• БОЛЮЧИЙ ФРАГМЕНТ

    Зруйновані ущент наші міста́
    І спа́лені до крихти наші се́ла,
    Домівка, що вціліла – та пуста,
    З лиця землі страшна війна все зме́ла.

    Все знищено, зостався тільки прах,
    Давно вже там ні люду, ні тварини,
    Таке колись не йшло до нас і в снах –
    Тепер від цьо́го кров у жилах стине.

    Стікає кров'ю зранена земля,
    Немає більше затишку, споко́ю,
    Чорніють всюди спалені поля́…
    Ми платимо ціною дорого́ю.

    Здригається від вибухів земля,
    І кров'ю напувається землиця,
    Там затишку і радості нема.
    Це в дійсності. Усе це нам не сниться.

    Ридає кожна стежка і поріг,
    Щоразу все навколо попеліє,
    Земля не чує більше рідних ніг,
    Щоразу ворог зброю в землю сіє.

    Війна вкрива землицю чорним тлом,
    Яка колись і квітла, й зеленіла,
    Бо ворог далі суне напролом…
    І чорна птаха нам на плечі сіла.

    Де сад шумів – там згарища й зола,
    Неначе в са́ван все це одягнули,
    Та лиш у чорний, бо прийшов від зла,
    Бо вороги туди уже сягнули.

    Немає більше цвіту на гіллі́,
    Та і дерев уже й не залиши́лось,
    Вогнем писались всюди скрижалі́
    І кров, немов вода, на землю ли́лась.

    Ридають стіни, випалені вщент,
    А доля там колись родила рясно,
    Від затишку лишився лиш фрагмент,
    Як спогад про життя колись тут щасне.

    Пороги, що стріча колись гостей,
    Від болю стогнуть, жить не мають сили,
    На жаль, не чуєм добрих ми вістей,
    Лиш вітер б'ється в розпачі об схили.

    Там, де дитинство бігало малим –
    Скелети стін під небом заніміли,
    Розвіяв вітер долі, наче дим,
    І спогади, що в серці там леліли.

    Лиш чути стогін рідної землі
    Від ран глибоких, які їй завда́ли,
    Не схо́дить уже хліб у тій ріллі…
    Такого ми ніко́ли не чекали.

    23.03.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1059590
    БОЛЮЧИЙ ФРАГМЕНТ Зруйновані ущент наші міста́ І спа́лені до крихти наші се́ла, Домівка, що вціліла – та пуста, З лиця землі страшна війна все зме́ла. Все знищено, зостався тільки прах, Давно вже там ні люду, ні тварини, Таке колись не йшло до нас і в снах – Тепер від цьо́го кров у жилах стине. Стікає кров'ю зранена земля, Немає більше затишку, споко́ю, Чорніють всюди спалені поля́… Ми платимо ціною дорого́ю. Здригається від вибухів земля, І кров'ю напувається землиця, Там затишку і радості нема. Це в дійсності. Усе це нам не сниться. Ридає кожна стежка і поріг, Щоразу все навколо попеліє, Земля не чує більше рідних ніг, Щоразу ворог зброю в землю сіє. Війна вкрива землицю чорним тлом, Яка колись і квітла, й зеленіла, Бо ворог далі суне напролом… І чорна птаха нам на плечі сіла. Де сад шумів – там згарища й зола, Неначе в са́ван все це одягнули, Та лиш у чорний, бо прийшов від зла, Бо вороги туди уже сягнули. Немає більше цвіту на гіллі́, Та і дерев уже й не залиши́лось, Вогнем писались всюди скрижалі́ І кров, немов вода, на землю ли́лась. Ридають стіни, випалені вщент, А доля там колись родила рясно, Від затишку лишився лиш фрагмент, Як спогад про життя колись тут щасне. Пороги, що стріча колись гостей, Від болю стогнуть, жить не мають сили, На жаль, не чуєм добрих ми вістей, Лиш вітер б'ється в розпачі об схили. Там, де дитинство бігало малим – Скелети стін під небом заніміли, Розвіяв вітер долі, наче дим, І спогади, що в серці там леліли. Лиш чути стогін рідної землі Від ран глибоких, які їй завда́ли, Не схо́дить уже хліб у тій ріллі… Такого ми ніко́ли не чекали. 23.03.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1059590
    103views
  • Великдень. Чомусь в цей день згадується квітень 2022 року в Мар’їнці. Він повертається.

    Обстріл. Я сиджу в погребі, і кожен вибух десь поруч вже не «десь», а тут, над головою. Земля здригається, сиплеться пил, і в якийсь момент у мене з’являється чітке відчуття: це кінець. Ось зараз. Ось уже майже.
    І раптом усе всередині стихає.

    Немає паніки. Немає крику. Є дивний спокій, якого я ніколи раніше не знав. Наче я вже прийняв те, що буде далі. Смерть.
    І саме тоді приходить пам’ять.
    Я згадую бабусю. Як вона колись тихо читала молитву, просто так, у звичайному житті. І ці слова самі починають складатися в мене в голові. «Отче наш…» — не повністю, не ідеально, але я їх згадую. Повільно, уривками, ніби намацуючи їх у темряві.
    Я повторюю їх подумки.
    Не як віруючий.
    Не як той, хто знає, як правильно.
    А як людина, якій страшно і яка більше нічого не може зробити.

    І паралельно в голові крутиться інше:
    ось зараз влучить… ось ще трохи… і все.

    Я не тікаю від цієї думки. Я з нею погоджуюсь. Я навіть починаю думати: а що там далі? На небі. Чи є щось? Як це буде? Чи буде світло, чи просто тиша?

    Це дивний стан. Не зовсім страх. Не зовсім віра. Щось між.
    І в цьому «між» я сиджу, слухаю вибухи і чекаю.

    Але минає хвилина. Потім ще одна, потім ще непам'ятаю скільки.
    І я залишаюся живим.

    ...

    Зараз, коли минув час, я розумію: той момент був для мене дуже близький до віри. Але він не зробив мене віруючим у звичному сенсі.

    Я не почав ходити до церкви.
    Не став жити за правилами.
    Не змінився різко.
    Але той погріб залишився зі мною.
    Як точка, де я був максимально чесний.
    Де не було ролей, слів «як треба».
    Де я не грав у віру — а просто шукав, за що вхопитися, коли все могло обірватися.

    І, можливо, цього достатньо.

    Я не знаю, як правильно вірити.
    Але я знаю, як це — згадати молитву в момент, коли здається, що це вже кінець.
    І ці знання не зникають. Вони просто тихо живуть десь всередині мене досі.
    Великдень. Чомусь в цей день згадується квітень 2022 року в Мар’їнці. Він повертається. Обстріл. Я сиджу в погребі, і кожен вибух десь поруч вже не «десь», а тут, над головою. Земля здригається, сиплеться пил, і в якийсь момент у мене з’являється чітке відчуття: це кінець. Ось зараз. Ось уже майже. І раптом усе всередині стихає. Немає паніки. Немає крику. Є дивний спокій, якого я ніколи раніше не знав. Наче я вже прийняв те, що буде далі. Смерть. І саме тоді приходить пам’ять. Я згадую бабусю. Як вона колись тихо читала молитву, просто так, у звичайному житті. І ці слова самі починають складатися в мене в голові. «Отче наш…» — не повністю, не ідеально, але я їх згадую. Повільно, уривками, ніби намацуючи їх у темряві. Я повторюю їх подумки. Не як віруючий. Не як той, хто знає, як правильно. А як людина, якій страшно і яка більше нічого не може зробити. І паралельно в голові крутиться інше: ось зараз влучить… ось ще трохи… і все. Я не тікаю від цієї думки. Я з нею погоджуюсь. Я навіть починаю думати: а що там далі? На небі. Чи є щось? Як це буде? Чи буде світло, чи просто тиша? Це дивний стан. Не зовсім страх. Не зовсім віра. Щось між. І в цьому «між» я сиджу, слухаю вибухи і чекаю. Але минає хвилина. Потім ще одна, потім ще непам'ятаю скільки. І я залишаюся живим. ... Зараз, коли минув час, я розумію: той момент був для мене дуже близький до віри. Але він не зробив мене віруючим у звичному сенсі. Я не почав ходити до церкви. Не став жити за правилами. Не змінився різко. Але той погріб залишився зі мною. Як точка, де я був максимально чесний. Де не було ролей, слів «як треба». Де я не грав у віру — а просто шукав, за що вхопитися, коли все могло обірватися. І, можливо, цього достатньо. Я не знаю, як правильно вірити. Але я знаю, як це — згадати молитву в момент, коли здається, що це вже кінець. І ці знання не зникають. Вони просто тихо живуть десь всередині мене досі.
    3
    1comments 180views
  • Земля для військових: право є, але реалізувати його майже неможливо

    Попри гарантії держави, під час війни отримати земельну ділянку ветеранам та учасникам бойових дій фактично нереально.

    Як пояснює Фокусу адвокатка ГО «Юридична сотня» Ірина Дмитренко, право на безоплатне отримання землі формально збережене, а для військових навіть передбачене першочергове надання. Однак скористатися ним наразі не можна через обмеження воєнного стану.

    Після початку повномасштабної війни законодавство забороняє безоплатну передачу земель державної та комунальної власності, а також видачу дозволів і розробку відповідної документації. Тому органи влади законно відмовляють у таких зверненнях.

    Фактично це означає, що право не скасоване, але «поставлене на паузу» ().

    Водночас у Верховній Раді ще з 2023 року зареєстрований законопроєкт, який має відновити можливість безоплатної передачі землі, зокрема для військових, однак його досі не розглянули.

    У мирний час процедура отримання ділянки залишається стандартною: вибір землі, подання клопотання, розробка проєкту, погодження, реєстрація та оформлення права власності.

    Крім того, учасники бойових дій та родини загиблих звільняються від сплати земельного податку.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    🤷‍♀️ Земля для військових: право є, але реалізувати його майже неможливо Попри гарантії держави, під час війни отримати земельну ділянку ветеранам та учасникам бойових дій фактично нереально. Як пояснює Фокусу адвокатка ГО «Юридична сотня» Ірина Дмитренко, право на безоплатне отримання землі формально збережене, а для військових навіть передбачене першочергове надання. Однак скористатися ним наразі не можна через обмеження воєнного стану. ℹ️ Після початку повномасштабної війни законодавство забороняє безоплатну передачу земель державної та комунальної власності, а також видачу дозволів і розробку відповідної документації. Тому органи влади законно відмовляють у таких зверненнях. Фактично це означає, що право не скасоване, але «поставлене на паузу» (😐). 🇺🇦 Водночас у Верховній Раді ще з 2023 року зареєстрований законопроєкт, який має відновити можливість безоплатної передачі землі, зокрема для військових, однак його досі не розглянули. У мирний час процедура отримання ділянки залишається стандартною: вибір землі, подання клопотання, розробка проєкту, погодження, реєстрація та оформлення права власності. Крім того, учасники бойових дій та родини загиблих звільняються від сплати земельного податку. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    93views
  • Ексрегіонал Андрій Деркач привласнив землі природно-заповідного фонду Києва на пів мільярда гривень — слідство.

    Йдеться про 23 ділянки у заповідній зоні «Конча-Заспа» на березі Дніпра — майже 50% від загальної площі цієї природоохоронної зони.

    Генпрокурор зазначив, що ця територія фактично належала Києву, але учасники оборудки оформили документи так, ніби земля була розташована в межах сусідньої селищної ради Обухівського району
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    #кримінал #корупція
    🌲 Ексрегіонал Андрій Деркач привласнив землі природно-заповідного фонду Києва на пів мільярда гривень — слідство. Йдеться про 23 ділянки у заповідній зоні «Конча-Заспа» на березі Дніпра — майже 50% від загальної площі цієї природоохоронної зони. Генпрокурор зазначив, що ця територія фактично належала Києву, але учасники оборудки оформили документи так, ніби земля була розташована в межах сусідньої селищної ради Обухівського району #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал #корупція
    129views
  • 7 квітня 1944 р. була прийнята директива нквд ссср № 130 про виселення сімей оунівців до Красноярського краю, в Іркутську, Омську та Новосибірську області.

    Після вигнання нацистів, на західноукраїнських землях знову розпочалася «радянізація», що супроводжувалась масовими репресіями проти «ворогів народу», арештами, вбивствами, депортаціями

    Депортації місцевого населення у віддалені регіони ссср розпочалися ще з 1939 року. Від жовтня-листопада 1939 року по липень 1941-го із Заходу України було переселено близько 1 млн осіб. У листі до Папи Римського від 7 листопада 1941 року митрополит Андрей Шептицький наголошував, що військами нквд загалом було вислано до Сибіру, заарештовано або страчено 200 тисяч українців із Львівської єпархії, а всі втрати українців у Галичині сягали 400 тисяч. До віддалених районів росії висилалися також поляки та євреї.

    Переселенські акції стали ефективним засобом для примирення населення з ідеологічними та політичними цілями совєцького тоталітарного режиму. Депортаційна політика радянської влади на західноукраїнських землях стосувалася, насамперед, членів ОУН та воїнів УПА, їхніх сімей, а також осіб, що підтримували український національно-визвольний рух.

    7 квітня 1944 року вийшла директива нквд ссср № 130 про виселення сімей оунівців (19 тисяч осіб) до Красноярського краю, в Іркутську, Омську та Новосибірську області.

    На підставі цієї директиви нарком внутрішніх справ усср Василь Рясний підготував інструкцію-вказівку про порядок проведення виселення сімей активних учасників націоналістичного підпілля, що була терміново поширена по всіх районних відділах унквд-умдб західних областей усср. Відтак у кожному районі були складені списки сімей учасників національно-визвольної боротьби, яких потрібно виселити. До списків включали усе чоловіче населення віком від 15 років.

    Лише у Львівській області на виконання цієї директиви у жовтні 1944 року були підготовлені списки на виселення 10 517 осіб. Вже через рік у віддалених регіонах ссср було близько 2 млн 230 тисяч 500 спецпоселенців, серед яких – 20 800 оунівців.

    Спецпереселенців використовували як дешеву робочу силу на лісоповалах та в інших трудомістких процесах. Сім’ї, які не мали працездатних осіб, потерпали від злиднів. За спецпереселенцями було встановлено агентурно-оперативний нагляд, а на великих залізничних станціях – оперативні заслони. За втечу з місця поселення термін заслання замінювався ув’язненням у виправно-трудових таборах.

    Масові депортації тривали до смерті сталіна в березні 1953 року, однак ще до 1956 року для депортованих існували правові обмеження.

    Історія України
    🤬🤬🤬❌✍️7 квітня 1944 р. була прийнята директива нквд ссср № 130 про виселення сімей оунівців до Красноярського краю, в Іркутську, Омську та Новосибірську області. ✅ℹ️ 🗣️Після вигнання нацистів, на західноукраїнських землях знову розпочалася «радянізація», що супроводжувалась масовими репресіями проти «ворогів народу», арештами, вбивствами, депортаціями Депортації місцевого населення у віддалені регіони ссср розпочалися ще з 1939 року. Від жовтня-листопада 1939 року по липень 1941-го із Заходу України було переселено близько 1 млн осіб. У листі до Папи Римського від 7 листопада 1941 року митрополит Андрей Шептицький наголошував, що військами нквд загалом було вислано до Сибіру, заарештовано або страчено 200 тисяч українців із Львівської єпархії, а всі втрати українців у Галичині сягали 400 тисяч. До віддалених районів росії висилалися також поляки та євреї. Переселенські акції стали ефективним засобом для примирення населення з ідеологічними та політичними цілями совєцького тоталітарного режиму. Депортаційна політика радянської влади на західноукраїнських землях стосувалася, насамперед, членів ОУН та воїнів УПА, їхніх сімей, а також осіб, що підтримували український національно-визвольний рух. 7 квітня 1944 року вийшла директива нквд ссср № 130 про виселення сімей оунівців (19 тисяч осіб) до Красноярського краю, в Іркутську, Омську та Новосибірську області. На підставі цієї директиви нарком внутрішніх справ усср Василь Рясний підготував інструкцію-вказівку про порядок проведення виселення сімей активних учасників націоналістичного підпілля, що була терміново поширена по всіх районних відділах унквд-умдб західних областей усср. Відтак у кожному районі були складені списки сімей учасників національно-визвольної боротьби, яких потрібно виселити. До списків включали усе чоловіче населення віком від 15 років. Лише у Львівській області на виконання цієї директиви у жовтні 1944 року були підготовлені списки на виселення 10 517 осіб. Вже через рік у віддалених регіонах ссср було близько 2 млн 230 тисяч 500 спецпоселенців, серед яких – 20 800 оунівців. Спецпереселенців використовували як дешеву робочу силу на лісоповалах та в інших трудомістких процесах. Сім’ї, які не мали працездатних осіб, потерпали від злиднів. За спецпереселенцями було встановлено агентурно-оперативний нагляд, а на великих залізничних станціях – оперативні заслони. За втечу з місця поселення термін заслання замінювався ув’язненням у виправно-трудових таборах. Масові депортації тривали до смерті сталіна в березні 1953 року, однак ще до 1956 року для депортованих існували правові обмеження. 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 Історія України🔱
    324views
  • СИМВОЛИ ПРИРОДИ

    Виростаючи біля річок, ставків, природних джерел, верба ніби позначає воду на землі. Криницю завжди намагалися викопати під вербою: де срібліє вербиця, там здорова водиця. І справді, верба була чудовим природним фільтром усіляких домішок, які містилися у воді.

    Вербову лозу традиційно використоввали для зведення турлучних будівель, огорожі, виготовлення меблів, музичних інструментів тощо. Верба відігравала й важливу ритуально-обрядову роль. За народними уявленнями, гілочки верби, освячені в церкві в останню неділю перед Великоднем - Вербну, набували магічних властивостей. Освячену вербу приносили в дім і вдаряли нею членів сім'ї, найчастіше дітей, примовляючи: «Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля». Її зберігали в хаті й широко застосовували як лікувальний засіб або оберіг. На Херсонщині клали у воду, в якій купали хвору дитину, на Слобожанщині запалювали гілочку верби й обкурювали нею хворих на лихоманку.

    З відривного календаря "Криниченька" за 5 квітня.
    ----------
    СИМВОЛИ ПРИРОДИ Виростаючи біля річок, ставків, природних джерел, верба ніби позначає воду на землі. Криницю завжди намагалися викопати під вербою: де срібліє вербиця, там здорова водиця. І справді, верба була чудовим природним фільтром усіляких домішок, які містилися у воді. Вербову лозу традиційно використоввали для зведення турлучних будівель, огорожі, виготовлення меблів, музичних інструментів тощо. Верба відігравала й важливу ритуально-обрядову роль. За народними уявленнями, гілочки верби, освячені в церкві в останню неділю перед Великоднем - Вербну, набували магічних властивостей. Освячену вербу приносили в дім і вдаряли нею членів сім'ї, найчастіше дітей, примовляючи: «Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля». Її зберігали в хаті й широко застосовували як лікувальний засіб або оберіг. На Херсонщині клали у воду, в якій купали хвору дитину, на Слобожанщині запалювали гілочку верби й обкурювали нею хворих на лихоманку. З відривного календаря "Криниченька" за 5 квітня. ----------
    234views
  • Сьогодні 315 років Конституції Пилипа Орлика.
    Це перша у світі конституція, яка була створена 5 квітня 1710 року. Вона описувала Україну як незалежну державу, частину європейського світу, а не складову
    «руського мира». Документ був написаний латиною і староукраїнською мовою.
    У ньому вперше було запропоновано ідею парламентської демократії.
    Цю Конституцію склав гетьман Пилип Орлик разом із козацькою старшиною. Вона складалася з преамбули та 16 статей і визначала права та обов’язки всіх членів Війська Запорозького. Влада поділялася на законодавчу, яку мала Генеральна Рада (схожа на парламент), і виконавчу, яку мав гетьман. Проте його влада була обмеженою, він не міг одноосібно розпоряджатися грошима, землями чи вести зовнішню політику.
    Оригінал першої сторінки зберігається у Швеції, а остання сторінка — в Росії. У 2010 році в місті Бендери встановили пам’ятник Конституції. У 2021 році, на честь 30-річчя Незалежності України, оригінал Конституції вперше привезли в Україну.
    Конституція Орлика вважається однією з перших у світі, яка закладала ідеї демократії та незалежної української державності.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    📜Сьогодні 315 років Конституції Пилипа Орлика. Це перша у світі конституція, яка була створена 5 квітня 1710 року. Вона описувала Україну як незалежну державу, частину європейського світу, а не складову «руського мира». Документ був написаний латиною і староукраїнською мовою. У ньому вперше було запропоновано ідею парламентської демократії. Цю Конституцію склав гетьман Пилип Орлик разом із козацькою старшиною. Вона складалася з преамбули та 16 статей і визначала права та обов’язки всіх членів Війська Запорозького. Влада поділялася на законодавчу, яку мала Генеральна Рада (схожа на парламент), і виконавчу, яку мав гетьман. Проте його влада була обмеженою, він не міг одноосібно розпоряджатися грошима, землями чи вести зовнішню політику. Оригінал першої сторінки зберігається у Швеції, а остання сторінка — в Росії. У 2010 році в місті Бендери встановили пам’ятник Конституції. У 2021 році, на честь 30-річчя Незалежності України, оригінал Конституції вперше привезли в Україну. Конституція Орлика вважається однією з перших у світі, яка закладала ідеї демократії та незалежної української державності. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    114views
  • СИМВОЛИ ПРИРОДИ

    Виростаючи біля річок, ставків, природних джерел, верба ніби позначає воду на землі. Криницю завжди намагалися викопати під вербою: де срібліє вербиця, там здорова водиця. І справді, верба була чудовим природним фільтром усіляких домішок, які містилися у воді.

    Вербову лозу традиційно використоввали для зведення турлучних будівель, огорожі, виготовлення меблів, музичних інструментів тощо. Верба відігравала й важливу ритуально-обрядову роль. За народними уявленнями, гілочки верби, освячені в церкві в останню неділю перед Великоднем - Вербну, набували магічних властивостей. Освячену вербу приносили в дім і вдаряли нею членів сім'ї, найчастіше дітей, примовляючи: «Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля». Її зберігали в хаті й широко застосовували як лікувальний засіб або оберіг. На Херсонщині клали у воду, в якій купали хвору дитину, на Слобожанщині запалювали гілочку верби й обкурювали нею хворих на лихоманку.

    З відривного календаря "Криниченька" за 5 квітня.
    ----------
    СИМВОЛИ ПРИРОДИ Виростаючи біля річок, ставків, природних джерел, верба ніби позначає воду на землі. Криницю завжди намагалися викопати під вербою: де срібліє вербиця, там здорова водиця. І справді, верба була чудовим природним фільтром усіляких домішок, які містилися у воді. Вербову лозу традиційно використоввали для зведення турлучних будівель, огорожі, виготовлення меблів, музичних інструментів тощо. Верба відігравала й важливу ритуально-обрядову роль. За народними уявленнями, гілочки верби, освячені в церкві в останню неділю перед Великоднем - Вербну, набували магічних властивостей. Освячену вербу приносили в дім і вдаряли нею членів сім'ї, найчастіше дітей, примовляючи: «Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля». Її зберігали в хаті й широко застосовували як лікувальний засіб або оберіг. На Херсонщині клали у воду, в якій купали хвору дитину, на Слобожанщині запалювали гілочку верби й обкурювали нею хворих на лихоманку. З відривного календаря "Криниченька" за 5 квітня. ----------
    1
    1comments 229views
  • ⚡️ Неймовірно! NASA опублікувало перше за 54 роки фото Землі з глибокого космосу
    Знімок зробив корабель Orion, який зараз прямує до Місяця.
    Унікальне фото: вид Землі з корабля «Оріон» з майже 70.000 км – так далеко люди не літали з 1972 року.
    Астронавти місії NASA «Artemis II» зробили фото: планета виглядає як повний півмісяць.
    Астронавти місії «Артеміда-2» на півтори тижні відпочиватимуть від землян.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ⚡️ Неймовірно! NASA опублікувало перше за 54 роки фото Землі з глибокого космосу Знімок зробив корабель Orion, який зараз прямує до Місяця. Унікальне фото: вид Землі з корабля «Оріон» з майже 70.000 км – так далеко люди не літали з 1972 року. Астронавти місії NASA «Artemis II» зробили фото: планета виглядає як повний півмісяць. Астронавти місії «Артеміда-2» на півтори тижні відпочиватимуть від землян. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    162views
  • Не задекларував понад 9 млн грн та керував незаконним будівництвом на пам’ятці археології: судитимуть мера Переяслава, - Офіс Генпрокурора

    Протягом трьох років він подавав декларації з істотними недостовірними відомостями. Зокрема, не задекларував нерухомість, оформлену на члена сім’ї, вартістю понад 7,2 млн грн, грошові активи на рахунках і фінансові зобов’язання на 600 тис. грн. Загалом щороку приховував відомості на понад 9 млн грн.

    Також у 2025 році організував і фактично здійснював земляні роботи на пам’ятці археології національного значення. За його вказівками спецтехнікою вирито котлован і знято культурний шар, що містив залишки монастирських споруд XVIII ст., поховання та об’єкти давньоруської доби. Унаслідок цього державі завдано збитків на понад 18,9 млн грн.
    #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #кримінал
    Не задекларував понад 9 млн грн та керував незаконним будівництвом на пам’ятці археології: судитимуть мера Переяслава, - Офіс Генпрокурора Протягом трьох років він подавав декларації з істотними недостовірними відомостями. Зокрема, не задекларував нерухомість, оформлену на члена сім’ї, вартістю понад 7,2 млн грн, грошові активи на рахунках і фінансові зобов’язання на 600 тис. грн. Загалом щороку приховував відомості на понад 9 млн грн. Також у 2025 році організував і фактично здійснював земляні роботи на пам’ятці археології національного значення. За його вказівками спецтехнікою вирито котлован і знято культурний шар, що містив залишки монастирських споруд XVIII ст., поховання та об’єкти давньоруської доби. Унаслідок цього державі завдано збитків на понад 18,9 млн грн. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #кримінал
    212views
More Results