Наша художня спадщина. Зінаїда Серебрякова (1884-1967). "Зелені яблука на гілках", 1910-ті. Донецький обласний художній музей 💙💛

#поезія Не сховатися від Осені ніде... Бо роки беруть таки своє... І світанки прохолодні на Душі, І частіше йдуть уже дощі... Спека літа в спогади піде... Осінь листям вкриє новий день... Небо стане сивим, як в грозу... І полин тумани обіймуть... Ще цвістиме айстра до пори... Чорнобривці посміхнуться від журби... Більше спогадів і менше уже мрій, З тихим смутком зустрічаю день новий. В сад піду, там яблука лежать, Груші соковиті на гілках... Сливами сивіє уже час... Осінь поспішає вже до нас... А хотілося б щоб серпень не минав, Якнайдовше поруч розцвітав... Килимами квітів в цій порі... листопадом теплих почуттів. Галина Адамович

#геймінг Гілка американських танків 7 рівня повністю досліджена.

Мокра, потна, брудна, щаслива!:) Привезли 10 тюків соломи моїм курям!:))) Синочок все те добро завантажив в сарай! Я махала мітлою у дворі, прибирала ту солому, що насипалася!:) Тут так зігнутися - проблема!:) А мені ще по башці, шії та спиняці шкрррребе гілка зі сливами!:) Уся заплетена білим (щщщщоб йому!!!) виноградолистним клематисом!:) Пссссссиханула!:) Не дочекалася, поки синочок її зпиляє?:) Обччччекрррижила сама!:) Тепер якось потрібно до душу дочеревичити!:) Змити з себе всі наслідки щастя, яке привалило!!!:) А потім зі старанністю жерти ту рибу, що Ірина Олександрова насмажила!:) Поки її не віджав котик Філя!:) Тю? Знов дощ?:) Ви там як?:)

Чотирьох сервалів, евакуйованих із прифронтового Курахового, привезли до КиївЗоо. Після лікування та адаптації перша пара — Осіріс і Сехмет — перейшла до нового етапу реабілітації. Для них вручну збудували простору оселю з трирівневим дерев’яним будиночком, гамачками, гілками дерев, кігтеточками, різними типами ґрунтів і колодами для активностей. Тварини поступово звикають до нового середовища у фруктовому саду зоопарку, де їх можуть побачити відвідувачі. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

Оце так офлайн серіальчик! Зранку зник інтернет було нудно, вирішила попити чаю... й тут щось надворі як жахне! Я думала що то тачка перевернулась або аварія якась, а виявилось що то гепнулась величезна гілка старої груші, розкидала по подвір'ї цілий ящик груш та переломала опору для винограду! Добре що в той момент там нікого не було! Автоматична система обтрясання груші називається!

Вітер віяв дужий - Весною було. На горбу, на кручі Деревце росло. Переживши стужу, Чекало тепла. Соком уся крона Повною була. Гілками об землю В бурю воно билось. Гнулося додолу, Але не корилось. У спеку пекучу Води не вистачало. Від жари і спраги Листя вмирало. А внизу — дорога... Тяжко йому жити, І люди тут ходять - Й ніхто не помітить... 1950 Г. Сагайдак

#поезія Місто спить. Його накриває ковдрою кольору попелу сиза пітьма. Його огортає спокоєм, сповненим стишених сполохів. Скроні посивіли мереживом споминів: солодко пахло з пекарні за рогом, коли спозаранку бредеш іще сонний, за кави зчорнілим шовком і дрібкою сходу – кунжутом посипаний коржик... плотом розкроєний парк, а кронами – просинь небес, на мурах міських залишає спотворену творчість непевна юнацька рука – когось з перехожих проймає незрілий стріт-арт... потиском рук одне одному вітаються постарілі сусіди по двору, порпаючись у новинах, неспішно плетуть розмову, обурені на погоду та влади похибки... сонце околицю пестило променем, ввечері крадучись гілками сосен, що проросли крізь узбіччя, а в душу пустили корені... хтось невдоволений школою, де вчаться діти, й своєю розмовою по телефону про це сповістив півмаршрутки – не шутки ж: попкорнові пристрасті, чи буде з дітей там толк... пара іде коридорами: молодість і закохані погляди, скоро вже стануть дорослими, в спільносімейному просторі роститимуть нових людей... озеро гладь затамовану стелить в одному з районів, щоб омивати холодом в спеку, а поночі зоряне борошно вмішувати до гомону, що розчиняється у його водах повністю, бо час додому... Повзають спогади містом, що спить. Його накриває попелом пітьма і війна. Місто, якого на мапі більше нема... 16.07.2025 Олеся Репа

Після нічного обстрілу Києва рух поїздів на червоній гілці метро здійснюється тільки до станції «Вокзальна». Як повідомляє влада, поїзди курсують між станціями «Академмістечко» і «Вокзальна». Раніше повідомлялося про приліт і задимлення в районі метро «Лук'янівська» (це синя гілка). #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна

#поезія Для кожного "ПРОБАЧ" є слушна мить... Після обіду ложку вже не треба... Анестезію колять, як болить... Плащ одягають, як дощить із неба. Метал доки розпечений кують... Квиток після вистави не купують... Там де погасло, вже води не л'ють... Геть пересолене на стіл не пропонують. У сніг садить коріння - то пусте... Холодна піч хліб не спече ніколи... Засохла гілка, вже не відросте... Як меду не наносять мертві бджоли. Із черепків вже глека не зліпить... Пролитого під ноги, вже не спити... Для кожного "ПРОБАЧ" є слушна мить... Якою всім потрібно дорожити. ГАЛИНА МОМОТ