Буданов розблокував Раду: нардеп розповів про ініціативи голови ОП

ВР повернулася до активної законотворчої роботи і почала ухвалювати критично важливі для держави законопроєкти. Чи не головною причиною «розморозки» парламенту став фактор голови Офісу президента Кирила Буданова. Про це в етері «Радіо Свобода» заявив (https://www.youtube.com/watch?v=J07eE9YrXNM) народний депутат від «Слуги народу» Олексій Мовчан.
«Це дуже важливо, що Офіс президента так глибоко спілкується з парламентом. Тобто мається на увазі, не спускає якісь задачі або директиви, а просто розбирається, ставить питання. Це голова Офісу президента робить. І це виключно позитивно характеризує такий підхід, тому що видно, що людина хоче знайти результат» — наголосив нардеп.
Мовчан підкреслив, що Буданов змінив саму суть взаємодії між гілками влади. Це, своєю чергою, дозволило розблокувати голосування за критично важливі для держави законопроєкти щодо євроінтеграції, МВФ, Світового банку тощо.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

ВХІД ГОСПОДНІЙ У ЄРУСАЛИМ

Після Лазаревої суботи, в останню неділю перед Великоднем, Православна Церква святкує Вхід Господній до Єрусалиму, який ознаменує початок Хресних страждань Ісуса.

У цей день, відомий як Вербна Неділя, народ зустрічає Христа, вітаючи Його пальмовими гілками, що символізують радість і тріумф.

В Україні замість пальм використовуються гілки верби, яка розцвітає першою навесні. Цей вхід Христа у Єрусалим виконує пророцтва Старого Заповіту, де Месія має увійти в місто на віслюку. Спочатку народ вітав Його як царя, але Ісус не шукав земної влади. Він прийшов як Цар Небесного Царства, що звільняє людство від рабства гріха і смерті. Христос знав, що Його чекають Хресні страж дання. Він їхав до Єрусалиму, знаючи, що через кілька днів народ змінить свої вигуки з «Осанна!» на «Розіпни Його!». Це свято нагадує, що Христос добровільно прийняв страждання і смерть заради спасіння людства.

Народ, який очікував земного спасіння, не розумів справжньої мети Його приходу. Тому Церква вшановує цей момент, вказуючи на важливість духовного спасіння, а не земного визволення.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 5 квітня.
-----------

ВХІД ГОСПОДНІЙ У ЄРУСАЛИМ

Після Лазаревої суботи, в останню неділю перед Великоднем, Православна Церква святкує Вхід Господній до Єрусалиму, який ознаменує початок Хресних страждань Ісуса.

У цей день, відомий як Вербна Неділя, народ зустрічає Христа, вітаючи Його пальмовими гілками, що символізують радість і тріумф.

В Україні замість пальм використовуються гілки верби, яка розцвітає першою навесні. Цей вхід Христа у Єрусалим виконує пророцтва Старого Заповіту, де Месія має увійти в місто на віслюку. Спочатку народ вітав Його як царя, але Ісус не шукав земної влади. Він прийшов як Цар Небесного Царства, що звільняє людство від рабства гріха і смерті. Христос знав, що Його чекають Хресні страж дання. Він їхав до Єрусалиму, знаючи, що через кілька днів народ змінить свої вигуки з «Осанна!» на «Розіпни Його!». Це свято нагадує, що Христос добровільно прийняв страждання і смерть заради спасіння людства.

Народ, який очікував земного спасіння, не розумів справжньої мети Його приходу. Тому Церква вшановує цей момент, вказуючи на важливість духовного спасіння, а не земного визволення.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 5 квітня.
-----------

19-річну українку вбили у Німеччині, — Tagesschau
За даними прокуратури, трагедія сталася у місті Мангейм, близько 00:30, у лісі. Підозрюваний 17-річний сирієць зустрівся з дівчиною напередодні, між ними стався конфлікт.

Хлопець фактично забив дівчину до смерті руками та гілками.

Тіло дівчини вранці знайшла перехожа. Для розслідування створили спецгрупу, яка того ж дня затримала підозрюваного.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
#кримінал

🌳 Кам’янецька липа (чеськ. Kamenická lípa) — це одне з найстаріших і найвідоміших дерев у Чехії, що росте в замковому парку міста Каменіце-над-Ліпоу. Саме завдяки цій липі місто отримало свою назву («над Липою»). 

Вважається, що дерево було посаджене близько 1248 року (або 1267 року), що робить його вік понад 800 років.

Сьогодні висота дерева становить близько 10 метрів. У 1824 році в липу влучила блискавка, яка знищила її 20-метрову крону, залишивши лише масивний стовбур із горизонтальними гілками. Її порожнистий стовбур підтримується додатковим корінням для стійкості.

У XIX столітті розлогі гілки дерева були настільки міцними, що на них влаштовували танцювальні майданчики для знаті.

ВЕСНЯНЕ ПРИБИРАННЯ
Щовесни трапляється одна й та сама річ.
Берусь за граблі урочисто, ніби це не граблі, а якийсь філософський інструмент. Починаю тягнути листя в купу. Воно не дуже слухається — мабуть, теж не хоче змін у житті.
Поки працюю, думаю: дивна штука цей двір. Восени він був чистий. Я його прибирав. Старався. Склав листя, підрівняв.
І що?
Пройшла зима — і знову безлад.
Наче життя. Тільки наведеш порядок — дивишся, а вже новини, події, тривоги, рахунки,… і знову треба все якось розгрібати.
Я тягну чергову купу листя і думаю, що граблі — це, по суті, дуже чесний символ життя. Ти ними тягнеш щось до купи, а воно розлазиться назад. І так без кінця.
З відчиненого вікна веранди тихо працює старий радіоприймач. Він бурмоче новини таким рівним голосом, ніби нічого особливого у світі не відбувається. Час від часу я ловлю окремі слова: переговори… ситуація… рішення… експерти…
Радіо говорить, а я тягну граблі по землі.
І звук грабель чомусь здається значно переконливішим.
Поруч вітер піднімає сухий папірець. Він летить по двору з таким виглядом, ніби це його територія, а я тут випадково з'явився.
— Лети, — кажу я йому. — У тебе, бачу, плани.
У наш час узагалі дивно будувати плани. Світ так швидко міняється, що іноді єдине стабільне — це мій двір навесні.
Я згрібаю гілки в купу. Купа росте, як державний бюджет, але без надії на користь.
І тут з'являється сусід. Він стоїть біля паркану, дивиться на мою діяльність і каже:
— Весна.
— Весна, — відповідаю.
Ми мовчимо хвилину, ніби два філософи на конференції.
— Знову все прибираєш? — питає він.
— А що робити, — кажу. — Якщо не прибирати, воно саме не зникне.
І тут я ловлю себе на думці: це ж правило не тільки для двору.
Якби всі проблеми світу можна було розгребти граблями, життя стало б значно простішим. Вийшов би вранці, підмів трохи, відкинув пару новин, згріб тривоги в купу, спалив — і готово.
Але, на жаль, реальність працює трохи складніше.
Я продовжую прибирати. Потроху двір починає виглядати як двір, а не як місце падіння метеорита.
І знаєте що цікаво?
Разом зі сміттям ніби прибираються й думки.
Голова стає тихішою. Рух грабель має якийсь медитативний ефект. Навіть новини з радіо, що долинають із веранди, у цей момент здаються трохи менш гучними.
У цей момент відчиняються двері дому, і на ґанок виходить дружина. Вона тримає в руках чашку.
— Перерва, філософе, — каже вона.
І виносить мені чай з лимоном.
Я беру чашку, сідаю на лавку біля стіни й дивлюся на двір, який щойно воював з моїми граблями. Пара від чаю піднімається в прохолодне весняне повітря, ніби теж має свої плани.
А я сиджу з чаєм і думаю про свої.
Про літо. Що треба щось посадити. Може, помідори. Може, яблуню. Думаю, що треба трохи підремонтувати паркан. І взагалі — жити якось далі.
Я роблю ковток чаю і раптом розумію: мабуть, майбутнє завжди починається ось із таких моментів. Не з великих заяв і програм, а з чашки теплого чаю на подвір’ї і думки: «Ну що ж, спробуємо ще раз».
Зрештою я стою посеред чистого двору і дивлюся на результат. Не ідеально. Десь ще лежить листя. Десь гілка. Але загалом порядок.
Життя зараз, звісно, складне. Світ нервовий. Новини такі, що краще б іноді їх складати в мішки, як листя.
Але якщо чесно — все тримається на тих самих дрібницях:
прибрати двір,
посадити щось у землю,
поговорити із сусідом через паркан,
випити чаю з лимоном на весняному повітрі,
і слухати, як із веранди тихо бурмоче радіо про великий світ.
Бо поки люди виходять навесні з граблями — світ ще не пропав.
Я ставлю граблі біля стіни, витираю руки і дивлюся на двір.
Він чистий.
Принаймні до першого сильного вітру.
Але, якщо чесно, мене це вже не лякає.
Бо тепер я знаю: наступної весни все повториться.
І граблі знову чекатимуть свого філософського часу.

Крижана ніч виглядає чарівно під світлом ліхтарів ❄️

Ліхтарі, тиша й крижаний блиск на гілках створюють майже казкову атмосферу. Та за цією красою ховається небезпека: після ожеледиці, що утворилася декілька днів тому, багато ділянок міста й досі залишаються слизькими. Навіть зараз тротуари та дороги подекуди становлять небезпеку для пішоходів і водіїв. Будьте уважні та рухайтеся обережно, особливо в темну пору доби.

📸 Фото: В. Ноль

🏃‍♂️«Забіг» у тунелі: у метро Києва зупинили рух через нетверезого пасажира

На «Олімпійській» п'яний чоловік стрибнув на колії та побіг у бік «Героїв Дніпра». Синя гілка частково паралізована, на місці працює поліція.

НЕДІЛЕНЬКА ВЕРБОВА

Ось за тиждень уже Пасха,
Хай зійде́ Господня ласка,
Божа ласка хай зійде́ на нас усіх.
Хай задзвонять дзво́ни МИРУ,
За це Бога молим щиро,
ПЕРЕМОГИ шлях до нас щоб вже проліг.

Вже неділенька шуткова,
Квітне гілочка вербова,
Вона сили і здоров’я додає.
Ще й душі́ вона торкає,
Про Великдень сповіщає,
І освяченая гілка легко б’є.

Ніжні котитки вербові
Ми освячуєм в любові,
У надії ПЕРЕМОГУ щоб здобуть,
Щоб нам сонце усміхнулось,
Мирне небо простягнулось,
Що цвіт гине, щоб ніколи більш не чуть.

Вже за тиждень Пасха світла,
Україна щоб розквітла,
А верба біду щоб гнала геть від нас,
Щоб у МИРІ ми скупались
І без ворога зостались,
Аби чорний день наза́вжди вже погас.

Хай квітує Україна,
Лине мова солов’їна,
України без вербиченьки нема.
Світло темінь переможе,
Нам Всевишній допоможе
Й Божа ласка буде за́вжди з усіма.

09.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 979696

День вічнозеленого дерева

День вічнозеленого дерева (Look for an Evergreen Day) або День пошуку ялинки відзначається 19 грудня. Це день, присвячений вшануванню вічної краси вічнозелених дерев. Це не просто день пошуку ідеальної різдвяної ялинки, це день визнання важливості вічнозелених дерев у нашому довкіллі та культурі.

Вічнозелені дерева України
Україна з її різноманітним кліматом та багатими ґрунтами є домівкою для різноманітних вічнозелених дерев.


Ці дерева не лише додають природної краси країні, але й відіграють важливу роль в її екосистемі. Розгляньмо список деяких найпоширеніших вічнозелених дерев, що ростуть в Україні:

Ялина звичайна (Picea abies). Родом з Європи, це дерево широко поширене в Україні. Вона відома своєю високою, конічною формою і часто використовується як різдвяна ялинка.
Сосна звичайна (Pinus sylvestris). Цей вид сосни широко розповсюджений в Україні й впізнається завдяки своїй характерній оранжево-коричневій корі та довгій, тонкій хвої.
Ялиця срібляста (Abies alba). Відома своїм високим і прямим стовбуром, ялиця срібляста має пірамідальну форму з густим темно-зеленим листям.
Сосна сибірська (Pinus sibirica). Це дерево схоже на сосну звичайну, але з товстішим стовбуром і міцнішими гілками. Вона пристосована до холодного клімату і росте в північних регіонах України.
Модрина європейська (Larix decidua). Хоча модрина європейська не є справжнім вічнозеленим деревом (це листопадне хвойне дерево), вона заслуговує на увагу. Вона зберігає хвою протягом більшої частини року, втрачаючи її пізньої осені.
Сосна Веймутова (Pinus strobus). Цей вид, що походить з Північної Америки, був інтродукований в Україні. Вона відома своїми м’якими, гнучкими голками та використовується для виробництва деревини та декоративних цілей.
Сосна чорна європейська (Pinus nigra): Цей вид сосни відомий своїм густим, темним листям і сильним ростом. Її часто використовують у ландшафтному дизайні та для вітрозахисту.
Сосна гірська (Pinus mugo). Гірська сосна, менший вид сосни, часто зустрічається в Карпатах і відома своїм кущистим виглядом та стійкістю до суворих погодних умов.
Ялівець (Juniperus). Різні види ялівцю, відомі своєю ароматною деревиною та ягодами, зустрічаються по всій Україні, особливо на Кримському півострові.
Тис (Taxus baccata). Тис європейський — це повільно зростаюче дерево або кущ, який часто використовується в живоплотах та декоративних насадженнях. Він відомий своїм темно-зеленим голчастим листям і червоними ягодами.
Ці вічнозелені дерева роблять значний внесок у лісові ландшафти України, забезпечуючи середовище існування диких тварин, сприяючи екологічному балансу та додаючи мальовничої краси регіону.

Роль вічнозелених рослин у нашому житті
Символ стійкості
Вічнозелені рослини символізують стійкість і непохитність, оскільки вони залишаються зеленими і яскравими навіть у суворих зимових умовах. Вони нагадують нам про неминущу красу природи та важливість збереження нашого природного середовища.
Джерело радості та свята
У святковий сезон вічнозелені рослини стають джерелом радості та атрибутом свята. Прикрашання ялинки — це добра традиція для багатьох, яка об’єднує сім’ї та створює незабутні спогади.
День вічнозеленого дерева — це водночас свято підготовки до святкового сезону, це також день, коли ми можемо оцінити красу і значення вічнозелених дерев у нашому житті. Обираючи різдвяну ялинку, досліджуйте також місцеві вічнозелені рослини або просто насолоджуєтеся зеленню навколо, цей день дає можливість з’єднатися з природою і відсвяткувати її всебічну цілорічну красу.