📻 UCUAI - Glitch++ / ["++"] 📻

🎙 ДАТА РЕЛІЗУ: 09.10.2025 р. 🎙

🔥 Трек №1 (Брайан + Міра) 🔥
Перший ремікс на наш старий трек з новим, актуальним вайбом та оновленим текстом. Це той момент, коли ми вперше з'явилися на "SoundCloud"💪😎

All information - в пості нашого 📱 Телеграм-каналу: https://t.me/ucuai2025records/44

📦 РФ дронами знищили відділення "Нової пошти" в Чугуєві

Уночі 7 листопада було знищене відділення №1 Нової пошти в місті Чугуїв на Харківщині. Працівники та клієнти не постраждали.

На момент прильотів там знаходилось 523 посилки, оголошеною вартістю майже 10 млн гривень. Компанія компенсує втрату відправлень клієнтам. Ті посилки, що були в дорозі, перенаправили на відділення №2.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

Spotify запустив нову функцію «Listening stats» (Статистика прослуховування), яка надає користувачам щотижневі дані про їхні музичні вподобання. Функція відображає топ-виконавців та топ-пісні за тиждень, а також включає «спеціальні моменти». https://channeltech.space/services/spotify-has-launched-listening-sta...

7 листопада 1917 року у Петрограді більшовики на чолі з Владіміром Лєніним (Ульяновим) здійснили збройний переворот і захопили владу. Із цієї події розпочалося становлення комуністичного тоталітарного режиму.

“Жовтневий переворот” від початку був нелегітимним та протизаконним, проте упродовж всього часу існування комуністична державна історіографія і пропаганда намагалася його легітимізувати і надати йому значення революції.

Захопивши владу в Петрограді, Лєнін та його соратники розпочали боротьбу за контроль над Україною. Їхньою суперницею була Центральна Рада, найорганізованіша на той момент сила, що мала високий авторитет у суспільстві й відкрито виступила проти незаконної узурпації більшовиками влади в Росії. Щоб компрометувати Українську Центральну Раду в очах населення та військ на фронті, більшовики звинувачували її в “контрреволюційності” та “буржуазності”, а також використовували апробований у Росії набір популістських гасел: про мир, землю, фабрики й заводи.

В Україні більшовики не мали суттєвої підтримки, тож їхні спроби перебрати владу в Києві були провальними. Слабкість позицій більшовиків продемонстрували також вибори до Всеросійських установчих зборів, які відбулися у листопаді 1917 року. За них в Україні віддали голоси лише 10% громадян – у 2,5 рази менше, ніж загалом у Росії. Соціалістичні політичні сили, що входили до Центральної Ради, набрали 77% голосів. Всеукраїнський з’їзд рад на початку грудня 1917 року висловив повну підтримку Центральній Раді й відмовився від переобрання її складу.

Після провальних “мирних” спроб захопити владу в Україні більшовики вирішили вдатися до відвертого силового протистояння з українською владою. Ширмою військової агресії більшовицької Росії проти України виступив маріонетковий уряд – Народний секретаріат. Його утворили на Всеукраїнському з'їзді совєтов, який відбувався у Харкові 24-25 грудня 1917 року. Бутафорний характер з’їзду у захопленому совєцькими військами місті за участі в 10 раз меншої кількості депутатів, аніж у Всеукраїнському з’їзд рад у Києві, розуміли абсолютно усі сучасники. Декоративний український совєцький уряд був зручним прикриттям для Раднаркому в Петрограді, бо відтепер агресія російських більшовиків трактувалась як внутрішній конфлікт між харківським Народним секретаріатом та київською Центральною Радою, тобто як громадянська війна в Україні.

Харківський уряд не мав жодної реальної влади на українській території. Усі рішення він приймав зі згоди Петрограда. Цей “уряд” відзначився репресивними діями щодо будь-якого прояву українства. Тож ніколи не забувайти, що називати Харків «першою столицею» - це те ж саме, що через умовні 70 років називати Донецьк «столицею ДеНеРе». Якщо зустрічаєте людей з тезами «Харькав - пєрвая сталіца», поясніть їм, що це був фейковий форпост московських окупантів, а не українська столиця.

КОЛО ОСІБ, ЯКІ МАЮТЬ ПРАВО НА ВИПЛАТУ У РАЗІ ЗАГИБЕЛІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ.
З 29 березня 2024 року набули чинності зміни до ст 16-1, 16-3, 16-4 ЗУ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зокрема щодо:
Законом розширено коло близьких, які мають право на грошову допомогу:
👉діти загиблого, у тому числі усиновлені,
👉 діти, зачаті за життя загиблого (померлого) та народжені після його смерті
👉діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
👉вдова/вдівець - (Слід зазначити, що у цивільному, сімейному, спадковому, пенсійному законодавстві не
застосовується поняття «вдова (вдівець)
раніше було вказано вимогу для одного із подружжя - не одружився вдруге (на момент призначення виплати).
👉батьки (усиновлювачі), якщо вони не були позбавлені щодо нього батьківських прав і їхні права не були поновлені на час загибелі особи;
дане положення розширює поняття щодо підстав для призначення виплати.
👉внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
онуки, при дотриманні вимог обставин, мають право на виплату, незалежно від таких обставин, як:
🔹 спільне мешкання,
🔹ведення спільного побуту,
🔹перебуванню на утриманні.
👉жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
🔥Доповнення та чітке визначення підстав для виплати скасовує дискусію, чи є факт спільного мешкання підставою для виплати.
Умови для призначення виплати:
🔹не перебували в зареєстрованому шлюбі між собою
🔹не перебували на момент співмешкання в будь-якому іншому шлюбі (обставини бувають різні в житті)
🔹судом доведенно факт мешкання однією сім’єю.
👉 утриманці загиблої (померлої) особи визначені відповідно до ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності ТА пов’язані з призначенням та отриманням ОГД для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті,  ПРИ УМОВІ, що виплата не була призначена нікому.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

❗Висота 7500 метрів: момент збиття Шахеда зенітним дроном.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Це рішення треба розглядати не як окремий крок, а як сигнал: США більше не будуть автоматично утримувати східноєвропейський оборонний пояс, створений після 2022 року.

Рішення щодо скорочення контингенту – це не про "мінус тисячу солдатів", а про зміну моделі безпеки. Європа вперше за кілька десятиліть стоїть перед реальністю, де американська військова "парасолька" перестає бути автоматичною. Можна впевнено сказати, що більшість європейців не помітять, коли США виведуть армійську бригаду з Румунії, але можна бути впевненим, що диктатор Володимир Путін це помітить.Своїми думками щодо цих та інших питань в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився надзвичайний і повноважний посол України в США та Франції Олег Шамшур.

– Офіційно оголошено: з Румунії буде виведено до тисячі американських військових. Маємо перший реальний крок щодо скорочення американської військової присутності на континенті. Зазначається, що надалі планується виведення усіх підрозділів, які залишилися. Уже в грудні на черзі Болгарія, Угорщина і Словаччина. Яка стратегічна логіка Вашингтона щодо цих кроків?

– Про наміри відомо вже давно, але всі сподівалися, що цей процес розпочнеться якомога пізніше. Зараз для чинної американської адміністрації є щонайменше дві основні географічні сфери, котрі визначені як пріоритети. По-перше, це Азійсько-Тихоокеанський регіон. Саме там будуть зосереджені ключові стратегічні та безпекові інтереси США. Це ще президент США Обама формулював, а потім ми це чули за Байдена, і зараз це було підтверджено. Зокрема, чинний військовий міністр США Гегсет про це говорив на кількох форумах абсолютно відверто: фокус уваги із Європи переноситься на Азійсько-Тихоокеанський регіон. Там, де Китай – основний супротивник, основний конкурент Сполучених Штатів.По-друге – Латинська Америка. Ще до інаугурації Трампа аналітики говорили, що він приділятиме значно більше уваги регіону. І ми це бачимо. Зараз – Венесуела, можливо, і Колумбія. Тобто такий собі новий варіант доктрини Монро від Трампа. Доктрина "Трамп-Монро". Тобто концентрація на від Мексики до кінця Південної Америки. Отже, це все очікувано. Якщо для Трампа Україна не належить до стратегічно важливих країн, то логічно, що регіон Центральної і Східної Європи теж втрачає для нього значення. Як буде з іншими країнами Європи – побачимо, але що стосується Центральної та Східної Європи, це майже доконаний факт: процес уже почався.– У новій Стратегії національної оборони чітко сформульовано: пріоритет – внутрішні та регіональні завдання. Внутрішні – це міграція, боротьба з нелегалами, а регіональні – це, наприклад, Венесуела й частково Колумбія. Трамп демонструє, що боротьба з картелями для нього зараз важливіша.

– Так, безумовно. І тут є дуже важливий момент – персоналізація зовнішньої політики. Зовнішня політика зараз у США фактично підганяється під особисті політичні інтереси Трампа. Ви зачепили важливе питання – використання збройних сил для вирішення внутрішніх проблем або для імітації їх вирішення. І це, на жаль, ми будемо бачити протягом усього його перебування при владі. Ще недавно в американському істеблішменті це було абсолютне табу. А тепер – норма. І ця тенденція посилюється. Це треба розглядати у контексті зміцнення авторитарних тенденцій у способі управління Трампа.

Трамп сам ще й підігрує Путіну...

– Саме так. І це вже не парадокс, а реальність. Для НАТО це екзистенційний момент: або європейська частина альянсу виробляє власний спосіб протидії, враховуючи зниження американської заангажованості, або залишається залежною, а дехто з членів вже має власні, відмінні від НАТО безпекові інтереси та стосунки з Росією – що ще недавно було майже неможливо уявити. А зараз це реальність.
Щодо європейської військової автономії, "європейської армії" – ці концепції вже давно звучать. Чи прискорять кроки Трампа ці процеси? Європейська армія – наскільки це реально?

– В принципі, це все ще дуже змінна парадигма. Раніше обговорювали збільшення внеску європейців як комплементарного до НАТО, тобто щоб додавати до спільних зусиль. Ця логіка лишається актуальною, але зрозуміло, що суттєвих змін не буде без посилення європейської компоненти. Раніше було важливо робити це разом зі США. Зараз очевидно, що координація потрібна, але Європа має бути готова посилювати власну безпекову автономію – незалежно від дій США. Це екзистенційний момент для Європи, як зазначав президент Франції Макрон.Схвалені рішення на рівні НАТО та ЄС треба впроваджувати. Західні аналітики та військові сходяться на думці, що поточна потужність європейської оборонної промисловості не дозволяє ефективно протистояти Росії. Це ситуація, яка вимагає негайних заходів.

Проблема не тільки у політичній волі лідерів, а й у суспільствах. З огляду на економічну ситуацію, потрібне розуміння того, що безпека вимагає певних жертв. Дискурс про можливий напад Росії має сприйматися як реальність, а не утопія. Якщо війна в Україні завершиться на умовах, вигідних Путіну, це буде лише передишкою перед новою ескалацією. Європа наразі демонструє велику кількість розмов, але дуже мало конкретних кроків, що відповідають рівню загрози. Можна сказати, що нинішня ситуація нагадує міжвоєнний період ХХ століття – від Першої до Другої світової війни.Ви говорите, що ми крокуємо до великої континентальної війни?

– Французи зараз відкрито кажуть, що війна в Європі вже йде. Не треба уявляти, що це тільки Україна, адже це частина Європи. Питання лише в тому, чи пошириться конфлікт на територію союзників і наскільки спрацює стаття 5. Путін посилив невпевненість у цьому. Можливо, новий світовий порядок і європейська система безпеки сформуються лише через серйозне силове протистояння з Росією та її союзниками. Це неприємна, але цілком можлива перспектива.

– Щодо Росії. На вашу думку, ці вже не натяки, а конкретні дії та сигнали можуть пришвидшити "відкриття вікна можливостей" для Путіна щодо нападу на Європу?

– Звісно. Ми ж бачили, що Путін ніколи нічого не робить без попереднього тестування ситуації. Його авантюризм супроводжується запуском пробних кульок: спершу перевірка супротивників на витривалість, реакцію на агресивні кроки. Приклади – атаки дронами на країни НАТО, перетини кордонів, провокації проти військово-морських суден. Усе це частина ескалаційного процесу. Як аналогія: спершу він засовує ногу у двері, потім ногу повністю, потім ще більше, і зрештою відкриває двері настіж. Результат – нові провокації й підвищення рівня небезпеки.

– Тобто, можна очікувати, що Путін перестане тестувати, а поріг ескалації суттєво зросте. А чи готові європейці, гіпотетично, без США, до військової протидії Росії?Начебто вони розуміють і бачать ризики, але якщо подивитися на українське питання, то бачимо радше вичікування: що зробить Трамп, як він себе поведе. Суб’єктивно, складається враження, що європейці хочуть витягнути момент, коли треба буде проявити ініціативу. Висувати власні ідеї, не чекати сигналів від Трампа, не намагатися розшифрувати, що має на увазі Путін. Але тут спрацьовує європейський парадокс: багато говорять про кризу, але мало роблять для практичного вирішення. Зрозуміло, що самостійно діяти вони не готові, усе одно потрібна взаємодія з США, але взяти на себе левову частку зусиль щодо підтримки безпеки континенту поки що не можуть. Навіть якщо після Трампа прийде "притомна" адміністрація, я сумніваюся, що рівень безпекової допомоги США суттєво зміниться – тенденція до скорочення вже закладена.Щодо реакції НАТО. Дисбаланс всередині організації зростає: є країни, котрі готові брати більшу відповідальність, попри позицію Трампа, а є ті, хто й досі чекає на сигнали від нього і навіть не діє, покладаючись лише на США. Наскільки це посилює внутрішній дисбаланс альянсу?

– Безумовно. І це одна з цілей Москви – розхитати трансатлантичну єдність і стимулювати розбіжності серед європейських членів НАТО.Трамп сам ще й підігрує Путіну...

– Саме так. І це вже не парадокс, а реальність. Для НАТО це екзистенційний момент: або європейська частина альянсу виробляє власний спосіб протидії, враховуючи зниження американської заангажованості, або залишається залежною, а дехто з членів вже має власні, відмінні від НАТО безпекові інтереси та стосунки з Росією – що ще недавно було майже неможливо уявити. А зараз це реальність.

Вийшов тизер української романтичної комедії "Випробувальний термін". Він показує перші сцени суперництва головних героїв Поліни (Катерина Кузнєцова) та Романа (Кирило Парастаєв) - гострі діалоги, кумедні ситуації в офісі, іскри, які спалахують між ними з першої зустрічі. Глядачів очікує динамічна романтична історія, сповнена гумору, тепла, трушності й впізнаваних моментів із життя. А ще - красиві локації та теплий Київ з його атмосферними вуличками й будівлями.

"Наш фільм - це легке, іронічне, але водночас щире європейське кіно про сучасних людей, які вчаться довіряти, пробачати й будувати себе заново. Це красива історія з живими героями, які балансують між кар’єрою, сімейними проблемами та власними емоціями. Ти їм віриш, вони стають "своїми". Пишаюся, що нам з командою вдалося зняти таке актуальне та яскраве кіно", - зазначила продюсерка стрічки Анна Гончар.

У центрі сюжету - Поліна, донька впливового бізнесмена, яка після зради батька вирішує почати все спочатку. Вона проходить випробувальний термін у рекламній агенції, де її головним конкурентом стає Роман - молодий, амбітний і впевнений у собі фахівець. Їхнє суперництво перетворюється на поєдинок, в якому професійна боротьба поступово переходить у гру почуттів.

"Ми хотіли зробити історію, в якій кожен побачить себе - з усіма слабкостями, самоіронією й вірою в любов. Катерина Кузнєцова і Кирило Парастаєв утворили на екрані неймовірний дует - сучасний, чесний і справжній. Стрічка відкриє глядачам нових зірок, а також покаже тих, хто вже давно завоював колосальну популярність аудиторії. Це поєднання нас дуже надихає", - додала режисерка фільму Ірина Громозда.

Фільм "Випробувальний термін" вийде в прокат в Україні 15 січня 2026 року.

#Коло_Кіно #Анонси_кіно #Українське_кіно