ГОМІН
Прокидаюся знову від крику крилатих,
Над гілками зависли уривки непевні
І тривожиться простір від запаху "лате".
Понад лінії віття зростає душевність,
Сильний гомін пташиний руйнує дрімоту
І зникає в зіницях неспокій дешевий.
Під склепінням думок визріває самотність,
Перемішані спогади з днем учорашнім
І ці співи руйнують мій внутрішній мотлох.
У розхитаній пам'яті думи не кращі,
Наче зерна без поля, без часу, без росту,
Ніби теж вони кличуть співати між хащів.
Птах не пісню веде, а шукає, де просо,
Перевірює кожну знайому місцевість
І нахабно в траві перетрушує роси.
Бо спокійна поверхня приховує двері,
А за ними зберігся невидимий вирій,
Що колись повертав всіх птахів із резервів.
Я приймаю цей гомін уже не як вирок,
А як знак, що мовчання розсипалось співом.
Цей вокал мов будильник мене з прірви вирвав.
Сильний гомін пташиний доладний, на диво!
Мирослав Манюк
05.05.2026
Прокидаюся знову від крику крилатих,
Над гілками зависли уривки непевні
І тривожиться простір від запаху "лате".
Понад лінії віття зростає душевність,
Сильний гомін пташиний руйнує дрімоту
І зникає в зіницях неспокій дешевий.
Під склепінням думок визріває самотність,
Перемішані спогади з днем учорашнім
І ці співи руйнують мій внутрішній мотлох.
У розхитаній пам'яті думи не кращі,
Наче зерна без поля, без часу, без росту,
Ніби теж вони кличуть співати між хащів.
Птах не пісню веде, а шукає, де просо,
Перевірює кожну знайому місцевість
І нахабно в траві перетрушує роси.
Бо спокійна поверхня приховує двері,
А за ними зберігся невидимий вирій,
Що колись повертав всіх птахів із резервів.
Я приймаю цей гомін уже не як вирок,
А як знак, що мовчання розсипалось співом.
Цей вокал мов будильник мене з прірви вирвав.
Сильний гомін пташиний доладний, на диво!
Мирослав Манюк
05.05.2026
ГОМІН
Прокидаюся знову від крику крилатих,
Над гілками зависли уривки непевні
І тривожиться простір від запаху "лате".
Понад лінії віття зростає душевність,
Сильний гомін пташиний руйнує дрімоту
І зникає в зіницях неспокій дешевий.
Під склепінням думок визріває самотність,
Перемішані спогади з днем учорашнім
І ці співи руйнують мій внутрішній мотлох.
У розхитаній пам'яті думи не кращі,
Наче зерна без поля, без часу, без росту,
Ніби теж вони кличуть співати між хащів.
Птах не пісню веде, а шукає, де просо,
Перевірює кожну знайому місцевість
І нахабно в траві перетрушує роси.
Бо спокійна поверхня приховує двері,
А за ними зберігся невидимий вирій,
Що колись повертав всіх птахів із резервів.
Я приймаю цей гомін уже не як вирок,
А як знак, що мовчання розсипалось співом.
Цей вокал мов будильник мене з прірви вирвав.
Сильний гомін пташиний доладний, на диво!
Мирослав Манюк
05.05.2026
226переглядів