• У Бердянську зима триває досі і не скінчиться доки Бердянськ у полоні ворога.
    У Бердянську зима триває досі і не скінчиться доки Бердянськ у полоні ворога.
    59переглядів
  • Білизну таки вирішила у дворі розвішати?

    Побігла до крамниці Татьяна Лоза?
    Бо Наталья Коваль в сільській групі такі світлини мʼяса виклала, хіба втримаєшся?:)

    Бігла туда, хххххолодна та таки ж весна спостерігалася?:)
    Назад поверталася, вже зима?:) Бо снігом насипало!:)

    У дворі Ірина Олександрова схильовано миготить!:)
    Переймається, дерти з мотузок білизну, яку я вже встигла поначіпляти?:)
    Чи сніг - то не дощ? Нехай далі на мотузках тіліпається?:)

    Донечка Анна приїжджала!
    По дорозі за моєю посилкою від Галина Микитинець на Нову пошту заскочила!!!
    Галинко, щиро тобі вдячна!!!

    Тепер в мене знов ростиме печіночниця, яка гепатика!
    З тих, що я більше цьогоріч взагалі не купуватиму!:)))

    Дме й досі…
    Розмірковую?
    Чи йти ту гепатику зараз садити?
    Чи мене з гірки, де запланована посадка, в вирій не знесе?:)
    Чи відкласти на завтра?:)

    Та ще ж ту гепатику поділити на три села колежанок тре?:)
    Доні та свасі Вика Виктория вже частину передала!:)
    Інших чекаю на роздачу!:)
    Білизну таки вирішила у дворі розвішати? Побігла до крамниці Татьяна Лоза? Бо Наталья Коваль в сільській групі такі світлини мʼяса виклала, хіба втримаєшся?:) Бігла туда, хххххолодна та таки ж весна спостерігалася?:) Назад поверталася, вже зима?:) Бо снігом насипало!:) У дворі Ірина Олександрова схильовано миготить!:) Переймається, дерти з мотузок білизну, яку я вже встигла поначіпляти?:) Чи сніг - то не дощ? Нехай далі на мотузках тіліпається?:) Донечка Анна приїжджала! По дорозі за моєю посилкою від Галина Микитинець на Нову пошту заскочила!!! Галинко, щиро тобі вдячна!!! Тепер в мене знов ростиме печіночниця, яка гепатика! З тих, що я більше цьогоріч взагалі не купуватиму!:))) Дме й досі… Розмірковую? Чи йти ту гепатику зараз садити? Чи мене з гірки, де запланована посадка, в вирій не знесе?:) Чи відкласти на завтра?:) Та ще ж ту гепатику поділити на три села колежанок тре?:) Доні та свасі Вика Виктория вже частину передала!:) Інших чекаю на роздачу!:)
    199переглядів
  • ❄️ Зима трохи заблукала і майже під кінець квітня знову завітала до України

    У багатьох регіонах, зокрема на півночі та сході, цієї ночі й ранку випав сніг. Про раптові снігопади повідомляли жителі Сумщини, Харківщини, Полтавщини, Дніпропетровщини.

    Оце так весна 😂
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    ❄️ Зима трохи заблукала і майже під кінець квітня знову завітала до України У багатьох регіонах, зокрема на півночі та сході, цієї ночі й ранку випав сніг. Про раптові снігопади повідомляли жителі Сумщини, Харківщини, Полтавщини, Дніпропетровщини. Оце так весна 😂 #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    157переглядів 3Відтворень
  • Зима повертається ❄️🌧️❄️
    Зима повертається ❄️🌧️❄️
    100переглядів 4Відтворень
  • УЖЕ ВЕСНА БУЯЄ НАВКРУГИ

    Уже весна буяє навкруги,
    А лютий ворог далі атакує,
    У нього вдосталь до цього́ жаги,
    Й від цьо́го вбивця тільки торжествує.

    Уже весна буяє навкруги,
    І паросток з землі угору пнеться,
    В домівці нашій кляті вороги,
    На землю далі наша крівця ллється.

    Уже весна буяє навкруги
    І повняться сади пташиним співом,
    Вже й кригу відпустили береги,
    Й поля рясніють вражим міносівом.

    Уже весна буяє навкруги
    І зеленню земля уся візьметься,
    Ми спраглі від бажання і снаги,
    Зате орда ніяк не схаменеться.

    Уже весна буяє навкруги
    Й струмки гірські почали жебоніти,
    Зійшли вже всюди білії сніги,
    Продовжує Вкраїна нас боліти.

    Уже весна буяє навкруги,
    Зима цього́річ відійшла в минуле,
    Наш край не має ворогам руги́*,
    Ми зе́млі ще свої́ не повернули.

    Уже весна буяє навкруги,
    І хочеться дихну́ть на повні груди.
    Коли не буде вражої ноги́?
    Коли у нас вже МИР і спокій буде?

    08.03.2025 р.

    РУГА* - передана комусь земля на утримання

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
    ID: 1034963
    УЖЕ ВЕСНА БУЯЄ НАВКРУГИ Уже весна буяє навкруги, А лютий ворог далі атакує, У нього вдосталь до цього́ жаги, Й від цьо́го вбивця тільки торжествує. Уже весна буяє навкруги, І паросток з землі угору пнеться, В домівці нашій кляті вороги, На землю далі наша крівця ллється. Уже весна буяє навкруги І повняться сади пташиним співом, Вже й кригу відпустили береги, Й поля рясніють вражим міносівом. Уже весна буяє навкруги І зеленню земля уся візьметься, Ми спраглі від бажання і снаги, Зате орда ніяк не схаменеться. Уже весна буяє навкруги Й струмки гірські почали жебоніти, Зійшли вже всюди білії сніги, Продовжує Вкраїна нас боліти. Уже весна буяє навкруги, Зима цього́річ відійшла в минуле, Наш край не має ворогам руги́*, Ми зе́млі ще свої́ не повернули. Уже весна буяє навкруги, І хочеться дихну́ть на повні груди. Коли не буде вражої ноги́? Коли у нас вже МИР і спокій буде? 08.03.2025 р. РУГА* - передана комусь земля на утримання ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1034963
    176переглядів
  • 😁Новорічний настрій у харківʼян сьогодні.

    Гарна зима цієї весни. Свої кадри з міста кидайте СЮДИ 👛

    Труха⚡️Харків
    😁Новорічний настрій у харківʼян сьогодні. Гарна зима цієї весни. Свої кадри з міста кидайте СЮДИ 👛 Труха⚡️Харків
    249переглядів 2Відтворень
  • ⚡Зима повернулась: прямо зараз Буковель засипає снігом

    На календарі 19 березня 👀
    ⚡Зима повернулась: прямо зараз Буковель засипає снігом На календарі 19 березня 👀
    240переглядів 9Відтворень
  • 🥶 Снігові кучугури та мороз -8°! Справжня зима повернулася в Українські Карпати.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    🥶 Снігові кучугури та мороз -8°! Справжня зима повернулася в Українські Карпати. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    256переглядів
  • ❗️😱 ВООЗ готується до ядерної катастрофи через загострення війни США та Ірану: весь персонал переведено у стан повної готовності, – Politico.
    Що може чекати людей:
    🟢 Електромагнітний імпульс (EMP) – зникнуть світло, інтернет, зв’язок, банки.
    🟢 Радіація – отруєне повітря, вода та їжа, довготривалі наслідки для здоров’я.
    🟢 Вода стане небезпечною навіть після кип’ятіння.
    🟢 Довгостроково – ріст онкозахворювань, проблеми з імунітетом, безпліддя та генетичні мутації.
    🟢 Можлива «ядерна зима» – похолодання, темрява, глобальна нестача їжі.
    Навіть без повної катастрофи можуть бути холодні літа, неврожаї та різкі аномалії погоди.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ❗️😱 ВООЗ готується до ядерної катастрофи через загострення війни США та Ірану: весь персонал переведено у стан повної готовності, – Politico. Що може чекати людей: 🟢 Електромагнітний імпульс (EMP) – зникнуть світло, інтернет, зв’язок, банки. 🟢 Радіація – отруєне повітря, вода та їжа, довготривалі наслідки для здоров’я. 🟢 Вода стане небезпечною навіть після кип’ятіння. 🟢 Довгостроково – ріст онкозахворювань, проблеми з імунітетом, безпліддя та генетичні мутації. 🟢 Можлива «ядерна зима» – похолодання, темрява, глобальна нестача їжі. Навіть без повної катастрофи можуть бути холодні літа, неврожаї та різкі аномалії погоди. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    420переглядів
  • ВЕСНЯНЕ ПРИБИРАННЯ
    Щовесни трапляється одна й та сама річ.
    Берусь за граблі урочисто, ніби це не граблі, а якийсь філософський інструмент. Починаю тягнути листя в купу. Воно не дуже слухається — мабуть, теж не хоче змін у житті.
    Поки працюю, думаю: дивна штука цей двір. Восени він був чистий. Я його прибирав. Старався. Склав листя, підрівняв.
    І що?
    Пройшла зима — і знову безлад.
    Наче життя. Тільки наведеш порядок — дивишся, а вже новини, події, тривоги, рахунки,… і знову треба все якось розгрібати.
    Я тягну чергову купу листя і думаю, що граблі — це, по суті, дуже чесний символ життя. Ти ними тягнеш щось до купи, а воно розлазиться назад. І так без кінця.
    З відчиненого вікна веранди тихо працює старий радіоприймач. Він бурмоче новини таким рівним голосом, ніби нічого особливого у світі не відбувається. Час від часу я ловлю окремі слова: переговори… ситуація… рішення… експерти…
    Радіо говорить, а я тягну граблі по землі.
    І звук грабель чомусь здається значно переконливішим.
    Поруч вітер піднімає сухий папірець. Він летить по двору з таким виглядом, ніби це його територія, а я тут випадково з'явився.
    — Лети, — кажу я йому. — У тебе, бачу, плани.
    У наш час узагалі дивно будувати плани. Світ так швидко міняється, що іноді єдине стабільне — це мій двір навесні.
    Я згрібаю гілки в купу. Купа росте, як державний бюджет, але без надії на користь.
    І тут з'являється сусід. Він стоїть біля паркану, дивиться на мою діяльність і каже:
    — Весна.
    — Весна, — відповідаю.
    Ми мовчимо хвилину, ніби два філософи на конференції.
    — Знову все прибираєш? — питає він.
    — А що робити, — кажу. — Якщо не прибирати, воно саме не зникне.
    І тут я ловлю себе на думці: це ж правило не тільки для двору.
    Якби всі проблеми світу можна було розгребти граблями, життя стало б значно простішим. Вийшов би вранці, підмів трохи, відкинув пару новин, згріб тривоги в купу, спалив — і готово.
    Але, на жаль, реальність працює трохи складніше.
    Я продовжую прибирати. Потроху двір починає виглядати як двір, а не як місце падіння метеорита.
    І знаєте що цікаво?
    Разом зі сміттям ніби прибираються й думки.
    Голова стає тихішою. Рух грабель має якийсь медитативний ефект. Навіть новини з радіо, що долинають із веранди, у цей момент здаються трохи менш гучними.
    У цей момент відчиняються двері дому, і на ґанок виходить дружина. Вона тримає в руках чашку.
    — Перерва, філософе, — каже вона.
    І виносить мені чай з лимоном.
    Я беру чашку, сідаю на лавку біля стіни й дивлюся на двір, який щойно воював з моїми граблями. Пара від чаю піднімається в прохолодне весняне повітря, ніби теж має свої плани.
    А я сиджу з чаєм і думаю про свої.
    Про літо. Що треба щось посадити. Може, помідори. Може, яблуню. Думаю, що треба трохи підремонтувати паркан. І взагалі — жити якось далі.
    Я роблю ковток чаю і раптом розумію: мабуть, майбутнє завжди починається ось із таких моментів. Не з великих заяв і програм, а з чашки теплого чаю на подвір’ї і думки: «Ну що ж, спробуємо ще раз».
    Зрештою я стою посеред чистого двору і дивлюся на результат. Не ідеально. Десь ще лежить листя. Десь гілка. Але загалом порядок.
    Життя зараз, звісно, складне. Світ нервовий. Новини такі, що краще б іноді їх складати в мішки, як листя.
    Але якщо чесно — все тримається на тих самих дрібницях:
    прибрати двір,
    посадити щось у землю,
    поговорити із сусідом через паркан,
    випити чаю з лимоном на весняному повітрі,
    і слухати, як із веранди тихо бурмоче радіо про великий світ.
    Бо поки люди виходять навесні з граблями — світ ще не пропав.
    Я ставлю граблі біля стіни, витираю руки і дивлюся на двір.
    Він чистий.
    Принаймні до першого сильного вітру.
    Але, якщо чесно, мене це вже не лякає.
    Бо тепер я знаю: наступної весни все повториться.
    І граблі знову чекатимуть свого філософського часу.
    ВЕСНЯНЕ ПРИБИРАННЯ Щовесни трапляється одна й та сама річ. Берусь за граблі урочисто, ніби це не граблі, а якийсь філософський інструмент. Починаю тягнути листя в купу. Воно не дуже слухається — мабуть, теж не хоче змін у житті. Поки працюю, думаю: дивна штука цей двір. Восени він був чистий. Я його прибирав. Старався. Склав листя, підрівняв. І що? Пройшла зима — і знову безлад. Наче життя. Тільки наведеш порядок — дивишся, а вже новини, події, тривоги, рахунки,… і знову треба все якось розгрібати. Я тягну чергову купу листя і думаю, що граблі — це, по суті, дуже чесний символ життя. Ти ними тягнеш щось до купи, а воно розлазиться назад. І так без кінця. З відчиненого вікна веранди тихо працює старий радіоприймач. Він бурмоче новини таким рівним голосом, ніби нічого особливого у світі не відбувається. Час від часу я ловлю окремі слова: переговори… ситуація… рішення… експерти… Радіо говорить, а я тягну граблі по землі. І звук грабель чомусь здається значно переконливішим. Поруч вітер піднімає сухий папірець. Він летить по двору з таким виглядом, ніби це його територія, а я тут випадково з'явився. — Лети, — кажу я йому. — У тебе, бачу, плани. У наш час узагалі дивно будувати плани. Світ так швидко міняється, що іноді єдине стабільне — це мій двір навесні. Я згрібаю гілки в купу. Купа росте, як державний бюджет, але без надії на користь. І тут з'являється сусід. Він стоїть біля паркану, дивиться на мою діяльність і каже: — Весна. — Весна, — відповідаю. Ми мовчимо хвилину, ніби два філософи на конференції. — Знову все прибираєш? — питає він. — А що робити, — кажу. — Якщо не прибирати, воно саме не зникне. І тут я ловлю себе на думці: це ж правило не тільки для двору. Якби всі проблеми світу можна було розгребти граблями, життя стало б значно простішим. Вийшов би вранці, підмів трохи, відкинув пару новин, згріб тривоги в купу, спалив — і готово. Але, на жаль, реальність працює трохи складніше. Я продовжую прибирати. Потроху двір починає виглядати як двір, а не як місце падіння метеорита. І знаєте що цікаво? Разом зі сміттям ніби прибираються й думки. Голова стає тихішою. Рух грабель має якийсь медитативний ефект. Навіть новини з радіо, що долинають із веранди, у цей момент здаються трохи менш гучними. У цей момент відчиняються двері дому, і на ґанок виходить дружина. Вона тримає в руках чашку. — Перерва, філософе, — каже вона. І виносить мені чай з лимоном. Я беру чашку, сідаю на лавку біля стіни й дивлюся на двір, який щойно воював з моїми граблями. Пара від чаю піднімається в прохолодне весняне повітря, ніби теж має свої плани. А я сиджу з чаєм і думаю про свої. Про літо. Що треба щось посадити. Може, помідори. Може, яблуню. Думаю, що треба трохи підремонтувати паркан. І взагалі — жити якось далі. Я роблю ковток чаю і раптом розумію: мабуть, майбутнє завжди починається ось із таких моментів. Не з великих заяв і програм, а з чашки теплого чаю на подвір’ї і думки: «Ну що ж, спробуємо ще раз». Зрештою я стою посеред чистого двору і дивлюся на результат. Не ідеально. Десь ще лежить листя. Десь гілка. Але загалом порядок. Життя зараз, звісно, складне. Світ нервовий. Новини такі, що краще б іноді їх складати в мішки, як листя. Але якщо чесно — все тримається на тих самих дрібницях: прибрати двір, посадити щось у землю, поговорити із сусідом через паркан, випити чаю з лимоном на весняному повітрі, і слухати, як із веранди тихо бурмоче радіо про великий світ. Бо поки люди виходять навесні з граблями — світ ще не пропав. Я ставлю граблі біля стіни, витираю руки і дивлюся на двір. Він чистий. Принаймні до першого сильного вітру. Але, якщо чесно, мене це вже не лякає. Бо тепер я знаю: наступної весни все повториться. І граблі знову чекатимуть свого філософського часу.
    1
    1Kпереглядів
Більше результатів