З квітниками вчора бурхливо фінішувала? Час би у город чигиряти? А я лінуюся!:) Вирішила сьогодні влаштувати собі вихідний!:) Згідно плану вихідного дня з холодильника витаскала всі недоїдки! Позвільняла всі каструлі!:) Влаштувала придворній зграї другий сніданок!:) Зненацька!:) Паралельно з перемиванням купи посуду готувала якусь їжу, щоб нові недоїдки накопичувати в холодильнику!:) В телефон заглядала, авжеж!:) В цій руці ложка, якою мʼясо з овочами мішаю?:) В іншій - губка, якою каструлі намиваю?:) В третій - миті трилітрові слоїки з під молока, яке коти допили?:) В четвертій - телефон!:) Й потрібно ж уважною бути?:) Щоб ложка не опинилася в слоїку, нехай і митому?:) А губка - в каструльці рису чи пательні з мʼясом?:) А взагалі все дрррррратує… Довкілля? Нескінченні тривоги? Холод у дворі? Нескінченні Харрісони, яки намагаються затоваришувати? Доброранківські листівочки в численних месенджерах? Ааааааа як мене новини в телефоні дратують??? В мене пристойних не слів, літер пристойних, щоб не з прапорщицького неперекладного фольклору, не знаходиться… Піду я. До Цуцилії своєї. Вона мені там місце гріє! Ви там як? Цілі?

ПРОСИМО ДО НАШОГО ХЛІБА-СОЛІ Паска - весняний обрядовий хліб, який готували на Великдень. Дуже здобне, вчинене тісто на яйцях, сметані, олії, цукрі добре вимішували й ставили в тепле місце сходити. Змазавши форми (бабинці, кухлики), укладали туди його, стежачи, щоб займало не більше двох третин посудини. Тісто знову сходило, і його дуже обережно ставили в добре напалену піч. Готову паску прикрашали цукровою поливою, фарбованим пшоном або маком. Її обов'язково святили в церкві разом із крашанками та іншими стравами святкового столу. Свяченою паскою починали великодній сніданок. Усе, що стосувалося її, мало непересічне значення: крихти не можна було викидати свиням або птиці, лише рогатій худобі; вершечок від паски, висушений і залишений на запас, мав, за повір'ями, лікувальні властивості не лише для людей, а й для худоби. У Галичині та Карпатах вірили, що, посіявши на городі крихти від паски, можна виростити квіти маруньки, які мають цілющу силу. З відривного календаря "Криниченька" за 11 квітня. ----------

👀 Обстановка в Одесі: Фото: шукають раба, який буде мити посуд, куховарити і вигулювати собак. Відео: чоловік просто на очах у відвідувачів пограбував заклад – він вкрав PS5, поки інші грали, – місцеві ЗМІ. https://t.me/Ukraineaboveallelse

🤯 Умови утримання в Ужгородському ТЦК показав омбудсман Лубінець. У людей забирали телефони. На 40–60 осіб лише 3 кружки та 8 металевих тарілок, люди змушені їсти по черзі з одного посуду без обробки. Один туалет і один душ на 60 людей. Відсутня постільна білизна. Один із утримуваних в ТЦК — ветеран війни, який пройшов Бахмут і мав при собі посвідчення УБД, але його все одно не відпустили. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

🤯Умови утримання в Ужгородському ТЦК показав омбудсман Лубінець. ▪️У людей забирали телефони. ▪️На 40–60 осіб — лише 3 кружки та 8 металевих тарілок, люди змушені їсти по черзі з одного посуду без обробки. ▪️Один туалет і один душ на 60 людей. Відсутня постільна білизна. ▪️У людей були серйозні проблеми із здоров'ям, але швидку їм не викликали. Деяких людей в таких умовах тримають по 50 днів. Один із утримуваних в ТЦК — ветеран війни, який пройшов Бахмут і мав при собі посвідчення УБД, але його все одно не відпустили. Окрім того, представників омбудсмана з прав людини не хотіли пускати у приміщення 🤬 https://t.me/Ukraineaboveallelse

День усамітнення 26 березня світ відзначає День усамітнення (Solitude Day). Це офіційна нагода скинути з себе соціальні маски, вимкнути сповіщення і нагадати собі, що бути наодинці — це не покарання, а розкіш. У нашому екстравертному суспільстві часто спрацьовує стереотип: якщо людина проводить час сама — з нею щось не так, або від неї всі відвернулися. Але це свято спростовує цей міф. Чому наш мозок так боїться тиші? Ми живемо в епоху тотальної перестимуляції. Ми прокидаємося зі смартфоном, слухаємо подкасти під час миття посуду, гортаємо стрічку в черзі та засинаємо під серіали. Наш мозок постійно жує «інформаційну жуйку». Коли ми раптом опиняємося в абсолютній тиші, без екранів і співрозмовників, психіка часто починає панікувати. Чому? Бо без зовнішнього інформаційного шуму на поверхню спливають ті думки, які ми старанно ігнорували: накопичена втома, тривоги, незручні питання до власного життя, стосунків чи кар’єри. Саме тому багатьом сучасним людям легше працювати по 12 годин на добу, ніж провести 15 хвилин у кімнаті без гаджетів.

Кіт Пилипко в нас розмовляє!:) Ні! Не брешу!!! Людським голосом розмовляє!:) З легким французьким акцентом!:) Я хуч й не служу вже півтора десятка років, та прапорщицький підхід до життя та оточуючих нікуди не дівся ж?:) Але є в нашому гуртожитку й слабка ланка!:) То я про Ірина Олександрова, якщо що!:) Добра вона, емпатична, лагідна!!! Саме тому, коли Пилипкові конче потрібно витрухатися у двір, до мене він не йде!:) Бо зненацька в його напрямку може полетіти важкенький капець!:) Тому він старанно волає під дверима олександровської кімнати: - Іііііііііггггаааа!!! Відкгггггииииий дверііііі!!!:) Й вона ж йде!:) Сьогодні таки прийшов до мене? Іру не кликав!:) Тихеееесенько кликав мене!:) - Мммммам??? Сидить та потвора на моїй канапі! Витріщується на моє обличчя!:) Чекає, поки я очі розплющу, й мамкає!:) Я намагаюся спати далі!:) Він трошки додає гучності!:) - Мммммааааммм??? Як тільки я очі розплющила, хуткенько біжить до кухні! Вимагає терміново досипати в усі миски їдла та долити молока!!!:) Раз з обрізкою троянд сьогодні знов нічого не вийшло, наварила борщу! Натерла салату з яєць, твердого сиру та мОйонЄзу!:) Ще й колежанку відправила до крамниці по рибну консерву!:) Для того ж салату!:) Разом з колежанками й обідали! Посуд перемила. Білизну з мотузок зібрала. Цигарку вицмулила у дворі. В шапці, бо березневі погоди такі… Моя боса маківка мерзне без шапки… Йду до канапи!!! Мене не тривожити! …Та ну так… Не встигла доклацати в телефоні про тривожність, воно вже виє… Згадай лайно, ось і воно…

#історія #музика Французька електронна мутація: Від П’єра Шеффера до шоломів Daft Punk. Якщо ви думаєте, що сучасна танцювальна музика народилася в похмурих підвалах Детройта чи Берліна, то ви ігноруєте найвитонченішу ланку еволюції — французький інтелектуальний авангард. Саме у Франції в середині XX століття відбулася алхімічна реакція: поєднання академічного божевілля та любові до синтезаторного блиску, що зрештою перетворило дискотеку на храм технологій. 🎻 Все почалося у 1940-х роках, коли інженер та композитор П’єр Шеффер винайшов musique concrète (конкретну музику). Поки в москві того часу музикантів змушували писати оди сталіну, Шеффер у Парижі записував шум потягів, скрип дверей та кухонний посуд на магнітну стрічку. Він першим зрозумів головний постулат майбутнього рейву: будь-який звук може бути музикою, якщо його правильно нарізати та зациклити. Це було зачаття семплювання за сорок років до появи хіп-хопу. У 1970-х роках ця інтелектуальна база зустрілася з новими технологіями. Жан-Мішель Жарр у 1976 році випустив альбом Oxygène, записаний у домашній студії на кустарних синтезаторах. Це був шок: електронна музика раптом перестала бути герметичним експериментом для бородатих професорів і стала зрозумілою мільйонам. Жарр перетворив концерт на світлове шоу планетарного масштабу, де музикант — це лише оператор лазерної арфи. 🎻 Проте справжня «французька хвиля» (French Touch), що остаточно сформувала обличчя сучасної клубної культури, піднялася у 1990-х. Гурт Daft Punk, випустивши альбом Homework у 1997 році, зробив те, що не вдавалося нікому: вони поєднали грубу енергію чиказького хаусу з французькою диско-елегантністю. Технологічно це була перемога фільтрів та компресії — того самого специфічного «качаючого» звуку, який сьогодні використовує кожен поп-продюсер. Французька електроніка подарувала світу концепцію анонімного артиста-робота. Відмова від власного обличчя на користь шолома — це витончена іронія над культом зірок. Поки в росії пострадянська естрада продовжувала експлуатувати втомлені обличчя «народних артистів», французи перетворили себе на цифрові аватари, ставши частиною глобального машинного коду. 🎻 Сьогодні кожен діджей, який натискає кнопку «Play» на контролері, мимоволі вклоняється тіням паризьких лабораторій 1940-х. Франція довела, що електронна музика — це не про відсутність душі в машині, а про здатність людини навчити машину мріяти. https://youtu.be/FGBhQbmPwH8?si=AxTB1ZdYsw_UdMjS

#історія #речі ⚡️ Лейденська банка: Перша консервація блискавки. Уявіть собі XVIII століття: перуки напудрені до стану борошняних хмар, а єдиною розвагою інтелектуалів є спостереження за тим, як бурштин притягує пір’ячко. Саме в цей час, у 1745 році, фізик Пітер ван Мушенбрук із Лейдена (звідси й назва, хоча німець Кляйст паралельно робив те саме) винайшов те, що ми сьогодні назвали б прапрадідусем повербанка. 🔋🏺 Це була звичайна скляна банка, обклеєна металевою фольгою зсередини та зовні. Принцип був простий: ви «закачували» туди статичну електрику через металевий стрижень, і вона там... зберігалася. Це був перший у світі конденсатор. Мушенбрук, випробувавши прилад на собі, написав, що «не погодився б на другий такий удар навіть за французьку корону». Електрика нарешті перестала бути швидкоплинним іскрінням і стала чимось, що можна взяти з собою в гості, щоб злегка підсмажити цікавість друзів. 🌩️💼 Навколо Лейденської банки миттєво виріс справжній «електричний цирк». Популярним міфом було те, що електрика може оживляти мертвих (привіт, Мері Шеллі та її Франкенштейну). На практиці ж аристократи просто ставали в коло, трималися за руки, і коли один торкався банки, удар струму проходив крізь усіх одночасно. Люди підстрибували, вигукували і були в захваті. Розваги до появи Netflix були суворими та дещо болючими. 💃⚡️ Але не думайте, що це була лише забавка. Саме за допомогою Лейденських банок Бенджамін Франклін довів, що блискавка — це електрика, а не гнів богів чи атмосферне непорозуміння. Він заряджав ці банки під час грози за допомогою повітряного змія (не намагайтеся повторити це вдома, якщо не хочете стати частиною історії передчасно). Фактично, ця скляна посудина стала тим фундаментом, на якому стоїть усе ваше сучасне життя — від смартфона до електромобіля. 🪁🔬 Сьогодні Лейденська банка виглядає як дивний кухонний девайс для соління огірків, але саме вона приборкала хаотичну енергію неба. Це був момент, коли людина сказала блискавці: «Сядь у банку і чекай, поки ти мені знадобишся». І блискавка, як не дивно, послухалася. 🌌🥫

#історія #речі Керамічна грілка — це той самий гаджет, який доводив: щоб зігріти ліжко, не обов'язково мати центральне опалення, достатньо мати трохи окропу та віру в міцність випаленої глини. До появи гумових «мішків», які ми знаємо сьогодні, людство століттями використовувало ці масивні керамічні посудини, схожі на сплюснуті цеглини або пузаті пляшки. ​У вікторіанську епоху керамічна грілка була вершиною домашнього комфорту. Її наповнювали гарячою водою, обгортали фланеллю (щоб не отримати опік ступеня «просмажений стейк») і клали в ноги під важку перину. Глина має дивовижну інерцію: вона нагрівається повільно, але тримає тепло до самого ранку, перетворюючи холодне простирадло на затишний кокон. ​Дизайн цих речей був суворо утилітарним, але з часткою британського снобізму. Часто на них ставили тавро виробника або навіть аптеки, де їх купували. Іноді грілки робили у формі капців або серця — для особливо романтичних (або особливо мерзлякуватих) осіб. Але була й темна сторона: якщо така грілка тріскалася посеред ночі від перепаду температур, ваш сон перетворювався на локальний потоп із гарячим болотом під ковдрою. ​З приходом дешевої гуми та електричних ковдр керамічні грілки переїхали з ліжок на полиці антикварів. Проте вони залишаються символом епохи, коли тепло було не просто цифрою на термостаті, а важким, відчутним на дотик предметом, який треба було підготувати заздалегідь. Сьогодні така грілка в інтер’єрі нагадує: справжній затишок — це коли ти знаєш ціну кожному градусу тепла у своєму домі. 🍯🔥🛏️