ЖУРБОЮ ОПОВИТІ Журбою оповитий не один, Ми ворогу не будемо прощати, Поліг за Україну батько й син, Чорніє з горя і дружина й мати. Поліг за Україну батько й син, І серце рветься в шмаття від розпуки, Життя стає гірке, немов полин, Від вічної болючої розлуки. Життя стає гірке, немов полин, Не можна вже його підсолодити, Хоч навіть і мине років той плин, В сльозах ми руки бу́демо зводи́ти. Хоч навіть і мине років той плин, Але відлуння горя не минеться, Не змеле смуток і життєвий млин, То ж жити з ним довічно доведе́ться. Не змеле смуток і життєвий млин, В життєвій чаші буде біль наза́вжди, Лиш очі споглядатимуть з світлин, Хоч він живим усім всміхатись мав би. Лиш очі споглядатимуть з світлин, І ні до ко́го вже не скаже сло́ва, Так без упину йтиме часоплин, Завершена наза́вжди вся промова. 19.11.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 ID: 999354

#історія #факт Маскарад у затінку ешафота: самотність Малого Тріанону. Версаль кінця XVIII століття був не просто палацом, а безжальною машиною етикету, де кожен крок королеви Франції регламентувався сотнями очей. Марія-Антуанетта, яку з дитинства готували до ролі політичного інструменту, знайшла свій порятунок у Малому Тріаноні — невеликому павільйоні, куди навіть королю був заборонений вхід без її особистого запрошення. Там, подалі від пудри та фіжм, розігрувалася одна з найінтимніших і водночас найфатальніших драм в історії монархії. 🥀 Маловідомим є той факт, наскільки глибоко королева занурилася у гру в «просте життя». Вона наказала збудувати «Село королеви» (Hameau de la Reine) — ідеальну ферму з млином, голубником і молочарнею. Тут наймогутніша жінка Європи, вдягнена у просту муслінову сукню та солом’яний капелюх, власноруч доїла корову (яку попередньо ретельно мили слуги) та збирала яйця у порцелянові кошики. Це не було знущанням з бідних — це була відчайдушна, майже дитяча спроба відчути приватність, якої вона ніколи не мала. 🥛 Проте цей приватний рай став її політичним пеклом. Поки Марія-Антуанетта грала роль пастушки, за стінами Тріанону народжувалися найбрудніші чутки. Парижани не вірили у цнотливість її усамітнення. Відсутність свідків наповнювала уяву натовпу картинами неймовірних оргій та марнотратства. Її муслінові сукні, що коштували дорожче за шовк через складність вичинки, сприймалися як неповага до французької ткацької промисловості, а «селянське» життя — як цинічна пародія на голодну реальність селян. ✨ Королева наївно вважала, що має право на «власний куточок», де вона — не символ держави, а просто людина. Вона не розуміла, що для натовпу монарх ніколи не буває приватною особою. Коли у 1789 році розлючений натовп увірвався до Версаля, першим місцем, яке вони прагнули сплюндрувати, був саме її Тріанон. Маскарад закінчився: пастушка з порцеляновими кошиками змушена була знову одягнути корону, яка невдовзі впала разом із її головою під лезом гільйотини. 🏛️

Κatavothres - Раковини Одна з найвідоміших пам'яток, яка одночасно є головним геологічним феноменом острова Кефалонія, це Κatavothres - Раковини. Вони розташовані в 2 км від столиці острова Аргостолі, в районі Лассі. Морська вода потрапляє в тріщини біля берега і зникає. Фактично вода, яка потрапляє в цю точку, проходить довгий шлях, перетинаючи під землею майже весь острів. Закінчує свій шлях вода в районі Каравомілос і в озері Меліссані. Цей факт був відкритий в 1963 році, коли австрійські геологи кинули пігменти в один з цих входів, а потім, використовуючи радіоізотопи, перевірили течію зникаючих вод. Крім того, до кількості води додається і дощова вода, яка в якийсь момент зустрічається під землею. Млини побудував англієць Стьюенс, який першим помітив це явище. Великі землетруси 1867 і 1953 років не вплинули на це, за винятком того, що вони зруйнували структуру поверхні, яка була відновлена. Джерело https://psahno.com/uk/places/katavothres-rakoviny #аргостолі #озеромеліссані #відпочиноквГреції #островиГреції #пляжиГреції #цікавімісцяГреції #море #кефалонія

ЧОРНА НИТКА Й ЧОРНЕ ПОЛОТНО Чорна нитка й чорне полотно… Мама вишиває вишиванку. Дивиться старенька у вікно Й плаче все вона безперестанку. Чорна нитка й чорне полотно, Хрестик так за хрестиком лягає. Син загинув на війні давно, Мама гірко сльо́зи проливає. Чорна нитка й чорне полотно, А червону ненька вже не ві́зьме, Бо життя – тернистеє рядно… Миється тепер вона лиш слі́зьми. Чорна нитка й чорне полотно, Краплі крові бачаться в узорі. Будь же ти проклятая, війно! Кров'ю налили́ся небо й зо́рі. Чорна нитка й чорне полотно… Син давно лежить уже в могилі. Горе… Чом ввірвалося воно? Втрату пережити цю не в силі. Чорна нитка й чорне полотно… Мріяла червоним вишивати. Млин змолов лиш чорнеє зерно… В чорному вік мусить доживати. 19.05.2021 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021

🪖«Дрони літають, а Льоха млинці смажить»: такі фронтові будні українських військових

ЖУРБОЮ ОПОВИТІ Журбою оповитий не один, Ми ворогу не будемо прощати, Поліг за Україну батько й син, Чорніє з горя і дружина й мати. Поліг за Україну батько й син, І серце рветься в шмаття від розпуки, Життя стає гірке, немов полин, Від вічної болючої розлуки. Життя стає гірке, немов полин, Не можна вже його підсолодити, Хоч навіть і мине років той плин, В сльозах ми руки бу́демо зводи́ти. Хоч навіть і мине років той плин, Але відлуння горя не минеться, Не змеле смуток і життєвий млин, То ж жити з ним довічно доведе́ться. Не змеле смуток і життєвий млин, В життєвій чаші буде біль наза́вжди, Лиш очі споглядатимуть з світлин, Хоч він живим усім всміхатись мав би. Лиш очі споглядатимуть з світлин, І ні до ко́го вже не скаже сло́ва, Так без упину йтиме часоплин, Завершена наза́вжди вся промова. 19.11.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 ID: 999354

Спосіб закручування млинців.

#Наша_нематеріальна_спадщина РАДИВИЛІВСЬКІ ГОЛУБЦІ Радивилівські голубці з млинцями нещодавно стали частиною нематеріальної культурної спадщини України. І хоч голубці в кожному регіоні готують посвоєму і всі вони неповторні, можна спробувати й такі. Рецепт належить жінці, яка у молоді роки була у наймах у заможних людей і принесла його у свою родину. У той час голубці із млинцями готувалися тільки на великі свята: Великдень, Різдво чи Храмове свято. Для фаршу потрібні свинина або м'ясо курки, чи індика. Млинці готують як на молоці і яйцях, так і на воді. Також їх печуть із гречаного борошна, не солодкі, а присолені. Зараз у тісто дода-ють сік буряка і мелену зелень, що надає їм особливого забарвлення. Качан капусти вибирають із тонким листям без прожилок. Листя пропарюють і ділять навпіл. У фарш додають цибулю і моркву, сіль, перець тощо. Далі на листок кладуть млинець, на нього — фарш і щільно закручують рулетиком. На дно глиняного посуду чи чавунця шарами викладають картопляні кружальця, листя капусти, змащуючи їх свинячим жиром. Заливають підсоленою водою. Колись готували голубці в печі, тепер запікають у духовці чи тушкують. Подавали страву до столу зі сметаною і зеленню або смаженими шкварками. Зараз кожна господиня робить голубці по-своєму, додаючи томатний, вершковий, грибний, пряний чи сирний соус. Однак томатно-сметанний соус є найпопулярнішим. Такі голубці смачні та соковиті. З відривного календаря "Український народний календар" за 16 грудня. ----------- https://youtu.be/ZuSctG32F9g?si=Q-LqlzrCtfWnAhBC

#Наша_нематеріальна_спадщина РАДИВИЛІВСЬКІ ГОЛУБЦІ Радивилівські голубці з млинцями нещодавно стали частиною нематеріальної культурної спадщини України. І хоч голубці в кожному регіоні готують посвоєму і всі вони неповторні, можна спробувати й такі. Рецепт належить жінці, яка у молоді роки була у наймах у заможних людей і принесла його у свою родину. У той час голубці із млинцями готувалися тільки на великі свята: Великдень, Різдво чи Храмове свято. Для фаршу потрібні свинина або м'ясо курки, чи індика. Млинці готують як на молоці і яйцях, так і на воді. Також їх печуть із гречаного борошна, не солодкі, а присолені. Зараз у тісто дода-ють сік буряка і мелену зелень, що надає їм особливого забарвлення. Качан капусти вибирають із тонким листям без прожилок. Листя пропарюють і ділять навпіл. У фарш додають цибулю і моркву, сіль, перець тощо. Далі на листок кладуть млинець, на нього — фарш і щільно закручують рулетиком. На дно глиняного посуду чи чавунця шарами викладають картопляні кружальця, листя капусти, змащуючи їх свинячим жиром. Заливають підсоленою водою. Колись готували голубці в печі, тепер запікають у духовці чи тушкують. Подавали страву до столу зі сметаною і зеленню або смаженими шкварками. Зараз кожна господиня робить голубці по-своєму, додаючи томатний, вершковий, грибний, пряний чи сирний соус. Однак томатно-сметанний соус є найпопулярнішим. Такі голубці смачні та соковиті. З відривного календаря "Український народний календар" за 16 грудня. ----------- https://youtu.be/ZuSctG32F9g?si=Q-LqlzrCtfWnAhBC

#поезія Іду в дитинство...хто іде зі мною? Де старий хлів ,де з вишнями садки, Де старші люди з простені старої, Тряпки робили й ткали килимки... Піду туди, де полем спіле жито, Де карасями повняться ставки, Де цілий день могли ми просидіти, Й дивитись як пливуть хмарок клубки. Піду в дитинство, де весна,калюжі, Де лише сміх дитячий по селі, Піду туди, бо захотілось, дуууже, Там де млинці з шкварками на столі. Чому ви стали, ну ходімо прошу, Як хочете, а я собі піду, Туди ,де були модними галоши, І років сорок нашому пальту. Піду туди, де цілий день весною Ми босяком промокші по дощі Зібралися селянською юрбою Трясем дерева й ловимо хрущі. Піду туди, де пахне сухе сіно, Хтось вже сміється, каже - це слова, А я пішла, бо хочу туди сиииильно Де ранком пахне скошена трава. Невже лиш я? невже таких немає? Хто хоче повернутися туди? Де мама в пічку дрова підкладає, А з печі пахнуть сушені гриби... Де замість часів півень кукурікав, І всіх хозяйок з ранечку будив, Де на горищі з трав сушились ліки, Ну хто признайтесь чай такий не пив? Піду туди, підуууу, хоч на хвилину, Дитинства друзів поверну там всіх, Мої думки... хіба ж я в тому винна? Невже осудить хтось? і скаже, гріх. Вернусь туди, де я мала дитина, Там де корів прив'язують за пліт, Піду туди... Бо хочу дуже сииильно, Бо просто не була там сорок літ.😊 Валентина Федорчук Дорога в дитинство