• #заходи #література
    В «Українському Домі» відбудеться другий фестиваль книжок про культуру «Фундамент».
    Він триватиме з 23 до 26 жовтня. Цьогоріч фокусною темою стануть історії про подорож, а один із фокусів уваги — українські самвидави.

    У матеріалі про самвидав як феномен спротиву: https://suspilne.media/culture/1143658-ak-pracuvav-ukrainskij-samvida...
    #заходи #література В «Українському Домі» відбудеться другий фестиваль книжок про культуру «Фундамент». Він триватиме з 23 до 26 жовтня. Цьогоріч фокусною темою стануть історії про подорож, а один із фокусів уваги — українські самвидави. У матеріалі про самвидав як феномен спротиву: https://suspilne.media/culture/1143658-ak-pracuvav-ukrainskij-samvidav/
    Like
    1
    140переглядів
  • #література #заходи
    25 жовтня в Івано-Франківську відбудеться презентація книги ветерана та письменника Артура Дроня — «Гемінґвей нічого не знає»

    Книга «Гемінґвей нічого не знає» — це збірка короткої прози, у якій автор без прикрас і пафосу розповідає про власний досвід війни. Через історії про страх, братерство, віру, смерть і Любов він фіксує життя на межі, спогади та переживання, що можуть стати своєрідною терапією не лише для нього, а й для читачів.

    Артур Дронь уже відомий читачам поетичними книгами «Гуртожиток №6» (2020) та «Тут були ми» (2023). А також він — один із найпомітніших голосів нової воєнної літератури. Після важкого поранення 2024 року та тривалої реабілітації він написав книжку короткої прози, аби більше і глибше розповісти про пережите.

    Місце зустрічі: Книгарня «Сенс на Промприладі» (вул. Української Перемоги, 23)
    Коли: 25 жовтня о 17:00
    Модеруватиме розмову Юрій Андрухович
    Вхід вільний.
    #література #заходи 25 жовтня в Івано-Франківську відбудеться презентація книги ветерана та письменника Артура Дроня — «Гемінґвей нічого не знає» Книга «Гемінґвей нічого не знає» — це збірка короткої прози, у якій автор без прикрас і пафосу розповідає про власний досвід війни. Через історії про страх, братерство, віру, смерть і Любов він фіксує життя на межі, спогади та переживання, що можуть стати своєрідною терапією не лише для нього, а й для читачів. Артур Дронь уже відомий читачам поетичними книгами «Гуртожиток №6» (2020) та «Тут були ми» (2023). А також він — один із найпомітніших голосів нової воєнної літератури. Після важкого поранення 2024 року та тривалої реабілітації він написав книжку короткої прози, аби більше і глибше розповісти про пережите. Місце зустрічі: Книгарня «Сенс на Промприладі» (вул. Української Перемоги, 23) Коли: 25 жовтня о 17:00 Модеруватиме розмову Юрій Андрухович Вхід вільний.
    Like
    1
    215переглядів
  • #література
    Ілларіон Павлюк анонсував вихід свого нового роману «Книга Еміля».
    Книжка ще не надійшла у продаж — наразі власний рукопис з автографом можна виграти за донат. Письменник разом із гуртом «Курган і Agregat» запустив збір на купівлю дронів DJI Matrice 4T.

    Крім того, для просування збору зняли відео: екранізацію сцени з іншого роману Павлюка «Я бачу, вас цікавить пітьма». Крім учасників гурту «Курган і Agregat», у ролику знялися актор Олександр Рудинський, сам Ілларіон Павлюк та інфлюенсерка Емма Антонюк.
    Детальніше: https://suspilne.media/culture/1137642-illarion-pavluk-rozigrue-rukop...
    #література Ілларіон Павлюк анонсував вихід свого нового роману «Книга Еміля». Книжка ще не надійшла у продаж — наразі власний рукопис з автографом можна виграти за донат. Письменник разом із гуртом «Курган і Agregat» запустив збір на купівлю дронів DJI Matrice 4T. Крім того, для просування збору зняли відео: екранізацію сцени з іншого роману Павлюка «Я бачу, вас цікавить пітьма». Крім учасників гурту «Курган і Agregat», у ролику знялися актор Олександр Рудинський, сам Ілларіон Павлюк та інфлюенсерка Емма Антонюк. Детальніше: https://suspilne.media/culture/1137642-illarion-pavluk-rozigrue-rukopis-knigi-emila-vidanna-se-nemae-v-prodazu/
    Like
    1
    233переглядів
  • #література
    З 3 до 5 жовтня у Львові відбудеться 32-й міжнародний літературний фестиваль BookForum. Фокусна тема цьогоріч — «Тривкість і тривалість». У програмі — 350 подій на 24 локаціях: публічні дискусії, презентації, інтелектуальні бесіди, тощо.

    📚 Список з 15 подій, які варто відвідати на BookForum у 2025 році: https://suspilne.media/culture/1127441-15-podij-festivalu-bookforum-a...
    #література З 3 до 5 жовтня у Львові відбудеться 32-й міжнародний літературний фестиваль BookForum. Фокусна тема цьогоріч — «Тривкість і тривалість». У програмі — 350 подій на 24 локаціях: публічні дискусії, презентації, інтелектуальні бесіди, тощо. 📚 Список з 15 подій, які варто відвідати на BookForum у 2025 році: https://suspilne.media/culture/1127441-15-podij-festivalu-bookforum-aki-varto-vidvidati/
    Like
    1
    157переглядів
  • #література
    «Видавництво Старого Лева» надрукує другий тираж книги «Гемінґвей нічого не знає» Артура Дроня, адже перший наклад розкупили за неповний місяць.

    У коментарі Артур Дронь зазначив:
    «Я сподівався на якнайбільшу увагу: мені було важливо побачити, як мої записи в комп'ютері перетворюються на справжню книгу, яку читають та обговорюють. Завдяки читачам мої сподівання не просто справдилися, а й перевершилися. І я їм за це дуже вдячний». https://suspilne.media/culture/1128878-vsl-nadrukue-drugij-tiraz-kniz...
    #література «Видавництво Старого Лева» надрукує другий тираж книги «Гемінґвей нічого не знає» Артура Дроня, адже перший наклад розкупили за неповний місяць. У коментарі Артур Дронь зазначив: «Я сподівався на якнайбільшу увагу: мені було важливо побачити, як мої записи в комп'ютері перетворюються на справжню книгу, яку читають та обговорюють. Завдяки читачам мої сподівання не просто справдилися, а й перевершилися. І я їм за це дуже вдячний». https://suspilne.media/culture/1128878-vsl-nadrukue-drugij-tiraz-knizki-artura-drona-gemingvej-nicogo-ne-znae-komentar-avtora-ta-vidavnictva/
    Like
    1
    370переглядів
  • #література
    «Люди гуртуються довкола спільної втрати. Бо саме ця травма частково визначатиме їхню ідентичність».

    Два роки тому Мирослав Лаюк випустив книгу «Бахмут», де показав, як жило місто в період найінтенсивніших боїв за нього. А минулого тижня перезнтував другу книгу репортажів під назвою «Списки», де зібрав десятки свідчень від людей, які проживають втрати під час повномасштабного вторгнення.
    Автори розпитали Мирослава Лаюка про концепцію «Списків», найемоційніші миті роботи над книжкою та виклики воєнної репортажистики: https://suspilne.media/culture/1125775-ludi-gurtuutsa-dovkola-spilnoi...
    #література «Люди гуртуються довкола спільної втрати. Бо саме ця травма частково визначатиме їхню ідентичність». Два роки тому Мирослав Лаюк випустив книгу «Бахмут», де показав, як жило місто в період найінтенсивніших боїв за нього. А минулого тижня перезнтував другу книгу репортажів під назвою «Списки», де зібрав десятки свідчень від людей, які проживають втрати під час повномасштабного вторгнення. Автори розпитали Мирослава Лаюка про концепцію «Списків», найемоційніші миті роботи над книжкою та виклики воєнної репортажистики: https://suspilne.media/culture/1125775-ludi-gurtuutsa-dovkola-spilnoi-vtrati-miroslav-lauk-pro-novu-knigu-spiski-ta-strahi-i-privilei-dokumentalista/
    Like
    1
    169переглядів
  • #література
    У видавництві «Білка» стартував передпродаж книжки «Позивний 79 — 24 принципи Героя України» про полковника Валерія Гудзя.

    У виданні зібрали спогади майже двох сотень близьких людей та фрагменти з його служби та бойової діяльності. Книжку написала його донька Анна Гудзь.

    Полковник Валерій Гудзь командував 24-ю окремою механізованою бригадою імені Короля Данила у 2017–2020 роках. З початку повномасштабної війни він воював у 24-й бригаді, взявши на себе командування підрозділом, загинув 12 березня 2022 року на Луганщині.
    https://suspilne.media/culture/1128366-u-vidavnictvi-bilka-vihodit-kn...
    #література У видавництві «Білка» стартував передпродаж книжки «Позивний 79 — 24 принципи Героя України» про полковника Валерія Гудзя. У виданні зібрали спогади майже двох сотень близьких людей та фрагменти з його служби та бойової діяльності. Книжку написала його донька Анна Гудзь. Полковник Валерій Гудзь командував 24-ю окремою механізованою бригадою імені Короля Данила у 2017–2020 роках. З початку повномасштабної війни він воював у 24-й бригаді, взявши на себе командування підрозділом, загинув 12 березня 2022 року на Луганщині. https://suspilne.media/culture/1128366-u-vidavnictvi-bilka-vihodit-knizka-pro-vijskovogo-valeria-gudza-aku-napisala-jogo-donka/
    Like
    1
    412переглядів
  • Вже післязавтра стартує фестиваль "Книжкова країна", тож ми продовжуємо цикл публікацій про події, які можуть бути цікаві любителям sci-fi
    Про події першого дня, ми писали тут: https://www.fankolo.com/posts/104208
    А в цьому пості розповімо про події другого дня (26.09 - П'ятниця)

    1️⃣15:30 Презентація : Розмова довкола роману Максима Гаха «Aurora Borealis» про цю книгу ми вже писали в цьому пості: https://www.fankolo.com/posts/74644 А також зазначимо, що на самій події буде присутній автор.
    2️⃣ 19:00 Зустріч «Видавництво, література, книжки: розмова з Олексієм Жупанським» (павільйон 1, зала 2)
    3️⃣ 19:00 Презентація «Яке місце займають збірки на книжковій полиці» модерувати зустріч буде Альона Сіліна менеджерка ЛО "Зоряна Фортеця" (шатро подій)

    #sci_fi_не_нудно
    Вже післязавтра стартує фестиваль "Книжкова країна", тож ми продовжуємо цикл публікацій про події, які можуть бути цікаві любителям sci-fi Про події першого дня, ми писали тут: https://www.fankolo.com/posts/104208 А в цьому пості розповімо про події другого дня (26.09 - П'ятниця) 1️⃣15:30 Презентація : Розмова довкола роману Максима Гаха «Aurora Borealis» про цю книгу ми вже писали в цьому пості: https://www.fankolo.com/posts/74644 А також зазначимо, що на самій події буде присутній автор. 2️⃣ 19:00 Зустріч «Видавництво, література, книжки: розмова з Олексієм Жупанським» (павільйон 1, зала 2) 3️⃣ 19:00 Презентація «Яке місце займають збірки на книжковій полиці» модерувати зустріч буде Альона Сіліна менеджерка ЛО "Зоряна Фортеця" (шатро подій) #sci_fi_не_нудно
    Like
    Love
    Congratulation
    3
    493переглядів
  • #література
    «Це була його мрія».
    У Запоріжжі презентували книжку «7 днів на білому світі» загиблого журналіста та військового Олега Шемчука. Видала книжку матір полеглого й перший примірник віднесла на його могилу.

    Чоловік працював журналістом-розслідувачем, але від початку повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ. У 2022 році загинув на Бахмутському напрямку.

    Більше про загиблого на війні журналіста та його книжку — читайте тут: https://suspilne.media/zaporizhzhia/1117768-ce-bula-jogo-mria-u-zapor...
    #література «Це була його мрія». У Запоріжжі презентували книжку «7 днів на білому світі» загиблого журналіста та військового Олега Шемчука. Видала книжку матір полеглого й перший примірник віднесла на його могилу. Чоловік працював журналістом-розслідувачем, але від початку повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ. У 2022 році загинув на Бахмутському напрямку. Більше про загиблого на війні журналіста та його книжку — читайте тут: https://suspilne.media/zaporizhzhia/1117768-ce-bula-jogo-mria-u-zaporizzi-prezentuvali-knizku-zurnalista-olega-semcuka-akij-zaginuv-na-vijni/
    Love
    1
    150переглядів
  • 16 вересня 1947 року у Києві народився Валерій Веніамінович Марченко, учасник правозахисного руху, журналіст, перекладач.

    Навчався на філологічному факультеті Київського університету, стажувався у Бакинському університеті, де вивчав тюркські мови і широко друкувався у місцевій пресі.

    До 1972-го його знали за іменем Валерій Умрилов. Однак шлюб батьків склався невдало, вони розлучилися. Мати вийшла заміж вдруге, а Валерій узяв прізвище свого діда – професора-історика, колишнього ректора Львівського університету Михайла Івановича Марченка.

    З 1970-го працював у редакції газети «Літературна Україна», автор близько 100 публікацій. Водночас викладав українську мову та літературу в одній із середніх шкіл Києва.

    Був схожий на кіноактора Жана Поля Бельмондо, кумира його ровесників. Знав про цю схожість і часто жартував із цього приводу.

    Заарештований 25 червня 1973-го «за антирадянську пропаганду та агітацію». Написані журналістом ( в 1972 р.) три статті «За параваном ідейності», «Страшний якийсь тягар», «Київський діалог», кваліфіковані органами кгб як антирадянські документи. У них В. Марченко ставив риторичні запитання: чому занепадає українська мова, чому з легкої руки високих партійних чиновників підноситься безбарвна відверто кон’юнктурна література.

    Засуджений на 6 років до колонії суворого режиму та два роки заслання. У пермських таборах познайомився із відомими правозахисниками Семеном Глузманом та Іваном Світличним, написав ряд публіцистичних нарисів, зокрема, про нестерпні умови перебування в’язнів у колонії, про воїнів УПА, засуджених ще за часів Сталіна.

    Перебуваючи на засланні в селищі Саралжин у Казахстані, від жовтня 1980-го листувався із молодою італійською студенткою-геологом Сандрою Фапп’яно, яка отримала його адресу від «Amnesty International». Між молодими людьми зав’язалося тепле спілкування (дарма, що переписувалися нерідною для обох англійською). Вони сподівалися, що після звільнення Валерія відпустять в Італію на лікування і вони нарешті зможуть побачитися. Листування тривало до повторного арешту Валерія Марченка у 1983-му. А в 2010-му їх листи видано під назвою «Валерій і Сандра».

    Після звільнення (1981) мешкав у Києві, не міг влаштуватися на роботу, працював сторожем у дослідному господарстві зелених насаджень рослинництва. Займався перекладами, правозахисною діяльністю. Рішуче засуджував постанову колегії Міністерства освіти урср «Про додаткові заходи по вдосконаленню вивчення російської мови в освітніх школах і педагогічних навчальних закладах Української рср» (29 червня 1983 р.) (передав документ діаспорі з коментарем: «Надсилаю свіженький валуєвський указ…»).

    Вдруге заарештований 21 жовтня 1983-го. Валерію Марченку інкримінувалося виготовлення та розповсюдження документів з метою підірвати й ослабити радянський державний лад. З моменту ув’язнення став членом Української Гельсінської групи. Важко хворого Валерія Марченка визнали особливо небезпечним рецидивістом і засудили на 10 років ув’язнення та 5 років заслання.

    🕯Помер 7 жовтня 1984-го після відмови нирок у тюремній лікарні у Ленінграді (нині Санкт-Петербург, росія). Похований у селі Гатне на Київщині, поруч із могилою діда – відомого українського історика Михайла Івановича Марченка.

    «Це важко зрозуміти. Але це правда: Валерій був щасливий. Там, у політтаборі, він писав те, що боялися вимовити вголос «на волі». Його штампували з громадських трибун тавром «відступника і буржуазного націоналіста», а він у таборі став письменником. Українським нерадянським письменником. Не фанатик, не революціонер, не екстреміст, він був такий, як і ви. Лише – кращий».
    Писав про нього Семен Глузман.

    16 вересня 1947 року у Києві народився Валерій Веніамінович Марченко, учасник правозахисного руху, журналіст, перекладач. Навчався на філологічному факультеті Київського університету, стажувався у Бакинському університеті, де вивчав тюркські мови і широко друкувався у місцевій пресі. До 1972-го його знали за іменем Валерій Умрилов. Однак шлюб батьків склався невдало, вони розлучилися. Мати вийшла заміж вдруге, а Валерій узяв прізвище свого діда – професора-історика, колишнього ректора Львівського університету Михайла Івановича Марченка. З 1970-го працював у редакції газети «Літературна Україна», автор близько 100 публікацій. Водночас викладав українську мову та літературу в одній із середніх шкіл Києва. Був схожий на кіноактора Жана Поля Бельмондо, кумира його ровесників. Знав про цю схожість і часто жартував із цього приводу. Заарештований 25 червня 1973-го «за антирадянську пропаганду та агітацію». Написані журналістом ( в 1972 р.) три статті «За параваном ідейності», «Страшний якийсь тягар», «Київський діалог», кваліфіковані органами кгб як антирадянські документи. У них В. Марченко ставив риторичні запитання: чому занепадає українська мова, чому з легкої руки високих партійних чиновників підноситься безбарвна відверто кон’юнктурна література. Засуджений на 6 років до колонії суворого режиму та два роки заслання. У пермських таборах познайомився із відомими правозахисниками Семеном Глузманом та Іваном Світличним, написав ряд публіцистичних нарисів, зокрема, про нестерпні умови перебування в’язнів у колонії, про воїнів УПА, засуджених ще за часів Сталіна. Перебуваючи на засланні в селищі Саралжин у Казахстані, від жовтня 1980-го листувався із молодою італійською студенткою-геологом Сандрою Фапп’яно, яка отримала його адресу від «Amnesty International». Між молодими людьми зав’язалося тепле спілкування (дарма, що переписувалися нерідною для обох англійською). Вони сподівалися, що після звільнення Валерія відпустять в Італію на лікування і вони нарешті зможуть побачитися. Листування тривало до повторного арешту Валерія Марченка у 1983-му. А в 2010-му їх листи видано під назвою «Валерій і Сандра». Після звільнення (1981) мешкав у Києві, не міг влаштуватися на роботу, працював сторожем у дослідному господарстві зелених насаджень рослинництва. Займався перекладами, правозахисною діяльністю. Рішуче засуджував постанову колегії Міністерства освіти урср «Про додаткові заходи по вдосконаленню вивчення російської мови в освітніх школах і педагогічних навчальних закладах Української рср» (29 червня 1983 р.) (передав документ діаспорі з коментарем: «Надсилаю свіженький валуєвський указ…»). Вдруге заарештований 21 жовтня 1983-го. Валерію Марченку інкримінувалося виготовлення та розповсюдження документів з метою підірвати й ослабити радянський державний лад. З моменту ув’язнення став членом Української Гельсінської групи. Важко хворого Валерія Марченка визнали особливо небезпечним рецидивістом і засудили на 10 років ув’язнення та 5 років заслання. 🕯Помер 7 жовтня 1984-го після відмови нирок у тюремній лікарні у Ленінграді (нині Санкт-Петербург, росія). Похований у селі Гатне на Київщині, поруч із могилою діда – відомого українського історика Михайла Івановича Марченка. «Це важко зрозуміти. Але це правда: Валерій був щасливий. Там, у політтаборі, він писав те, що боялися вимовити вголос «на волі». Його штампували з громадських трибун тавром «відступника і буржуазного націоналіста», а він у таборі став письменником. Українським нерадянським письменником. Не фанатик, не революціонер, не екстреміст, він був такий, як і ви. Лише – кращий». Писав про нього Семен Глузман.
    580переглядів
Більше результатів