🎉 Новий рік вже близько,
а кістка ще широка? 😏

⏳ Час діяти!
Оголошую набір у групу #схуднення !

🔥 Тривалість:21 день
✅ 100% #результат
📏 Гарно сходять об'єми
🍽️ Смачне #меню (без #голодування !)
🤝 Повний #супровід щодня

💬 Пишіть в приват
t.me/Lesya_weightloss
— місця обмежені!
Твоя струнка версія чекає саме на тебе!⭐️

15 листопада 1967 року у Львові був заарештований журналіст і правозахисник В'ячеслав Чорновіл. Звинувачений у поширенні «завідомо неправдивих вигадок» на адресу совєцького державного і суспільного ладу, він був засуджений до трьох років позбавлення волі.

В'ячеслав Чорновіл народився 24 грудня 1937 року в селі Єрки (нині — селище міського типу) Черкаської області. Навчався на філологічному, а згодом — факультеті журналістики Київського державного університету, по закінченні якого працював редактором на телебаченні, літературним критиком, був секретарем комсомолу будівництва Київської ГЕС. У 1964 році він вступив до аспірантури Київського педагогічного інституту, проте до навчання його не допустили через політичні переконання.

З середини 1960-х років Чорновіл долучився до культурницького та суспільно-політичного руху шістдесятників, що являв собою спробу молодих митців унезалежнення своєї творчості від канонів соцреалізму, і став активним учасником правозахисного руху.

4 вересня 1965 року під час прем'єри у кінотеатрі «Україна» фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом він публічно виступив проти арештів української інтелігенції. Підготовлені ним збірники «Правосуддя чи рецидиви терору?» та «Лихо з розуму (Портрети двадцяти "злочинців")» про переслідування інакомислячих та свавілля влади ілюстрували надуманість обвинувачень та розбіжності між декларованими і реальними правами людини в ссср.

24 липня 1967 року після прямої вказівки прокурора усср Федора Глуха прокурор Львівської області Б. Антоненко порушив кримінальну справу проти Чорновола, звинуваченого у написанні та поширенні наклепницьких вигадок на совєцький лад. Під приводом побоювань, що перебуваючи на свободі Чорновіл «може перешкоджати встановленню істини по справі», 31 липня було видано постанову про його арешт. 3 серпня В'ячеслав Чорновіл був арештований та ув'язнений у Львівському кгб. Процедура слідства нагадувала класичні для радянського правосуддя справи: заперечення права людини звертатися зі скаргами, ігнорування свідків, заявлених підозрюваним тощо, що змусило Чорновола вдатися до дев'ятиденного голодування. Наприкінці жовтня справу було передано до суду.

15 листопада 1967 року у Львівському обласному суді відбувся розгляд кримінальної справи проти В'ячеслава Чорновола. Йому інкримінувалося поширення завідомо неправдивих вигадок на адресу совєцького державного і суспільного ладу (ст.187, ч.1.), за які він отримав максимально допустиме статтею покарання у вигляді позбавлення волі на три роки, проте відбув лише половину терміну за амністією з нагоди 50-річчя совєцької влади.

Продовжуючи ведення правозахисної діяльності, з 1970 року Чорновіл почав нелегально видавати машинописний журнал «Український вісник», який інформував про рух опору в Україні. Шукаючи його редакторів, на початку 1972 року він був заарештований вдруге і попри відсутність доказів, був засуджений до 6 років позбавлення волі і 3 років заслання, які відбував у мордовських таборах. У 1979 році на засланні Чорновіл став членом Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод, у 1980 році був заарештований за сфабрикованим звинуваченням у спробі зґвалтування, за що отримав п'ять років якутських таборів.

До України В'ячеслав Чорновіл повернувся у 1985 році, після чого долучився до громадсько-політичної роботи. У незалежній Україні він займався журналістською роботою, політикою, обирався депутатом Верховної Ради України.

🕯Загинув у автомобільній аварії 25 березня 1999 році поблизу міста Бориспіль на Київщині. Згідно з висновками кількох експертів, на черепах В'ячеслава Чорновола та його водія Євгенія Павлова є своєрідні тріщини, походження яких незрозуміле – експерти не знайшли елементів автомобіля, які могли спричинити такі ушкодження. Це частково підтверджує версію, що Павлова та Чорновола могли добивати кастетами вже після зіткнення.

Посадовці Генерального консульства України в Мілані провели зустріч із Сергієм Кузнєцовим, який звинувачений в участі в підриві газопроводів "Північного потоку" і який наразі утримується під вартою в Італії, де оголосив голодування.
У МЗС також підкреслили готовність до взаємодії з італійською та німецькою сторонами в ході розслідування справи. Водночас міністерство вимагає повернення чоловіка до України.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Громадянин України Сергій Кузнєцов, якого підозрюють в участі в підриві газопроводів "Північного потоку" і який наразі перебуває під вартою в Італії в очікуванні остаточного рішення про його екстрадицію до Німеччини, оголосив голодування.
"Він вимагає дотримання своїх основних прав, зокрема права на належне харчування, здорове середовище, гідні умови утримання та рівне ставлення з іншими ув'язненими щодо відвідувань родичів і доступу до інформації",
– додав адвокат, зазначивши, що з моменту арешту, який відбувся 22 серпня, Кузнєцов не отримував їжу, "відповідну його стану здоров'я".

https://t.me/Ukraineaboveallelse

День поінформованості про цукрову залежність
День поінформованості про цукрову залежність (Sugar Addiction Awareness Day) відзначають 30 жовтня.

Цей день покликаний пролити світло на потенційний негативний вплив надмірного споживання цукру на фізичне та психічне здоров’я людини. Зі зростанням поширеності таких захворювань, як ожиріння, діабет і афективні розлади, розуміння ролі цукру в цих проблемах зі здоров’ям є як ніколи важливим.

Реальність цукрової залежності
Цукор є поширеною речовиною в нашому раціоні, яку ми часто споживаємо, навіть не усвідомлюючи її присутності. Хоча такі ласощі, як печиво, морозиво та цукерки є очевидними джерелами цукру, багато інших продуктів, включаючи кетчуп, соєвий соус та “легкі” йогурти, містять значну кількість цукру. Виробники продуктів харчування часто використовують цукор через його низьку вартість, консервуючі властивості та здатність покращувати смак.

Для декого час від часу потурання підсолодженим продуктам може бути нешкідливим і приємним. Однак для багатьох інших навіть скромна кількість цукру може викликати сильний потяг до солодкого, що призводить до циклу збільшення споживання.

Чи справді цукор викликає залежність?
Серед експертів тривають дебати про те, чи справді цукор викликає залежність. Однак не можна заперечувати глибокий вплив цукру на мозок. Цукор активує ендорфінові рецептори і запускає вивільнення дофаміну в мозку, подібно до таких речовин, як морфін, кокаїн і нікотин. Хоча багато приємних дій можуть викликати вивільнення дофаміну, цукор, як речовина, що потрапляє в організм, викликає швидкі нейрохімічні зміни.

Дослідження на щурах показали, що після голодування щури починали їсти, коли їм давали водно-цукровий розчин після голодування. Ці щури також демонстрували симптоми абстиненції, подібні до тих, що спостерігаються при вживанні опіатів після періоду високого споживання цукру. Хоча ці результати є багатообіцяючими, вони не є остаточним доказом того, що цукор викликає залежність у людей. Однак, окремі випадки свідчать про те, що залежність від цукру існує і може мати серйозні наслідки для здоров’я і добробути людини.

Важливо також пам’ятати, про психологічне заїдання солодощами стресів. А це також може стати звичкою і завдавати шкоди здоров’ю.

Значення Дня поширення інформації про цукрову залежність
День поширення інформації про цукрову залежність, що відзначається напередодні Хеловіну, слугує своєчасним нагадуванням про потенційну небезпеку надмірного споживання цукру. Хелловін знаменує собою початок “сезону святкового харчування”, коли ласощі з високим вмістом цукру стають ще більш поширеними.

Цей день дає можливість проінформувати людей про потенційну шкоду цукру та сприяти формуванню здорових харчових звичок. Він заохочує до усвідомленого харчування, збалансованих дієт і стратегій, спрямованих на зменшення споживання цукру.

День поширення інформації про цукрову залежність покликаний не лише привернути увагу до небезпеки цукру, але й надати людям можливість робити усвідомлений вибір щодо свого здоров’я. Розуміючи вплив цукру на наше тіло і розум, ми можемо вжити заходів, щоб зменшити його споживання і вести більш здоровий спосіб життя.

У Києві з 2 до 16 жовтня відзначають 35 річницю першого Майдану

У КМДА нагадали, що основною локацією протесту у жовтні 1990 року став Майдан Незалежності. Тоді студенти розгорнули наметове містечко і розпочали голодування, висунувши низку вимог до влади УРСР, що перебувала під диктатом комуністичної партії.

Серед головних досягнень протесту — непідписання нового Союзного договору, дозвіл на проходження строкової служби лише на території республіки та відставка тодішнього голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола.
#history_of_Ukraine #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна #Новини_України

2 жовтня 1980 року Василя Стуса засудили на 10 років таборів і 5 років заслання. Стус отримав вирок, який став для нього смертельним.

Після того як його "адвокат" Віктор Медведчук заявив "всі злочини Стуса заслуговують покарання", Василь відмовився від нього, за що був покараний. Василя вивели із зали суду і вирок зачитали без нього.

Справу розглядали з 29 вересня. Адвокатом Стуса призначили Віктора Медвечука. Чоловік протестував, хотів захищати себе сам, але з його бажаннями не рахувалися.

Промова прокурора тривала понад 2 години. Він розпочав із досягнень УРСР, які паплюжив "дьогтемаз" Стус. Згодом розповів про "злочини бандерівців". Завершив "злочинами" самого дисидента. Адвокат зазначив, що Стус заслуговує на покарання, але просив звернути увагу на сумлінну працю та складну операцію на шлунку.

Після його виступу засідання суду перервали. Відновилось воно 2 жовтня одразу з читання вироку. Окрім максимальної міри покарання, на Стуса наклали штраф 2,2 тис. крб. судових витрат. Не дозволили вимовити й останнього слова.

Дружині Валентині Василь сказав, що такого терміну не витягне. Так і сталося.

Покарання відбував у таборі в Кучино. Від 1981-го не бачився з родиною. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями неодноразово оголошував голодування.

🕯Помер в ніч на 4 вересня 1985-го під час безстрокового сухого голодування. Василь Стус похований на табірному цвинтарі, 1989-го перепохований на Байковому кладовищі.

День свободи від голоду
28 вересня вважається інтернаціональним Днем свободи від голоду. Метою свята є поширення обізнаності щодо актуальної на сьогодні проблеми нестачі продовольства. День свободи від голоду було введено 2006 року некомерційною всесвітньою організацією Freedom from Hunger. Компанія працює в 19 країнах світу, де є нестача природних ресурсів, і допомагає боротися з голодом.

В історії України та всього світу є чимало випадків смерті від голоду. За даними міжнародної організації Freedom from Hunger, сьогодні кожна сьома людина страждає від постійного недоїдання, а у багатонаселених країнах з нестачею сировини рівень голодування серед людей значно підвищується.

🕯В ніч на 4 вересня 1985 року у таборі біля села Кучино (Пермський край) загинув Василь Стус, поет – шістдесятник, правозахисник.

Народився 6 січня 1938-го в селі Рахнівка на Вінниччині. Закінчив із червоним дипломом історико-філологічний факультет Сталінського педагогічного університету (нині Донецьк). Працював учителем, став писати вірші. Літературний редактор газети “Соціалістичний Донбас”, аспірант Інституту літератури ім. Т. Шевченка Академії Наук урср у Києві.

4 вересня 1965-го, під час прем’єри фільму Сергія Параджанова “Тіні забутих предків”, разом з Іваном Дзюбою та В’ячеславом Чорноволом брав участь в акції протесту проти незаконних арештів українських інтелектуалів. За що був відрахований із аспірантури. Радянські видавництва відмовилися друкувати його поетичні збірки “Круговерть” і “Зимові дерева” (остання опублікована у самвидаві та в Бельгії).

Василь Стус у відкритих листах до влади критикував її за порушення прав людини. Заарештований 12 січня 1972-го і засуджений за “антирадянську агітацію й пропаганду” до 5 років позбавлення волі і трьох років заслання. Покарання відбував у таборах Мордовії, більшість написаних ним віршів вилучалися і знищувалися. 1977- го висланий у селище імені Матросова Магаданської області, де працював на золотокопальнях.

Повернувшись до Києва, відмовився від радянського громадянства (“Бути радянським громадянином – значить бути рабом”) і приєднався до Української Гельсінської групи захисту прав людини. Працював звичайним робітником на заводах. У травні 1980-го заарештований вдруге, визнаний “особливо небезпечним рецидивістом” і засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання.

Під час процесу відмовився від призначеного йому «адвоката» Віктора Медведчука, але суд не прийняв відвід. По суті, свій захист Стус здійснював самостійно.

Підсудний також заявив клопотання про надання можливості бути присутнім в судовому засіданні представникам міжнародних організацій, у тому числі — «представникам комісії по правам людини ООН», «представникам міжнародної юридичної асоціації — міжнародна амністія» та іншим.

Цілком справедливі вимоги. Якою ж була реакція «адвоката» Медведчука?

Він не підтримав ні заявлений відвід, ні клопотання підзахисного, а натомість заявив, що покладається «На розгляд суду».

А суд, звісно, не задовольнив відвід, і клопотання про публічний розгляд справи теж фактично відхилив.

Стус, вочевидь, розуміючи, що «адвокат» Медведчук його захищати не буде, заявив: 💬«Я відмовляюсь від адвоката Медведчука і взагалі від любого радянського адвоката. Я вимагаю адвоката з міжнародної правової організації»

❗️Після роз'яснення прав обвинуваченому Стус заявив, що йому потрібен перекладач «на той випадок, якщо свідки будуть давати покази російською мовою».

Після оголошення обвинувального висновку, на запитання головуючого підсудному — чи зрозуміло обвинувачення та чи визнає він себе винним, Стус відповів: 💬«В чому саме обвинувачують мені зрозуміло. Але винним я себе не визнаю»

Покарання відбував у таборі в Кучино. Від 1981-го не бачився з родиною. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями неодноразово оголошував голодування.

🕯Помер в ніч на 4 вересня 1985-го під час безстрокового сухого голодування. Василь Стус похований на табірному цвинтарі, 1989-го перепохований на Байковому кладовищі.

Лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка (1990), Герой України (2005, посмертно).

💬“1980 рік ознаменувався в нашій країні багатьма несправедливими вироками та переслідуваннями правозахисників. Але навіть на цьому трагічному тлі вирок українському поетові Василю Стусу виділяється своєю не людяністю. Життя людини ламається без залишку – як розплата за елементарну порядність та нонконформізм, за вірність своїм переживанням, своєму “я”…”, – писав у зверненні до світової громадськості вчений і правозахисник Андрій Сахаров.

30 липня 1939 року в селі Краснопілля на Чернігівщині народився Микола Костянтинович Холодний, поет, літературознавець, публіцист, перекладач.

Ще в п’ятому класі школи виготовив листівку «Сталін помер. Люди моляться Богу», яку підкинув у шкільний коридор. Адміністрація школи вирахувала його по почерку, однак справі побоялися дати хід і обмежилися виховною бесідою.

Навчався на філологічному факультеті Київського університету. Виключений на п’ятому курсі за критичний виступ на обговоренні роману професора Арсена Іщука «Вербівчани», який висувався на Шевченківську премію. «А той роман виїденого яйця не вартий був, – згадував згодом Микола Холодний в інтерв’ю. – Так і не дали йому Шевченківської премії». За два роки поновився в університеті, перевівся до Одеси і закінчив Одеський університет (1968).

Активний автор самвидаву 1960-х. За прочитані вірші біля пам’ятника Іванові Франкові в Києві 28 травня 1966-го засуджений на 15 діб, у Лук’янівській в’язниці оголосив голодування.

Його вірші майже не друкувалися в Україні, зате виходили в Парижі, Торонто, Римі. Після виходу за кордоном збірки «Крик з могили» (1969) із критикою національної політики КПРС змушений був покинути Київ.

Саме ця збірка стала головною причиною арешту в 1972-му за антирадянську пропаганду. Звільнений після публікації в «Літературній Україні» покаянного листа, перебував під наглядом КГБ. Часто звільнявся з роботи за політичними мотивами. Із 1976-го мешкав у місті Остер на Чернігівщині. Звертався з проханням про політичний притулок до Рональда Рейгана (1984).

Член Національної спілки письменників України (1993), Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих (2002). Учасник «Помаранчевої революції» 2004-го. Американським Біографічним інститутом визнаний Людиною 1999 року.

🕯Помер за нез’ясованих обставин у себе вдома в середині лютого 2006-го. Похований 15 березня 2006-го в Острі.

Ми вам робили революцію,
в війну звільняли від ярма.
А ви розвели проституцію
біля державного керма.
Навкруг міста ростуть лісами –
до комунізму ідемо.
Тим часом податі ті самі,
в тюрмі тій самій сидимо.
Є мова піль, озер і неба –
та ходить мова та німа.
Є українців більш, ніж треба,
а України-то нема.

Микола Холодний 1966 р.