Як знайшли масові поховання бійців Карпатської України Частину добровольців-галичан угорці передали полякам, і ті розстріляли їх на Верецькому перевалі. Точні місця братських могил не були встановлені, але тепер археологи виявили захоронення. Серед знайдених між кістками речей - офіцерський ремінь, монети 1930-их років і швейцарський годинник. 72 роки тому на землях Закарпаття з ініціативи Августина Волошина було проголошено українську незалежну державу, яка стала символом національних прагнень української громадськості краю. Військовим органом Карпатської України була мілітарна організація "Карпатська Січ", початки якої сягають листопада 1938 року. Саме тоді за активної участі Організації Українських Націоналістів на Закарпатті було створене напіввійськове формування під назвою "Організація народної самооборони Карпатська Січ". Його основним завданням був захист Закарпаття від нападів угорських і польських диверсійних загонів. Велику роль в утворенні Карпатської Січі відіграли вихідці з Галичини, які за завданням ОУН були направленні в Карпатську Україну для підтримки національного руху. Трагічні дні для Карпатської України настали в середині березня 1939 р., коли Угорщина продовжила окупацію Закарпаття. Після відступу Чехословацького війська основним супротивником регулярній і добре озброєній гортистській армії стали малочисленні загони Карпатської Січі. На жаль, бойовий вишкіл січовиків був дуже низьким. Як згадує у своїх спогадах учасник подій В. Бірчак, коли він запитав знайомого старшину "Яка наша сила?", той відповів "Діти! Я роздав їм кріси, вони похапали і біжать, але амуніції не беруть. Перший раз у житті мають кріси у руках. Коли я їм роздав гранати, на цілу сотню тільки один умів обходитися з ними й їх кидати..." Найбільша битва розгорнулась 15 березня на Красному полі - рівнині, що лежала на правому березі Тиси поблизу Хуста. В цьому бою загинуло близько 230 січовиків, чеських воїнів і добровольців. На центральному напрямі бої відбулися в Чинадієві, на околиці міст Сваляви та Іршави. Січовики втратили близько 200 убитими і понад 400 пораненими; в полон було взято біля 300 чоловік. В боях по лінії фронту від Королева до Хуста угорці полонили багато чехів і 450 січовиків, серед яких було чимало галичан. 18 березня 1939 р. останні захисники Карпатської України припинили опір. Як свідчать дослідження, частину захоплених в полон січовиків - вихідців з Галичини, угорці передали полякам. 17 березня 1939 року полонених 7-8 колонами по 70-80 осіб жандарми і гонведи привели на Верецький перевал. На новоутвореному кордоні Угорщини з Польщею угорські конвоїри передали карпатських січовиків польській прикордонній службі. Польські прикордонники спочатку розмістили полонених у казармах. Наступного ранку, знову поділивши їх на колони, галичан відконвоювали вздовж лінії кордону ліворуч і праворуч на півтора-два кілометри і розстріляли над закарпатськими селами Нова Розтока і Верб'яж та між Петросовцею, Жупанами й Лазами. Зокрема, свідком цих подій був тодішній директор Верб'язької школи Іван Гетроці. Чутка про розстріл полонених січовиків-галичан змусила сільського священика Дмитра Ревицького звернутися до органів влади у Нижніх Воротах за дозволом поховати тіла розстріляних. Як доказ - священик приніс гільзи польських патронів. Було створено відповідну комісію, до складу якої, крім угорських і польських офіцерів, увійшли священик Д. Ревицький, а також старости сіл Верб'яж і Нова Розтока. Убитих січовиків поховали на Верецькому перевалі, за кілька метрів від лінії тодішнього кордону. На братській могилі поставили дерев'яний хрест. Інші групи січовиків було розстріляно праворуч від перевалу з боку Глухівського верху та поблизу глибокої долини. Староста села Нова Розтока Юрій Голянич організував людей для поховання стрільців. Згідно зі свідченнями Івана Джугля, який проживав неподалік місця розстрілу, січовики були одягнуті у військовий та цивільний одяг. За його словамиє, тут було убито 230 вояків Карпатської Січі. Таким чином загальна кількість січовиків, розстріляних на Верецькому перевалі, могла становити від 500 до 600 осіб... Більше можна прочитати ТУТ: https://www.istpravda.com.ua/research/4d8fed09bf79b/

#історія #речі 🚬 Мундштук: Дистанція між пристрастю та попелом. Якби у шкідливих звичок був свій департамент витонченості, мундштук очолював би його беззаперечно. Ця тонка трубка з’явилася не лише заради естетики, а як технологічний бар’єр між людиною та неминучими наслідками тютюнопаління в епоху, коли сигарети ще не мали фільтрів. 🚬📜 🦢 Гігієна аристократичного жесту У XIX столітті паління було справою брудною: тютюн лип до губ, папір розмокав, а пальці фарбувалися у стійкий жовтий колір, який вважався моветоном у пристойному товаристві. Мундштук став рятівним кругом для білих рукавичок та доглянутих вусів. Для жінок він взагалі став маніфестом свободи: довгий, тонкий мундштук дозволяв тримати дим подалі від обличчя, оберігаючи очі від подразнення, а дорогу сукню — від випадкової іскри. Це була епоха, коли аксесуар важив більше за саму звичку. ✨👗 💎 Від бурштину до бакеліту Матеріали, з яких виготовляли мундштуки, могли розповісти про банківський рахунок власника краще за податкову декларацію. Морська пінка (сепіоліт), чорне дерево, слонова кістка та, звісно, бурштин. Останній цінувався не лише за красу, а й за те, що він приємно холодив губи. З появою пластмас та бакеліту мундштуки стали доступними масам, але втратили частину своєї магічної ваги. Проте в руках Марлен Дітріх чи Одрі Гепберн цей предмет залишався витонченою зброєю масового спокушання. 💎🧥 💨 Архітектура смаку Функціонально мундштук працював як мініатюрний радіатор: проходячи крізь довгу трубку, дим встигав трохи охолонути, що робило процес менш агресивним для горла. Деякі моделі мали внутрішні охолоджувачі або навіть примітивні фільтри з вати. Це була спроба приручити стихію, загорнувши її в елегантну оболонку з лаку та срібла. 🌬️🌡️ Сьогодні мундштук майже зник із повсякденного вжитку, перетворившись на експонат кінематографічного нуару або атрибут екстравагантних вечірок. Він залишився в історії як нагадування про часи, коли навіть саморуйнування намагалися перетворити на високе мистецтво з ідеальною поставою та бездоганним манікюром. Бо якщо вже й піддаватися слабкостям, то робити це варто з максимальною дистанцією та витонченим нахилом голови. 🏛️🎞️

МЕЖА БУТТЯ Тремтить на межах стиснуте повітря, Творіння ждуть незримого довічно, У грудях влади клекотить століття. Долоні часу знов стискають вічність, Вага ухвал гуде в кістках каміння, Зерно буття колише ріки зміни І кличе вир у темне пекло двічі. Опіка довга берегла як свічка, Давала подих, простір для заміни, Та сумнів точить крицю на відмінно, А осад в серці не багаторічний. Питання тут єдине крізь століття: Закрити всі створіння на довічно, Чи обірвати доступ до повітря? Мирослав Манюк 28.02.2026 #сонет_симетрон

#історія #речі Гральна кістка — це, мабуть, найдавніший спосіб людства перекласти відповідальність за власну дурість на плечі Фортуни. Найстарішим знайденим екземплярам близько 5000 років, і виявили їх у «Спаленому місті» на території сучасного Ірану. Так, поки хтось винайшов колесо, хтось інший вже активно намагався «викинути дубль». Первісні дайси виготовляли з «астрагалів» — надп'яткових кісток овець або кіз. Оскільки ці кістки мали чотири пласкі сторони, вони ідеально підходили для азартних ігор. Власне, звідси й назва, хоча сучасні гравці в D&D навряд чи оцінили б перспективу жонглювання частинами скелета тварини. Стародавні греки та римляни були настільки одержимі кубиками, що навіть Юлій Цезар перед переходом через Рубікон не цитував поезію, а вигукнув знамените: «Alea iacta est» — «Жереб кинуто» (або буквально: «Кістку кинуто»). В середньовічній Європі гральні кістки вважали інструментом диявола, але це нікого не зупиняло — навіть лицарі примудрялися програвати свої обладунки та коней, просто невдало підкинувши шматочок слонової кістки. Цікавий факт: сума цифр на протилежних гранях сучасного кубика завжди дорівнює 7. Це стандарт, який прийшов до нас крізь тисячоліття. Гральна кістка — це ідеальний символ хаосу, затиснутий у сувору геометрію. Вона нагадує нам, що навіть у світі, де все прораховано алгоритмами, іноді достатньо одного легкого руху зап’ястя, щоб життя зробило крутий віраж. 🎲🏛️🏺

Неймовірна Ксандра! Нідерландка встановила світовий рекорд на 500 м 🇳🇱 На Олімпійських іграх 2026 року в італійському Мілані нідерландська шорт-трекістка Ксандра Фелзебур у півфіналі змагань на дистанції 500 метрів оновила світовий рекорд. 🔥 У півфіналі вже у першому забігу Фелзебур пробігла найкоротшу дистанцію за 41.399 секунди! ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

🇺🇦⛸Українська шорт-трекістка Єлизавета Сидьорко дебютувала на зимових Олімпійських іграх-2026 🇮🇹 У кваліфікації на дистанції 500 м прапороносиця олімпійської збірної України встановила національний рекорд — 43.337 секунди. На жаль, до чвертьфіналу Єлизавета Сидьорко не потрапила, оскільки фінішувала останньою, четвертою у забігу 6. ❤️💪Вболіваємо серцем! Перемагаємо разом! 🖥Розклад та результати: https://www.olympics.com/en/milano-cortina-2026/schedule/grid 📷НОК України ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

Arizona Jazz Band - Let’s Twist Again або МАЛАНКА З ВАСИЛЕМ ТАНЦЮЮТЬ ТВІСТ Music & text: Kalman Cohen & David Appell Arrangement: Arizona Jazz Band Про легендарних Василя та його кохану Маланку написано та розказано чимало чудових дивовижних історій. Залишається лише загадкою, як могли займатися любовними втіхами грек Василь та його улюблена римлянка Маланка, яка народилася через шість років по смерті Василя і чому їхні дні смерті 31 грудня та 1 січня за новим стилем або 13 та 14 січня за старим, відзначають як свята?!😢 Як завжди, танцюємо на кістках та ще й моримо козу по ожеледиці, кличемо ластівку по хуртовині та посіваємо по снігу й завірюсі, співаючи при цьому весняного «Щедрика». 😳 Отож святкуємо разом! 🍾🎂🥂💀 З Йосипом Віссаріоновичем Сталіним, за вказівкою якого в 1947 році була створена і втілена в життя в Україні ця дивовижна легенда-проект про кохану пару "Василь та Маланка", а ще Старий Новий рік та післяноворічне Різдво по усьому СРСР.🍻 НЕКРОФІЛИ УСЬОГО ПОСТ-СРСР ЄДНАЙТЕСЯ!💀 http://www.ik-music.net/ https://youtu.be/fJNC7YvvyZg?si=mLbFh-8SAbSCUxNU

МАЛАНКА та ВАСИЛЬ або хто ЩО СВЯТКУЄ, хто на "СТАРИЙ НОВИЙ РІК", за старою звичкою, хто вже на "НОВИЙ"! 13 січня за Юліанським календарем(31 грудня за сучасним Григоріанським) - день смерті преподобної Маланії(Маланки, Меланки, Меланії) або Маланії-Римлянки, римської святої, яка народилася у Римі та жила в епоху імператора Флавія Гонорія Августа, але практично все своє свідоме життя провела в Африці займаючись разом зі своїми подругами релігійним просвітництвом серед туземців. У театралізованих постановах роль Маланки обов'язково має виконувати переодягнений юнак, через те, що в житті Маланія була лecбiянкoю. Якимось чином образ Маланки перекочував на територію СРСР і раптово став фольклорним елементом в Україні на пару з її "коханим" Василем, грецьким святим, який помер за Юліанським календарем 14 січня(за Григоріанським - 1 січня). Насправді Маланка із Василем ніколи не могли зустрічатися. Вони не тільки жили на різних територіях, а й у різні часи. Маланка народилася у 383 році, а Василь помер у 379-му. Радянська пропаганда втюхала в українські звичаї дурість, не подбавши про сумісність вигаданих персонажів, вкравши при цьому дохристиянську атрибутику наших пращурів, яка не тільки жодного відношення до християнства не має, але нещадно винищувалася за часів хрещення України у 988-му та подальших роках. Та красти без розбору і сенсу, що під руки потрапить, святкувати кончину людей і танцювати на їхніх кістках це найголовніше у деяких ідеологіях. Про яке палке кохання, про які обнімашки-цілувашки між Василем та Маланкою взагалі може йти мова, якщо вони ані в часі, ані географічно ніколи не перетиналися і Маланка народилася через ШІСТЬ років по смерті Василя? В жодній старій українській класичній літературі образи Маланки та Василя не згадуються, тільки в новій, радянських часів. «Християнське Різдво» та «СТАРИЙ НОВИЙ РІК», почали відмічати в СРСР та у деяких країнах сателітах та холопах СРСР після Другої світової війни 7-го та 14-го січня, до цього Хр. Різдво відмічалося 25 грудня, а Старий Новий рік взагалі не існував навіть у лексиконі. Якщо згадували старі дати, то додавали - "за старим стилем". Але прийшли нові свята, бо така була вказівка з Кремля, щоб жодного церковного свята не відмічали разом з Заходом, починався новий виток напруженості. Але, з догляду на те, що радянські православні священики суттєво допомогли у мобілізації гарматного м’яса під час бойових дій (мобілізація старими більшовицькими засобами йшла дуже тяжко, кількість ухилянтів та дезертирів росла і досягла мільйонів), проведення служб було тимчасово дозволено. Потім, при Хрущові, гайки знову почали загвинчувати, а при Брежнєві боротьба з релігією досягла апогею. Вже не катували, не відправляли на Соловки та Колиму, але нагляд за церквою був ретельний, молодь за участь у церковних діях нещадно карали, за діяльністю церкви ретельно наглядали співробітники КДБ, що мали своїх довірених осіб серед «батюшків», «дияконів» та служниць. Під час значних святкових служб біля церкви обов’язково чергував оперативний комсомольський загін, стояли міліцейські авто, швендяли ментовські патрулі, серед натовпу вдавала з себе байдужість купа працівників КДБ та МВС у цивільному одягу та їхні таємні агенти. А опівночі, на якесь видатне церковне свято, обов’язково по Центральному Телебаченню показували «Мелодії та ритми зарубіжної естради», щоб відволікти молодь від згубного випадкового відвідування церкви. Дивитися особливо у тій програмі було нічого, крім остогидлій цвілі артистів соцтабору, але пару виступів справжніх вчорашніх західних зірок вихопити було можливо, на кшталт «ABBA» чи «Boney-M», що вже тоді для радянської молоді було за щастя. Сьогодні вже цю передачу ніхто б і не дивився, навіть з ностальгії. Життя продовжувалося, нічого не змінювалося, змінювалася тільки форма, але не форма життя людей, а форма діяльності церкви та наглядаючих за ними органів влади та правопорядку. © IK http://www.ik-music.net/

#прикол #гумор #кістка #ваги #схуднення

В Маріуполі відкрили драмтеатр. Про сотні загиблих під руїнами не сказали «Танці на кістках» - саме так багато маріупольців називають відкриття драматичного театру. І в цьому випадку ця фраза має не переносне, а пряме значення. Прихильники Путіна і так званої «СВО», звичайно, вважають за краще не згадувати, що під руїнами, на яких будівельники з Санкт-Петербурга створили нову будівлю, поховано сотні цивільних.