• Вакансії для ветеранів та ветеранок.
    Група компаній ALUTATGROUP — один із лідерів на ринку виробництва профілів для натяжних стель та гіпсокартонних конструкцій — запрошують на роботу на виробництво.
    Оператор гібочного верстату:
    -  Заробітна плата: від 40 000 грн
    -  Виплата заробітної плати: двічі на місяць
    -  Графік роботи: 5/2 (понеділок–п’ятниця 9:00–18:00, 2 робочі суботи з 9:00 до 14:00)
    -  Обов’язки: виготовлення деталей з алюмінієвого профілю на гібочному верстаті.
    Пакувальник на виробництво:
    -  Заробітна плата: від 35 000 грн
    -  Передбачене навчання та оплачуване стажування
    -  Можливе кар’єрне зростання
    -  Вимоги: фізична витривалість.
    Місце роботи: м. Київ, Нивки / Виноградар, вул. Івана Виговського, 13 (зупинка «Київська Правда»).
    Контакт: 067-454-61-91, менеджер з персоналу Світлана.
    Більше вакансій на Порталі послуг: portal.kyiv.digital/services/category/vitryna-vakansiy
    #КМХ_вакансії
    Київ Мілітарі Хаб| Facebook
    Київ Мілітарі Хаб| Instagram

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Вакансії для ветеранів та ветеранок. Група компаній ALUTATGROUP — один із лідерів на ринку виробництва профілів для натяжних стель та гіпсокартонних конструкцій — запрошують на роботу на виробництво. Оператор гібочного верстату: -  Заробітна плата: від 40 000 грн -  Виплата заробітної плати: двічі на місяць -  Графік роботи: 5/2 (понеділок–п’ятниця 9:00–18:00, 2 робочі суботи з 9:00 до 14:00) -  Обов’язки: виготовлення деталей з алюмінієвого профілю на гібочному верстаті. Пакувальник на виробництво: -  Заробітна плата: від 35 000 грн -  Передбачене навчання та оплачуване стажування -  Можливе кар’єрне зростання -  Вимоги: фізична витривалість. Місце роботи: м. Київ, Нивки / Виноградар, вул. Івана Виговського, 13 (зупинка «Київська Правда»). Контакт: 067-454-61-91, менеджер з персоналу Світлана. Більше вакансій на Порталі послуг: portal.kyiv.digital/services/category/vitryna-vakansiy #КМХ_вакансії Київ Мілітарі Хаб| Facebook Київ Мілітарі Хаб| Instagram https://t.me/Ukraineaboveallelse
    28переглядів
  • ❗За даними видання Кордон.Медіа, у ніч на 20 грудня на Краснопільщині Сумської області російські війська зайшли в прикордонне село Грабовське, розташоване безпосередньо на лінії кордону.

    Видання повідомляє, що у селі були цивільні мешканці, які раніше підписали відмови від евакуації. Як стало відомо Кордон.Медіа, мова йде про трохи понад півсотні громадян, яких вивезли на територію РФ для проведення так званих "фільтраційних заходів".

    Також видання зазначає, що є інформація про подальший рух російських підрозділів у напрямку хутора Високий та села Рясне.

    "У Рясному вранці 20 грудня також залишалися цивільні мешканці. Вже увечері цього ж дня розпочалася евакуація", — говориться у дописі Кордон.Медіа

    Червоний Хрест, Білі Янголи та представники влади вивезли людей, але це 1/4 мешканців, які там перебували, інші, попри попередження про ситуацію, залишилися.

    За даними джерела УП у військових колах, спроби штурму на ділянці кордону Сумщини в районі Грабовського тривають кілька днів. Ворог отримує відсіч і просунутись вглиб не зміг.

    "Українська правда" намагається отримати відповідний коментар від структур Сил оборони України.

    📖 https://www.pravda.com.ua/news/2025/12/20/8012804/
    ❗За даними видання Кордон.Медіа, у ніч на 20 грудня на Краснопільщині Сумської області російські війська зайшли в прикордонне село Грабовське, розташоване безпосередньо на лінії кордону. Видання повідомляє, що у селі були цивільні мешканці, які раніше підписали відмови від евакуації. Як стало відомо Кордон.Медіа, мова йде про трохи понад півсотні громадян, яких вивезли на територію РФ для проведення так званих "фільтраційних заходів". Також видання зазначає, що є інформація про подальший рух російських підрозділів у напрямку хутора Високий та села Рясне. "У Рясному вранці 20 грудня також залишалися цивільні мешканці. Вже увечері цього ж дня розпочалася евакуація", — говориться у дописі Кордон.Медіа Червоний Хрест, Білі Янголи та представники влади вивезли людей, але це 1/4 мешканців, які там перебували, інші, попри попередження про ситуацію, залишилися. За даними джерела УП у військових колах, спроби штурму на ділянці кордону Сумщини в районі Грабовського тривають кілька днів. Ворог отримує відсіч і просунутись вглиб не зміг. "Українська правда" намагається отримати відповідний коментар від структур Сил оборони України. 📖 https://www.pravda.com.ua/news/2025/12/20/8012804/
    WWW.PRAVDA.COM.UA
    Окупанти зайшли в прикордонне село на Сумщині й вивезли звідти півсотні людей – ЗМІ
    За даними видання Кордон.Медіа, у ніч на 20 грудня на Краснопільщині Сумської області російські війська зайшли в прикордонне село Грабовське, розташоване безпосередньо на лінії кордону.
    58переглядів
  • #історія #постаті
    20 грудня 1886 року народився Кость Паньківський — людина, чиє життя стало втіленням боротьби за українську державність навіть тоді, коли вона здавалася втраченою. Видатний правник, політик та дипломат, він присвятив себе служінню Україні в найтемніші часи її історії. 🇺🇦💼

    Вихований у родині відомого громадського діяча у Львові, Паньківський з юності став активним учасником національного руху. Його робота у львівській «Просвіті» була не просто просвітництвом, а розбудовою фундаменту майбутньої незалежності. Як фаховий адвокат, він неодноразово захищав українських патріотів у польських судах, ставши символом правового спротиву. 🏛️📜

    Під час Другої світової війни Паньківський очолював Український крайовий комітет у Львові, намагаючись захистити інтереси українців в умовах окупації. Проте справжній історичний виклик чекав на нього після війни. У 1945 році він став головою уряду УНР у вигнанні. У цей критичний період він працював над консолідацією української еміграції та донесенням до світової спільноти правди про прагнення України до свободи. 🌍🗳️

    Кость Паньківський був прихильником демократичного розвитку та єднання всіх національних сил. Його мемуари «Від держави до комітету» та «Роки німецької окупації» сьогодні є безцінним джерелом для істориків. Він залишив по собі спадок не лише як державний діяч, а й як інтелектуал, який вірив, що право і правда врешті-ресно переможуть силу зброї. 📖🖋️
    #історія #постаті 20 грудня 1886 року народився Кость Паньківський — людина, чиє життя стало втіленням боротьби за українську державність навіть тоді, коли вона здавалася втраченою. Видатний правник, політик та дипломат, він присвятив себе служінню Україні в найтемніші часи її історії. 🇺🇦💼 Вихований у родині відомого громадського діяча у Львові, Паньківський з юності став активним учасником національного руху. Його робота у львівській «Просвіті» була не просто просвітництвом, а розбудовою фундаменту майбутньої незалежності. Як фаховий адвокат, він неодноразово захищав українських патріотів у польських судах, ставши символом правового спротиву. 🏛️📜 Під час Другої світової війни Паньківський очолював Український крайовий комітет у Львові, намагаючись захистити інтереси українців в умовах окупації. Проте справжній історичний виклик чекав на нього після війни. У 1945 році він став головою уряду УНР у вигнанні. У цей критичний період він працював над консолідацією української еміграції та донесенням до світової спільноти правди про прагнення України до свободи. 🌍🗳️ Кость Паньківський був прихильником демократичного розвитку та єднання всіх національних сил. Його мемуари «Від держави до комітету» та «Роки німецької окупації» сьогодні є безцінним джерелом для істориків. Він залишив по собі спадок не лише як державний діяч, а й як інтелектуал, який вірив, що право і правда врешті-ресно переможуть силу зброї. 📖🖋️
    Like
    1
    140переглядів
  • Вся правда про прапоровтик. 😁

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Вся правда про прапоровтик. 😁 https://t.me/Ukraineaboveallelse
    66переглядів 0Відтворень
  • 18 грудня 1920 року «Совнарком УРСР» московсько-більшовицьких окупантів затвердив постанову «Про облік музичних інструментів». Цей нормативний акт окупаційної влади розглядався як репресивний метод проти художніх цінностей та культурного значення українських кобзарських інструментів.

    Московсько-більшовицькі пропагандистські газети глумилися над кобзою, нав`язуючи українському народові звичну для росіян гармошку. Всі незареєстровані інструменти піддавалися конфіскації, а власники повинні були постати перед судом. Націоналісти і вороги пролетаріату - так називали українців, які віддають перевагу бандурі, лірі та кобзі.

    Серед кобзарів найбільше було незрячих музикантів, що заробляли на життя грою на українському музичному інструменті. Про них складено чимало легенд. Одна з них розповідає про те, як московсько-більшовицькі окупанти усіх кобзарів усаджували в спеціальний потяг, що відвозив на вірну погибель. Правда це, чи вигадка, сказати складно. Але переслідування відносно всього українського дійсно мали місце. Московсько-совєцький окупаційний уряд припиняв на корені все, що могло нагадати про своє, рідне, національне. Московська тоталітарна система вимагала одного - підпорядкування у всьому окупантам. Ні про яку національну культурну спадщину не могло йти мови, оскільки тільки московсько-совєцька ідеологія вважалася правильною і актуальною.

    Наслідки цієї дискримінаційної постанови виявилися трагічними для України. Культура перебувала в повній залежності від московсько-совєцьких поглядів, а музиканти, що посміли зневажити новими законами, піддавалися репресіям. На довгі роки під забороною опинилося все, що символізувало свободу і ознаки української нації.

    18 грудня 1920 року «Совнарком УРСР» московсько-більшовицьких окупантів затвердив постанову «Про облік музичних інструментів». Цей нормативний акт окупаційної влади розглядався як репресивний метод проти художніх цінностей та культурного значення українських кобзарських інструментів. Московсько-більшовицькі пропагандистські газети глумилися над кобзою, нав`язуючи українському народові звичну для росіян гармошку. Всі незареєстровані інструменти піддавалися конфіскації, а власники повинні були постати перед судом. Націоналісти і вороги пролетаріату - так називали українців, які віддають перевагу бандурі, лірі та кобзі. Серед кобзарів найбільше було незрячих музикантів, що заробляли на життя грою на українському музичному інструменті. Про них складено чимало легенд. Одна з них розповідає про те, як московсько-більшовицькі окупанти усіх кобзарів усаджували в спеціальний потяг, що відвозив на вірну погибель. Правда це, чи вигадка, сказати складно. Але переслідування відносно всього українського дійсно мали місце. Московсько-совєцький окупаційний уряд припиняв на корені все, що могло нагадати про своє, рідне, національне. Московська тоталітарна система вимагала одного - підпорядкування у всьому окупантам. Ні про яку національну культурну спадщину не могло йти мови, оскільки тільки московсько-совєцька ідеологія вважалася правильною і актуальною. Наслідки цієї дискримінаційної постанови виявилися трагічними для України. Культура перебувала в повній залежності від московсько-совєцьких поглядів, а музиканти, що посміли зневажити новими законами, піддавалися репресіям. На довгі роки під забороною опинилося все, що символізувало свободу і ознаки української нації.
    188переглядів
  • #поезія
    Коханій жінці можна все,
    А некоханій - все не можна...
    Хоч біль свій гордо пронесе,
    Але зізнається не кожна.
    Не кожна скаже, що болить
    І, часом, жити їй не сила.
    Насправді, ж треба тільки мить,
    Щоб відростити знову крила...
    Щоби відчути в жилах фарт,
    І знов повірити у себе,
    Який потрібен, часом, гарт,
    Щоб їй піднятися у небо,
    Навчати інших, йти вперед
    І вже навік не оглядатись...
    Вона тепер - пріоритет
    І все, що хтось назавжди втратив.
    У ній ще стільки є вогню,
    Азарту, драйву і надії...
    Де час налічує пеню
    За ці невиправдані мрії,
    За ці скалічені роки,
    Яким повернення немає...
    А хтось напише два рядки
    Й кохана жінка оживає...
    Сміється тепло, п'є глясе,
    І поруч з нею - день світліший...
    Кохана жінка може все,
    А, часом, навіть - трохи більше!

    Ілона Верхівська-Ельтек
    #поезія Коханій жінці можна все, А некоханій - все не можна... Хоч біль свій гордо пронесе, Але зізнається не кожна. Не кожна скаже, що болить І, часом, жити їй не сила. Насправді, ж треба тільки мить, Щоб відростити знову крила... Щоби відчути в жилах фарт, І знов повірити у себе, Який потрібен, часом, гарт, Щоб їй піднятися у небо, Навчати інших, йти вперед І вже навік не оглядатись... Вона тепер - пріоритет І все, що хтось назавжди втратив. У ній ще стільки є вогню, Азарту, драйву і надії... Де час налічує пеню За ці невиправдані мрії, За ці скалічені роки, Яким повернення немає... А хтось напише два рядки Й кохана жінка оживає... Сміється тепло, п'є глясе, І поруч з нею - день світліший... Кохана жінка може все, А, часом, навіть - трохи більше! Ілона Верхівська-Ельтек
    Like
    2
    151переглядів
  • #думки
    Колись мені говорили:"Навчись розбиратися в людях"....і я навчилася, бачити людську підлість, боягузтво, лицемірство, жадібність та інше.
    Я і тепер вчуся, але тепер вчуся все це не помічати, пропускати повз себе, а бачити любов, дружбу, чесність і безкорисливість.
    Як одного разу мені сказали: "Людина навколо бачить те, що несе в собі сама" ....
    Гадаю, що це правда.
    #думки Колись мені говорили:"Навчись розбиратися в людях"....і я навчилася, бачити людську підлість, боягузтво, лицемірство, жадібність та інше. Я і тепер вчуся, але тепер вчуся все це не помічати, пропускати повз себе, а бачити любов, дружбу, чесність і безкорисливість. Як одного разу мені сказали: "Людина навколо бачить те, що несе в собі сама" .... Гадаю, що це правда.
    Like
    2
    114переглядів
  • #дати #свята
    🇿🇦 День примирення (Південна Африка): Від конфлікту до єдності.
    Day of Reconciliation — державне свято Південно-Африканської Республіки (ПАР), яке відзначається щорічно 16 грудня. Це свято має на меті сприяння національній єдності, примиренню та взаєморозумінню між різними расовими та етнічними групами, які проживають у країні.

    📜 Історичне походження дати

    Дата 16 грудня була обрана через її історичну важливість як для африканерського (білого), так і для чорного населення країни.
    1. Битва на Кривавій річці (1838)
    До 1994 року (до падіння апартеїду) 16 грудня було відоме серед африканерів (нащадків голландських, німецьких та французьких поселенців) як День Клятви (Day of the Vow).
    Ця дата відзначала перемогу бурів (поселенців) над зулуськими воїнами в битві на річці Нкоме (або Кривавій річці) 16 грудня 1838 року.
    Битва вважалася бурами доказом божественного втручання та слугувала виправданням їхнього панування та подальшої політики апартеїду.
    2. День героїв і протесту (XX ст.)
    Для чорної більшості 16 грудня стало символом опору.
    У 1961 році, саме 16 грудня, було засновано військове крило Африканського національного конгресу (АНК) — «Умхонто ве Сізве» (Umkhonto we Sizwe, «Спис Нації»). Це ознаменувало перехід від мирного до збройного опору режиму апартеїду.
    Ця дата вшановувалася як День Героїв.

    🤝 Трансформація у День Примирення (1994)

    Після скасування апартеїду та приходу до влади Нельсона Мандели у 1994 році, новий уряд зіткнувся із завданням об'єднати країну, чия історія була сповнена расових конфліктів та ненависті.
    Щоб не ігнорувати історичну важливість дати 16 грудня для жодної з груп, але й не заохочувати розкол, уряд вирішив трансформувати це свято.
    У 1994 році 16 грудня було перейменовано на День Примирення.
    Метою свята стало надання можливості всім південноафриканцям розмірковувати над важким минулим і робити свідомі кроки до створення єдиної, демократичної та рівноправної нації.

    ✨ Спадщина

    День Примирення пов'язаний із діяльністю Комісії правди та примирення (Truth and Reconciliation Commission, TRC), яка працювала під головуванням архієпископа Десмонда Туту. TRC пропонувала амністію тим, хто зізнався у злочинах, скоєних під час апартеїду, і дала можливість жертвам розповісти свої історії, що стало унікальним підходом до подолання травматичного минулого.
    Свято слугує щорічним нагадуванням про необхідність долати расові та соціальні відмінності, підтримувати конституційні цінності та будувати справедливе суспільство.
    #дати #свята 🇿🇦 День примирення (Південна Африка): Від конфлікту до єдності. Day of Reconciliation — державне свято Південно-Африканської Республіки (ПАР), яке відзначається щорічно 16 грудня. Це свято має на меті сприяння національній єдності, примиренню та взаєморозумінню між різними расовими та етнічними групами, які проживають у країні. 📜 Історичне походження дати Дата 16 грудня була обрана через її історичну важливість як для африканерського (білого), так і для чорного населення країни. 1. Битва на Кривавій річці (1838) До 1994 року (до падіння апартеїду) 16 грудня було відоме серед африканерів (нащадків голландських, німецьких та французьких поселенців) як День Клятви (Day of the Vow). Ця дата відзначала перемогу бурів (поселенців) над зулуськими воїнами в битві на річці Нкоме (або Кривавій річці) 16 грудня 1838 року. Битва вважалася бурами доказом божественного втручання та слугувала виправданням їхнього панування та подальшої політики апартеїду. 2. День героїв і протесту (XX ст.) Для чорної більшості 16 грудня стало символом опору. У 1961 році, саме 16 грудня, було засновано військове крило Африканського національного конгресу (АНК) — «Умхонто ве Сізве» (Umkhonto we Sizwe, «Спис Нації»). Це ознаменувало перехід від мирного до збройного опору режиму апартеїду. Ця дата вшановувалася як День Героїв. 🤝 Трансформація у День Примирення (1994) Після скасування апартеїду та приходу до влади Нельсона Мандели у 1994 році, новий уряд зіткнувся із завданням об'єднати країну, чия історія була сповнена расових конфліктів та ненависті. Щоб не ігнорувати історичну важливість дати 16 грудня для жодної з груп, але й не заохочувати розкол, уряд вирішив трансформувати це свято. У 1994 році 16 грудня було перейменовано на День Примирення. Метою свята стало надання можливості всім південноафриканцям розмірковувати над важким минулим і робити свідомі кроки до створення єдиної, демократичної та рівноправної нації. ✨ Спадщина День Примирення пов'язаний із діяльністю Комісії правди та примирення (Truth and Reconciliation Commission, TRC), яка працювала під головуванням архієпископа Десмонда Туту. TRC пропонувала амністію тим, хто зізнався у злочинах, скоєних під час апартеїду, і дала можливість жертвам розповісти свої історії, що стало унікальним підходом до подолання травматичного минулого. Свято слугує щорічним нагадуванням про необхідність долати расові та соціальні відмінності, підтримувати конституційні цінності та будувати справедливе суспільство.
    Like
    1
    275переглядів
  • #дати #свята
    🙏 Пророк Справедливості.
    День пам'яті пророка Авакума — це релігійне свято, присвячене одному з дванадцяти так званих «малих» біблійних пророків. У східних християнських традиціях (православ'ї) його пам'ять традиційно вшановується 15 грудня за старим стилем, або 2 грудня за новоюліанським/григоріанським календарем.

    Хто такий Пророк Авакум?

    Пророк Авакум жив і пророкував у Юдеї приблизно у VII столітті до нашої ери, незадовго до Вавилонського полону. Його ім'я, ймовірно, походить від івритського кореня, що означає «обіймати» або «боротися», що добре відображає зміст його пророцтв.
    Книга пророка Авакума, що є частиною Старого Завіту, вирізняється тим, що вона менше зосереджена на пророкуванні майбутнього і більше на діалозі — своєрідному філософському диспуті між пророком і Богом.

    Центральна Тема Книги Авакума

    Основна тема книги — справедливість і теодицея (виправдання Бога за існування зла у світі). Пророк Авакум звертається до Бога з двома ключовими запитаннями:
    Чому Бог дозволяє процвітати нечестю та беззаконню серед народу Юдеї?
    Якщо Бог покарає Юдею, то чому Він використовує для цього ще більш жорстокий і нечестивий народ — халдеїв (вавилонян)?
    У відповідь пророк отримує запевнення в тому, що справедливість, хоч і повільно, але обов’язково переможе.
    Найвідомішим віршем з цієї книги є: «А праведний своєю вірою житиме» (Авакум 2:4). Ця фраза пізніше стала наріжним каменем теології апостола Павла, а потім і ключовим гаслом Реформації.

    Народні Традиції

    У народній традиції на цей день часто звертали увагу на погоду. Вважалося, що якщо цього дня багато снігу, то він пролежить до весни.
    День пам'яті Пророка Авакума — це нагода для вірян розмірковувати над питаннями віри, терпіння та довіри до вищої справедливості, особливо в часи випробувань. 🕯️🕊️
    #дати #свята 🙏 Пророк Справедливості. День пам'яті пророка Авакума — це релігійне свято, присвячене одному з дванадцяти так званих «малих» біблійних пророків. У східних християнських традиціях (православ'ї) його пам'ять традиційно вшановується 15 грудня за старим стилем, або 2 грудня за новоюліанським/григоріанським календарем. Хто такий Пророк Авакум? Пророк Авакум жив і пророкував у Юдеї приблизно у VII столітті до нашої ери, незадовго до Вавилонського полону. Його ім'я, ймовірно, походить від івритського кореня, що означає «обіймати» або «боротися», що добре відображає зміст його пророцтв. Книга пророка Авакума, що є частиною Старого Завіту, вирізняється тим, що вона менше зосереджена на пророкуванні майбутнього і більше на діалозі — своєрідному філософському диспуті між пророком і Богом. Центральна Тема Книги Авакума Основна тема книги — справедливість і теодицея (виправдання Бога за існування зла у світі). Пророк Авакум звертається до Бога з двома ключовими запитаннями: Чому Бог дозволяє процвітати нечестю та беззаконню серед народу Юдеї? Якщо Бог покарає Юдею, то чому Він використовує для цього ще більш жорстокий і нечестивий народ — халдеїв (вавилонян)? У відповідь пророк отримує запевнення в тому, що справедливість, хоч і повільно, але обов’язково переможе. Найвідомішим віршем з цієї книги є: «А праведний своєю вірою житиме» (Авакум 2:4). Ця фраза пізніше стала наріжним каменем теології апостола Павла, а потім і ключовим гаслом Реформації. Народні Традиції У народній традиції на цей день часто звертали увагу на погоду. Вважалося, що якщо цього дня багато снігу, то він пролежить до весни. День пам'яті Пророка Авакума — це нагода для вірян розмірковувати над питаннями віри, терпіння та довіри до вищої справедливості, особливо в часи випробувань. 🕯️🕊️
    Like
    2
    386переглядів
  • «Добро без Границ: от Донбасса до Газы …» — антисемитский и антиукраинский форум прошёл в России

    Под вывеской «гуманитарного просвещения» в России, в Казани, в декабре 2025 года прошло мероприятие под названием «Добро без Границ от Донбасса до Газы и Судана». Организаторы заявляли разговор о милосердии, помощи мирным жителям и «человечности вне политики». Однако фактическое содержание форума показало обратное: аудитории предложили идеологический продукт, выстроенный вокруг тезиса о якобы «единой человеконенавистнической идеологии», действующей «от Газы до Донбасса».

    Именно этот тезис стал каркасом всего события. Под гуманитарной вывеской были сознательно смешаны война, оккупация и террор, стёрты различия между агрессором и жертвой, а ответственность за конкретные преступления — размыта.

    «Без политики» — только в анонсах

    Заявляли помощь «вне политики». На деле форум оправдывал войну против Украины, продвигал поддержку «СВО» и называл оккупированные украинские территории «пострадавшими регионами России». Политика была не фоном — она была сутью.

    Антиукраинская пропаганда: жертву объявляют источником зла

    Со сцены утверждали, что «трагедии в Газе и на Донбассе — проявления единой человеконенавистнической идеологии», говорили о «прямой связи методов», называя «киевский режим верным учеником израильской политики».

    Прямая цитата:

    «Киевский режим, который сегодня так рьяно поддерживает и оправдывает геноцид палестинцев, сам является его верным учеником. Не случайно ещё до 2022 года Донбасс в Киеве открыто называли „украинской Газой“ и „террористическим анклавом“, чьё население подлежало бы „зачистке“».

    В этой логике Украина выставлялась источником «террора», а российская агрессия — вынужденной и оправданной.

    Антисемитизм под прикрытием «антисионизма»

    Звучали утверждения, что Киев якобы перенимает у Израиля «целостную стратегию», включающую «постоянный военный террор и внесудебные расправы».
    Затем была использована формула, напрямую связанная с Холокостом:

    «Их цель, как и в Израиле — „окончательное решение русского вопроса“, теперь на Украине. Но Россия не могла позволить осуществиться этим планам».

    Использование термина «окончательное решение» — это сознательное искажение исторической памяти. В таком контексте Израиль подаётся как государство, действующее в логике нацистского уничтожения, а Россия — как сила, якобы этому препятствующая.

    Конспирология как «доказательства»

    В качестве «фактов» говорили о «присутствии израильских советников и боевиков на Украине», называли имена и утверждали существование «израильской команды» в составе ВСУ — без каких-либо подтверждений.

    «Еврей-антисионист» как пропагандистская ширма

    Одного из участников представили как «нашего друга и соратника, еврея-антисиониста». Его идентичность использовалась как индульгенция: если подобные обвинения звучат от «еврея», значит, они якобы не могут быть антисемитскими.
    Он рассказывал в основном про «израильских солдат, совершающих военные преступления в Секторе Газа», усиливая образ коллективного зла.

    Другие спикеры и отсутствие альтернативных голосов

    Одно из выступлений было посвящено сектору Газа и подавалось в эмоционально-философском ключе:

    «Выступление было посвящено трагедии населения сектора Газа длиною более 75 лет.
    Мы живём в условиях двойной трагедии — света и тьмы».

    При этом отсутствовал разговор о нападениях ХАМАС, ответственности вооружённых группировок и сложной региональной динамике. Все спикеры придерживались одной линии: «двойные стандарты Запада», «единый корень трагедий», исключение России из числа ответственных сторон.

    Обман как система

    Форум продвигал идеологию, где ответственность растворяется, агрессия оправдывается, а антиукраинские и антисемитские нарративы подаются как моральная позиция.
    Именно в этом и заключается главная опасность подобных мероприятий: гуманизм здесь — не цель, а инструмент.

    Почему это важно знать израильтянам

    Израильскому обществу важно понимать: подобные «гуманитарные» форумы в России не могут проходить без ведома и согласия властей Кремля. Это не частная инициатива и не маргинальное мнение — это элемент государственной идеологической работы.

    Особенно важно знать это тем, кто до сих пор считает путинскую Россию
    «другом Израиля»,
    «полезной для безопасности»,
    или продолжает говорить: «не всё так однозначно».

    Ничего неоднозначного здесь нет. Когда антисемитские искажения, манипуляции памятью о Холокосте и демонизация Израиля звучат под государственным зонтиком, это сигнал, который нельзя игнорировать.

    НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱
    👉 Полный разбор — здесь:
    https://news.nikk.co.il/ot-donbassa-do-gazy/

    ❓Можно ли считать «другом Израиля» государство, где подобные мероприятия становятся нормой?
    «Добро без Границ: от Донбасса до Газы …» — антисемитский и антиукраинский форум прошёл в России Под вывеской «гуманитарного просвещения» в России, в Казани, в декабре 2025 года прошло мероприятие под названием «Добро без Границ от Донбасса до Газы и Судана». Организаторы заявляли разговор о милосердии, помощи мирным жителям и «человечности вне политики». Однако фактическое содержание форума показало обратное: аудитории предложили идеологический продукт, выстроенный вокруг тезиса о якобы «единой человеконенавистнической идеологии», действующей «от Газы до Донбасса». Именно этот тезис стал каркасом всего события. Под гуманитарной вывеской были сознательно смешаны война, оккупация и террор, стёрты различия между агрессором и жертвой, а ответственность за конкретные преступления — размыта. «Без политики» — только в анонсах Заявляли помощь «вне политики». На деле форум оправдывал войну против Украины, продвигал поддержку «СВО» и называл оккупированные украинские территории «пострадавшими регионами России». Политика была не фоном — она была сутью. Антиукраинская пропаганда: жертву объявляют источником зла Со сцены утверждали, что «трагедии в Газе и на Донбассе — проявления единой человеконенавистнической идеологии», говорили о «прямой связи методов», называя «киевский режим верным учеником израильской политики». Прямая цитата: «Киевский режим, который сегодня так рьяно поддерживает и оправдывает геноцид палестинцев, сам является его верным учеником. Не случайно ещё до 2022 года Донбасс в Киеве открыто называли „украинской Газой“ и „террористическим анклавом“, чьё население подлежало бы „зачистке“». В этой логике Украина выставлялась источником «террора», а российская агрессия — вынужденной и оправданной. Антисемитизм под прикрытием «антисионизма» Звучали утверждения, что Киев якобы перенимает у Израиля «целостную стратегию», включающую «постоянный военный террор и внесудебные расправы». Затем была использована формула, напрямую связанная с Холокостом: «Их цель, как и в Израиле — „окончательное решение русского вопроса“, теперь на Украине. Но Россия не могла позволить осуществиться этим планам». Использование термина «окончательное решение» — это сознательное искажение исторической памяти. В таком контексте Израиль подаётся как государство, действующее в логике нацистского уничтожения, а Россия — как сила, якобы этому препятствующая. Конспирология как «доказательства» В качестве «фактов» говорили о «присутствии израильских советников и боевиков на Украине», называли имена и утверждали существование «израильской команды» в составе ВСУ — без каких-либо подтверждений. «Еврей-антисионист» как пропагандистская ширма Одного из участников представили как «нашего друга и соратника, еврея-антисиониста». Его идентичность использовалась как индульгенция: если подобные обвинения звучат от «еврея», значит, они якобы не могут быть антисемитскими. Он рассказывал в основном про «израильских солдат, совершающих военные преступления в Секторе Газа», усиливая образ коллективного зла. Другие спикеры и отсутствие альтернативных голосов Одно из выступлений было посвящено сектору Газа и подавалось в эмоционально-философском ключе: «Выступление было посвящено трагедии населения сектора Газа длиною более 75 лет. Мы живём в условиях двойной трагедии — света и тьмы». При этом отсутствовал разговор о нападениях ХАМАС, ответственности вооружённых группировок и сложной региональной динамике. Все спикеры придерживались одной линии: «двойные стандарты Запада», «единый корень трагедий», исключение России из числа ответственных сторон. Обман как система Форум продвигал идеологию, где ответственность растворяется, агрессия оправдывается, а антиукраинские и антисемитские нарративы подаются как моральная позиция. Именно в этом и заключается главная опасность подобных мероприятий: гуманизм здесь — не цель, а инструмент. Почему это важно знать израильтянам Израильскому обществу важно понимать: подобные «гуманитарные» форумы в России не могут проходить без ведома и согласия властей Кремля. Это не частная инициатива и не маргинальное мнение — это элемент государственной идеологической работы. Особенно важно знать это тем, кто до сих пор считает путинскую Россию «другом Израиля», «полезной для безопасности», или продолжает говорить: «не всё так однозначно». Ничего неоднозначного здесь нет. Когда антисемитские искажения, манипуляции памятью о Холокосте и демонизация Израиля звучат под государственным зонтиком, это сигнал, который нельзя игнорировать. НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 👉 Полный разбор — здесь: https://news.nikk.co.il/ot-donbassa-do-gazy/ ❓Можно ли считать «другом Израиля» государство, где подобные мероприятия становятся нормой?
    NEWS.NIKK.CO.IL
    "Добро без Границ: от Донбасса до Газы ..." - антисемитский и антиукраинский форум прошел в России - НАновости - новости Израиля
    Под вывеской «гуманитарного просвещения» в России прошло мероприятие под названием «Добро без Границ от Донбасса до Газы и Судана». Организаторы заявляли - НАновости - новости Израиля - Суббота, 13 декабря, 2025, 13:21
    865переглядів
Більше результатів