СВЯЩЕНОМУЧЕНИК АНФІМ, ЄПИСКОП НІКОМИДІЙСЬКИЙ

Священномученик Анфім, єпископ Нікомидійський і тисячі християн постраждали під час гонінь за імператорів Діоклетіана й Максиміана.

Переслідування посилилося після пожежі в імператорському палаці в Нікомідії, в якій звинуватили християн. У день Різдва Христового язичники спалили до 20 тисяч віруючих у храмі.

Християни мужньо приймали мученицьку смерть.

Серед них були святі Дорофей, Мардоній, Мигдоній, Петро, Індис, Горгоній, а також святий воїн Зінон, жриця Домна та Євфимій. Усіх їх убили жорстокими способами: обезголовлювали, спалювали, втоплювали.

Єпископ Анфім, керівник Нікомідійської церкви, переховувався, але продовжував підтримувати християн посланнями, закликаючи триматися віри. Один із його листів потрапив до імператора, і диякон Феофіл, що його доставляв, загинув під тортурами. Коли єпископа знайшли, він сам відкрився воїнам, гостинно прийняв їх і навернув до Христа. Однак, дотримуючись чесності, змусив виконати наказ. Перед імператором святий Анфім мужньо заявив про свою віру й готовність постраждати за Христа. Після жорстоких тортур його стратили мечем у 302 році.

Священномученик Анфім і тисячі нікомідійських мучеників стали прикладом стійкості й самовідданості у вірі.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 3 вересня

СВЯЩЕНОМУЧЕНИК АНФІМ, ЄПИСКОП НІКОМИДІЙСЬКИЙ

Священномученик Анфім, єпископ Нікомидійський і тисячі християн постраждали під час гонінь за імператорів Діоклетіана й Максиміана.

Переслідування посилилося після пожежі в імператорському палаці в Нікомідії, в якій звинуватили християн. У день Різдва Христового язичники спалили до 20 тисяч віруючих у храмі.

Християни мужньо приймали мученицьку смерть.

Серед них були святі Дорофей, Мардоній, Мигдоній, Петро, Індис, Горгоній, а також святий воїн Зінон, жриця Домна та Євфимій. Усіх їх убили жорстокими способами: обезголовлювали, спалювали, втоплювали.

Єпископ Анфім, керівник Нікомідійської церкви, переховувався, але продовжував підтримувати християн посланнями, закликаючи триматися віри. Один із його листів потрапив до імператора, і диякон Феофіл, що його доставляв, загинув під тортурами. Коли єпископа знайшли, він сам відкрився воїнам, гостинно прийняв їх і навернув до Христа. Однак, дотримуючись чесності, змусив виконати наказ. Перед імператором святий Анфім мужньо заявив про свою віру й готовність постраждати за Христа. Після жорстоких тортур його стратили мечем у 302 році.

Священномученик Анфім і тисячі нікомідійських мучеників стали прикладом стійкості й самовідданості у вірі.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 3 вересня

Дружина Ліонеля Мессі – Антонела Рокуццо – опублікувала в Instagram зворушливе послання футболісту після того, як 39-річний аргентинець оголосив про завершення кар’єри у національній збірній.

😢 «Я бачила, як ти страждав, падав і знову піднімався. Бачила, як ти продовжував іти вперед, коли щось не виходило, і завжди намагався знову», – написала Антонела.

👨‍👩‍👦 Вона зізналася, що особливо пишається тим, що їхні діти змогли на власні очі побачити шлях батька та його головні перемоги, зокрема тріумф на чемпіонаті світу.

🏆 «Одного дня вони, можливо, по-справжньому зрозуміють масштаб твоєї історії. Сьогодні вони просто пишаються своїм татом. А я пишаюся тобою, твоїм шляхом і всім, що ти подолав», – додала Рокуццо.

🇦🇷 Мессі завершив виступи за збірну Аргентини після більш ніж 20 років у національній команді. На клубному рівні форвард продовжить кар’єру в «Інтер Маямі».
#World_Football #football #European_football @European_football
#футбол_football #Brovarysport @brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

🌟☀️🪨...Через сильну посуху європейські річки стрімко міліють, оголюючи «голодні камені» — моторошні послання з минулого.

​Найвідоміший із них «Якщо побачиш мене — плач»1616, можна побачити на річці Ельба.

Для наших предків таке обміління означало неврожай, зупинку млинів і неминучий голод.

Сьогодні ці позначки знову визирають із води по всій Європі.

​Мовчазне нагадування нам: попри всі технології, людство й досі повністю залежить від природи.

У КОЖНОГО СВІЙ ТЕРАРІУМ

Світло лягає згори точним потоком, надаючи фізичної щільності повітрю, в якому зависають дрібні пилинки. Дерев’яні панелі, металева фурнітура та широка площина скла утворюють ідеальну геометрію форми. Усе це дуже поетично. Але якщо на мить скинути екзистенційний серпанок, виникає цілком закономірне запитання: що тут, власне, відбувається?

Перед вікном стоїть дитина. Куртка з потертого деніму, темна шапка, піксельний джойстик на спині, контур черепа на рукаві. Це впізнавані знаки людського світу, речі, якими діти вчаться позначати себе, але разом вони скидаються на артефакти ретро-геймінгу, ніби час завис на екрані «Game Over». Лише обличчя закрите гладкою білою маскою.

У склі виникає її відображення. Поруч із ним застиг богомол.

Саме тут починається справжній неспокій. Ми звикли шукати в таких зображеннях загрозу, бо вона допомагає швидко впорядкувати реальність. Якщо перед нами чудовисько — досить зрозуміти, чого воно хоче. Якщо це травмована дитина — можна підібрати психологічний ключ. Але це зображення такої зручності не пропонує. Дитина просто вдивляється. Богомол так само спостерігає. Між ними — скло. І цього достатньо.

Маска зберігає людські пропорції, але забирає все, що дозволяє впізнати життя: рух очей, напругу м’язів, цікавість. Вона стає обличчям, яке не належить нікому. Це класичний прийом поп-сюрреалізму: Рене Магрітт ховав обличчя своїх героїв за яблуками чи тканиною, натякаючи, що кожна видима річ приховує під собою іншу таємницю. Але тут маска працює інакше: вона запускає тонкий механізм моторошної долини — надто схожа на людське обличчя, щоб бути просто предметом, і надто порожня, щоб бути живою.

Хоч як парадоксально, на дитині це виглядає природно. Адже дорослий вже звик до власного образу, а дитина лише вчиться розуміти, якою її бачать інші. Вона приміряє інтонації, жести, чужі характери. Маска — передчасно створене обличчя. Дитина ще росте, але вже існує форма того, ким вона має здаватися.

Ми рідко помічаємо, як рано починаємо бачити себе збоку. Спершу в дзеркалі, потім на фотографіях, згодом — у чужій реакції. З’являється внутрішній спостерігач. Ми існуємо одночасно всередині себе і в уявленні про те, якими нас бачать інші. З цього починається химерний процес: ми будуємо образ себе, а потім роками намагаємося відповідати йому. Іноді він вдалий, іноді затісний, а часом ми забуваємо, що самі його створили.

Піксельний джойстик, контур черепа — такі дрібниці з часом стають археологією особистості: вони зберігають структуру минулого — як було влаштовано твій день, у що ти вірив, ким уявляв себе. Стара гра повертає не процес, а кімнату, де ти грав. Куртка повертає відчуття себе, яким ти тоді був. Ми носимо минуле на собі довше, ніж нам здається.

Але дитина біля вікна цього ще не знає. Вона стоїть перед прозорою поверхнею, за якою — істота, яка не належить до її системи символів.

Богомол.

Він неправдоподібно величезний, але спокійний. У його позі немає театральної агресії. Він не нагадує класичного потойбічного демона чи слизового монстра в стилі Ганса Гігера — радше це земна хижа комаха, якій просто забули прописати правильний масштаб. Зі складною геометрією фасеткових очей він скидається на прискіпливого куратора виставки, що підійшов перевірити свій улюблений експонат.

Важко визначити, хто тут спостерігач. Для богомола дитина — рухомий об’єкт за прозорою поверхнею. У цій байдужості є щось неприємно протверезне.

Ми теж існуємо всередині чужих сприйняттів. Хтось бачить у нас людину, якою ми вже давно не є. Хтось пам’ятає нашу молодість. Для когось ми пов’язані з одним словом чи випадковою зустріччю. Кожна людина живе в безлічі чужих версій, і жодна не збігається з тим, ким вона є всередині.

Скло — метафора сприйняття: воно дозволяє бачити, але зберігає дистанцію. Свідомість ніколи не відкриває нас самих безпосередньо. Потрібні дзеркала, чужі слова, спогади, щоб проявити власні контури. Іноді достатньо випадкового погляду. Іноді — півжиття.

Людина може так звикнути до свого образу, що перестає питати, що під ним. Можливо, тому дитина й дивиться у вікно: вона бачить обличчя, яке мало б бути її власним, але здається чужим.

А по той бік вікна, у тихій глибині, височіє богомол. Він нічого не пояснює. Його присутність просто є. Життя не зобов’язане відповідати на наші запитання. Ми самі створюємо символи й закономірності, а потім дивуємося, чому світ не дає тлумачення. Не все значне має єдине значення. Не все загадкове є посланням. Не все страшне потребує пояснення. Іноді достатньо просто дивитися.

Людина роками обростає звичками, страхами, уявленнями про себе. Ця конструкція стає єдиною реальною умовою життя. Це і є тераріум: простір обмежений, світло падає під вивіреним кутом, а мешканець не сприймає межі як обмеження — для нього це і є всесвіт.

І лише іноді перед людиною виникає скло.

Дитина в масці стоїть перед ним. Богомол вдивляється з глибини. Світло відбивається на поверхні, і кілька секунд неможливо зрозуміти, де закінчується кімната і починається відображення. Де справжнє обличчя, а де його образ, хто дивиться першим і хто став об’єктом цього погляду. Можливо, саме в такі миті людина вперше помічає власний тераріум. Не для того, щоб негайно розбити скло. А просто щоб зрозуміти, що він існує.

— Voss Ekobi

СВЯТО ПЕТРА І ПАВЛА

Є важливим у літургійному році, хоча й не належить до дванадцяти найбільших свят. Цього дня завершується Петрів піст, встановлений на згадку про їхнє служіння та страждання.

Апостоли Петро і Павло - ключові постаті в історії християнства. Петро, перший з апостолів, хто визнав Ісуса Христа месією, після Воскресіння та Вознесіння очолив християн-ську спільноту. Він залишив два послання та багато зробив для утвердження Церкви.

Павло, колишній гонитель християн, після навернення став ревним проповідником, написав 13 послань і здійснив багато місійних подорожей, поширюючи вчення Христа.

Обидва апостоли прийняли мученицьку смерть у Римі: Петро був розіп'ятий на хресті, а Павло обезголовлений. Їхня діяльність стала фундаментом для поширення християнства.

Павло заснував численні християнські гро-мади в Малій Азії, Греції та Римі, написав послання, які стали основою християнського богослов'я.

Обидва апостоли, Петро і Павло, багато зробили для поширення Христової віри та стали «стовпами» Церкви.

День їхньої пам'яті є нагадуванням про їхній жертовний шлях і великий внесок у становлення Христової Церкви.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 29 червня.
------------

СВЯТО ПЕТРА І ПАВЛА

Є важливим у літургійному році, хоча й не належить до дванадцяти найбільших свят. Цього дня завершується Петрів піст, встановлений на згадку про їхнє служіння та страждання.

Апостоли Петро і Павло - ключові постаті в історії християнства. Петро, перший з апостолів, хто визнав Ісуса Христа месією, після Воскресіння та Вознесіння очолив християн-ську спільноту. Він залишив два послання та багато зробив для утвердження Церкви.

Павло, колишній гонитель християн, після навернення став ревним проповідником, написав 13 послань і здійснив багато місійних подорожей, поширюючи вчення Христа.

Обидва апостоли прийняли мученицьку смерть у Римі: Петро був розіп'ятий на хресті, а Павло обезголовлений. Їхня діяльність стала фундаментом для поширення християнства.

Павло заснував численні християнські гро-мади в Малій Азії, Греції та Римі, написав послання, які стали основою християнського богослов'я.

Обидва апостоли, Петро і Павло, багато зробили для поширення Христової віри та стали «стовпами» Церкви.

День їхньої пам'яті є нагадуванням про їхній жертовний шлях і великий внесок у становлення Христової Церкви.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 29 червня.
------------

СВЯТИЙ АПОСТОЛ ЮДА, БРАТ ГОСПОДНЬОГО ПО ПЛОТІ


Був одним із 12 учнів Христових і походив з роду царя Давида. Спочатку він не вірив у Божественне єство Ісуса Христа, але згодом повірив у Нього як Месію і став одним із найближчих учнів. Він був обраний Господом для проповіді Євангелія, але вважав себе негідним бути братом Божим, тому в своєму посланні іменував себе братом Якова.


Юда мав кілька імен, зокрема Левій і Фадей, які згадуються в Євангеліях. Після Вознесіння Христа він проповідував у Юдеї, Галілеї, Самарії, а також в Аравії, Сирії та Месопотамії. Він завершив місію апостола Фадея в місті Едесса.


Святий апостол Юда написав своє соборне послання, яке містить важливі догмати про Святу Трійцю, втілення Господа, відмінність між ангелами добрими і злими, а також про майбутній Страшний Суд. В ньому він закликав віруючих до чистоти, молитви, любові та добрих справ, наголошуючи, що віра без діл не є достатньою.


Юда мученицьки загинув у Вірменії близько 80 року, де був розіп'ятий і пробитий стрілами.


З відривного календаря "З вірою в душі" за 19 червня.
------------

СВЯТИЙ АПОСТОЛ ЮДА, БРАТ ГОСПОДНЬОГО ПО ПЛОТІ

Був одним із 12 учнів Христових і походив з роду царя Давида. Спочатку він не вірив у Божественне єство Ісуса Христа, але згодом повірив у Нього як Месію і став одним із найближчих учнів. Він був обраний Господом для проповіді Євангелія, але вважав себе негідним бути братом Божим, тому в своєму посланні іменував себе братом Якова.

Юда мав кілька імен, зокрема Левій і Фадей, які згадуються в Євангеліях. Після Вознесіння Христа він проповідував у Юдеї, Галілеї, Самарії, а також в Аравії, Сирії та Месопотамії. Він завершив місію апостола Фадея в місті Едесса.

Святий апостол Юда написав своє соборне послання, яке містить важливі догмати про Святу Трійцю, втілення Господа, відмінність між ангелами добрими і злими, а також про майбутній Страшний Суд. В ньому він закликав віруючих до чистоти, молитви, любові та добрих справ, наголошуючи, що віра без діл не є достатньою.

Юда мученицьки загинув у Вірменії близько 80 року, де був розіп'ятий і пробитий стрілами.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 19 червня.
------------

🔥 Під час нічного російського обстрілу в Конча-Заспі згорів будинок нардепа-втікача Сергія Шахова

Він перебуває в розшуку у справі про недостовірне декларування активів на суму 88 млн грн та, за даними слідства, виїхав з України до Дубая.

Сам Шахов заявив, що сприймає нічну атаку «як послання»