🕯 Березанська громада в скорботі… 🕯
З глибоким сумом і болем повідомляю, що 13 червня 2025 року помер наш земляк — Желага Сергій Володимирович, 1983 року народження,
військовослужбовець, солдат, водій автомобільного взводу роти матеріального забезпечення військової частини А2215.
Сергій чесно і гідно виконував свій військовий обов’язок. Вірний присязі, він залишався на службі до останнього дня, демонструючи витримку, відповідальність та силу духу.
Березанська громада висловлює щирі співчуття родині, близьким, побратимам Сергія.
Ми поділяємо ваш біль і низько вклоняємося перед світлою пам’яттю про нашого земляка.
Нехай Господь дарує вічний спокій його душі, а в серцях усіх, хто знав Сергія, назавжди залишиться добра згадка про нього.
Вічна пам’ять і слава Герою!
@Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни

Varvar Publishing анонсував манґу «БЕЗ/БАРВ» — Том 1 з 7

🤍 Колір — ключ до спасіння світу…
Після руйнівного сонячного спалаху Земля втратила кольори. Світ деформувався. Людство балансує на межі вимирання.

Таємнича дівчина Чіе носить у собі силу, здатну змінити хід історії.
Авідія — дослідник, який намагається зрозуміти феномен барв, протистоїть темному культу, що полює на джерело цієї сили.

🤍 Автор та художник: Kent
🤍 Формат: 140×200 мм
🤍 Обкладинка: м’яка + суперобкладинка
🤍 Сторінки: 176 + 8 кольорових
🤍 Томів: 1 із 7

❤️ Орієнтовний реліз: вересень 2025

Ціна передзамовлення: 235 грн
Після релізу: 275 грн

🎁 Перші 100 передзамовлень отримають тематичний бонус!

Стань частиною боротьби за відновлення світу ✨️: https://varvarpublishing.com/product/bez-barv-tom-1/

Імперії вчинялись злом,
Їх жадності немає меж.
Царі родились, умирали.
В імперському кратері
Варилась кров.
Світ задихається чадом.
Сонце тліє за фасадом хмар,
Воно раб космосу.
Імперська культура
Для всіх одна -
Єдинодержавіє, єдиноязичіє,
Єдиноздичавіння...
Залізо іржавіє.
Її молодики бадьорі.
Пружини кулеметів причаїлись.
Сяє у небі зоря-Венера.
Густі ночі лікують серця.
Бомби трусять мантію Землі.
Скорпіони відмовились від еволюції.
Бідні, завжди невдоволені,
Їх обнадів комунізм,
Вони комунопоклонники.
Одні селяни реалісти.
Земля їх учитель.
Зло іде “походом гідним ”.

1950 Г. Сагайдак

СОН

Сон упав на нього, як мокре простирадло — липкий, важкий, незрозумілий. Він не пам’ятав, як заснув, але тепер усе бачив ясно, занадто ясно.

Він лежав у труні. Дерев’яна кришка була знята, над ним схилились обличчя — сумні, знайомі й чужі водночас. Хтось зітхав, хтось стискав губи, а хтось просто дивився крізь нього, немов через вікно, що давно не мили.

— Та я ж… я ж живий, — прошепотів він і спробував підвестися. І, на подив, легко це зробив.

Сів у труні, звісив ноги й подивився на процесію. Люди рушили вперед, гірко, повільно, з квітами, вінками, вигладженими костюмами. Хтось плакав, хтось фотографував. Вони не бачили його. Він ішов поряд, навіть махав рукою — марно.

Він не кричав. Уже ні. Лише спостерігав.

Процесія дійшла до цвинтаря, де земля була свіжа, м’яка, чорна. Йому показали яму — рівна, як коробка з-під телевізора. В цей момент у ньому щось клацнуло.

— Ви теж… ви всі… — прошепотів він і підійшов до першої людини в процесії.

Це була тітка Марія — завжди носила чорне, навіть на весілля. Він поклав їй долоню на очі. Вона здригнулась, зупинилась, злегка розплющила губи… і завмерла.

Далі була його вчителька математики, потім сусід-алкоголік, потім колишній товариш по роботі. Кожному він торкався очей. І кожен завмирав.

Очі. Вони були останнім, що живе.

Зрештою, дійшов до самого себе. До труни. Заглянув — там був він. Спокійний, тихий, майже смішний. Як хтось, хто щойно зняв важку маску після довгого спектаклю.

Він підніс руки до власного обличчя. Повільно, з повагою. І закрив собі очі.

Темрява була теплою. І тиха.

А коли він прокинувся — світ уже був іншим. Люди все ще поспішали, жували, сперечались, хрестились навмання. Але він знав: усі вони йдуть у тій самій процесії. Просто ще не помітили.

💔💔💔

Олександр Усик відреагував на сьогоднішній обстріл ворога:

Сьогодні знову палає наша земля. Наше небо наповнене не піснею птахів, а звуками сирен. Втрачені невинні життя. Зруйновані родини. Діти залишилися без домівок.

Ви кажете: «мир» — але миру немає.
Ви кажете: «досить» — але вони продовжують бомбити.

Вічна пам’ять всім загиблим.
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
#World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport

Епітафія братської могили 🕊️

Ми тут заснули довговічним сном,
Нас не поверне правда чи біда.
Земля укрила нас одним рядном,
А дах наш буде ця плита тверда.

Не кличте нас, ми чуємо ваш крок,
Не будять нас ні плачі, ні слова.
Ми тут для світу як живий урок,
Для вас усіх ми правда є жива.

Над нами вітер шепче про запал,
І сонце сходить нам щоранку знов.
Спасибі вам за цей меморіал,
Де вічністю відлунює любов.

Тут тиша знає, хто є кожен з нас
І пам'ять мовчки не зітре наш слід.
Хто впав за правду, той в душі не згас,
Його не зрадить і минущий світ.

Хай кожен, хто сюди прийде колись,
Згадає нас і серце хай мовчить.
Насправді ми на небо піднялись
І кожен з нас давно уже не спить.

Мирослав Манюк
23.06.2025

​​ 15 червня 1775 року за наказом Єкатєріни ІІ московські війська зруйнували Запорізьку Січ.

Запорожці допомогли Москві здобути перемогу в російсько-турецькій війні 1768-1774 років. Повертаючись з османського походу, московські загони на чолі з Петром Текелієм (загалом понад 100 000 чоловік) віроломно і без будь-якого попередження напали на Запорізьку Січ. Це стало повною несподіванкою для козаків, значна частина яких ще не повернулася з війни або ж перебувала на промислах. Січ охороняв гарнізон у 3000 осіб. Спішно скликана кошовим отаманом Петром Калнишевським рада прийняла рішення утриматися від пролиття крові і скласти зброю. Хоча рядове козацтво було налаштоване чинити опір.

15 червня московські війська повністю зруйнували Січ, все майно та документи вивезли до Петербурга. Старшину звинуватили у зраді та засудили до каторги. Кошового суддю Павла Головатого та військового писаря Івана Глобу заслано до Сибіру, а 85-літнього кошового отамана Петра Калнишевського ув’язнили в Соловецькому монастирі.

У маніфесті від 14 серпня 1775-го Єкатєріна ІІ повідомляла про ліквідацію «кубла пияк та розбишак», які жили в неуцтві, «з винищенням на майбутній час і самої назви запорозьких козаків». І далі: «…нема тепер більше Січі Запорізької в політичному її потворстві». У найкращих традиціях демагогії «освічена» імператриця подавала знищення Січі як виконання монаршого обов’язку перед Богом, перед імперією і навіть «перед самим узагалі людством».

На анексованих землях отримали величезні володіння фаворити і наближені Єкатєріни ІІ. Тоді ж почалася інтенсивна колонізації т.зв. «Новоросії», як стали вони називати степове Причорномор’я.

Після ліквідації Січі більша частина козаків (близько семи тисяч) перейшла на землі Османської імперії, утворивши Задунайську Січ у гирлі Дунаю.

Щиро дякуємо за підтримку й посилочку Тетяна Тіпакова й її помічників з ГО "Рідна стежка"!
Щиро,від усього серця,бажаємо їм натхнення,наснаги й здоров'я!Дякуємо моїм землякам за їх,таку нелегку,працю!
А ми вже приложимо максимум зусиль на повернення Бердянська й скорої зустрічі на березі моря! 🤗🫡

#поезія
На що не глянь — така краса повсюди,
В цвіту уся земля, як у вінку.
В природі дише все на повні груди,
Качки пливуть між ряскою в ставку.
А в небі ластівки проносяться, мов стріли,
Пливуть у синяві легесенькі хмарки.
І айстри личка радісно відкрили,
А комишами заросли ставки…
Та верби посхилялись над водою,
Купають у воді гілля своє.
У прохолоду нас запрошують з тобою,
І надзвичайне щось у цьому є,
І таємниче, світле, загадкове,
Та дуже рідне, щемне, непросте.
Що в серці будить почуття казкове,
Щось надзвичайно ніжне і святе…

Надія Красоткіна

​​ 22 червня 1941 року, попри угоду про ненапад (пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року) та тісну військово-економічну співпрацю між Німеччиною і срср, нацистська Німеччина атакувала радянські частини по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря. Розпочалася німецько-радянська війна 1941-1945 років, як складова, але основна частина Другої світової війни.

Німецько-радянська війна тривала від 22 червня 1941 року до 8 травня 1945 року. ЇЇ бої стали одними з наймасштабніших у воєнній історії ХХ століття.

Залежність обох воюючих сторін від українського економічного, сировинного потенціалу, людських ресурсів зумовила вкрай безкомпромісний, гранично-кривавий характер бойових дій на нашій території. Через це Україна найбільше потерпіла, як від нацистської агресії, так і від комуністичного режиму. Загалом протистояння між Німеччиною та на території України не припинялося впродовж 40 місяців, а на 35 з них припадають активні бойові дії. На українських землях було проведено 29 з 76 стратегічних наступальних операцій, у ході яких було знешкоджено понад 60% Вермахту.

Слід зазначити, що Україна, не тільки серед колишніх радянських республік, а й з усіх країн світу, зазнала найбільших втрат за роки тієї війни. За різними оцінками, в Україні загинуло від 8 до 10 мільйонів людей, з них цивільного населення близько 5 млн, 2,2 мільйона було вивезено на примусові роботи до нацистської Німеччини, 10 мільйонів втратило притулок. На цілковиті руїни було перетворено понад 700 міст та селищ міського типу, майже 30 тисяч сіл.

Німецько-радянська війна показала українцям руйнівну силу обох тоталітарних режимів. Усім відомі злочини нацистів на окупованих територіях України - Голокост, розстріли мирного населення, створення таборів смерті, спалення сіл. Не менш жорстокими були злочини і комуністичного режиму: розстріли політичних в'язнів на Заході України в червні-липні 1941 року, знищення центру Києва восени 1941 року, підрив Дніпрогесу, депортація кримських татар, примусове виселення автохтонних українців з їх етнічних земель.

🕯Цього дня вшановується пам’ять всіх тих, чиє життя було покалічено і зруйновано у тій страшній війні двох кровожерливих режимів, в горнило якої потрапив і український народ.