#історія #постаті Тимофій Бордуляк: Сільський священник, який став голосом «принижених і знедолених» ✍️ 2 лютого 1863 року народився чоловік, який мав би бути звичайним парохом у галицькому селі, але став одним із найпронизливіших письменників свого часу. Тимофій Бордуляк — це людина, яка не просто описувала страждання народу, вона проживала їх разом із кожним парафіянином. Літописець великого розпачу 🚢 Наприкінці XIX століття Галичину накрила хвиля «бразильської лихоманки» — масової еміграції селян за океан. Люди продавали все, що мали, аби купити квиток у невідомість, де часто знаходили не золото, а смерть. Бордуляк був тим, хто бачив ці сцени на власні очі: сльози на перонах, порожні хати та розбиті мрії. Його новели, як-от «Іван Бразилієць», стали художнім документом цієї національної трагедії. Франко як «літературний хрещений» 🤝 Бордуляк був надзвичайно скромним. Він надсилав свої твори до журналів під псевдонімами (наприклад, Т. Ветлужанин), не розраховуючи на славу. Проте його талант помітив Іван Франко. Саме Каменяр сприяв публікації його першої збірки «Ближні» у 1899 році, назвавши автора одним із найталановитіших представників «нової школи» українського реалізму. Франко цінував у ньому відсутність штучного пафосу — лише гола, подекуди жорстока правда життя. Між вівтарем і пером ⛪ Попри літературний успіх, Бордуляк ніколи не полишав служіння. Він був священником у селах Улицьке-Середке та Великий Ходачків. Для своїх селян він був не просто «отцем», а й вчителем, юристом і агрономом. Він засновував осередки «Просвіти», відкривав позичкові каси, бо вірив: українця не можна звільнити духовно, поки він перебуває в економічному рабстві. Його вважали ідеальним зразком інтелігента-практика. Трагедія останніх років 🕯️ Життя Бордуляка завершилося у 1936 році, проте перед смертю він встиг побачити, як його рідне село і навіть церква були знищені під час воєнних подій. Він пережив особисту драму — втрату багатьох своїх рукописів, що згоріли під час Першої світової війни. Але те, що вціліло, назавжди закарбувало його ім'я в історії української літератури поруч із Василем Стефаником та Михайлом Коцюбинським. Тимофій Бордуляк навчив нас головному: велика література створюється не в золотих кабінетах, а там, де б'ється серце звичайної людини, з усіма її болями та надіями.