#архітектура #історія
✨Будинок Городецького — одна з найвідоміших архітектурних перлин Києва та справжня перлина модерну.
😍Споруду збудував у началі XX століття відомий архітектор Володимир Городецький, який славився любов’ю до декору, нестандартних форм і архітектурних експериментів.
💖Будинок виглядає майже казково: вежі, башточки, арки, еркери, химерні скульптури і навіть декоративні черепи на фасаді, що додають йому таємничості.

📎 Усередині колись розташовувалися квартири та майстерні, а архітектурне планування будинку дозволяло мешканцям поєднувати комфорт і красу.

🎨Будинок Городецького — не просто житлова споруда, а справжній арт-об’єкт, який демонструє стиль модерн і фантазію архітектора.

#особистості #мистецтво
Художниця з Сєвєродонецька Каріна Синиця, яка нині живе в Києві, працює з темами архітектури, пам’яті та простору, досліджуючи, як міське середовище відображає емоції й досвід часу.

У її живописі архітектурні фрагменти стають декораціями, що зберігають сліди присутності та втрати. Виставка «Велкам ту парадайз» (2023–2025) поєднує живопис і фотошпалери з пострадянських інтер’єрів, протиставляючи ілюзію «раю» наслідкам війни — руїнам, зниклим місцям, випаленій землі.

Журналісти поспілкувалися з мисткинею про пам’ять, простір і пошук дому після втрати: https://suspilne.media/culture/1141482-znahoditi-krasu-v-tomu-so-insi...

День гарбуза
Щорічно 26 жовтня у США відзначається День гарбуза (Pumpkin Day). Але свято з кожним роком поширюється світом, набуваючи всесвітнього статусу, бо прихильників цього смачного помаранчевого плоду багато і в інших країнах. Це день, присвячений вшануванню одного з найулюбленіших і найуніверсальніших плодів на землі – гарбуза. За його поживні властивості та багате культурне значення, гарбуз займає особливе місце в багатьох серцях і традиціях.

Гарбузи належать до родини гарбузових, до якої входять огірки, дині, кавуни, дині, канталупа та цукіні. Всупереч поширеній думці, гарбузи – це фрукти, а не овочі. Родом з Центральної Америки та Мексики, гарбузи вирощують у Північній Америці вже понад 5 000 років.

Термін “гарбуз” еволюціонував з часом. У 1500-х роках французький дослідник Жак Картьє, досліджуючи регіон Святого Лаврентія в Північній Америці, назвав їх “gros melons”, що пізніше було перекладено англійською як “pompions”, а згодом стало “pumpkin”.

День гарбуза в історії
Не дивно, що це свято зародилося саме у США, бо гарбуз є одним з символів американської нації. Ця традиція бере свій початок з тих далеких днів, коли перші пілігрими оселилися на континенті. Основною проблемою для них стала нестача їжі, яку вони змогли вирішити за допомогою вирощування гарбузів. З розвитком промисловості велика частина людей переселилася в міста, де гарбуз перестав посідати важливе місце в раціоні. Але повага до цього плоду збереглася у вигляді прикраси будинків на свято Усіх святих. Поживний та смачний гарбуз ще ж такий гарний декор!

День гарбуза в Україні
30 жовтня згадують у багатьох інформаційних ресурсах як День гарбуза в Україні. Це неофіційне свято, однак, вже давно стало традиційним у дошкільних навчальних закладах та у школі. День гарбуза – став доброю осінньою традицією.

Олександр Курочкін (український етнограф) вважає, що День гарбуза варто повʼязати з Днем святого Андрія Первозванного, який припадає саме на 30 листопада. На Поділлі існувала традиція у День святого Андрія вирізати маски з гарбуза та підсвічувати їх свічками. Нагадує Хелловін?

Деякі церковні громади та їх лідери пропонують відзначати День гарбуза для українських дітей як альтернативу Хелловіну, важливим атрибутом якого є гарбуз. Хелловін приваблює дітей – це веселе і красиве свято, з добрими і веселими розвагами, але вороже сприймається православною релігійною спільнотою. Свят багато не буває, особливо, для дітей! День гарбуза чи Хелловін – немає значення, що буде нагодою для позитивних емоцій, радості спілкування та добрих сімейних чи колективних традицій.

Мета створення події
Метою цього дня є поширення інформації про цілющі якості та цінність гарбуза для організму людини.

Значення гарбузів
Гарбузи відіграють важливу роль у різних культурних та кулінарних традиціях:

Поживна сила.
Гарбузи відомі своєю користю для здоров’я. Вони багаті на бета-каротин, антиоксидант, який організм перетворює на вітамін А. Крім того, вони багаті на клітковину, калій і вітамін С. Калій, що міститься в гарбузах, може позитивно впливати на кров’яний тиск, а високий вміст клітковини пов’язаний з різними перевагами для здоров’я, включаючи зниження ризику інсульту та захист від втрати м’язової маси.
Кулінарна насолода. Гарбузи неймовірно універсальні на кухні. Їх можна запікати, варити, готувати на пару, робити пюре і навіть смажити. Будь то у вигляді пирогів, хліба, супів або смаженого насіння, гарбузи пропонують цілий ряд смачних варіантів.
Культурне значення. Гарбузи є синонімом осені і невід’ємною частиною таких свят, як Хелловін та День Подяки. Вирізання ліхтариків є популярною традицією на Хелловін, а сам термін “ліхтар” вперше з’явився у 1837 році. Крім того, гарбузовий пиріг є основним десертом на День Подяки.
В українській культурі особливе ставлення до гарбуза можемо побачити у пісні “Ходить гарбуз по городу”, що зображує гарбуза як голову плодово-овочевої родини. Символічне значення гарбуза під час сватання, що означає відмову дівчини, також є свідченням особливого статусу гарбуза в українських традиціях. Голова городини – гарбуз, достигає саме восени, у період сватань та весіль. Його авторитет незаперечний та вагомий, як і рішення про долю дівчини. Популярні вирази «піднести гарбуза», “гляди щоб вам гарбуза не піднесли” звучать і у сучасному світі, але часто вже в інших ситуаціях.

Святкування Дня гарбуза
26 жовтня американські фермери влаштовують на гарбузових полях Pumpkin Patch. Вони гарно розташовують величезні гарбузи, пропонують спробувати традиційні та незвичайні страви з них, розповідають кумедні випадки та дають можливість ознайомитися з сільським побутом.

Спробуйте новий рецепт. Завдяки своїй універсальності, з гарбуза завжди можна приготувати нову страву, яку варто спробувати. Гострий гарбузовий суп, гарбузовий смузі: гарбузовий пирічг чи печиво, або печений гарбуз з корицею – кулінарні можливості безмежні.
Гарбузова фотосесія. Це вже популярна традиція. Можна зробити власну гарбузову композицію чи скористатись гарбузовими локаціями, що щедро облаштовують в цей осінній час ресторани, кавʼярні, фотостудії. Як є можливість зробіть це прямо на городі, де ви виростили свої гарбузи.
Вирізання гарбуза. Візьміть участь у традиційній жовтневій розвазі – вирізанні гарбуза. Виберіть дизайн, чи то моторошне обличчя, чи креативний візерунок, і починайте вирізати!
Поміркуйте про довгу історію гарбуза, від його вирощування тисячі років тому до його значення в сучасній кулінарії, традиційній кухні, традиціях та святкуваннях.

Палац Шенборнів

Палац графів Шенборнів або, як його ще називають, Замок Берегвар, відомий завдяки зйомкам у фільмах «Снігова королева» та «Сімнадцять миттєвостей весни». Замок побудований в кінці XIX століття в неоромантичному стилі, але за астрономічним принципом, з 365 вікнами і 52 димарями, що символізують дні і тижні року. Кількість входів відповідає місяцям, а кутові вежі — порам року, стіни прикрашені барельєфами з символікою графського роду, а вітражі вікон ілюструють історію замку. Навколо замку розташований англійський парк з японською сакурою, магноліями та іншими екзотичними рослинами. Особливістю парку є скульптури звірів, на яких полювали господарі замку. Замок обріс численними легендами, включаючи історію «Джерела краси»: якщо зануритися в джерело або вмити обличчя, то шкіра надовго зберігала приємний колір, ніжність, пружність і бархатистість. Поруч знаходиться декоративне озеро у формі серця, яке за легендою символізує пропозицію руки та серця першого власника замку.

Джерело https://psahno.com/uk/places/dvorec-senbornov

#карпати #україна #західнаукраїна #палациукраїни #історіякарпатів #цікавімісця #цікавімісцяукраїни #щоподивитисявкарпатах #івано_франківськ #ліс #гори #відпочинок #водоспади

#архітектура #історія
Каплиця-усипальниця Сапєг у Більче-Золотому — неоготична пам’ятка архітектури місцевого значення, збудована на території колишньої садиби магнатського роду Сапєг.

Розташована на пагорбі серед старовинного парку в селі Більче-Золоте, споруда постала за проєктом архітектора Адольфа Куна в 1898 році (або 1880-му) на замовлення князя Леона Павла Сапєги. Її черепичний дах, вузькі готичні вікна, арки та скульптурний декор надають будівлі витонченості. На фасаді два герби: литовський ”Погоня” і родовий “Лис”.

У підземних склепіннях колись містилися поховання представників роду, які згодом були перепоховані на місцевому цвинтарі. Неподалік стояв двоповерховий палац Сапєг, знищений під час Другої світової війни. Сьогодні споруда належить Українській греко-католицькій церкві та відома як храм святої Параскеви. Вона залишається головною архітектурною окрасою села, розташованого серед мальовничих ландшафтів Поділля.

Осінь — найкращий час для Більче-Золотого. Старий парк навколо каплиці Сапєгів перетворюється на м’яке золоте море, а неоготичні шпилі храму виринають із туману, як із іншої епохи. Тиша, легкий запах вогкості й листя, шурхіт під ногами — і вся ця історична меланхолія тільки підсилює відчуття присутності минулого.

Картинки з минулого...🎨 «Верховинське село», 1970. Художниця Едіта Медвецька-Лутак.💙💛

Едіта Федорівна МЕДВЕЦЬКА-ЛУТАК (22 жовтня 1932, Мукачево - 2019, Угорщина) — українська і угорська художниця декоративно-прикладного мистецтва, живописець, графік. Представниця закарпатської школи образотворчого мистецтва. Заслужений художник України (1985).🎨
Едіта Лутак народилася в родині русинських педагогів. Батько - Ференц Лутак, учитель, педагогічний інспектор Ужгородського округу, закатований співробітниками НКВС в ужгородській в'язниці в липні 1945 року. У 1947-1952 р.р. навчалася в Ужгородському державному художньо-промисловому училищі у Адальберта Ерделі та Йосипа Бокшая — основоположників закарпатської школи образотворчого мистецтва. У 1958 році Едіта закінчила факультет художнього текстилю Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (викладач - Данило Довбошинський, професор - Вітольд Антонович Монастирський).
Працювала в станковому живописі, книжковій графіці та декоративно-прикладному мистецтві (гобелен, етнографічний одяг, вітраж, сграфіто). Майстер натюрморту. З 1991 року жила і працювала в Угорщині.

#світ
Невелике, але справді казкове місце.
📍 Ландшафтний парк замку Радомисль з усіх боків оточений водою й складається з кількох островів, сполучених мальовничими містками.

Восени особливу атмосферу створює червоне листя винограду - воно перетворює парк на ідеальні декорації для фото.

А в будь-яку пору року тут можна побачити колекцію старовинних скульптур.

Звісно, прогулянку парком варто поєднати з відвідуванням замку, музею «Душа України» та Папірні.

#виставки
Виставка графіки Алли Горської та Віктора Зарецького.
14 жовтня в галереї "Митець" відбудеться унікальна виставка знакових графічних робіт культового мистецького подружжя Алли Горської та Віктора Зарецького. Уперше твори з найбільших приватних колекцій, чимало з яких раніше не експонувалися, будуть представлені під одним дахом. Графіка 1960–1980-х років постає тут як мистецький експеримент та як документ епохи. Алла Горська, найяскравіша представниця шістдесятницького руху, вирізняється глибокою внутрішньою енергією та символічністю, тоді як Віктор Зарецький поєднав вишуканий декоративізм із філософською напругою образів.

Виставка триватиме до 23 жовтня за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 12

Ще зі шкільних часів ми знали: у гардеробі кожної з нас повинна бути хоча б одна модель класичної білої сорочки, яку можна ідеально поєднати з іншими елементами уніформи. І хоч подорослішавши ми відійшли від строгих правил у дрескодах, роль цієї базової речі не змінилася. Вона й досі є одним із найнеобхідніших предметів, що може вдало доповнити як офіційно-ділові образи, так і більш урочисті чи звичайні повсякденні.

Упродовж років вона переважно зберігала свій незмінний вигляд — прямий або, навпаки, приталений крій, чіткі лінії та, за бажання, мінімальний декор. Утім цього сезону дизайнери вирішили, що настав час для масштабних трансформацій і представили модній публіці низку цікавих варіацій у різних фактурах, силуетах і стилях.

https://elle.ua/moda/trendy/klasichna-bila-sorochka-perezhivae-vidrod...

День художника України
Щорічно у другу неділю жовтня митці України святкують День художника.

Історія започаткування Дня художника України
Свято було затверджено Указом Президента в 1998 році. Ініціатором святкування стала Спілка художників України. Метою є підтримка представників мистецтва та нагадування про його роль у культурному розвитку людини.

Хто такий художник?
Художник – творчий фахівець, що працює у різних галузях образотворчого мистецтва. Це може бути не лише малювання картин, але й фотозйомка, скульптура, графіка, стріт-арт, кіно, декоративно-ужиткове мистецтво тощо.


Фахівці впевнені, що без споглядання художньої творчості неможливо виховати повноцінно розвиту особистість. Тому прямим обов’язком художника є донесення свого бачення краси, правдиве відтворення історичних подій, розвиток почуття прекрасного в людях і спонукання до думок над суттю буття.

Найвідоміші українські художники
Класика ХІХ — поч. ХХ ст.
Тарас Шевченко (1814–1861) — живописець і графік, майстер психологічного портрета й історичних сцен. «Катерина», офорти з «Живописної України».
Іван Айвазовський (1817–1900) — народжений у Криму мариніст світової слави. «Дев’ятий вал», «Чорне море».
Архип Куїнджі (1842–1910) — новатор світла й повітряної перспективи. «Місячна ніч на Дніпрі», «Березовий гай».
Сергій Васильківський (1854–1917) — поет степового пейзажу. «Козацький двір», «Український пейзаж».
Микола Пимоненко (1862–1912) — реаліст побутового жанру. «Святочне ворожіння», «Проводи рекрутів».
Олександр Мурашко (1875–1919) — яскравий колорист, з’єднав реалізм та модерн. «Дівчина в червоному капелюсі», «Карусель».
Олекса Новаківський (1872–1935) — львівський експресивний колорист. «Святий Юр», портрети.
Микола Самокиш (1860–1944) — баталіст і майстер анімалістики. Кінно-батальні сцени, ілюстрації до класики.
Український авангард
Казимир Малевич (1879–1935) — засновник супрематизму. «Чорний квадрат», «Біле на білому».
Олександра Екстер (1882–1949) — авангард, сценографія, кубофутуризм. Ескізи костюмів і декорацій.
Олександр Богомазов (1880–1930) — «київський сезаніст», теоретик і практик авангарду. «Пилярі», «Лісопилка».
Соня Делоне (Гончар) (1885–1979) — орфізм, дизайн і мода. Серії «Симультанності».
Давид Бурлюк (1882–1967) — «батько російського футуризму» з українським корінням. Футуристичні полотна, маніфести.
Георгій Нарбут (1886–1920) — графік і шрифтовик, творець стилю УНР. «Українська абетка», банкноти та герби УНР.
Федір та Василь Кричевські — живопис і дизайн. Василь — автор проєкту державного герба УНР, Федір — портрет і історичний жанр.
Народне мистецтво та неонаїв
Катерина Білокур (1900–1961) — квіткові композиції з ювелірною деталізацією. «Квіти за тином», «Півонії».
Марія Примаченко (1909–1997) — наїв, фантастичні «звірі» та казкові сюжети. «Звіриний світ» (численні варіації).
Ганна Собачко-Шостак (1883–1965) — декоративні розписи, витинанки, «квіткові» композиції.
ХХ століття (модернізм, соцреалізм і поза ним)
Тетяна Яблонська (1917–2005) — гуманістичний реалізм, пізній ліричний модерн. «Хліб», «Вечір. Стара Флоренція».
Віктор Зарецький (1925–1990) — декоративно-орнаментальні образи, вплив сецесії. «Світлана», жіночі портрети.
Микола Глущенко (1901–1977) — експресивний пейзажист, колорист. Карпати, міські краєвиди.
Ала Горська (1929–1970) — монументалістка й шістдесятниця, громадянська сміливість. Мозаїки, вітражі.
Сучасне українське мистецтво
Іван Марчук (нар. 1936) — автор техніки «пльонтанізм», один із найвідоміших сучасників. Серії «Голос моєї душі», пейзажі.
Анатолій Криволап (нар. 1946) — неоекспресіоніст, великі кольорові поля. Серія «Кінь. Вечір».
Олександр Ройтбурд (1961–2021) — постмодерн, іронія й міфології сучасності. «П’єта», інтерпретації класики.
Владислав Шерешевський (нар. 1964) — гротеск і соціальні алюзії.
Влада Ралко (нар. 1969) — гостра графіка і живопис про тіло, війну, повсякдення.
Нікіта Кадан (нар. 1982) — концептуаліст, робота з пам’яттю й простором.
Роман Минов (нар. 1983) — живопис і медіа, дослідження ідентичності.
Микита Шалений (нар. 1982) — мультимедіа, відеоарт і архівні наративи.