#історія #речі Уявіть собі 1804 рік. Поки Наполеон приміряє імператорську корону, у Ліоні скромний син ткача Жозеф Марі Жаккард здійснює революцію, яка за масштабністю наслідків дасть фору будь-якому взяттю Бастилії. Він створює пристрій, який навчив дерево та метал «думати» візерунками. Ткацький верстат Жаккарда — це, за своєю суттю, перший у світі комп’ютер, тільки замість монітора у нього — шовкове полотно, а замість мікросхем — перфокарти. До цього моменту створення складного орнаменту вимагало присутності помічника («шнуротяга»), який вручну підіймав кожну нитку основи. Жаккард же замінив людські пальці системою картонних карток із дірочками. Є отвір — гачок проходить і нитка піднімається; немає отвору — нитка спить. 🧵 Математика в шовку: Перфокарти: Це була перша спроба людства записати складний алгоритм на фізичний носій. Саме ці діряві шматочки картону через століття надихнуть Чарльза Беббіджа на створення аналітичної машини, а згодом — і засновників IBM. Ткацький «HD»: Раптом стало можливим ткати портрети, пейзажі та складні гобелени з такою деталізацією, що око відмовлялося вірити, ніби це не живопис. На одному з таких верстатів було виткано портрет самого Жаккарда, для чого знадобилося 24 000 перфокарт. Своєрідний «селфі» дев'ятнадцятого сторіччя. Звісно, ткачі того часу зустріли винахід без особливого захвату. Вони влаштовували протести та нищили верстати, бо відчули: машина наступає на п'яти їхній монополії на майстерність. Вони мали рацію — Жаккард зробив розкіш доступною, перетворивши сакральний процес творення тканини на високоточне виробництво. ⚙️ Існує думка, що сучасні програмісти мають ставити пам'ятник Жаккарду щоразу, коли пишуть код. Адже концепція «0» та «1» (є дірка чи немає) народилася не в лабораторіях Кремнієвої долини, а серед шуму ткацьких цехів, пахощів мастила та шелесту шовкових ниток. Сьогодні ми сприймаємо складні принти на одязі як належне, але кожен ваш візерунчастий шарф — це далеке відлуння того самого ліонського гуркоту. Жаккард довів: щоб змінити світ, іноді достатньо просто правильно напроколювати дірок у папері. 🧶🛰️

#історія #речі Перфокарта: Картонний мозок, що навчив машини думати дірками 🕳️💻 Задовго до того, як ми почали зберігати гігабайти котиків у «хмарах», людство довіряло свої найпотаємніші розрахунки звичайному цупкому картону. Перфокарта — це бабуся вашої флешки, яка довела: щоб пояснити машині складне завдання, іноді достатньо просто правильно продірявити папір. Це був час, коли програмування вимагало не лише інтелекту, а й неабиякої фізичної сили, щоб донести пачку «коду» до обчислювального центру. 📦🏗️ Ідея використовувати дірки для передачі інформації народилася не в лабораторіях фізиків, а в майстернях ткачів. У 1804 році Жозеф Марі Жаккар зрозумів, що складні візерунки на шовку можна «закодувати» за допомогою пластин із отворами: є дірка — нитка піднімається, немає — залишається. Фактично, кожен ваш візерунчастий шарф — це результат роботи першого у світі двійкового коду. Згодом Герман Голлеріт запозичив цю ідею для перепису населення США 1890 року, чим заощадив уряду роки нудної писанини та мільйони доларів. 🗽📈 Робота з перфокартами була справжнім тестом на стресостійкість. Одна стандартна карта IBM вміщувала рівно 80 символів — приблизно стільки, скільки в одному реченні цієї статті. Якщо ви писали складну програму, вам потрібні були тисячі карт. Головним жахом програміста того часу був не «синій екран смерті», а протяг або невдалий рух, через який колода карт розліталася по підлозі. Переплутати послідовність дірявих папірців означало перетворити геніальний алгоритм на цифровий салат. 🥗💨 Існує міф, що перфокарти були неймовірно крихкими. Насправді ж вони виготовлялися з такого якісного паперу, що студенти-технарі часто використовували відпрацьовані карти як закладки, візитівки або навіть папір для любовних записок (якщо вміли писати дуже дрібно між рядами цифр). Це був перший випадок в історії, коли сміття від високих технологій ставало корисним у побуті. 💌♻️ Сьогодні перфокарти здаються нам такими ж архаїчними, як кам'яні сокири. Але саме вони привчили нас до дисципліни: ви не могли просто «виправити баг» одним кліком — вам доводилося переробляти всю карту. Вони залишили нам у спадок обмеження в 80 символів, яке десятиліттями визначало дизайн мов програмування та текстових редакторів. Картонний мозок пішов на спокій, але його «дірява» логіка й досі живе в кожному біті вашого смартфона. 📱🦾

У Троєщини критична ситуація з опаленням: ТЕЦ-6 не подає теплоносій, альтернативи немає. У короткий термін для людей планується облаштувати вуличні туалети, — голова Деснянської РДА Бахматов «Що робити у короткий термін, коли ситуація критична? Риється яма, накривається, зверху дірка — все. Робитимемо туалети, як у селі». Крім того, в Деснянському районі: ➡️ Створено 10 опорних шкільних пунктів обігріву для 20–30 тисяч людей, ще 40 шкіл у резерві. ➡️ Місцевий бізнес частково готовий відкрити масові пункти обігріву у торговельних центрах, за необхідності забезпечать пальним і генераторами. ➡️ Найбільше потрібні харчування, кава-чай, обігрів, дрова та біотуалети. ➡️ Паліативних хворих вже вивозять у пансіонати, сусіди повідомляють про тих, хто потребує допомоги. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна

Дірка в ще одному житловому будинку у Києві після атаки дрона 🤬

❗️На Одещині — дуже критична ситуація. рф масовано бʼє по регіону близько 10 (!) днів підряд, майже цілодобово там «висять» дрони різних типів. Крім БПЛА сюди вже прилітали ракети 4-х типів і авіабомби. Вони намагаються повністю знищити міст поблизу Маяків через річку Дністер — тоді південь Одеської області стане абсолютно відрізаний від решти України. ⭕️Які будуть наслідки? Гуманітарна криза для сотень тисяч людей; неможливість швидко дістатися до Одеси; проблеми з паливом, продуктами, ліками, логістикою військової техніки. На відео — той самий міст — увесь у дірках.

Поки Європа мирно спить На мене іскандер летить. І не один, і так щомиті. Стоять машини всі побиті. Стоять без вікон всі балкони, Лікарні, школи і салони. І сходи, і ліфти безлюдні. Стоять ялинки чорні в грудні. У сажі двері, в диму спальня. Без стін хитається вітальня. Чорнюща дірка прямо з даху На голови скидає бляху. Бездонна вирва під парканом На серці робить свіжу рану. Поки Європа ще дрімає До мене "онікс" підлітає. І в цьому вирі, в цьому хламі Життя гойдається на рамі. А поруч стогне чоловік. А скоро ж буде новий рік. Салат, шампанське. Сюр та й годі. Хтось вдягнеться по новій моді. Хтось буде повзать по землі І помирати на "нулі". І будуть тости про любов. І хтось проллє останню кров... Такий ось час. Ми його свідки. І все від "матушки-сусідки". 🖍️ Г.Потопляк

Київ — чорна пляма на мапі Європи. 70% міста без світла. Перехрестя перетворилися на рулетку смерті, а Хрещатик освітлюють лише фари машин, як у країні третього світу. Нам знову згодовують казки про «складну ситуацію» та «дефіцит генерації». Але давайте називати речі своїми іменами: це не просто наслідки ударів. Це результат роботи системи, діагноз якій — некроекономіка. Це термін, який ти ввів менше місяця тому — як діагноз системі, що не просто краде ресурси, а конвертує крадіжку в смерть, руїну та колапс. Некроекономіка — це не економіка війни, а економіка повільного вмирання, коли державні рішення перестають творити майбутнє і починають розкладати сьогодення. Некроекономіка — це коли корупція вбиває швидше, ніж ракета Українці звикли думати, що корупція — це про гроші, які хтось «перенаправив». Але кожен украдений мільйон на ППО — це ракета, яка долетіла. Кожен відкат на РЕБ — це дрон, який не збили. Кожна дірка фаворитки у міністерстві — це незакрита дірка в обороні. Кожна тендерна схема в енергетиці — це чергова підстанція, що летить у повітря. Сьогодні Київ темний не тому, що ми не могли захистити енергетичні об’єкти. А тому, що роками не захищали, бо гроші на захист ішли не туди. Коли ми бачимо фото Києва та усіх інших міст України без світла, треба ставити не технічне, а політичне питання: Де були ППО? Де були антидрони? Де була модернізація мереж? Де була енергетична стратегія? Де взагалі держава?? Відповідь одна: у схемах, на тендерах, у відкатах, у призначеннях “своїх людей”, у сервільності перед найближчими групами. Московія знищує трансформатор. А некроекономіка — знищує систему, яка мала б поставити інший та захистити його від ударів дронів. Московія запускає дрон. А некроекономіка — не закуповує та не створює своє власне те, що цей дрон збило б. Московія б’є по ТЕЦ. А некроекономіка — роками не будує резервів і альтернатив, не ховає критичні елементи чи під землею, чи під бетонними укріпленнями, не розробляє плани малих когенераційних установок тощо, а живиться на її розкладі тупими закупівлями, бутафорським захистом та відвертим розпилом усього, що ще трохи рухається. Україна в темряві не тому, що не вистачає генераторів. А тому, що ДОСІ не вистачає державності...

‼️‼️‼️‼️‼️ ❕Друзі, слухайте сюди уважно, бо зараз буде жорстка #правда від людини, яка вже 100500 разів чула - «я почну з понеділка» 😂 ⛔️#Тіло не зміниться, якщо ви продовжуєте #годувати його так, ніби готуєте його до зимової сплячки ведмедя-гризлі. 🕐Немає чарівних пігулок (ну добре, є, але вони називаються «фотошоп»). 🕐Немає чарівних поясів, що «спалюють #жир поки ви дивитесь серіали». 🕐Немає чарівних уколів (оземпік і інші – це не чарівна паличка, а просто спосіб зробити так, щоб ви фізично не впхали в себе ще одну піцу). ✅Є тільки одна магія у цьому світі — та дірка в вашій голові, яку всі називають «РОТ». ➡️Те, що ви туди пхаєте щодня і є вашою справжньою «програмою #схуднення ». ❕Мінус 10 кг за місяць? Тільки якщо вам відріжуть ногу. І то не факт, що саме 10 😂 ⭐️Зміни — це не спринт, це щоденний вибір: «Хочу я сьогодні виглядати так само, як вчора, чи трохи ближче до тієї версії себе, яку я люблю?» 💪Тож вперед. Не заради «літа», не заради «нового року», а просто тому що ви заслуговуєте почуватись у своєму тілі як вдома — зручно, впевнено і без сорому за зайву булку… ну добре, за зайвих 20 булок 😏 🤔Починаємо сьогодні? ✔️Так, саме СЬОГОДНІ. Бо завтра знову буде «та ні, з понеділка точно» 🔥 ❤️Потрібна допомога? ✏️Пишіть - я завжди на зв"язку - https://t.me/Lesya_weightloss 💋

ЗІ СВЯТОМ АНДРІЯ ПЕРШОЗВАНОГО 30 листопада за новим церковним календарем відзначають день святого мученика, який віддав своє життя за віру в Христа, - апостола Андрія Першозваного. Своє ім'я - Першозваний - він отримав тому, що його першого Ісус Христос покликав до себе в учні. Хоч апостол Андрій є християнським святим, однак традиції святкування мають дохристиянський характер: заклинання, ворожіння на майбутнє. В давні часи цей день носив назву «Калита». Вважалося це свято суто парубоцьким, тому в Андріївську ніч (у ніч проти Андрія) хлопцям дозволяли бешкетувати, робити різні збитки. Дівчата ж збиралися і ворожили на долю. Головна гра вечора називалася «Калита». Саме таку назву носив обрядовий корж, який готувався з білого борошна. Тісто дівчата місили по черзі: від старшої до молодшої. Корж був солодким, з медом, а зверху його обов'язково оздоблювали родзинками або сухими вишнями. Посередині обов'язково була дірка, через яку протягували стрічку. Потім корж високо підвішували посередині хати. Хлопці у стрибку повинні були дістати корж зубами і відкусити шматок. Такі були забави. Ну і, звісно ж, фаворитами цього вечора були Андрії. З відривного календаря "Український народний календар" за 30 листопада. -------------

ЗІ СВЯТОМ АНДРІЯ ПЕРШОЗВАНОГО 30 листопада за новим церковним календарем відзначають день святого мученика, який віддав своє життя за віру в Христа, - апостола Андрія Першозваного. Своє ім'я - Першозваний - він отримав тому, що його першого Ісус Христос покликав до себе в учні. Хоч апостол Андрій є християнським святим, однак традиції святкування мають дохристиянський характер: заклинання, ворожіння на майбутнє. В давні часи цей день носив назву «Калита». Вважалося це свято суто парубоцьким, тому в Андріївську ніч (у ніч проти Андрія) хлопцям дозволяли бешкетувати, робити різні збитки. Дівчата ж збиралися і ворожили на долю. Головна гра вечора називалася «Калита». Саме таку назву носив обрядовий корж, який готувався з білого борошна. Тісто дівчата місили по черзі: від старшої до молодшої. Корж був солодким, з медом, а зверху його обов'язково оздоблювали родзинками або сухими вишнями. Посередині обов'язково була дірка, через яку протягували стрічку. Потім корж високо підвішували посередині хати. Хлопці у стрибку повинні були дістати корж зубами і відкусити шматок. Такі були забави. Ну і, звісно ж, фаворитами цього вечора були Андрії. З відривного календаря "Український народний календар" за 30 листопада. -------------