Замок Платамонас

Замок розташований на південно-східному схилі гори Олімп. Замок Платамонас побудований Франками з величною вежею всередині, який був стратегічним пунктом контролю переходу з Фессалії до Македонії по суші і по морю. У замку знаходяться три основні середньовічні фортеці: перша ділянка, друга ділянка, яка становить як цитадель, так і центральну вежу. Замок був побудований на місці стародавнього Іракліона Франками під час четвертого хрестового походу і був переданий Боніфацію Момфератікоському в 1204 році в складі Пієрії, частини Королівства Салоніки. Першими мешканцями замку були лицарі під командуванням Роландо Піке в 1204 - 1222 роках.

Джерело https://psahno.com/uk/places/zamok-platamonas

#ЗамокПлатамонас #Платамонас #Греція #Македонія #Олімп #Історія #Середньовіччя #Фортеця #Подорожі #КрасивіМісця

#історія #події
​Сьогодні, 12 грудня, ми згадуємо трагічну подію, що стала кульмінацією життя одного з найяскравіших козацьких ватажків. У 1635 році у Варшаві, столиці Речі Посполитої, був страчений гетьман нереєстрового запорозького козацтва Іван Сулима. Його смерть стала жорстокою відповіддю польської влади на зухвале козацьке повстання.

​Два ключові факти про Івана Сулиму, які треба знати:
​1. Флотоводець, якого боявся султан.
Сулима прославився своїми морськими походами на турецькі та татарські володіння. Він був настільки відомим, що в юності, потрапивши у турецький полон і ставши галерним бранцем, зміг організувати втечу, захопити галеру з товаришами-невільниками та дістатися на ній до Риму. За цей подвиг Папа Римський Павло V навіть нагородив його золотою медаллю! 🏅 Сулима був не лише сухопутним, але й морським героєм.
​2. Руйнування "дамби" проти козаків.
Головною причиною, що призвела гетьмана до страти, стало руйнування ним у серпні 1635 року щойно зведеної фортеці Кодак. Ця фортеця, побудована французьким інженером Гійомом Левассером де Бопланом, мала стати "дамбою", що відрізала б Запорізьку Січ від України та унеможливила морські походи козаків.
​Іван Сулима, повертаючись із чергового походу, не просто обійшов Кодак, а взяв його штурмом та повністю знищив гарнізон разом з комендантом. Цей вчинок став викликом Короні та був розцінений як державна зрада.
​Козацького ватажка схопили через зраду реєстрових козаків, які видали його польській владі в обмін на обіцянки. У Варшаві Сулима постав перед судом. На його страті наполягав турецький посол, погрожуючи Речі Посполитій війною через постійні козацькі походи.
​12 грудня 1635 року Іван Сулима був страчений на центральній площі Варшави. За вироком суду, йому відрубали голову, а потім тіло четвертували, а частини розвісили на міських мурах для залякування. 😱

​Попри жорстоку кару, героїчна смерть Івана Сулими лише зміцнила рішучість запорожців у боротьбі за свої вольності. Його ім'я стало символом незламності козацького духу та готовності до найбільших жертв заради свободи.

🏛️ Одеса виникла до Катерини: правда, яку не любить москва.

Скільки разів нам повторювали російську казку про “Катєріну, которая основала Адєссу”? Це — пропагандистський міф, створений імперією заднім числом. Правда зовсім інша — і значно цікавіша.

🇺🇦 1. На місці Одеси вже існувало місто.

До приходу російської імперії тут були:

• Кочубіїв / Коцюбіїв — згадується з XV століття;
• Українська фортеця та порт, що переходили між Литвою, Кримським ханством, Османами й знову Україною;
• Поселення козаків і місцеве слов’янське населення.

Тобто Катерина прийшла в уже заселене та стратегічно важливе місце, а не “на пусте поле”, як любить стверджувати російська пропаганда.

⚓ 2. Місто будували не росіяни.

Реальними творцями Одеси були:

• Італійські інженери;
• Французькі архітектори;
• Українські та грецькі купці;
• Молдовани та євреї, які заселяли околиці;
• Дерібас, Рішельє, де Волан — іноземці.

Катерина тільки підписала указ, а реальні будівничі — європейці та місцеві народи.

📜 3. Брехня про “заснування”.

Катерина II навіть ніколи не була в Одесі. Вона просто дала наказ розвивати порт — і все. Російська імперія потім переписала історію, створивши культ “Катерини-засновниці”, щоб подати Одесу як “споконвічно русскій город”.

Це класична імперська схема:

👉 знищити чи присвоїти, а потім оголосити “всєгда біло нашім”.

🌊 4. Одеса — місто Чорного моря, а не імперії.

Її створила суміш народів, культур і торгівлі, а не воля однієї імператриці. Одеса народилася з моря, торгівлі й свободи — а не з московських указів.

⚠️ 5. Чому це важливо зараз.

Бо російська пропаганда досі використовує міф про “русскую Одессу” як зброю. Правда проста: Одеса не російська. І ніколи не була. Її будували українці, європейці та чорноморські народи. Катерина — лише підпис під папером, а не творець.

#історія #події
Від місіонерського посту до мегаполісу: 4 грудня 1674 року — початок історії Чикаго.
Історія одного з найбільших міст Сполучених Штатів Америки – Чикаго – бере свій початок у глибокому XVII столітті, задовго до його офіційного заснування як поселення. Саме 4 грудня 1674 року на місці, де річка Чикаго впадає в озеро Мічиган, французький єзуїт, дослідник та місіонер Жак Маркетт (Jacques Marquette) заснував невеликий місіонерський пост, який згодом стане колискою майбутнього мегаполіса.

Жак Маркетт: Місіонер і першовідкривач

Жак Маркетт був однією з ключових фігур французької колонізації Північної Америки. У 1673 році він разом з картографом Луї Жольє здійснив грандіозну експедицію, що відкрила для європейців значну частину річки Міссісіпі. Повертаючись з цієї подорожі, Маркетт затримався на території сучасного штату Іллінойс, щоб виконати свою основну місію – поширення християнства серед місцевих корінних народів.
Місце, де нині розташоване Чикаго, було стратегічно важливим:
Географічне положення: Це був зручний портage (місце для перетягування каное між водними шляхами) між Великими озерами та річкою Міссісіпі через річку Чикаго та річку Дес-Плейнс.
Природні ресурси: Багаті мисливські угіддя та плідна земля.
Місцеві племена: Тут проживали племена іллінойсів, що були відкриті для контактів.

Заснування місіонерського посту

Уже в 1673 році Маркетт провів зиму в цьому районі, але постійний пост був заснований під час його другої подорожі. 4 грудня 1674 року він встановив тимчасову місіонерську станцію на березі річки Чикаго, збудувавши невелику хатину. Цей пост мав слугувати базою для подальшої євангелізації та пунктом збору інформації про місцеві племена.
Хоча це не було повноцінне місто чи військова фортеця, саме ця подія вважається першим відомим європейським поселенням на місці майбутнього Чикаго. Цей пост відіграв важливу роль як торгова точка та зупинка для французьких траперів і дослідників, які прямували у внутрішні райони континенту.

Спадщина та майбутнє Чикаго

Жак Маркетт помер у 1675 році, менш ніж через рік після заснування посту. Проте його діяльність заклала основу для подальшого французького, а пізніше й американського освоєння регіону. Місіонерський пост, хоч і був тимчасовим, привернув увагу до стратегічної важливості місця.
Протягом наступних століть тут існували торгові пости, військові форти (такі як Форт Дірборн) та невеликі поселення, поки в 1833 році не було офіційно засноване місто Чикаго, що згодом перетворилося на один із найбільших економічних та культурних центрів США.

Сьогодні Чикаго пишається своїм зв'язком з Жаком Маркеттом. На його честь названі вулиці, парки, університети, а також історичні пам'ятки. Це нагадування про те, як скромний місіонерський пост у диких землях став відправною точкою для розвитку сучасного мегаполісу.

Народ, що рашка не змогла покорити...в той час

Ви ж пам’ятаєте анекдоти про чукчів?

Про всі народи були анекдоти, придумані в нетрях КДБ. Але про чукчів, мені здається, найобразливіші, найпринизливіші.

Радянська система, і таким чином теж, мстила чукчам.

Знаєте за що? За те, що росіянці 130 років намагалися завоювати чукчів. І не змогли цього зробити саме військовим шляхом.

Російсько-чукотські війни продовжувалась з 1641-го по 1778-й роки. І це був ЄДИНИЙ приклад, коли російська імперія визнала свою військову поразку. І була змушена перейти до мирного договору та торгівлі.

Жодний інший народ Сибіру так довго і кровопролитною не боровся. Жодний! Чукчі не йшли на жодні переговори з ворогом. Чукотські воїни не один раз винищували експедиційні загони росіян та вщент руйнували закладені ними фортеці.

До 1720 року у всьому Сибіру нескореною росіянами залишилася тільки територія, що була населена чукчами.

Коли російські козаки досягли Чукотки у 17-му столітті, то їхньою головною метою було стягнення ясака (хутрової данини).

Однак чукчі, на відміну від багатьох інших сибірських народів, рішуче відмовлялися його платити і чинили запеклий збройний опір.

Перше зафіксоване зіткнення відбулося у 1641 році, коли чукчі напали на російських збирачів ясака в районі Колими.

У 1649 році на річці Анадир був заснований Анадирський острог (фортеця), який став головною базою російської військової та адміністративної присутності на крайньому північному сході.

У 18-му столітті російська імперія направила масштабні військові експедиції для підкорення чукчів. Одна із них відома як Анадирська партія. Ці походи очолювали Афанасій Шестаков і майор Дмитро Павлуцький. Вони обидва там і загинули. Загін Павлуцького було знищено, а загін Шестакова - захоплено.

У війні з чукчами брав участь навіть російський флот.

Російські війська вдавалися до жорстоких методів - знищували стійбища, вбивали старійшин. Нічого не нагадує?

Сотник Василь Шипіцин покликав на переговори 12 чукотських старійшин і всіх їх убив.

Часто чукчі чинили самогубство цілими сім’ями, щоб не загинути від рук завойовників

І відповідали партизанськими війнами, завдаючи росіянам значних втрат. Вони уникали прямих сутичок із великими загонами, озброєними гарматами, натомість атакували невеликі групи, обози та остроги, виснажуючи противника.

Чукчі демонстрували виняткову мобільність, мужність і винахідливість.

І росіяни обісралися.

Утримання Анадирського острогу обходилось загарбницькій імперії у понад 1 мільйон рублів. А виручка від ясака була мізерною.

Вся імперія з купою грошей не змогла далі тягти виснажливу для себе війну проти значно меншого за чисельністю і ресурсами народу.

Чукчі захищали своє. Росіяни прагли забрати те, що їм не належало.

І тоді росія була змушена змінити тактику. Це був економічно-дипломатичний компроміс.

У 1788 році на річці Анюй відкрили ярмарок - типу «економічна інтеграція через взаємовигідну торгівлю».

У 1779 році імператриця Катерина II підписала указ про прийняття чукчів у російське підданство. Чукчі офіційно прийняли російське підданство, але фактично зберегли самоврядування і свободу. Що дозволило їм залишатися відносно незалежними до радянського часу.

І вже радянський союз завершив колонізацію чукчів остаточно. Знищуючи мову, культуру, традиційні ремесла, мистецтва, суспільний устрій, військовий дух, релігію, фольклор, міфологію.

Чукчі не потрібні росії. Як і інші народи Сибіру. І це значною мірою пов’язано з Арктикою, яка містить значні запаси нафти, газу та мінералів. Корінні народи вимагають дотримання своїх прав під час розробки цих ресурсів, в тому числі права справедливої компенсації та участі в прибутках від видобутку ресурсів, які здійснюються на їхніх історичних землях.

Трохи фактів:

1. Етнічна чисельність чукчів становить близько 15–16 тисяч осіб.

2. Серед корінних народів Північного Далекого Сходу (Чукотка та Камчатка), чукчі є найбільш чисельними. Всіх інших значно менше.

3. Найбільшою групою населення Чукотського АО залишаються росіяни - близько 50 відсотків за переписом 2010 року.

4. Лише 5–7 тисяч людей активно розмовляють чукотською мовою. Російська витісняє рідну мову.

5. Чукотська мова має відмінності у вимові між чоловіками та жінками, пов'язані з табу на вимовляння імен родичів чоловіка.

6. Основа життя чукчів - розведення оленів. Олень був усім: їжею, транспортом, одягом, житлом і матеріалом для знарядь.

7. Чукчі були відомі своїм войовничим характером. Цей народ загартований у військовому плані. Кожен чоловік був готовим воїном.

8. Чукчі мали високий рівень самоорганізації. Відсутність централізованої влади чи вождів ускладнювало їхнє підкорення. Навіть після підписання миру, будь-яка окрема община могла відновити бойові дії.

9. Чукчі вірили, що всі природні об'єкти (сонце, місяць, річки, гори, олені, морські звірі) мають дух. Центральна фігура - Шаман. Він виступав посередником між світом людей і світом духів, лікував хвороби, пророкував і супроводжував душі померлих.

10. Різьблення по кістці та моржовому іклу - найвідоміший вид чукотського мистецтва, визнаний у світі і охороняється ЮНЕСКО.

11. Чукчі є одними з найбільш вразливих до кліматичних змін народів, тому тема зміни клімату та вплив на традиційний спосіб життя - це питання життя і смерті.

12. Чукчі, як і багато інших корінних народів Півночі, мають генетичну особливість, яка призводить до уповільненого розщеплення алкоголю в організмі. Це робить їх більш чутливими до його впливу та підвищує ризик розвитку алкогольної залежності. Але питання не лише в генетиці. Генетичний фактор у поєднанні з соціально-економічними труднощами, історичними травмами та відсутністю традицій вживання алкоголю, є причиною високої поширеності проблем з алкоголем серед цих народів. Чим і користувалися завжди колонізатори.

13. Разом з росіянами до чукчів через коряків, чуванців і юкагірів прийшли заразні хвороби, наприклад сифіліс, який по-чукотськи зветься «чуванською або російською хворобою».

Кам'янець-Подільська фортеця

Фортеця, ймовірно, існувала ще за часів Київської Русі, проте кам'яну споруду збудували литовські князі Коріатовичі. З 1362 по 1434 роки фортеця в комплексі з оборонними спорудами міста стала головним форпостом. Фортеця вперше згадується в 1374 році в грамоті князя Юрія Коріатовича (одного з чотирьох братів Коріатовичів, які володіли Поділлям). У той час вежі і стіни були вже кам'яними і частково дерев'яними. Фортеця знаходилася біля входу в місто, до якого вів вузький 9-метровий перешийок (місто розташовувалося в петлі річки Смотрич). Саме за Коріатовичів місто стало столицею краю, а фортеця стратегічним оборонним пунктом. Багато років історики і вчені не можуть дійти єдиної думки щодо дати будівництва фортеці, тому поки що прийнято вважати, що перший камінь був закладений в 1374 році. За легендою, Кам'янець-Подільську фортецю ніколи і нікому не вдавалося взяти штурмом, лише хитрістю або золотом, хоча історики спростовують цей факт.

Джерело https://psahno.com/uk/places/kamenec-podolskaia-krepost

#карпати #україна #західнаукраїна #кам'янецьподольськафортеця #фортеціукраїни #історіякарпатів #цікавімісця #цікавімісцяукраїни #щоподивитисявкарпатах #кам'янецьподольський #фортеця #середньовічнафортеця #відпочинок

Акрокоринф

Акрокоринф - це одна з найвражаючих фортець Греції та головна визначна пам'ятка Коринфа. Вона височить над містом на висоті понад 570 метрів і століттями служила природним захистом регіону. Акрокоринф - одна з найвражаючих фортець Греції і головна визначна пам'ятка Коринфа. Вона підноситься над містом на висоті понад 570 метрів і століттями служила природним захистом регіону. Перші укріплення тут з'явилися ще в VII столітті до н.е., коли на вершині пагорба знаходилося святилище богині Афродіти. Пізніше, в IV столітті до н.е., укріплення були значно розширені і стали важливою частиною оборони стародавнього Коринфа. За часів Філіпа II і Олександра Македонського фортецю укріпили, перетворивши її на стратегічний опорний пункт, що контролював Коринфський перешийок. Після руйнування міста римлянами в 146 році до н. е., фортеця була відновлена і використовувалася як військовий пункт в римський період. За часів Візантії (з VI століття н.е.) Акрокоринф стала потужною фортецею з декількома лініями стін, а після захоплення міста франками в 1210 році і османами в 1458 році її неодноразово перебудовували і посилювали.

Джерело https://psahno.com/uk/places/akrokorinf

#пелопонесс #арголіда #греція #коринф #історіякоринфа #історіяостровакос #історичнімісця #цікавімісця #кудипітивкоринфі #щоподивитисявкоринфі
#немія #море #пляж #відпочинок #акрокоринф #подорож #островигреції #стародавнємісто #стародавнємістонемія #стародавнягреція

Фортеця Нафпакт

Одна з найкрасивіших і найкраще побудованих фортець у Греції, в якій поєднуються унікальність гірської фортеці та міських укріплень з портовим замком. Фортеця, побудована на пагорбі, привертала до себе увагу багатьох завойовників і піратів, які використовували її як перевалочну базу. Своїм нинішнім виглядом фортеця зобов'язана венеціанцям. Місто Нафпакт мало велике стратегічне значення для Венеції і в перший період венеціанського правління (1407-1499) вони намагалися захистити його від наступаючих османів, побудувавши надійну фортецю. Фортеця розташована на вершині пагорба, що підноситься над містом на висоті близько 200 метрів. Будівництво укріплень було розбито на кілька етапів від античності і до Османської імперії. Незважаючи на завдані збитки і руйнування, фортеця є однією з добре збережених в Греції. Біля Нафпакту відбулася одна з найбільших морських битв за кількістю задіяних кораблів. Це сталося 7 жовтня 1571 року між об'єднаним християнським флотом і Османською імперією. У битві брав участь відомий іспанський письменник, автор роману «Дон Кіхот» Мігель Сервантес. Морська битва біля Нафпакту відзначається щороку муніципалітетом Нафпакт і завершується виставою, шоу та салютом у середньовічному порту.

Джерело https://psahno.com/uk/places/krepost-navpakt

#нафпактос #фортеця #греція #історіянафпакта #історичнімісця #цікавімісця #кудипоїхатинафпто #щоподивитисявнафпакто #море #пляж #відпочинок #туризм #подорож #битва #морськабитва #фортеці #морськафортеця

Хотинська фортеця

Хотинська фортеця входить до числа найвідоміших пам'яток архітектури Буковини та семи чудес України, нарівні з Софією, собором у Києві, Києво-Печерською лаврою та островом Хортицею. У XIII столітті князь Данило Галицький видав указ побудувати фортецю на місці Хотинських дерев'яних укріплень, епохи Володимира Великого. Зліва фортецю захищали 5 воріт: Яський, Російський, Бендерський, Подільський і Кам'янецький, а праворуч глибокий рів із земляним валом. Фортеця була важливою і однією з наймогутніших у Східній Європі. Фортеця не раз ставала причиною запеклих боїв поляків, молдован і турецьких султанів, які бажали захопити фортецю. У 1621 році відбулася важлива битва, яка зробила вирішальний внесок у руйнування Османської імперії. Є легенда, що в одному з підвалів фортеці утримувався гарем з 30 дівчат. На одній зі стін замку можна помітити вологу пляму. За легендою, в стіні замурована дівчина, а волога - її сльози. За іншою версією, дівчата принесли себе в жертву, щоб зробити фортецю непереможною, а третя версія, що дівчина була вбита ворожою стрілою, коли піднімалася по мотузці, несучи глечик з водою. В одній з веж збереглася камера тортур з моторошними і одночасно цікавими експонатами, які на той час застосовувалися.

Джерело https://psahno.com/uk/places/xotinskaia-krepost

#карпати #україна #західнаукраїна #фортеці #фортеціукраїни #історіякарпат #цікавімісця #цікавімісцяукраїни #щоподивитисявкарпатах
#камінець_подольський #чернівці #гори #відпочинок #туризм #подорож #природа #замки

Київська Обласна Федерація БОКСУ

4 жовтня 2025 року у селі Шевченкове (Київська область) відбулася яскрава матчева зустріч, присвячена Дню Захисників та Захисниць України і Дню Козацтва.
Організаторами турніру виступили СК «Фортеця» та відділення боксу ДЮСШ.
Участь у змаганнях взяли команди:
🥊 БК «Молот» (с. Калинівка, с. Пухівка)
🥊 БК «Партизан» (с. Волочкова Дівиця, Чернігівська обл.)
🥊 ДЮСШ Баришівка
🥊 БК «Боєць» (м. Бородянка)
🥊 БК «Регіон 2001» (с. Велика Димерка)
У турнірі зійшлися 65 спортсменів віком від 7 до 18 років. Для багатьох це були перші бої у ринзі. Атмосфера була по-справжньому запальною: у ринзі вирували емоції, а поза ним — батьки, друзі й одноклубники активно підтримували юних боксерів. Кожен з учасників продемонстрував характер, техніку та жагу до перемоги.
Усі боксери отримали пам’ятні медалі, а найкращих визначили у спеціальних номінаціях:
🏆 Кращий бій – Ханюченко Тимофій (БК «Воїн», м. Бородянка) та Лисенок Дмитро (СК «Фортеця»)
🏆 Воля до перемоги – Томчук Валерій (ДЮСШ Баришівка)
🏆 За кращу техніку – Івахно Денис (БК «Молот», Калинівка)
🏆 За волю до перемоги – Самандасюк Олександр (БК «Регіон 2001»)
🏆 Кращий боксер турніру – Сидоров Іван (БК «Партизан», с. Волочкова Дівиця)
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
#World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport