🇮🇱🇺🇦 Почему мы вообще делаем НАновости Потому что между Израилем и Украиной слишком много общего, чтобы об этом говорили чужими словами. И слишком мало площадок, где украинцы и евреи могут видеть себя не объектами новостей, а их участниками. НАновости — это частная инициатива небольшой группы израильтян с украинскими корнями. Нас немного. У нас нет партий, фондов и крупных спонсоров. Поэтому мы пишем только о том, что считаем важным — и так, как считаем честным. Мы рассказываем: — о жизни украинцев в Израиле; — о еврейской истории и настоящем Украины; — о событиях, которые действительно волнуют диаспору; — о людях, культуре, памяти и связях между двумя странами. У нас есть Афиша украинских мероприятий и активностей в Израиле, истории реальной жизни, материалы про диаспору, и тексты, которые помогают разобраться в прошлом и настоящем. Мы работаем на 5 языках — русском, украинском, иврите, английском и французском — потому что наша аудитория живёт в разных странах, но остаётся связанной одной темой. 🔍 Найти нас просто: НАновости / НАновини / NAnews 🤍 Как нас поддержать НАновости — это проект, который существует за счёт собственных сил и участия читателей. Если вы считаете важным, чтобы такое медиа продолжало работать и развиваться, вы можете помочь нам любым удобным способом. 👉 Вся информация о поддержке проекта — здесь: https://nikk.agency/podderzhite-nas/ НАновости — частное мнение про новости и события. Без лозунгов. Без указаний сверху. По-настоящему. #НАновости #НАновини #NAnews

«Под давлением Трампа и под угрозой со стороны Ирана Украина стремится возобновить отношения с Израилем» — The Times of Israel В The Times of Israel 11 декабря 2025 года вышла аналитическая статья (англ) журналиста Лазара Бермана, основанная на интервью с заместителем премьер-министра Украины Тарасом Качкой. В материале автор излагает своё видение того, как, по его оценке, Украина стремится перезапустить и углубить отношения с Израилем на фоне войны с Россией, давления со стороны США и общей угрозы со стороны Ирана. Далее Берман переходит к собственному анализу и пишет, что диалог между Киевом и Иерусалимом, по его наблюдению, выходит из состояния паузы. Он интерпретирует заявления украинской стороны как сигнал о стремлении к большей координации на международных площадках, включая вопросы голосования (в ООН). В подтверждение он приводит слова, прозвучавшие в интервью: «У нас всё больше и больше тем, по которым у нас есть взаимопонимание. Я думаю, что и в вопросах голосования между нами будет всё больше взаимопонимания». Израильский журналист также связывает потепление контактов с изменением регионального контекста после падения союзного россии режима Башара Асада в Сирии. По его оценке, это ослабило один из факторов, ранее сдерживавших развитие отношений, и открыло пространство для более прагматичного диалога. Ключевой рамкой статьи Берман называет Иран, подчёркивая, что иранская поддержка России и одновременная угроза безопасности Израиля, по его мнению, стали точкой совпадения интересов. В тексте приводится прямая цитата: «Иран поддерживает нашего врага и поддерживает агрессию. Поэтому для нас важно понимать, как мы можем противостоять ему сообща и как мы можем координировать наши усилия». При этом Берман прямо указывает, что несмотря на позитивные сигналы, серьёзные сложности в отношениях сохраняются. В частности, по его оценке, между премьер-министром Израиля Биньямином Нетаньяху и президентом Украины Владимиром Зеленским по-прежнему нет устойчивого взаимопонимания, что остаётся сдерживающим фактором для политического сближения. Отдельный блок анализа посвящён Дональду Трампу и давлению США. Берман пишет, что Украина, по его интерпретации, поддерживает переговорные усилия, но занимает жёсткую позицию по принципиальным вопросам. Он также отмечает, что в интервью прозвучал намёк на то, что Израиль мог бы поделиться опытом того, как справляться с американским давлением, включая давление со стороны самого Трампа. Журналист делает вывод, что для Украины, как и для Израиля, центральным остаётся вопрос гарантий безопасности и сохранения сильной, боеспособной армии, даже при возможных мирных договорённостях. В завершение Берман отдельно выделяет еврейскую общину Украины как важный человеческий и исторический мост между двумя странами. Он приводит следующую оценку: «В Украине больше евреев, больше еврейских общин и синагог, чем у любого из наших соседей. У нас много политиков еврейского происхождения и много израильских политиков украинского происхождения». Вывод НАновости: Мы рассматриваем этот материал как интерпретацию израильского журналиста, сделанную после интервью с украинским чиновником. Это не отчёт о договорённостях и не заявление о прорыве, а попытка зафиксировать, как в Израиле сегодня понимают украинскую позицию: с учётом общих угроз, сохраняющихся политических ограничений и без ожиданий быстрых решений. НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 👉 https://nikk.agency/pod-davleniem-trampa/ Важно❓ Поделитесь ❗️ Считаете ли вы, что такая оценка израильской прессы адекватно отражает реальное состояние отношений Украины и Израиля? #НАновости #NAnews #НАновини #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #ООН #Иран #США #Трамп #еврейскаядиаспора

🇮🇱🇺🇦 НАновости: всё, что связано с Израилем, Украиной, украинцами и евреями НАновости — это медиа, которое соединяет Израиль и Украину, рассказывает о жизни украинцев в Израиле и евреев в Украине, помогает понять общие корни, современные вызовы и путь наших общин. Мы — частная инициатива небольшой группы израильтян с украинскими корнями. Нас мало, у нас нет поддержки организаций или партий — мы делаем только то, что реально можем. Каждый, кто хочет помочь развитию проекта, может это сделать — детали есть на нашем сайте. ✨ 📍 Диаспора Голоса украинцев в Израиле и евреев в Украине. Пишем о жизни общин, интеграции, культурных инициативах, религиозной жизни, взаимопомощи и историях людей, чьи судьбы проходят между двумя странами. ✨ 📍 Это жизнь… Истории о репатриации, работе, адаптации, семье, идентичности и повседневности. Честный взгляд на то, как украинцы строят новую жизнь в Израиле и как еврейские семьи продолжают жить и сохранять традиции в Украине. ✨ 📍 Афиша Календарь украинских мероприятий и активностей в Израиле. Концерты, фестивали, встречи диаспоры, лекции, премьеры украинских фильмов, благотворительные инициативы, community-ивенты и культурные события по всей стране. Если в Израиле происходит что-то, связанное с Украиной — это появляется у нас. ✨ 📍 История и факты Глубокие связи двух народов: — еврейская история Украины; — вклад украинцев в становление Израиля; — исторические фигуры; — забытые факты и важные события; — то, что объясняет наш сегодняшний мир. 🌍 Пять языков — одна тема Мы публикуем материалы на русском, украинском, английском, иврите и французском языках, чтобы каждый мог читать новости в удобной языковой среде. 🔍 Как нас найти в поисковиках Просто вводите: НАновости НАновини NAnews ℹ️ Кто мы и как работаем Частное мнение о событиях в Израиле, Украине и мире группы израильтян с украинскими корнями. Сайт Nikk.Agency не связан ни с какими политическими партиями, организациями или движениями. Финансирование — исключительно из средств участников. НАновости — частное мнение про новости и события. 🔖 Хэштеги #НАновости #НАновини #NAnews

НАновини‼️: Україна проти Росії в Єрусалимі: після серпневого дедлайну справа про арешт Sergei Palace та паркінгу HaMa’alot перейшла до Верховного суду — що далі? Наприкінці серпня 2025 року завершився термін, який Окружний суд Єрусалима дав Росії для подання заперечень проти арешту її активів в Ізраїлі. Москва не подала їх безпосередньо до суду, а відповіла дипломатичною нотою: мовляв, повідомлення було зроблене з порушеннями — частину документів не перекладено, процедура не відповідала Гаазькій конвенції, а на реакцію потрібно щонайменше 60 днів. Така позиція мала на меті фактично відмовити Ізраїлю у юрисдикції. Українська компанія DTEK Krymenergo, яка втратила активи після російської анексії Криму, домагається виконання рішення арбітражу в Гаазі на суму 207 млн доларів. У центрі спору — два об’єкти в самому серці Єрусалима: історичний готель Sergei Palace Hotel, відновлений у 2017 році, та паркінг HaMa’alot, реконструйований два роки тому. Обидва належать уряду РФ і є комерційною нерухомістю, яка підпадає під виняток із закону про державний імунітет. Ізраїльська генпрокуратура та Міністерство юстиції підтримали аргументи про проблеми з процедурою, попередивши: якщо діяти поспіхом, можна нашкодити дипломатичним відносинам країни і спровокувати дзеркальні заходи проти ізраїльських активів за кордоном. Тому Генпрокурор Галі Бахарав-Міара звернулася до Верховного суду. К 3 вересня 2025 року справа вже була призупинена рішенням Верховного суду (БАГАЦ) під керівництвом судді Рут Ронен. Це означає, що Окружний суд не може рухатися далі, доки не буде вирішено: чи було повідомлення Росії належним і чи може Ізраїль продовжувати процедуру арешту. Для України ця справа має стратегічне значення. Вона прагне довести, що Росія не зможе уникнути відповідальності за агресію і захоплення чужої власності. Для Ізраїлю ж це справжній тест: поєднати букву міжнародного права з потребою зберігати відносини з великими державами. Можливі три сценарії: Якщо Верховний суд підтвердить належність процедури, справа повернеться в окружний суд, і там розглянуть питання арешту по суті. Якщо процедура визнається порушеною, документи доведеться вручати заново, а Росія отримає новий 60-денний строк, що відтягне процес. Компромісний варіант: повторне вручення з наданням Росії додаткового часу, але з дозволом окружному суду рухатися далі. Висновок — яким шляхом піде Ізраїль? Ситуація з Sergei Palace Hotel і паркінгом HaMa’alot — це не просто юридичний спір. Це іспит для Ізраїлю: чи стане він на бік міжнародного права й виконає арбітражне рішення, чи віддасть перевагу дипломатичним розрахункам. Для України це шанс показати, що російська агресія й крадіжка власності не лишаються безкарними. Для Ізраїлю — нагода довести, що в Єрусалимі закон вищий за страх перед сильними гравцями. Читати на НАновини: https://nikk.agency/uk/ukraina-proti-rosii/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine

НАновини‼️: Українська авіакомпанія «Роза Вітрів» вийшла на ринок Ізраїлю: базується в аеропорту Бен-Гуріон (TLV) та виконує маршрути Родос, Пафос, Рим і Прага «Роза Вітрів» (Windrose), створена у 2003 році та довгий час займалася чартерними перевезеннями з України, після початку війни опинилася на межі зникнення. Коли більша частина флоту залишилася заблокованою в Україні, а п’ять літаків були знищені російськими ударами по Дніпру в ніч на 4 квітня 2025 року, це стало «найбільшою одноразовою втратою українських авіакомпаній» після боїв за аеропорт Гостомель у лютому–березні 2022 року, де був знищений АН-225 «Мрія». Здавалося, що історія компанії завершена. Російські пропагандистські ЗМІ на кшталт ТАСС відразу заявили: «російська армія знищила не менше п’яти доопрацьованих ЗСУ для військових цілей, у тому числі ударів по території Росії, літаків в аеропорту Дніпропетровська». Насправді ж згоріли цивільні борти, сховані в ангарі для захисту. Але вже у 2025 році Windrose (Роза Вітрів) повернулася — тепер її Airbus A319 працює з Тель-Авіва для ізраїльської Israir. Основні напрямки — Родос, Пафос, Рим і Прага. Це стало можливим після виходу багатьох європейських перевізників з ізраїльського ринку через загострення ситуації з безпекою. Окремим питанням залишається тема власників: офіційно фігурують компанії Rydell і Bregenzer Ltd, але експерти неодноразово пов’язували Windrose з групою «Приват» та іменем Ігоря Коломойського. Сьогодні «Роза Вітрів» утримує бізнес стратегією «працювати там, де є попит». Для українців та ізраїльтян це не просто авіакомпанія — це історія виживання і символ того, що навіть у найважчих умовах можна піднятися в небо. Повну історію компанії та нові подробиці читайте на сайті НАновини: https://nikk.agency/uk/ukrainska-avia/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine

НАновини‼️: «День Одеси» в Хайфі 2 вересня 2025 року: для нас це свято багатонаціональної культури, а для Москви — привід витягувати з тіні Катерину ІІ та обслуговувати криваву імперську пропаганду путіна Увечері 2 вересня 2025 року на даху Матнас Гадар у Хайфі відбудеться «День Одеси». Організатор — поетеса та активістка Есті Арцева, авторка телеграм-каналу «ЧУЕШ?». У програмі — лекція про історію міста, відеовиступ професора Тараса Гончарука, музика Нікі Черніс та Ігоря Агєєнка, поезія Бориса Херсонського та інших авторів по відеозв’язку. Атмосферу доповнить Сабіна Сосновська з одеськими смаколиками. Організатори «Дня Одеси» в Хайфі 2 вересня 2025 року — це не просто культурні діячі. Це відомі проукраїнські активісти й патріоти України та Ізраїлю, які давно підтримують Україну в її справедливій боротьбі проти агресії. Вони не раз організовували акції, лекції та благодійні вечори в Ізраїлі, збирали донати на гуманітарні потреби та допомогу українським військовим. Їхні імена добре відомі в ізраїльській українській громаді як активних волонтерів та людей, що роблять усе, аби голос України лунав голосніше. 2 вересня — офіційна дата святкування Дня міста Одеси. Вона закріплена рішенням Одеської міськради №1240-VI від 25 серпня 2011 року. Але за цією датою стоїть не радість, а тінь імперського міфу. У російській історіографії 2 вересня 1794 року вважається «днем заснування» Одеси — початком будівництва військової гавані за указом Катерини ІІ. Для імперії це був проєкт закріплення на Чорному морі, і цей міф навмисне заперечував історію регіону. Сьогодні, коли Росія заливає кров’ю Україну, питання Дня міста набуває нового сенсу. Імперський міф про «російську Одесу» та «Новоросію» — це не лише брехня минулого, це частина агресії сьогодення. Під прикриттям «історичних підстав» Кремль виправдовує обстріли житлових кварталів, руйнування портів і загибель мирних людей. Росія використовує минуле як виправдання для геноциду. У їхній логіці, якщо Катерина «збудувала», значить, путін «має право повернути». Але Одеса ніколи не була й не буде «подарунком імперії». Це місто, створене працею та життям багатьох народів, і насамперед — багатонаціональне місто України, яке сміялося і буде сміятися в обличчя будь-якій диктатурі. В нашій статті ми розповімо: — Чому "День Одеси" 2 вересня — імперські фантоми — Істоки Одеси до захоплення Російською імперією (давні греки, Київська Русь, Галицько-Волинське князівство, Золота Орда, Велике князівство Литовське, Кримське ханство, Османська імперія) — Єврейська присутність у регіоні також сягає глибоких часів — Катерина ІІ і 1794 рік — імперський міф про «день заснування» — Радянська влада успадкувала імперський міф про «день заснування Одеси» — Закріплення 2 вересня як Дня міста у 2011 році й його роль у російській пропаганді — Альтернативні дати й боротьба за правду — 19 травня 1415 року — перша письмова згадка — Катерина ІІ не заснувала місто, а лише перейменувала Хаджибей — Одеса — багатонаціональна й єврейська — Одеса і Хайфа — міста-побратими — Імперські амбіції Росії — це не історія, а кров, сльози й смерть Так «День Одеси» перетворюється на поле боротьби символів: для українців і друзів України в Ізраїлі це свято свободи, а для Кремля — інструмент пропаганди. І саме тут ми маємо твердо заявити: Одеса належить своєму багатонаціональному населенню й Україні, її історія багатоголоса й відкрита світові, а імперські примари не мають права на майбутнє міста. Перейдіть на сайт і прочитайте про це детальніше 👇 НАновини‼️: «День Одеси» в Хайфі 2 вересня 2025 https://nikk.agency/uk/den-odesi/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine

НАновини‼️: Євреї з України: від Умані до Білого міста. Єгуда Магідович — перший архітектор Тель-Авіва У рубриці «Євреї з України» — Єгуда Магідович (21 січня 1886, Умань, Україна — 5 січня 1961, Тель-Авів, Ізраїль). У середині XIX століття в Умані жила родина капелюшника Беньяміна-Цві Магідовича. Його майстерня пахла парою, пресованим фетром і свіжими стрічками — саме там, у 1886 році, народився хлопчик на ім’я Лейб, якого пізніше весь Тель-Авів знав як Єгуду Магідовича. Мати, Рахіль Садова, була хранителькою дому, а батько — майстром, у якого замовляли капелюхи і чиновники, і молоді франти. Навчання в хедері в маленькому містечку було природним початком для єврейського хлопчика того часу. Але Лейб, окрім молитов і П’ятикнижжя, тягнувся до малюнків і незвичайних форм. Згодом ця пристрасть приведе його у 1903 році в Одесу. Це була Одеська художня школа (училище) з архітектурним відділенням. Але життя в місті було неспокійним. Погроми, революційні мітинги та вуличні перестрілки змушували єврейські громади самоорганізовуватися. Магідович не стояв осторонь — брав участь в єврейській самообороні, і деякі джерела навіть називають його окружним командиром одного з таких загонів. В Одесі він не просто креслив фасади — Магідович проєктував будинки, що несли в собі відлуння італійських вілл і французьких курортних особняків, адаптованих до одеського клімату та звичок. Після закінчення училища та переїзду до Києва він працював техніком — помічником архітектора та інженера. Цей досвід дозволив йому оволодіти практичними навичками проєктування та будівництва, що згодом стало ключовим у його роботі над плануванням перших кварталів і будівель Тель-Авіва, а також у створенні архітектурного обличчя Білого міста. У 1919 році, на тлі хаосу Громадянської війни, Магідович опинився серед пасажирів легендарного пароплава «Руслан» — символу Третьої алії, «Мейфлауера сіонізму». Він прибув не з порожніми руками — в багажі лежали сотні одеських проєктів, які він встиг врятувати з архівів. Це були плани вілл у стилі італійської та французької Рив’єри, перероблені «на одеський лад» і вже переосмислені по-єврейськи. Ці проєкти швидко втілилися на вулицях Монтефіорі, Нахлат Беньямін і в нових кварталах. У 1920 році його призначили першим головним архітектором Тель-Авіва. Саме він заклав архітектурні принципи, що згодом принесли місту статус об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО. Сьогодні Біле місто — це не просто архітектурний ансамбль, а культурний символ Ізраїлю, в якому й досі можна впізнати почерк уродженця української Умані. Хочете дізнатися більше історій про людей, які пов’язали Україну та Ізраїль? Читайте на сайті: https://nikk.agency/uk/ieguda-magidovich-2/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine

НАновини‼️: Як в Україні ізраїльські радіолокаційні станції RADA RPS-42 допомагають захищати небо з 2023 року RADA RPS-42 — мобільні радіолокаційні комплекси, вироблені ізраїльською компанією RADA Electronic Industries (нині Leonardo DRS). У лютому 2023 року міністр оборони Йоав Галант та глава МЗС Елі Коен вперше схвалили експортні ліцензії для двох ізраїльських компаній на постачання Україні систем радіоелектронної боротьби з дронами радіусом до 40 км. Офіційні особи наголосили, що це разовий дозвіл на суто оборонні, нелетальні технології. До України RADA RPS-42 потрапили не напряму: завдяки громадянській кампанії в Литві та підтримці Ізраїлю, Литви й США у 2023 році було закуплено та передано 16 таких комплексів. Це стало прецедентом — ізраїльські військові технології вперше офіційно працюють на українському фронті. За оцінками експертів, попри бойові втрати, українська ППО й надалі використовує 8–10 цих комплексів для раннього виявлення дронів-камікадзе, ракет та артилерії. RADA RPS-42 не збиває снаряди — він працює як “очі”: визначає траєкторію загроз, миттєво розраховує точку удару та подає сигнал тривоги, даючи людям шанс урятуватися. Російські офіційні джерела регулярно заявляють про знищення цих радарів, але незалежні OSINT-групи не підтвердили жодного випадку повного виведення їх з ладу. Проєкт RADA RPS-42 — приклад технологічної співпраці між Ізраїлем, Литвою, США та Україною в складних дипломатичних умовах. Читайте деталі: https://nikk.agency/uk/yak-v-ukraini-2/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine

НАновини‼️: Український воротар «Маккабі» (Хайфа) Георгій Єрмаков 31 липня 2025 року відмовився тиснути руку білорусам із «Торпедо»: символ солідарності та мужності — відео У цей вечір у Угорщині, під час матчу-відповіді Ліги конференцій, 23-річний Георгій Єрмаков зробив те, що обговорює вже не лише футбольна Європа: він відмовився від формального рукостискання з гравцями білоруського «Торпедо». Його жест став знаковим для всіх, хто підтримує Україну в найважчі часи. Білорусь — союзник Росії у війні, з її території летять ракети, а українці платять за це страшну ціну. Не дивно, що навіть футбольне рукостискання нині сприймається як питання честі та морального вибору. Єрмаков показав: навіть на полі можна залишатися вірним своїм принципам. 31 липня 2025 року «Маккабі» переміг 3:0, а Єрмаков відстояв ворота на нуль. Втім, головна подія сталася ще до першого удару по м’ячу — цей мовчазний протест вже став частиною спільної лінії українських спортсменів. Аналогічно діяла й тенісистка Марта Костюк, яка не тиснула руку білоруським суперницям. Чим завершилась зустріч, як реагували в Україні й чому цей епізод став новою точкою відліку для всієї діаспори? Подробиці — на сайті НАновини — Новини Ізраїлю. https://nikk.agency/uk/ukrainskij-vorotar/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine

НАновини‼️: Росія, ХАМАС і загибель дітей: як агресори використовують дитячу трагедію для виправдання злочинів Приводом для цієї статті стала чергова хвиля російської пропаганди — “День пам’яті дітей-жертв війни на Донбасі”, 27 липня. У цей день російські медіа та фонди повторюють наратив: “діти Донбасу загинули через Україну”, а Росія — начебто захисник. Меморіали, віртуальні свічки, фільми й виставки приховують головне: всі загиблі — українські діти, а їхня трагедія стала наслідком російської агресії. Держави-агресори, як Росія, та терористичні групи, як ХАМАС, перетворюють чужий біль на пропаганду, прикриваючись пам’яттю про дітей. Хто винен? В Україні — Росія, у Газі — ХАМАС. Обидва агресори використовують страждання дітей як інструмент для виправдання своїх злочинів і ненависті. Діти Донбасу — це українські діти, життя яких обірвала російська політика війни. Ізраїльські діти, вбиті чи викрадені ХАМАСом 7 жовтня, — це діти, які стали заручниками ненависті та терору. Діти Гази — жертви ХАМАС, який свідомо піддає їх ризику заради пропаганди. Головне — не дозволяти жодній стороні робити їхні імена виправданням нових убивств чи приводом для подальшої ескалації. ООН та правозахисники наголошують: Відповідальність завжди на тому, хто розпочав війну й поставив дітей під загрозу. Маніпуляція пам’яттю — це новий злочин проти миру. «Важливо пам’ятати кожну загиблу дитину, домагатися справедливості для всіх жертв війни і не дозволяти агресорам використовувати страждання дітей для виправдання нових злочинів та руйнування миру.» https://nikk.ua/uk/rosiya-hamas-ta-zagibel/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #насео