✨Батько – це той, хто вчить дитину як торувати свій шлях у великий світ і тримає світ на плечах, щоб шлях дитини був легким і безпечним Сьогодні в Україні День батька. Це день подяки, поваги і любові. У мирні часи це був би просто теплий привід обійняти тата. Але зараз – це ще й нагадування про силу, мужність та жертовність. Багато батьків зараз не вдома. Вони тримають оборону, захищають майбутнє своїх дітей зі зброєю в руках. Вони не чують сміху своїх малюків, не бачать перших кроків чи малюнків на холодильнику. Вони живуть з надією повернутися. Є й інші – ті, хто вже ніколи не зможе повернутися. Вічна памʼять Героям. Їхні діти зростатимуть із гордістю за своїх татів. Із болем, але й з вірою, що любов сильніша за смерть. Вітаємо кожного тата. Того, хто поруч. Того, хто далеко. І того, хто завжди житиме в серці. Дякуємо вам за силу. За доброту. За приклад. За любов. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна_понад_усе

OnePlus представила новий смартфон Nord 5, який отримав потужний чипсет Qualcomm Snapdragon 8s Gen 3. Пристрій оснащений оновленою системою охолодження та підтримує оперативну пам’ять LPDDR5X. Смартфон забезпечує високу продуктивність та підтримку ігор. https://channeltech.space/smartphones/oneplus-nord-5-new-mid-range-smartphone/

Я таки перемогла той жахливий жах, що в мене існував на тій ділянці квітника, де в мене барбариси та тиси!!! Подивлюся-подивлюся на той білий барвінок, якого на тій ділянці хххххащі, та й піду собі повз?:) А це нарешті зібралася та вискубла все, що там наросло!:) Увесь барвінок! Аквілегій там також багацько було. Й бурʼянів!:) Куди ж без них?:) Синочок насмикав два цебра вишні! Й коли вишня була насмикана, зʼясувалося, що мою новеньку плиточку не підʼєднаєш сьогодні… Бо в нашій сільській крамниці відсутній потрібної довжини шланг… Й ще до переліку якісно спаплюженого додався агрегат для дрілювання вишні… Агрегат замовила, шланг придбаємо. Вишня поки в холодильнику зачекає, коли до неї час дійде! З хороших новин! Черновий обмін трапився! З новин не дуже. РЙ. На жаль, тут без змін… Ви як? Цілі?

#поезія На що не глянь — така краса повсюди, В цвіту уся земля, як у вінку. В природі дише все на повні груди, Качки пливуть між ряскою в ставку. А в небі ластівки проносяться, мов стріли, Пливуть у синяві легесенькі хмарки. І айстри личка радісно відкрили, А комишами заросли ставки… Та верби посхилялись над водою, Купають у воді гілля своє. У прохолоду нас запрошують з тобою, І надзвичайне щось у цьому є, І таємниче, світле, загадкове, Та дуже рідне, щемне, непросте. Що в серці будить почуття казкове, Щось надзвичайно ніжне і святе… Надія Красоткіна

#поезія А тінь виходить – густа, кремезна. Над нею – човен, під нею – весла. Дивися – зелень тече крізь вени. Сховай під серцем її для мене, бо буде витися, буде бігти, точити зуби, ламати кігті об кожен спогад, об кожен спалах, чуття загострить і гнів розпалить. Моя свідомість – піщинок тисяча: у вовчих хащах і норах лисячих я слід гублю, розсипаюсь, здрібнююсь, зрікаюсь звичок, імен і здібностей. Я розбиваюсь на сотні пазлів. Щоб стати полум’ям, мушу згаснути. Викидаю ключа, щоб знайти вихід. І хто б не кричав у мені, я тихо виходжу у ніч, у сліпе нікуди. Чорт забирай, я тут є і буду, скільки б світів у мені не розбилось, і начхати на виснаження й безсилість. Між словами – тиша – срібляста ниточка – ніч дзвенить в повітрі, як з льоду виточена, а зірки – кришталь – на соснових плечиках – а мороз зашкалює, і від вечора залишаються тільки уламки місяця, а під ними тіні гарцюють, бісяться, всі скелети з шафи виходять з мороком – не забудь купити бухла і колива. Тіні біжать, сторожкі і рвані. Лезом ножа видираю пам’ять з кожного нерва, трощу, випалюю. І нічого мого більше вже нема у мені. Я щоночі стою на краю безодні – у похмурих застиглих лісах підводних залишаю усіх – бо далі не можна. Захистити ще їх би. Від мене. Кожного. Хай горять яскравіше за зорі й промені, у цій темряві всі вони – голос полум’я, що до вічного дерева шлях освітлює, в безконечній зимі крапля сонця літнього. Я виловлюю з хаосу звуки й дотики, у прадавніх лісах сто стежок витоптую, заростаю гіллям, розчиняюсь у синяві, випускаю на волю страхи і сни мої. Стукотять колеса, земля йде вихилом. Липнуть руки, від страху спирає дихання. Знову потяг, і я у нім, наче в савані. І нічого мого більше вже нема у мені. І не вийти, не вилетіти, не вистрибнути. Десь між горами прямовисними опиняюся, поміж скелями. Небо сплавлюється, вистелюється синім холодом, болем, кригою. Я кричатиму, щоб не вигоріти, я шумітиму, щоб воскреснути під порожнім, бездонним всесвітом. Іолана Тимочко

Він невпевнено вчився літати холонуло тіло збивав серця стук Ще крилам зарано не мали б зростати від землі відривали шість втомлених рук Він невпевнено вчився літати хрипів задихався вимолював пити Нелегко судилось розгін набирати дванадцятю ніг у багнюку заритих Він невпевнено вчився літати без злітних вогнів затісна лісосмуга Йому б ще років Надихатись Кохати та пір'я зростало а з ним і туга Він невпевнено вчився літати Десь мати чекала Любов Діти Гроші Не встиг, Охоронцю? прогавив? як знати? Ми човен Харона тягли а не ноші Він миттєво навчився літати ніби це так - звичайнісіньке діло І, плачучи, Янгол в холодний пікап прийняв його біле тіло. Артур Артіменьєв "Не прощаємось..." 2024

#поезія #мистецтво Ластівки на сонці, ластівки на сонці, як твої зіниці в радісних очах... Зацвіли ромашки десь на горизонті, й пахнуть поцілунки, як китайський чай. Я твою шинелю цілував до болю і твої коліна, любі без кінця, ніжні та рожеві, як берізки голі, що ростуть далеко, на чужих сонцях... Бачу за морями молоді дороги, де припав до неба синьоокий степ... А у тебе, мила, щастя і тривога на щоках холодних од очей цвіте... У вечірнім місті плакали трамваї, пропадали сльози сині на дротах. Я тобі сьогодні назбирав конвалій,— і солодко дзвонить у моїх руках... Ластівки на сонці, ластівки на сонці, як твої зіниці в радісних очах... Зацвіли ромашки десь на горизонті, й пахнуть поцілунки, як китайський чай. Володимир Сосюра Художник А. Острицький.

У Калініграді агенти ГУР злили рідину, що охолоджує, з трансформатора на промисловій підстанції і підпалили. Об'єкти російського ВПК та армії знеструмлені!

Агенти ГУР знеструмили об’єкти російського ВПК та армії в Калінінграді, – ЗМІ 🤩 14 червня о 4 ранку у місті Кенігсберг (рос. калінінград) здійснено атаку на промислову електропідстанцію ⚡️ Агенти злили охолоджувальну рідину з трансформатора та підпалили об'єкт 🔥 Пожежа суттєво пошкодила об'єкт, було припинено електропостачання на ворожі підприємства, розташовані неподалік 😌 #новини #раісявперде #оркостан #раша #наболотахвсестабільно

#поезія Говорять, що жінка - найкраще Господнє створіння, На тебе дивлюсь і завжди розумію чого. Ти - квітка тендітна. Мадонна в своїм поколінні, До рук твоїх прагну припасти губами й чолом. У дні, коли тучі крадуть собі сонце в кишеню, І сірим туманом спадає на голови пил. То наші усмішки. Яскраві й такі навіжені, Врятують любого. І навіть, якщо не просив. Коли наше місто відкриє обійми вітрам, Холодні цілунки збентежать і душу, і тіло.  Збери із уламків комфорту новенький вітраж, Ти будеш натхненням моїм. Таємничо-вцілілим. Танцюй, ніби вперше. Так ніби весь світ - то мара, Принось наше літо у днину холодну і сіру. На стомлено-ніжних. Маленьких, тендітних крилах, Коли буде важко, згадай, що в тебе завжди вірю. DmYmast