#гумор #пригоди Операція "Козацький банан" Хмільник, суботній ранок, +18°C. День, коли світ мав обертатися навколо ідеально спланованого весілля айтішника Тараса та його нареченої Оксани, почався не з Мендельсона, а з тихого, але фатального тріска. Тарас, тридцятирічний фахівець із кібербезпеки, що звик до логічних алгоритмів, стояв у своєму дорогому смокінгу біля банкетного залу "Виноградна Лоза" і відчував, як його життєвий алгоритм іде в нескінченний цикл помилок. «Де-де? Кажи голосніше, Діду! Я тебе через фату не чую!» — кричала Оксана у слухавку, стоячи в білосніжній сукні в центрі залу, де панував тривожний шепіт. З-за рогу виїхав старенький, бежевий ВАЗ-2101 ("Копійка"), який Тарас ласкаво називав "Некромобіль". За кермом сидів Дід Микола (75 років), хрещений батько Тараса. Дід, колишній завгосп із тридцятирічним стажем, був переконаний, що ізолента, мотузка та вміння "підкрутити" — це три кити світобудови. Дід Микола виліз із машини, поправив пом'яту вишиванку, яка більше нагадувала карту бойових дій, і з незворушним виглядом оголосив: «Я вас вітаю, молоді. Везу торт». У багажнику, де мав стояти семиярусний, п’ятнадцятикілограмовий весільний шедевр, ідея якого була вкрадена Оксаною з каталогу лондонських весіль, панував жах. «Він. Оселедець. Що це таке?» — прошепотів Тарас, його смокінг раптово став тісним. «Так я ж казав, що торт, Тарасику, це надто висока конструкція для наших доріг! Я його, як ти просив, зафіксував! Осьо! Ізолентою і рибальськими сітками! Щоб не хитався!» — гордо пояснив Дід Микола. — «Але, коли я проїжджав вибоїну під сільрадою, верхній ярус, ось цей, з лебедями… Він трохи... приліг відпочити». Верхній ярус, символ "солодкого життя", тепер являв собою імпровізований, кремовий "вулкан" у поліетиленовому пакеті. Оксана, кинувши слухавку, підійшла до них і її голос пролунав спокійно, але з такою інтонацією, що у Тараса затремтіли підколінні чашечки. «Тарасе. У нас через три години має прийти преса з місцевого телеканалу. Якщо вони побачать цей кремовий Чорнобиль, я вийду заміж за першого ж офіціанта. Сідайте. Їдемо». Рішення було прийнято миттєво: до Вінниці! Лише там, у великому місті, була кондитерська "Панна Галина", яка могла за дві години створити "чудо-ярус". У "Копійці" стало тісно. Спереду сиділи Тарас (у смокінгу і з кремом на комірі) та Дід Микола (у потертій вишиванці, що виглядала як камуфляж). «Даріусе! Тобто, Діду! Чому так повільно? У мене весілля горить!» — кричав Тарас, дивлячись на спідометр, що ледве дотягував до 60 км/год. «Ти знаєш, скільки ця красуня споживає на шостій передачі? Я їду на четвертій! Це таємна завгоспська економія, синку! — Дід театрально опустив вікно. — Треба берегти ресурси! Ось, ти б на свого "Ніссана" теж поставив би таку ізоляцію!» Дорогою почалися пригоди. На єдиному світлофорі за містом "Копійка" заглухла. Дід Микола, замість того, щоб скористатися стартером, вискочив з машини і почав бити ногою по колесу. «Треба, щоб вона відчула любов!» — пояснював він. Тарас, змучений, вискочив і, закривши обличчя від погляду водіїв, що сигналили, сам завів машину. Дзвонила Оксана. «Тарасе! Свідки вже п’ють шампанське! Моя мама щойно запитала, чи не час, часом, "задіяти резервний торт" (це був Наполеон, куплений "про всяк випадок" у місцевій їдальні). Ти знаєш, що Наполеон на весіллі — це символ розлучення! Жодного Наполеона! Або торт, або розлучення! Я тебе чекаю!» Коли Тарас намагався використати навігатор, Дід Микола відібрав його. «Яка це ще GPS? Ти знаєш, що таке справжня навігація? Це інтуїція і знання всіх бабок, які продають мед! Ось туди, до того поля, там кума мого брата тримає козу. Вона нам і дорогу підкаже, і може, сиру дасть!» Тарас, одягнений у смокінг, змушений був колупатися в іржавому двигуні, слухаючи дідові настанови про важливість радянських запчастин, і обіцяючи собі, що його весільна подорож точно буде не в Карпати, а в психіатричну клініку. Вони прибули до Вінниці. Кондитерська "Панна Галина" виявилася яскравим, сучасним закладом. Їх зустріла Пані Галина, харизматична жінка років сорока, з поглядом, що оцінював, чи ви гідні її десертів. «Верхній ярус? Зі "Світанком Над Темзою" (так називався торт)? Можливо! Але у мене є один секрет: для моїх шедеврів я використовую мадагаскарську ваніль з лімітованої партії! Вона є тільки у Бабці Паші на центральному ринку, у її підпільній точці за рядами з огірками!» Тарас і Дід Микола кинулися на ринок. Дід Микола, відчувши себе у рідній стихії завгоспа, розцвів. Він швидко знайшов "коридор" до Бабці Паші. Ванілі не було. Але був банановий поворот. «Ваніль? Немає. Але вчора мені привезли, по секрету, бразильські банани! Нелегально, через Одеський порт! Смак — як у золота! Спеціально для "елітних" тортів! Я вам дам їх за... за... ось ту блискучу штучку!» Блискучою штучкою виявилася стара, іржава автозапчастина з "Жигуля", яку Дід Микола завжди носив із собою, "про всяк випадок". Бабуся Паша, колишній механік, радісно погодилася на обмін. «Харон»... тобто, "Копійка", летіла назад до Хмільника. Дід Микола, щоб "покращити" доставку, встановив на дах машини величезний, помаранчевий рекламний лайтбокс, який Тарас прихопив у кондитерській, зафіксувавши його, звісно, ізолентою. Вони вриваються у весільний зал. Музика припиняється. Усі дивляться на Тараса, який виглядає, як виснажений Джеймс Бонд після невдалої місії, і на Діда Миколу, який гордо несе новий ярус з ароматним "банановим" кремом. Торт врятовано. Оксанин гнів замінився чистим, виснаженим полегшенням. Під час тосту Дід Микола, взявши мікрофон, виголосив промову, яка увійде в сімейну легенду: «Я хочу сказати тост! Ось, дивіться на цей торт! Він гарний, але... він трохи кривий! Це тому, що життя — воно не ідеальне! Воно стоїть трохи нерівно, як і моя "Копійка"! Але воно тримається! Воно тримається на козацькій ізоленті, на бабусиних бананах і на залізних нервах нашого Тараса! Тому що справжня любов — це не ідеальний план, а вміння разом вирішити проблему, навіть якщо для цього треба пожертвувати смокінгом і поторгуватися з бабкою за банани! За хаос, який об'єднує!» Гості реготали. Молодята обнялися. Тарас, дивлячись на щасливу Оксану, нарешті зрозумів. Він планував ідеальне європейське весілля, а отримав справжнє українське — сповнене шалених пригод, абсурду та безмежної любові до життя. Його весільна подорож почалася з поїздки на "Копійці", і він про це анітрохи не пошкодував. 🙂

Міжнародний день Пінотажу Міжнародний день Пінотажу (International Pinotage Day) проводиться щорічно у другу суботу жовтня. Цей день присвячений вшануванню унікальних і складних смаків цього сорту червоного вина, яке вперше було вирощено в 1920-х роках південноафриканським виноградарем Авраамом Ізаком Перольдом. Відтоді пінотаж став одним із найвідоміших вин Південної Африки. Пінотаж Пінотаж – це сорт винограду, який виведено у Південній Африці. Він використовується для створення вина с дуже м’яким смаком. Історія винайдення сорту Все почалося у 1925 році, коли професору Аврааму Перольду вдалося схрестити два сорти – Pinot Noir і Cinsault. У смаку вина з цього винограду розкриваються доволі незвичні нотки – слива, вишня, ожина, інжир. Також відчувається копченість, кавовий та шоколадний аромат і навіть банановий присмак. Унікальність сорту в тому, що він може повністю розкрити свої властивості тільки на батьківщині. Але його успішно культивують у Канаді, США, Новій Зеландії, Ізраїлі та Зімбабве. Мешканці Південно-Африканської Республіки пишаються тим, що у їхній країні виведено такий чудовий сорт. Саме тому і був створений Міжнародний день Пінотажу. У Міжнародний день пінотажу часто влаштовують спеціальні заходи з дегустаціями, екскурсіями по виноградниках і поєднанням страв, щоб продемонструвати найкраще з пінотажу. Цей день також дає можливість виноробам поміркувати про своє ремесло та поділитися своєю пристрастю з іншими, хто цінує вишукане вино. Міжнародний день пінотажу – це свято південноафриканської культури та спадщини через її найвідоміший сорт вина.

Деякі королівські пітони мають забарвлення як у банана, і їх легко можна переплутати зі справжнім фруктом 🍌

#тварини 🍌 Плюс ще одна фобія. Деякі королівські пітони мають забарвлення як у банана, і їх легко можна переплутати зі справжнім фруктом.

Смачний десерт із карамелізованих бананів Інгредієнти: ▫️3 середніх банани (350 г); ▫️60 г води; ▫️60 г цукру; ▫️15 г лимонного соку; ▫️25 г вершкового масла; ▫️400 г кисломолочного сиру (5%); ▫️20 г желатину +100мл води; Для шоколадного шару: ▫️100 г молочного шоколаду; ▫️80 г вершків (20%); ▫️5 г желатину + 25 г води;

#світ 📍Західна Африка. Капелюх фулані — яскрава й незабутня деталь на будь-якому заході. Його обожнюють музиканти, особливо барабанщики! 🥁 Такі конічні капелюхи виготовляють із рослинних волокон (соломи, бананового листя) з шкіряними вставками. Wodaabe, підгрупа кочівників-скотарів фулані, часто носять їх поверх тюрбанів.

Легкий та корисний фруктово-ягідний желейний десерт без випічки🍓 І як бонус джерело колагену 🩷 • 1 упаковка ароматизованого желейного порошку • 250 мл води • Банан, персик, нектарин або будь-які фрукти, які вам подобаються • Чорниця або інші ягоди • 250 мл йогурту • 10 г желатину 1. Приготуйте желе та дайте йому охолонути. 2. Помістіть фрукти та ягоди у форму та вилийте желе. 3. Поставте в холодильник на 1 годину, поки желе не застигне. 4. Змішайте розтоплений желатин з йогуртом та вилийте на шар желе. 5. Охолодіть у холодильнику на 5 годин, поки воно повністю не застигне. #рецепт #десерт #харчування

НЕ СПРИЙМАЛА насіння чіа, поки не спробувала цей НАЙПРОСТІШИЙ ☀️ десерт зберігайте і обов’язково повторіть • сиркова паста yagotynske — 1 баночка (раджу з бананом для більш солодкого смаку) • йогурт molokiya — 100 мл • насіння чіа — 2 ст.л. • протеїнова гранола gregory__mill — 2,5 ст.л. • ягоди Змішати сиркову пасту з йогуртом і насінням чіа. Поставити в холодильник ~на 1-2 год до «набухання» насіння. Зібрати десерт з гранолою та ягодами А тепер про приємне: роби замовлення за посиланням https://letyshops.com/ua/winwin?ww=29282593 та отримай кешбек понад 6% на усі замовлення Gregory mill 🎁 Щоб замовити гранолу переходьте за посиланням https://aff.gregorymill.com.ua/gmAUEL Не пропустіть неймовірну можливість! Скуштуйте всі наші смаки та знайдіть свої фаворити! Український бренд натуральних гранул Gregory Mill запрошує до співпраці! Партнерська програма Gregory Mill https://drop.hillary.ua/?ref=11747 Зацікавило? 👉 РЕЄСТРУЙСЯ та починай заробляти зараз!

Будьте обережні у лісі з грибами Одного разу я гуляв по лісі, бачу криниця. Підходжу до неї, заходжу в ліфт, сідаю на велосипед, заводжу мотоцикл, тут бац, до мене кондуктор підходить і каже:'' Дядько, уступіть місце''. А я кажу що не курю. Так ця дитина як почне плакати! Але я не розгубився, і як дав їй по пиці, а вона хапається за коліно і кричить: ''Моя спина! Моя спина!''. Виходжу я із цієї електрички, дивлюсь, маршрутка стоїть. Ну підходжу і кажу:'' Вінстон синій і горілки 0,5''. Ну вона мені і дає Bond і пиво. Я беру цю пріму і самогон, і втікаю від цих мусорів! Так ці пожежники мене швидко наздогнали! Наздогнали і кажуть:'' Ви здачу забули!''. Ну я беру кілограм яблук, і іду на базар торгувати. Приношу, не встиг викласти ці банани, тут же бабка підбігає і скуповує у мене всі персики і каже, щоб все склав в пакетик! А я думаю, що вона зовсім хвора, як я їй 20 кавунів в сумку покладу?! Взяв я гроші і пішов додому! Більше я в ліс не ходив ... і гриби не чіпав ...

Анонімне джерело близьке до Міноборони РФ розкрило ще деякі деталі цієї зухвалої операції СЗГ РФ. Отже: - Насправді, щоб ввести противника в оману, десантування в Очакові відбувалося не на двох катерах, як на те чекали укронацисти, а на одному надувному банані і чотирьох надувних плюшках. Підтримка з повітря здійснювалася за допомогою туристичного парашута, прикріпленого до прогулянкового катера. - Невстановленим співробітником британської розвідки МІ-6 виявився Джеймс Бонд. – Деталі операції опрацьовував особисто Володимир Володимирович Путін. - Окрім карт та дисків, у трійці було вилучено VHS-касету із записом унікальної методики безконтактного бою за системою Кадочникова, яка була таємно вивезена з Росії ще в неясні 90-ті, а також дві 5-дюймові дискети з планами розміщення елементів ППО навколо Кремля. - Оскільки за період проведення операції, укронацисти встигли знищити банани та плюшки, відхід довелося здійснювати на надувних матрацах та колах у формі райдужних єдинорігів. За розповідями одного з учасників операції – спецназівці відходили на матрацах, а затриманих посадили у надувні юнікорни. - Після успішного повернення групи результати операції були відразу ж передані Путіну. Факс. Ця операція вкотре підтверджує силу і кмітливість російського десанту і однозначно увійде до тематичних навчальних матеріалів. Ось де рівень, а не те, що якась там Павутина!