• #історія #речі
    🎞️ Перфоратор: Ритмічне серце кінематографа.
    Якби у целулоїдної стрічки не було дірок, Голлівуд залишився б лише мрією в голові Томаса Едісона, а ми б ніколи не дізналися, як епічно виглядає вибух у сповільненій зйомці. Перфоратор для кіноплівки — це той самий непомітний герой, який перетворив хаотичне мерехтіння картинок на плавну магію кіно. Це інструмент, який навчив плівку крокувати в ногу з часом. 🕰️🎬

    ⚙️ Крок, фіксація, спалах

    На початку кіноері головною проблемою була стабільність. Плівка ковзала, як мокре мило в руках, і зображення на екрані стрибало так, ніби проектор охопила лихоманка. Вихід знайшли брати Люм’єр та Едісон: вони зробили по краях стрічки акуратні отвори. Спеціальний механізм — грейфер — чіплявся за ці дірочки, немов альпініст за скелю, і просував плівку рівно на один кадр. Без цієї математичної точності перфорації «Прибуття потяга» виглядало б як прибуття розмитої плями. 🚂💨

    📽️ Стандарти кров’ю та сріблом

    Кіноперфорація — це світ суворих стандартів. Найвідоміший з них — крок у 4,75 мм. Уявіть, яка це була ювелірна робота: пробити тисячі ідентичних дірочок на кілометрах плівки, не пошкодивши при цьому світлочутливий шар. Майстри, що створювали перфоратори, були елітою точної механіки. Якщо ніж перфоратора тупився хоча б на мікрон, глядачі в залі починали скаржитися на морську хворобу, бо кадр починав «плавати». 💎🎞️

    🧩 Дірки як носії інформації

    З часом перфорація стала чимось більшим, ніж просто зачепом. Між дірочками почали записувати звук (оптичні доріжки), а згодом — цифрові коди. Це був справжній аналоговий комп’ютер: кожен рух стрічки синхронізувався зі звуковим супроводом саме завдяки цим ритмічним отворам. Перфорація — це пульс кіноапарата, його стабільне «тук-тук-тук», що забезпечувало безперервність ілюзії. 🔊✨

    Сьогодні цифрові матриці не потребують фізичних дірок, але ми досі використовуємо іконку кіноплівки з перфорацією як символ відео. Це данина поваги епосі, коли для того, щоб створити мрію, потрібно було спочатку дуже точно продірявити реальність. Бо кіно — це не лише те, що ми бачимо в кадрі, а й те, як впевнено цей кадр тримається за свої дірочки. 🎞️🌙
    #історія #речі 🎞️ Перфоратор: Ритмічне серце кінематографа. Якби у целулоїдної стрічки не було дірок, Голлівуд залишився б лише мрією в голові Томаса Едісона, а ми б ніколи не дізналися, як епічно виглядає вибух у сповільненій зйомці. Перфоратор для кіноплівки — це той самий непомітний герой, який перетворив хаотичне мерехтіння картинок на плавну магію кіно. Це інструмент, який навчив плівку крокувати в ногу з часом. 🕰️🎬 ⚙️ Крок, фіксація, спалах На початку кіноері головною проблемою була стабільність. Плівка ковзала, як мокре мило в руках, і зображення на екрані стрибало так, ніби проектор охопила лихоманка. Вихід знайшли брати Люм’єр та Едісон: вони зробили по краях стрічки акуратні отвори. Спеціальний механізм — грейфер — чіплявся за ці дірочки, немов альпініст за скелю, і просував плівку рівно на один кадр. Без цієї математичної точності перфорації «Прибуття потяга» виглядало б як прибуття розмитої плями. 🚂💨 📽️ Стандарти кров’ю та сріблом Кіноперфорація — це світ суворих стандартів. Найвідоміший з них — крок у 4,75 мм. Уявіть, яка це була ювелірна робота: пробити тисячі ідентичних дірочок на кілометрах плівки, не пошкодивши при цьому світлочутливий шар. Майстри, що створювали перфоратори, були елітою точної механіки. Якщо ніж перфоратора тупився хоча б на мікрон, глядачі в залі починали скаржитися на морську хворобу, бо кадр починав «плавати». 💎🎞️ 🧩 Дірки як носії інформації З часом перфорація стала чимось більшим, ніж просто зачепом. Між дірочками почали записувати звук (оптичні доріжки), а згодом — цифрові коди. Це був справжній аналоговий комп’ютер: кожен рух стрічки синхронізувався зі звуковим супроводом саме завдяки цим ритмічним отворам. Перфорація — це пульс кіноапарата, його стабільне «тук-тук-тук», що забезпечувало безперервність ілюзії. 🔊✨ Сьогодні цифрові матриці не потребують фізичних дірок, але ми досі використовуємо іконку кіноплівки з перфорацією як символ відео. Це данина поваги епосі, коли для того, щоб створити мрію, потрібно було спочатку дуже точно продірявити реальність. Бо кіно — це не лише те, що ми бачимо в кадрі, а й те, як впевнено цей кадр тримається за свої дірочки. 🎞️🌙
    1
    30переглядів
  • 🎬Стрічка «2000 метрів до Андріївки» режисера Чернова отримала нагороду Гільдії режисерів Америки 

    «Мстислав Чернов став переможцем премії Гільдії режисерів Америки!

    Його стрічка «2000 метрів до Андріївки» отримала нагороду в категорії «За видатне режисерське досягнення в документальному фільмі», - повідомили в Українській кіноакадемії.

    Зазначається, що це вже друга нагорода Мстислава Чернова: у 2023 році його фільм «20 днів у Маріуполі» також було відзначено Гільдією режисерів Америки. 
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    🎬Стрічка «2000 метрів до Андріївки» режисера Чернова отримала нагороду Гільдії режисерів Америки  «Мстислав Чернов став переможцем премії Гільдії режисерів Америки! Його стрічка «2000 метрів до Андріївки» отримала нагороду в категорії «За видатне режисерське досягнення в документальному фільмі», - повідомили в Українській кіноакадемії. Зазначається, що це вже друга нагорода Мстислава Чернова: у 2023 році його фільм «20 днів у Маріуполі» також було відзначено Гільдією режисерів Америки.  #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    171переглядів
  • ‼️🇺🇦🇺🇲Як відреагувала донька Міли Куніс, американської кіноактриси українського походження.....
    Сльози на очах 🙏🥹
    Міла Куніс, Дякуємо за Підтримку 🫂
    🇺🇦Міла Куніс (Мілена Марківна Куніс) — американська кіноактриса українського походження.
    Дата народження: 14 серпня 1983 року (42 роки).
    Місце народження: Чернівці, Україна.
    У віці семи років переїхала з родиною до США.
    ‼️🇺🇦🇺🇲Як відреагувала донька Міли Куніс, американської кіноактриси українського походження..... Сльози на очах 🙏🥹 Міла Куніс, Дякуємо за Підтримку 🫂 🇺🇦Міла Куніс (Мілена Марківна Куніс) — американська кіноактриса українського походження. Дата народження: 14 серпня 1983 року (42 роки). Місце народження: Чернівці, Україна. У віці семи років переїхала з родиною до США.
    1
    419переглядів 4Відтворень
  • 🫰Як "заразити" близьких здоровим способом життя?

    🙅Немає сенсу змушувати тих, хто не хоче правильно харчуватися і займатися фізичною активністю. Так ви не отримаєте результату і зустрінете негатив від близьких.

    🤌Краще вчинити більш хитро: впроваджувати здорові звички непомітно. Як саме?

    👇Ось кілька перевірених "вірусних" трюків:

    🖱Станьте живим прикладом.
    Почніть самі бігати вранці чи готувати смачні салати — і робіть це з таким задоволенням, ніби це найкраща розвага на світі. Близькі дивитимуться і подумки нотуватимуть: "А що, виглядає круто..."

    🖱Замість "їж броколі, бо корисно" — готуйте круті страви, де корисне ховається за смаком.
    Наприклад, піца на цільнозерновому тісті з купою овочів, смузі, що виглядає як десерт, або курка в пікантному соусі з гарніром з кіноа. Вони з'їдять — і навіть не помітять, що це "здорове".

    🖱Запропонуйте спільну активність, яка не кричить "спорт!".
    Прогулянка парком з собакою (або без), танці під улюблену музику на кухні, похід у боулінг чи навіть спільне прибирання під енергійний плейлист. Головне — щоб було весело, а не "ой, знову треба потіти".

    🖱Хваліть маленькі кроки.
    Побачили, що чоловік узяв яблуко замість чіпсів? "Ого, ти сьогодні як супергерой!" Дитина пройшлася пішки замість ліфта? "Клас, ти вже на рівні спортсмена!" Позитивне підкріплення працює краще за будь-які лекції.

    🖱Зробіть здоровий вибір найпростішим.
    У холодильнику — фрукти на видноті, печиво — на верхній полиці. На столі — пляшка води, а не кола. Люди ліниві (і ми всі такі), тому обирають те, що ближче.

    ✅Пам'ятайте: зміни — це не спринт, а марафон. Ви не виховуєте, ви просто "заражаєте" своїм прикладом і радістю.

    💪І одного дня ви прокинетеся, а ваша половинка вже сама пропонує: "Може, сьогодні прогуляємося?" Оце і буде перемога! 💪

    🌈Тож починайте з себе, посміхайтеся і будьте терплячими — здоров'я близьких варте того, щоб грати в довгу гру.
    🏆Ви впораєтесь!
    🫰Як "заразити" близьких здоровим способом життя? 🙅Немає сенсу змушувати тих, хто не хоче правильно харчуватися і займатися фізичною активністю. Так ви не отримаєте результату і зустрінете негатив від близьких. 🤌Краще вчинити більш хитро: впроваджувати здорові звички непомітно. Як саме? 👇Ось кілька перевірених "вірусних" трюків: 🖱Станьте живим прикладом. Почніть самі бігати вранці чи готувати смачні салати — і робіть це з таким задоволенням, ніби це найкраща розвага на світі. Близькі дивитимуться і подумки нотуватимуть: "А що, виглядає круто..." 🖱Замість "їж броколі, бо корисно" — готуйте круті страви, де корисне ховається за смаком. Наприклад, піца на цільнозерновому тісті з купою овочів, смузі, що виглядає як десерт, або курка в пікантному соусі з гарніром з кіноа. Вони з'їдять — і навіть не помітять, що це "здорове". 🖱Запропонуйте спільну активність, яка не кричить "спорт!". Прогулянка парком з собакою (або без), танці під улюблену музику на кухні, похід у боулінг чи навіть спільне прибирання під енергійний плейлист. Головне — щоб було весело, а не "ой, знову треба потіти". 🖱Хваліть маленькі кроки. Побачили, що чоловік узяв яблуко замість чіпсів? "Ого, ти сьогодні як супергерой!" Дитина пройшлася пішки замість ліфта? "Клас, ти вже на рівні спортсмена!" Позитивне підкріплення працює краще за будь-які лекції. 🖱Зробіть здоровий вибір найпростішим. У холодильнику — фрукти на видноті, печиво — на верхній полиці. На столі — пляшка води, а не кола. Люди ліниві (і ми всі такі), тому обирають те, що ближче. ✅Пам'ятайте: зміни — це не спринт, а марафон. Ви не виховуєте, ви просто "заражаєте" своїм прикладом і радістю. 💪І одного дня ви прокинетеся, а ваша половинка вже сама пропонує: "Може, сьогодні прогуляємося?" Оце і буде перемога! 💪 🌈Тож починайте з себе, посміхайтеся і будьте терплячими — здоров'я близьких варте того, щоб грати в довгу гру. 🏆Ви впораєтесь!
    2Kпереглядів
  • 🌛Чи має #харчування залежати від менструального #циклу ?

    Коротка відповідь: так, має.

    Якщо ви помічали, що в одні дні готові харчуватися #броколі та чистою енергією, а в інші — готові обміняти рідну матір на #шоколадку , то так, з вами все гаразд. Це просто #біологія.

    1️⃣#Менструальна фаза (1–5 день)
    Тіло зайняте важливими справами — буквально оновлюється. Енергії витрачається більше, ніж здається.

    💡Що потрібно:
    ➖залізо, щоб відновити втрати крові: червоне м’ясо, печінка, гречка, шпинат;
    ➖вітамін C (допомагає засвоювати залізо): цитрусові, болгарський перець, ківі;
    ➖тепла, поживна їжа.

    🟣Можна трохи більше вуглеводів — тіло витрачає енергію на відновлення.

    2️⃣#Фолікулярна фаза (6–14 день)
    Естроген зростає, настрій відмінний, енергія — космос.
    Це час, коли легше даються тренування і дієти, метаболізм трохи швидший, і загалом ви — богиня.

    💡Що потрібно:
    ➖білок (будуємо нові клітини): яйця, риба, курка, бобові;
    ➖складні вуглеводи (вівсянка, кіноа, овочі);
    ➖трохи жирів для гормонального балансу (авокадо, горіхи, оливкова олія).

    🟣Чудова фаза, щоб пробувати нове харчування або починати фітнес-програму — тіло вас підтримає.

    3️⃣#Овуляція (близько 14–16 дня)
    Естроген і тестостерон на піку — лібідо, енергія, мотивація теж

    💡Що потрібно:
    ➖легкий, але поживний раціон — ви і так на енергетичному підйомі;
    ➖антиоксиданти (ягоди, зелень, темний шоколад) — допомагають яйцеклітині і шкірі виглядати прекрасно;
    ➖більше води — температура тіла трохи підвищується.

    🟣Зараз найкращий час для зустрічей, активності, зйомок, співбесід та інших «вийти у світ».

    4️⃣#Лютеїнова фаза (17–28 день)
    Після овуляції естроген падає, прогестерон зростає, і тіло починає готуватися «на всяк випадок» до вагітності.
    Звідси — апетит, тяга до солодкого і відчуття, що ви можете з’їсти холодильник цілком і повністю.

    💡Що потрібно:
    ➖магній (допомагає з ПМС і тягою до солодкого): горіхи, какао, банани;
    ➖вітамін B6 і цинк (підтримка нервової системи і гормонів);
    ➖складні вуглеводи — щоб стабілізувати цукор і настрій;
    ➖більше води і клітковини (щоб уникнути здуття).

    🟣Не час урізати калорії. Краще підтримати тіло, а не змушувати його страждати.

    💬Підсумок:
    Ваш #цикл — це вбудований «режим оновлення системи».
    І якщо ви підлаштовуєте харчування під гормональні фази — ви не «заморочуєтесь», ви граєте з тілом в одній команді.

    💖А #тіло це любить. І відповідає взаємністю: стабільна #вага, менше ПМС, більше енергії і ясності.
    🌛Чи має #харчування залежати від менструального #циклу ? Коротка відповідь: так, має. Якщо ви помічали, що в одні дні готові харчуватися #броколі та чистою енергією, а в інші — готові обміняти рідну матір на #шоколадку , то так, з вами все гаразд. Це просто #біологія. 1️⃣#Менструальна фаза (1–5 день) Тіло зайняте важливими справами — буквально оновлюється. Енергії витрачається більше, ніж здається. 💡Що потрібно: ➖залізо, щоб відновити втрати крові: червоне м’ясо, печінка, гречка, шпинат; ➖вітамін C (допомагає засвоювати залізо): цитрусові, болгарський перець, ківі; ➖тепла, поживна їжа. 🟣Можна трохи більше вуглеводів — тіло витрачає енергію на відновлення. 2️⃣#Фолікулярна фаза (6–14 день) Естроген зростає, настрій відмінний, енергія — космос. Це час, коли легше даються тренування і дієти, метаболізм трохи швидший, і загалом ви — богиня. 💡Що потрібно: ➖білок (будуємо нові клітини): яйця, риба, курка, бобові; ➖складні вуглеводи (вівсянка, кіноа, овочі); ➖трохи жирів для гормонального балансу (авокадо, горіхи, оливкова олія). 🟣Чудова фаза, щоб пробувати нове харчування або починати фітнес-програму — тіло вас підтримає. 3️⃣#Овуляція (близько 14–16 дня) Естроген і тестостерон на піку — лібідо, енергія, мотивація теж 💡Що потрібно: ➖легкий, але поживний раціон — ви і так на енергетичному підйомі; ➖антиоксиданти (ягоди, зелень, темний шоколад) — допомагають яйцеклітині і шкірі виглядати прекрасно; ➖більше води — температура тіла трохи підвищується. 🟣Зараз найкращий час для зустрічей, активності, зйомок, співбесід та інших «вийти у світ». 4️⃣#Лютеїнова фаза (17–28 день) Після овуляції естроген падає, прогестерон зростає, і тіло починає готуватися «на всяк випадок» до вагітності. Звідси — апетит, тяга до солодкого і відчуття, що ви можете з’їсти холодильник цілком і повністю. 💡Що потрібно: ➖магній (допомагає з ПМС і тягою до солодкого): горіхи, какао, банани; ➖вітамін B6 і цинк (підтримка нервової системи і гормонів); ➖складні вуглеводи — щоб стабілізувати цукор і настрій; ➖більше води і клітковини (щоб уникнути здуття). 🟣Не час урізати калорії. Краще підтримати тіло, а не змушувати його страждати. 💬Підсумок: Ваш #цикл — це вбудований «режим оновлення системи». І якщо ви підлаштовуєте харчування під гормональні фази — ви не «заморочуєтесь», ви граєте з тілом в одній команді. 💖А #тіло це любить. І відповідає взаємністю: стабільна #вага, менше ПМС, більше енергії і ясності.
    2Kпереглядів
  • 8️⃣ ознак, що ви їсте занадто мало (швидка шпаргалка, збережіть!)

    Ви думаєте: «Метаболізм сповільнився», «Я не можу схуднути»…
    А насправді тіло в режимі виживання. Воно не спалює жир — воно його зберігає.

    ➡️Ось 8 сигналів, що ви недоїдаєте:

    ⚡️1. Постійна втома
    Немає енергії — тіло економить. Ви спите 8 годин, а прокидаєтесь розбитим.

    🥶2. Холодні руки, ноги, ніс
    Кровообіг сповільнюється. Організм «вимикає периферію», щоб зігріти серце й мозок.

    😠3. Роздратованість (і сльози від реклами собачого корму)
    Мозок без глюкози = емоційна нестабільність. Все дратує. Особливо — щасливі люди з піцою.

    🪞4. Випадіння волосся, ламкі нігті, тьмяна шкіра
    Тіло: «Краса — не пріоритет. Виживаємо».

    😴5. Безсоння або поверхневий сон
    Кортизол зашкалює. Тіло в стресі: «А раптом завтра їжі не буде?»

    🍽6. Постійне відчуття голоду (навіть після їжі)
    Тіло кричить: «Це не їжа, це салатний листок!»

    ❄️7. Зниження лібідо
    Гормони: «Розмноження? Зараз не до того».

    🎢8. Плато у вазі (або навіть набір)
    Парадокс: чим менше їсте — тим повільніше худнете. Тіло тримає жир «на чорний день».

    ✔️Що робити? 5 кроків до відновлення

    🔠Збільште калорії поступово
    +100–200 ккал щотижня. Не стрибайте з 1200 до 2500 одразу.

    🔠Їжте 3–4 рази на день + 1–2 перекуси
    Приклад:
    - Сніданок: вівсянка з бананом + ложка арахісової пасти
    - Перекус: грецький йогурт + жменя горіхів
    - Обід: курка/риба + кіноа + овочі + оливкова олія
    - Вечеря: омлет з овочами + шматок хліба з авокадо

    🔠Додайте вуглеводи (так, навіть на схудненні!)
    Картопля, рис, фрукти, хліб — це паливо, а не ворог.

    🔠Спіть 7–9 годин
    Недосип = +кортизол = набір жиру на животі.

    🔠Тренуйтесь 2–3 рази на тиждень (сили, не кардіо до знемоги)
    М’язи = пічка, яка спалює жир 24/7.

    ⭐️Головне: щоб схуднути — потрібно спочатку… НАГОДУВАТИ ТІЛО
    Воно не відпустить жир, поки не повірить: «Їжі вистачає. Можна розслабитись».

    Збережіть цей пост — і коли наступного разу захочете пропустити обід, нагадайте собі:
    Голод = не схуднення. Голод = стрес.

    ❤️Їжте. Тренуйтесь. Спіть. І вага піде саме.

    💬А яка ознака у вас була найяскравішою? Пишіть у коментарях!
    #схуднення #правильнехарчування #метаболізм #їстищобхуднути
    8️⃣ ознак, що ви їсте занадто мало (швидка шпаргалка, збережіть!) Ви думаєте: «Метаболізм сповільнився», «Я не можу схуднути»… А насправді тіло в режимі виживання. Воно не спалює жир — воно його зберігає. ➡️Ось 8 сигналів, що ви недоїдаєте: ⚡️1. Постійна втома Немає енергії — тіло економить. Ви спите 8 годин, а прокидаєтесь розбитим. 🥶2. Холодні руки, ноги, ніс Кровообіг сповільнюється. Організм «вимикає периферію», щоб зігріти серце й мозок. 😠3. Роздратованість (і сльози від реклами собачого корму) Мозок без глюкози = емоційна нестабільність. Все дратує. Особливо — щасливі люди з піцою. 🪞4. Випадіння волосся, ламкі нігті, тьмяна шкіра Тіло: «Краса — не пріоритет. Виживаємо». 😴5. Безсоння або поверхневий сон Кортизол зашкалює. Тіло в стресі: «А раптом завтра їжі не буде?» 🍽6. Постійне відчуття голоду (навіть після їжі) Тіло кричить: «Це не їжа, це салатний листок!» ❄️7. Зниження лібідо Гормони: «Розмноження? Зараз не до того». 🎢8. Плато у вазі (або навіть набір) Парадокс: чим менше їсте — тим повільніше худнете. Тіло тримає жир «на чорний день». ✔️Що робити? 5 кроків до відновлення 🔠Збільште калорії поступово +100–200 ккал щотижня. Не стрибайте з 1200 до 2500 одразу. 🔠Їжте 3–4 рази на день + 1–2 перекуси Приклад: - Сніданок: вівсянка з бананом + ложка арахісової пасти - Перекус: грецький йогурт + жменя горіхів - Обід: курка/риба + кіноа + овочі + оливкова олія - Вечеря: омлет з овочами + шматок хліба з авокадо 🔠Додайте вуглеводи (так, навіть на схудненні!) Картопля, рис, фрукти, хліб — це паливо, а не ворог. 🔠Спіть 7–9 годин Недосип = +кортизол = набір жиру на животі. 🔠Тренуйтесь 2–3 рази на тиждень (сили, не кардіо до знемоги) М’язи = пічка, яка спалює жир 24/7. ⭐️Головне: щоб схуднути — потрібно спочатку… НАГОДУВАТИ ТІЛО Воно не відпустить жир, поки не повірить: «Їжі вистачає. Можна розслабитись». Збережіть цей пост — і коли наступного разу захочете пропустити обід, нагадайте собі: Голод = не схуднення. Голод = стрес. ❤️Їжте. Тренуйтесь. Спіть. І вага піде саме. 💬А яка ознака у вас була найяскравішою? Пишіть у коментарях! #схуднення #правильнехарчування #метаболізм #їстищобхуднути
    3Kпереглядів 1 Поширень
  • Відомий театральний та кіноактор Олексій Зубков зізнається, що немає часу на депресію
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    https://brovaryregion.in.ua/?p=45229
    Відомий театральний та кіноактор Олексій Зубков зізнається, що немає часу на депресію #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news https://brovaryregion.in.ua/?p=45229
    BROVARYREGION.IN.UA
    Ділили один сухар на пʼятьох та пили конденсат з труб: зірка театру та кіно Олексій Зубков про випробування під час великої війни
    Відомий театральний та кіноактор Олексій Зубков зізнається, що немає часу на депресію — роки великої війни він продовжує грати у виставах, зніматися та «тримати оборону» рідного села. Його поява у пʼятому сезоні популярного серіалу «Коп з минулого» (ICTV2), премʼєра якого відбудеться вже 29 вересня,
    233переглядів
  • Я з 2007 по 2025 роки кіноактор у кіно у Харкові,а відтепер ще співак у вокально-інструментальному ансамблі ,,Барва",але тепер у Німеччині і Нідерландах під керівництвом Лілії Чечулейко екс Солістки українського народного ансамблю Імені Григорія Вірьовки.
    Я з 2007 по 2025 роки кіноактор у кіно у Харкові,а відтепер ще співак у вокально-інструментальному ансамблі ,,Барва",але тепер у Німеччині і Нідерландах під керівництвом Лілії Чечулейко екс Солістки українського народного ансамблю Імені Григорія Вірьовки.
    352переглядів
  • 16 вересня 1947 року у Києві народився Валерій Веніамінович Марченко, учасник правозахисного руху, журналіст, перекладач.

    Навчався на філологічному факультеті Київського університету, стажувався у Бакинському університеті, де вивчав тюркські мови і широко друкувався у місцевій пресі.

    До 1972-го його знали за іменем Валерій Умрилов. Однак шлюб батьків склався невдало, вони розлучилися. Мати вийшла заміж вдруге, а Валерій узяв прізвище свого діда – професора-історика, колишнього ректора Львівського університету Михайла Івановича Марченка.

    З 1970-го працював у редакції газети «Літературна Україна», автор близько 100 публікацій. Водночас викладав українську мову та літературу в одній із середніх шкіл Києва.

    Був схожий на кіноактора Жана Поля Бельмондо, кумира його ровесників. Знав про цю схожість і часто жартував із цього приводу.

    Заарештований 25 червня 1973-го «за антирадянську пропаганду та агітацію». Написані журналістом ( в 1972 р.) три статті «За параваном ідейності», «Страшний якийсь тягар», «Київський діалог», кваліфіковані органами кгб як антирадянські документи. У них В. Марченко ставив риторичні запитання: чому занепадає українська мова, чому з легкої руки високих партійних чиновників підноситься безбарвна відверто кон’юнктурна література.

    Засуджений на 6 років до колонії суворого режиму та два роки заслання. У пермських таборах познайомився із відомими правозахисниками Семеном Глузманом та Іваном Світличним, написав ряд публіцистичних нарисів, зокрема, про нестерпні умови перебування в’язнів у колонії, про воїнів УПА, засуджених ще за часів Сталіна.

    Перебуваючи на засланні в селищі Саралжин у Казахстані, від жовтня 1980-го листувався із молодою італійською студенткою-геологом Сандрою Фапп’яно, яка отримала його адресу від «Amnesty International». Між молодими людьми зав’язалося тепле спілкування (дарма, що переписувалися нерідною для обох англійською). Вони сподівалися, що після звільнення Валерія відпустять в Італію на лікування і вони нарешті зможуть побачитися. Листування тривало до повторного арешту Валерія Марченка у 1983-му. А в 2010-му їх листи видано під назвою «Валерій і Сандра».

    Після звільнення (1981) мешкав у Києві, не міг влаштуватися на роботу, працював сторожем у дослідному господарстві зелених насаджень рослинництва. Займався перекладами, правозахисною діяльністю. Рішуче засуджував постанову колегії Міністерства освіти урср «Про додаткові заходи по вдосконаленню вивчення російської мови в освітніх школах і педагогічних навчальних закладах Української рср» (29 червня 1983 р.) (передав документ діаспорі з коментарем: «Надсилаю свіженький валуєвський указ…»).

    Вдруге заарештований 21 жовтня 1983-го. Валерію Марченку інкримінувалося виготовлення та розповсюдження документів з метою підірвати й ослабити радянський державний лад. З моменту ув’язнення став членом Української Гельсінської групи. Важко хворого Валерія Марченка визнали особливо небезпечним рецидивістом і засудили на 10 років ув’язнення та 5 років заслання.

    🕯Помер 7 жовтня 1984-го після відмови нирок у тюремній лікарні у Ленінграді (нині Санкт-Петербург, росія). Похований у селі Гатне на Київщині, поруч із могилою діда – відомого українського історика Михайла Івановича Марченка.

    «Це важко зрозуміти. Але це правда: Валерій був щасливий. Там, у політтаборі, він писав те, що боялися вимовити вголос «на волі». Його штампували з громадських трибун тавром «відступника і буржуазного націоналіста», а він у таборі став письменником. Українським нерадянським письменником. Не фанатик, не революціонер, не екстреміст, він був такий, як і ви. Лише – кращий».
    Писав про нього Семен Глузман.

    16 вересня 1947 року у Києві народився Валерій Веніамінович Марченко, учасник правозахисного руху, журналіст, перекладач. Навчався на філологічному факультеті Київського університету, стажувався у Бакинському університеті, де вивчав тюркські мови і широко друкувався у місцевій пресі. До 1972-го його знали за іменем Валерій Умрилов. Однак шлюб батьків склався невдало, вони розлучилися. Мати вийшла заміж вдруге, а Валерій узяв прізвище свого діда – професора-історика, колишнього ректора Львівського університету Михайла Івановича Марченка. З 1970-го працював у редакції газети «Літературна Україна», автор близько 100 публікацій. Водночас викладав українську мову та літературу в одній із середніх шкіл Києва. Був схожий на кіноактора Жана Поля Бельмондо, кумира його ровесників. Знав про цю схожість і часто жартував із цього приводу. Заарештований 25 червня 1973-го «за антирадянську пропаганду та агітацію». Написані журналістом ( в 1972 р.) три статті «За параваном ідейності», «Страшний якийсь тягар», «Київський діалог», кваліфіковані органами кгб як антирадянські документи. У них В. Марченко ставив риторичні запитання: чому занепадає українська мова, чому з легкої руки високих партійних чиновників підноситься безбарвна відверто кон’юнктурна література. Засуджений на 6 років до колонії суворого режиму та два роки заслання. У пермських таборах познайомився із відомими правозахисниками Семеном Глузманом та Іваном Світличним, написав ряд публіцистичних нарисів, зокрема, про нестерпні умови перебування в’язнів у колонії, про воїнів УПА, засуджених ще за часів Сталіна. Перебуваючи на засланні в селищі Саралжин у Казахстані, від жовтня 1980-го листувався із молодою італійською студенткою-геологом Сандрою Фапп’яно, яка отримала його адресу від «Amnesty International». Між молодими людьми зав’язалося тепле спілкування (дарма, що переписувалися нерідною для обох англійською). Вони сподівалися, що після звільнення Валерія відпустять в Італію на лікування і вони нарешті зможуть побачитися. Листування тривало до повторного арешту Валерія Марченка у 1983-му. А в 2010-му їх листи видано під назвою «Валерій і Сандра». Після звільнення (1981) мешкав у Києві, не міг влаштуватися на роботу, працював сторожем у дослідному господарстві зелених насаджень рослинництва. Займався перекладами, правозахисною діяльністю. Рішуче засуджував постанову колегії Міністерства освіти урср «Про додаткові заходи по вдосконаленню вивчення російської мови в освітніх школах і педагогічних навчальних закладах Української рср» (29 червня 1983 р.) (передав документ діаспорі з коментарем: «Надсилаю свіженький валуєвський указ…»). Вдруге заарештований 21 жовтня 1983-го. Валерію Марченку інкримінувалося виготовлення та розповсюдження документів з метою підірвати й ослабити радянський державний лад. З моменту ув’язнення став членом Української Гельсінської групи. Важко хворого Валерія Марченка визнали особливо небезпечним рецидивістом і засудили на 10 років ув’язнення та 5 років заслання. 🕯Помер 7 жовтня 1984-го після відмови нирок у тюремній лікарні у Ленінграді (нині Санкт-Петербург, росія). Похований у селі Гатне на Київщині, поруч із могилою діда – відомого українського історика Михайла Івановича Марченка. «Це важко зрозуміти. Але це правда: Валерій був щасливий. Там, у політтаборі, він писав те, що боялися вимовити вголос «на волі». Його штампували з громадських трибун тавром «відступника і буржуазного націоналіста», а він у таборі став письменником. Українським нерадянським письменником. Не фанатик, не революціонер, не екстреміст, він був такий, як і ви. Лише – кращий». Писав про нього Семен Глузман.
    926переглядів
  • Компанія Legendary придбала права на екранізацію книги Alchemised — майбутнього фентезі-роману авторів SenLinYu. Кіностудія заплатила за них шалені $3 млн, і це одна з найвищих сум, сплачених за кіноадаптацію книжки.

    SenLinYu стали відомі як автори фанфіків по світу "Гаррі Поттера" з пейрінгом Драміона, тобто про Драко Мелфоя та Герміону Ґрейнджер. Вони створили темну історію під назвою Manacled, де хороші програли, і світ став трошки схожий на антиутопію "Оповідь служниці". Фанфік став неймовірно популярним, причому настільки, що його вирішили видати окремою книгою. Так з'явилася історія Alchemised, з якої було видалено всі натяки на "Гаррі Поттера", і тепер це темне фентезі про некромантів.

    Головна героїня – алхімікиня і цілителька Гелен Маріно, яка приховує в пам’яті таємниці минулого й опиняється у маєтку некроманта, котрий хоче ці спогади отримати. Проте вона боротиметься, щоб захистити останні залишки своєї ідентичності та водночас розкрити таємниці свого викрадача.

    #Коло_Кіно #Новини_кіно #Екранізації_книг
    Компанія Legendary придбала права на екранізацію книги Alchemised — майбутнього фентезі-роману авторів SenLinYu. Кіностудія заплатила за них шалені $3 млн, і це одна з найвищих сум, сплачених за кіноадаптацію книжки. SenLinYu стали відомі як автори фанфіків по світу "Гаррі Поттера" з пейрінгом Драміона, тобто про Драко Мелфоя та Герміону Ґрейнджер. Вони створили темну історію під назвою Manacled, де хороші програли, і світ став трошки схожий на антиутопію "Оповідь служниці". Фанфік став неймовірно популярним, причому настільки, що його вирішили видати окремою книгою. Так з'явилася історія Alchemised, з якої було видалено всі натяки на "Гаррі Поттера", і тепер це темне фентезі про некромантів. Головна героїня – алхімікиня і цілителька Гелен Маріно, яка приховує в пам’яті таємниці минулого й опиняється у маєтку некроманта, котрий хоче ці спогади отримати. Проте вона боротиметься, щоб захистити останні залишки своєї ідентичності та водночас розкрити таємниці свого викрадача. #Коло_Кіно #Новини_кіно #Екранізації_книг
    3
    3Kпереглядів 1 Поширень
Більше результатів