у безвиході, у тих, хто відвернувся від надії. Бо лише там вони ще можуть жити. Та варто лише усміхнутися — щиро, від серця — і їхні крила згасають, неначе тінь на світанку.

🥹🙏🏻 Птахи теж обирають серцем: лелека на Закарпатті прикрасив своє гніздо синьо-жовтим стягом #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна_понад_усе

#природа Національний парк Маунт-Рейнір, розташований у штаті Вашингтон, США, є одним із наймальовничіших природних заповідників країни. Створений у 1899 році, він охоплює площу понад 95 тисяч гектарів, центральним елементом якого є велична гора Рейнір — активний стратовулкан заввишки 4392 метри, що є найвищою вершиною Каскадних гір. Природна краса та біорізноманіття Маунт-Рейнір славиться своїми льодовиками, яких налічується 25, що робить його одним із найбільш заледенілих піків у континентальних Штатах. Найвідоміші з них — льодовики Нісваллі та Еммонс. Навколо гори розкинулися альпійські луки, вкриті різнобарвними дикими квітами, які особливо вражають у липні та серпні. Парк також є домівкою для густих хвойних лісів, де ростуть ялиці, кедри та сосни. Тут мешкають різноманітні види тварин, зокрема чорні ведмеді, гірські кози, олені, лисиці та численні птахи. Річки та струмки, що беруть початок із льодовиків, створюють мальовничі водоспади, такі як Нарада та Крістін. Туристичні можливості Парк пропонує широкий вибір активностей для відвідувачів. Понад 400 км стежок приваблюють туристів, які прагнуть дослідити природу. Найпопулярніший маршрут — Skyline Trail у районі Парадайз, звідки відкриваються захопливі краєвиди на гору та навколишні луки. Взимку парк стає осередком для сноубордингу, катання на лижах і походів на снігоступах. Для альпіністів Маунт-Рейнір є культовою вершиною. Щороку тисячі людей намагаються піднятися на її пік, хоча це вимагає серйозної підготовки через складні погодні умови та технічні труднощі. Культурне та історичне значення Гора Рейнір має глибоке значення для корінних народів регіону, таких як племена п’юаллап і якама, які вважають її священною. Парк також зберігає історичні споруди, зокрема лоджії у стилі «паркової архітектури», побудовані в першій половині XX століття. Поради для відвідучів Найкращий час для відвідування: літо (червень–вересень), коли більшість стежок доступні, а квіти цвітуть. Національний парк Маунт-Рейнір — це місце, де природа вражає своєю величчю та різноманітністю. Відкрийте для себе його красу, і цей досвід залишиться з вами назавжди!

Беркут 🦅 Може мешкати поруч із людиною, проте важливо дотримуватися обережності, щоб птахи не покидали свої гнізда. Відомі випадки, коли перелякані беркути залишали потомство разом із гніздом.

#життя «Мені подобаються діти, польові квіти і шоколад... Тривалі почуття, надійні люди і добрі серця. Люблю янголів і сонце». Мені подобається все просте і природне. Щирість. Тиша. Запах бузку. Лаванда. Трава. Толерантність. Скромність. Очі, які розповідають історії. Доброта. Квіти. Птахи. Політ. Віддавати, це мене задовольняє. Прогулянки. «Метелики».

#тварини Phasmatodea: Майстри маскування чи ледарі природи? Уявіть собі комаху, яка настільки лінива, що вирішила просто стати гілкою. Ласкаво просимо у світ Phasmatodea, або паличників, — істот, які підняли мистецтво камуфляжу на рівень "я не комаха, я просто шматок дерева". Ці дивовижні створіння, яких налічується близько 3000 видів, живуть у лісах, садах і навіть іноді в кошмарах тих, хто ненавидить, коли гілка раптом починає повзати. Хто вони такі? Паличники — це комахи, які виглядають як гілки, листя або навіть кора. Їхня суперсила — мімікрія. Деякі з них настільки переконливі, що птахи, вважаючи їх частиною пейзажу, просто сідають поруч і не підозрюють, що обід був так близько. Є навіть види, які імітують мох чи лишайник — справжні хіпстери природи, які обирають "еко-стиль". Ледарі чи генії? Паличники не просто виглядають як гілки — вони ще й поводяться як вони. Більшу частину дня вони нерухомо висять на деревах, повільно гойдаючись, ніби легенький вітерець їх колихає. Це не тому, що вони медитують чи практикують йогу. Ні, це просто їхній спосіб сказати: "Якщо я не рухатимусь, ніхто мене не з’їсть". І, знаєте, це працює! Їхня стратегія настільки ефективна, що навіть найголодніші хижаки часто проходять повз. Любов і танці... чи не зовсім Романтика у паличників — це окрема комедія. Деякі види взагалі обходять залицяння, адже самки можуть розмножуватися без самців. Це називається партеногенез, або, простіше кажучи, "я сама собі вистачаю". А коли самці таки з’являються, їхні "танці" — це радше повільне погойдування, яке можна описати як "я тебе люблю, але давай без поспіху". Цікавий факт Деякі паличники, як-от Carausius morosus, стали улюбленцями в лабораторіях і навіть у якості домашніх тварин. Уявіть собі: ви заводите вихованця, який не бігає, не гавкає і взагалі виглядає як гілка, що випадково впала у ваш акваріум. Ідеальний компаньйон для тих, хто любить спокій! Підсумок Phasmatodea — це справжні чарівники природи, які доводять, що іноді найкращий спосіб вижити — це просто прикинутися частиною меблів. Вони нагадують нам, що навіть у світі, повному метушні, є місце для тих, хто обирає спокій, камуфляж і легкий гумор. Тож наступного разу, коли побачите підозрілу гілку, придивіться — можливо, це просто паличник, який сміється над усіма нами.