#дати #свята Всесвітній день логіки: Коли розум святкує свій тріумф 🧠📐 Якщо ви сьогодні відчуваєте непереборне бажання розкласти все по поличках або знайти залізний аргумент у суперечці — вітаємо, це працює магія Всесвітнього дня логіки. Це свято, офіційно проголошене ЮНЕСКО у 2019 році, відзначається саме 14 січня. І дата ця обрана зовсім не випадково (логічно, чи не так?). 🧐 Математика дат і символізм 🔢 14 січня — це день, коли перетинаються долі двох геніїв, які перевернули наше уявлення про мислення: Курт Гедель — людина, яка довела, що в математиці завжди знайдеться щось, що неможливо ані довести, ані спростувати (помер 14 січня 1978 року). Альфред Тарський — один із засновників сучасної логіки та семантики (народився 14 січня 1901 року). Навіщо логіці власне свято? 🏛️ Здавалося б, логіка — це щось сухе та нудне з підручників. Але насправді це «операційна система» нашої цивілізації. Без неї не було б комп’ютерних алгоритмів, штучного інтелекту, правосуддя і навіть вашої здатності відрізнити фейк від правди у стрічці новин. ЮНЕСКО вирішила нагадати світу, що логіка — це не тільки про формули, а й про демократію, критичне мислення та взаєморозуміння. 🌐🤖 Трохи іронії над здоровим глуздом: Логіка — це мистецтво помилятися з повною впевненістю у своїй правоті (якщо ваші початкові тези були хибними). Вона вчить нас, що якщо всі люди смертні, а Сократ — людина, то Сократ таки смертний. Але вона безсила, коли ви намагаєтеся логічно пояснити, куди зникає друга шкарпетка після прання. Тут пасує навіть найсуворіший аналітик. 🧦🌀 Як святкувати? 🥂 Найкращий спосіб відзначити цей день — не піддаватися емоціям там, де потрібен холодний розрахунок. Розв’яжіть складну задачу, перевірте джерела сумнівної новини або просто визнайте, що у вашому останньому доводі була маленька логічна хиба. Розум — це м'яз, і сьогодні ідеальний день для його тренування! 💪📖

#історія #події Остання крапка у війні: Ратифікація Паризької угоди 🇺🇸📜 14 січня 1784 року в Аннаполісі, штат Меріленд, сталася подія, яка юридично перетворила тринадцять бунтівних колоній на повноправну державу. Того дня Континентальний конгрес ратифікував Паризьку мирну угоду, фактично поставивши фінальну печатку під Війною за незалежність США. Хоча саму угоду підписали в Парижі ще у вересні 1783-го, за законами того часу вона не мала сили без офіційного схвалення Конгресом. І тут почалися справжні «американські гірки» дипломатії та логістики. 🏛️ Битва з часом та порожніми кріслами Згідно з умовами договору, ратифіковані документи мали бути доставлені назад до Франції протягом шести місяців. Але була проблема: зима 1783–1784 років видалася надзвичайно суворою. Делегати Конгресу просто не могли доїхати до Аннаполіса через занесені снігом дороги та кригу на річках. ❄️🐎 Лише за кілька тижнів до дедлайну в залі зібралося рівно дев'ять штатів — мінімально необхідний кворум. Якби хоч один делегат захворів або затримався в заїжджому дворі, юридичне визнання США могло б відкластися на невизначений термін, а Британія отримала б привід переглянути умови. Що це дало Америці (окрім гордості)? Визнання суверенітету: Британія офіційно визнала США «вільними, суверенними та незалежними штатами». 🗽 Гігантські території: Межі нової країни простяглися аж до річки Міссісіпі, фактично подвоївши розмір початкових колоній. Право на рибу: Американці відстояли право ловити рибу біля берегів Ньюфаундленду — стратегічно важливий ресурс для тодішньої економіки. 🐟⚓ Трохи політичної іронії: Саме через те, що Конгрес ратифікував угоду в Аннаполісі, це місто технічно вважається однією з історичних столиць США. Щоправда, лише на кілька місяців, поки політики знову не зібрали валізи. 💼🏛️ Ратифікація 14 січня стала моментом, коли зброя остаточно поступилася місцем праву. Це був день, коли американська мрія отримала свою першу офіційну печатку на державному рівні.

#історія #події Лаокоон: Змія, яка змінила хід історії мистецтва 🐍 Уявіть собі: 14 січня 1506 року, звичайний римський виноградар Феліче де Фредіс копає землю на Есквілінському пагорбі — там, де колись стояли розкішні Золоті палати імператора Нерона. Раптом лопата вдаряється об щось тверде. Замість коріння чи каміння з темряви віків виринає білосніжний мармур, що застиг у смертельній агонії. 🏛️ Папа Юлій II, який мав неабиякий нюх на античний ексклюзив, негайно відправляє на місце "ревізійну комісію". Уявіть склад цієї делегації: архітектор Джуліано да Сангалло та сам Мікеланджело Буонарроті. Кажуть, щойно Сангалло побачив фрагменти, він вигукнув: «Це Лаокоон, про якого згадував Пліній!». Мікеланджело ж стояв мовчки, але цей день назавжди змінив його манеру — віднині його скульптури стануть ще більш м'язистими та драматичними. 💪✨ Про що ж цей «кам'яний трилер»? Перед нами сцена з «Енеїди» Вергілія: троянський жрець Лаокоон, який намагався попередити земляків про небезпеку дерев'яного коня («Бійтеся данайців, що дари приносять!»), покараний богами. Дві велетенські змії, надіслані Афіною або Аполлоном, душать його та двох його синів. Це не просто скульптура, це — застиглий крик, торжество анатомічної точності та неймовірної експресії. Трохи мистецької іронії: Коли статую знайшли, у Лаокоона бракувало правої руки. Тогочасні митці (включаючи Рафаеля) вважали, що вона має бути переможно піднята вгору. Але Мікеланджело, зі своїм геніальним баченням, стверджував: рука має бути зігнута за спину в безнадійній спробі відтягнути змію. Лише через 400 років, у 1905-му, в одній антикварній лавці знайшли оригінальну руку... і вона була саме такою, як передбачав Мікеланджело! Геній, що тут скажеш. 🧠🎨 Знайдення «Лаокоона» стало точкою відліку для епохи Високого Відродження. Вона навчила художників, що камінь може передавати не лише спокій богів, а й граничне людське страждання. Сьогодні цей шедевр прикрашає Ватиканські музеї, продовжуючи лякати та захоплювати відвідувачів своїми холодними мармуровими кільцями. 🏛️🐍

#історія #події ​Після розпаду Радянського Союзу у 1991 році Україна успадкувала значну частину радянського ядерного арсеналу, що включав близько 176 міжконтинентальних балістичних ракет та майже 2000 тактичних ядерних боєголовок. Це робило Україну третьою ядерною державою світу після США та росії. Однак молода незалежна держава зіткнулася з дилемою: чи зберігати цей смертоносний спадок, чи відмовитися від нього заради безпеки та міжнародної інтеграції? ​Аргументи на користь збереження були значними: ядерний щит міг би стати потужним стримуючим фактором проти будь-яких зовнішніх загроз, особливо з боку осії. Проте були й вагомі причини для відмови: ​Економічний тягар: Утримання та модернізація ядерного арсеналу вимагали колосальних коштів, яких молода українська економіка не мала. ​Технічні складності: Контроль та обслуговування боєголовок були прерогативою москви, і Україна не мала повного технічного суверенітету над ними. ​Міжнародний тиск: Світова спільнота, на чолі зі США, активно закликала Україну, Казахстан та Білорусь до ядерного роззброєння, вбачаючи в поширенні ядерної зброї загрозу глобальній безпеці. ​Шлях до Тристоронньої заяви ​Переговори були тривалими та складними. Україна вимагала надійних гарантій безпеки, фінансової компенсації за ядерні матеріали та допомоги у демонтажі ракетних шахт. росія, у свою чергу, бажала якнайшвидшого вивезення ядерних боєголовок на свою територію, побоюючись неконтрольованого поширення. США виступали посередником та гарантом, прагнучи зменшити ядерні ризики. ​Тристороння заява стала компромісом, що враховував інтереси всіх сторін. Її ключові положення включали: ​Повне ядерне роззброєння України: Україна підтверджувала свій намір стати без'ядерною державою та приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) як неядерна держава. ​Передача ядерних боєголовок росії: Всі боєголовки мали бути вивезені до росії для демонтажу, а Україна отримувала паливо для своїх атомних електростанцій як компенсацію. ​Гарантії безпеки: США, росія та Велика Британія зобов'язувалися поважати незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, утримуватися від будь-якої агресії або тиску, а також надавати допомогу Україні у випадку загрози її безпеці. Ці гарантії пізніше були закріплені в Будапештському меморандумі (грудень 1994 року). ​Наслідки та уроки ​Підписання Тристоронньої заяви та подальше ядерне роззброєння України мали значні наслідки: ​Зміцнення міжнародної безпеки: Україна зробила величезний внесок у нерозповсюдження ядерної зброї, що було позитивно оцінено світовою спільнотою. ​Покращення відносин із Заходом: Відмова від ядерної зброї відкрила Україні шлях до тіснішої співпраці зі США та європейськими країнами. ​Суперечливі гарантії: Подальші події, особливо російська агресія проти України у 2014 та 2022 роках, поставили під сумнів ефективність та юридичну обов'язковість гарантій, наданих Будапештським меморандумом. Це викликало гострі дискусії про довіру до міжнародних договорів та роль ядерної зброї як стримуючого фактора. ​Тристороння заява 1994 року залишається яскравим прикладом складних геополітичних рішень та їхніх довгострокових наслідків. Вона підкреслює важливість надійних міжнародних гарантій та необхідність дотримання зобов'язань для підтримки миру та безпеки у світі.

🇮🇱🇺🇦 500 000 просмотров: Друзья, это про вас — и благодаря вам ❤️ НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 Мы пишем про 🇺🇦🇮🇱. Про связь Украины и Израиля. Про историю, сегодняшний день, аналитику, афиши (про)украинских мероприятий в Израиле. Про людей, судьбы, войну, память, выбор и реальность, в которой мы живём. Без видео и рилсов. 🇮🇱🇺🇦 Именно с этими темами мы дошли до первого серьёзного рубежа в Facebook: 500 000 просмотров при всего 1,8 тыс. подписчиков и друзей. Без накруток. Без рекламного шума. Только живой интерес, репосты, комментарии и честный разговор. Небольшое сообщество — и такой отклик. Значит, эти темы действительно нужны. Значит, мы говорим вслух то, что многие чувствуют. НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 — новости Израиля Важно ❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы 👇 https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881 #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine

🤺 🔥🇺🇦Фінал по-українськи 💥Українським дербі у фіналі завершився перший день змагань на етапі Європейського кадетського циклу з фехтування на шпагах «Coupe du Danube» у словацькому Шаморіні. 16-річний киянин Арсеній Карапиш переміг у поєдинку за золото з рахунком 15:11 свого ровесника з Дніпра Григорія Краснюка. 🥇Таким чином представник столичної ДЮСШ «Армієць» вперше в кар’єрі в особистій першості й втретє загалом зійшов на п’єдестал пошани ЄКЦ. А от для 16-річного вихованця СДЮСШОР №6 срібло Шаморіна🥈 стало дебютним на європейських змаганнях такого рівня у категорії U-17. #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

🏂 Низку нагород вибороли українські сноубордисти на двох стартах у Італії з паралельних дисциплін 🥇 На Кубку Італії з альпійського сноубордингу у перший день змагань серед чоловіків перемогу виборов Андрій Кабалюк. 🥇🥈 У другий перші два місця розподілили між собою також українці. Михайло Кабалюк у підсумку став чемпіоном, Станіслав Гачак здобув срібну нагороду. 🥈🥈 Серед жінок два “срібла” виборола Елеонора Павлюк. 🥉 На юніорських змаганнях FIS третім у перший день фінішував Олександр Попадич, у другий він зупинився за крок до нагород, на 4 місці. #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

💫 Друзі, бажаю вам простих, але важливих речей 💫 Нехай кожен день приносить хороші новини 📩 Нехай техніка працює без багів ⚙️ А життя — без зайвих труднощів 🌿 Більше радості 😊, спокою 🧘‍♂️ і приємних дрібниць щодня ✨ Дякую, що ви тут ❤️

Ракеты на миллиарды: что разведка Запада узнала о военных поставках Ирана России — Bloomberg, и что Тегеран мог получить взамен Западная разведка раскрыла новые детали сотрудничества Ирана и России, которые меняют понимание этой оси. Речь идёт не о ситуативной помощи после начала войны, а о заранее подготовленном военно-техническом союзе. По данным Bloomberg от 12 января 2026 года, со ссылкой на западного чиновника по безопасности, контракты между Тегераном и Москвой начали оформляться ещё осенью 2021 года — за несколько месяцев до полномасштабного вторжения России в Украину. Это означает, что поставки вооружений планировались заранее и были частью более широкой стратегии. Согласно оценкам разведки, Иран передал России сотни баллистических и зенитных ракет, ударные беспилотники Shahed, а также технологии их производства. Общая стоимость поставок оценивается в 2,7–3 млрд долларов, а совокупные траты Москвы на иранскую военную продукцию с конца 2021 года могли превысить 4 млрд. Ключевой вопрос — что Россия дала Ирану взамен. Деньги — лишь один элемент. Всё больше данных указывает на обмен технологиями, помощь в обходе санкций, энергетические и финансовые схемы, а также политическое прикрытие Ирана на международной арене. Это уже не просто торговля оружием. Это стратегический союз двух режимов, сформированный ещё до начала войны, с прямыми последствиями для Украины, безопасности Израиля и всей региональной архитектуры. 👉 Читайте полный разбор и аналитику: https://news.nikk.co.il/rakety-na-milliardy/ Как вы думаете, насколько, как и чем путинская россия отплачивает Ирану на фоне текущей напряжённости с США и Израилем? #НАновости #NAnews #Iran #Russia #Ukraine #Israel #Bloomberg #Геополитика #Война #Санкции НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881

МАЛАНКА та ВАСИЛЬ або хто ЩО СВЯТКУЄ, хто на "СТАРИЙ НОВИЙ РІК", за старою звичкою, хто вже на "НОВИЙ"! 13 січня за Юліанським календарем(31 грудня за сучасним Григоріанським) - день смерті преподобної Маланії(Маланки, Меланки, Меланії) або Маланії-Римлянки, римської святої, яка народилася у Римі та жила в епоху імператора Флавія Гонорія Августа, але практично все своє свідоме життя провела в Африці займаючись разом зі своїми подругами релігійним просвітництвом серед туземців. У театралізованих постановах роль Маланки обов'язково має виконувати переодягнений юнак, через те, що в житті Маланія була лecбiянкoю. Якимось чином образ Маланки перекочував на територію СРСР і раптово став фольклорним елементом в Україні на пару з її "коханим" Василем, грецьким святим, який помер за Юліанським календарем 14 січня(за Григоріанським - 1 січня). Насправді Маланка із Василем ніколи не могли зустрічатися. Вони не тільки жили на різних територіях, а й у різні часи. Маланка народилася у 383 році, а Василь помер у 379-му. Радянська пропаганда втюхала в українські звичаї дурість, не подбавши про сумісність вигаданих персонажів, вкравши при цьому дохристиянську атрибутику наших пращурів, яка не тільки жодного відношення до християнства не має, але нещадно винищувалася за часів хрещення України у 988-му та подальших роках. Та красти без розбору і сенсу, що під руки потрапить, святкувати кончину людей і танцювати на їхніх кістках це найголовніше у деяких ідеологіях. Про яке палке кохання, про які обнімашки-цілувашки між Василем та Маланкою взагалі може йти мова, якщо вони ані в часі, ані географічно ніколи не перетиналися і Маланка народилася через ШІСТЬ років по смерті Василя? В жодній старій українській класичній літературі образи Маланки та Василя не згадуються, тільки в новій, радянських часів. «Християнське Різдво» та «СТАРИЙ НОВИЙ РІК», почали відмічати в СРСР та у деяких країнах сателітах та холопах СРСР після Другої світової війни 7-го та 14-го січня, до цього Хр. Різдво відмічалося 25 грудня, а Старий Новий рік взагалі не існував навіть у лексиконі. Якщо згадували старі дати, то додавали - "за старим стилем". Але прийшли нові свята, бо така була вказівка з Кремля, щоб жодного церковного свята не відмічали разом з Заходом, починався новий виток напруженості. Але, з догляду на те, що радянські православні священики суттєво допомогли у мобілізації гарматного м’яса під час бойових дій (мобілізація старими більшовицькими засобами йшла дуже тяжко, кількість ухилянтів та дезертирів росла і досягла мільйонів), проведення служб було тимчасово дозволено. Потім, при Хрущові, гайки знову почали загвинчувати, а при Брежнєві боротьба з релігією досягла апогею. Вже не катували, не відправляли на Соловки та Колиму, але нагляд за церквою був ретельний, молодь за участь у церковних діях нещадно карали, за діяльністю церкви ретельно наглядали співробітники КДБ, що мали своїх довірених осіб серед «батюшків», «дияконів» та служниць. Під час значних святкових служб біля церкви обов’язково чергував оперативний комсомольський загін, стояли міліцейські авто, швендяли ментовські патрулі, серед натовпу вдавала з себе байдужість купа працівників КДБ та МВС у цивільному одягу та їхні секретних агенти. А опівночі, на якесь видатне церковне свято, обов’язково по Центральному Телебаченню показували «Мелодії та ритми зарубіжної естради», щоб відволікти молодь від згубного випадкового відвідування церкви. Дивитися особливо у тій програмі було нічого, крім остогидлій цвілі артистів соцтабору, але пару виступів справжніх вчорашніх західних зірок вихопити було можливо, на кшталт «ABBA» чи «Boney-M», що вже тоді для радянської молоді було за щастя. Сьогодні вже цю передачу ніхто б і не дивився, навіть з ностальгії. Життя продовжувалося, нічого не змінювалося, змінювалася тільки форма, але не форма життя людей, а форма діяльності церкви та наглядаючих за ними органів влади та правопорядку. © IK http://www.ik-music.net/