НАШОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ

Державний Прапор - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього й жовтого кольорів. Яке ж минуле українського прапора? Історики свідчать, що в 1410 р. в Грюнвальдській битві полки Галицько-Волинського князівства билися під корогвами, на синьому полі яких був зображений золотий лев. Пізніше ці кольори зустрічаються в гербах західних українських земель, на знаменах українських козаків, у козацькому та гайдамацькому одязі. Такі історичні факти.

А якщо подивитися на наш прапор із іншого боку? Краю-країні, де зародилася хліборобська цивілізація, притаманні саме сині й жовті фарби. Золотаві хлібні лани й мирне блакитне небо над ними, синя дніпровська або морська хвиля й жовтий пісок усе це зроду-віку складало краєвид нашої землі. Око українця завжди милували й жовті квіти горицвіту, дивини, буркуну, соняшника, і блакитні пелюстки цикорію, барвінку, волошки. Жовте - вогонь і синє - холод - два пелюстки буття, а водночас і два кінці осі, навколо якої це буття обертається.

З відривного календаря "Криниченька" за 23 серпня

Різниця дуже проста.
​Звичайний мозок: емоції через кожну дрібницю, суєта, постійні гойдалки і життя на автопілоті, де проблеми керують людиною.
​Мій мозок: повний контроль, холодна стратегія, гіпершвидкий аналіз і метакогніція. Я не витрачаю енергію на те, що не має значення.
​Це просто два різні рівня мислення. І вибір завжди за вами.

«Стався лайняний день». Стрибунка Топич виступить на Діамантовій лізі після провалу на Євро-2026

Змагання у жіночому секторі стрибків у висоту на Діамантовій лізі у Сілезії зберуть у себе низку зірок. Українки Ярослава Магучіх, Ірина Геращенко та Юлія Левченко протистоятимуть топстрибункам останніх років, серед яких і сербка Ангеліна Топич.

❗️Змагання зі стрибків у висоту на етапі Діамантової ліги у Сілезії відбудуться в неділю, 23 серпня, о 16:00 за Києвом. Пряма трансляція буде доступна ексклюзивно на YouTube-каналі Суспільне Спорт: https://www.youtube.com/watch?v=2MPUnRl288A

Топич — медалістка останнього чемпіонату світу, що на попередньому топстарті (чемпіонаті Європи) показала один з найгірших результатів за останні роки: вибула ще на висоті 1.88 м. Тоді причиною стали несприятливі, «холодні» умови для стрибків, внаслідок яких атлетка була змушена навіть змінити свій звичний розбіг.

«Це було не моє бажання змінювати розбіг, — сказала Топич ексклюзивно для Суспільне Спорт. — Просто дув дуже сильний зустрічний вітер, і я щиро не могла з ним впоратися. Крім того, був неймовірний холод. Я тремтіла впродовж усього турніру й взагалі не мала координації. Я у чудовій формі, але, на жаль, для мене було занадто холодно».

Повний коментар Топич читайте у матеріалі на сайті Суспільне Спорт.

Щось вже другий день поспіль в мене все йде шкереберть?

Вчора рррррозламала кхям нещодавно ремонтованого зуба?
Й добрячий його шматок тіліпається!:) Не дає їсти нічого!
Не болить, то вже добре.

Сьогодні зранку вирушила у город, по врожай?
Визбирала трохи огірків, відро помідорів, могутню купку кабачочів?

Й наприкінці цих процесів з подивом для себе зʼясувала, що от прям зараз можу знепритомніти?…

Була думка дочалапати до найближчої деревини та всістися під нею в тіньові на відро з огірками?
Не ризикнула!:)
Бо розуміла, що якщо йййййобнуся з того відра, то ще довго мене ніхто не знайде?:)

Бо дівки мої сплять довго!:) Й не факт, що як прокинуться, одразу побіжать мене шукати?:)

Відра не кидаю, де там?:)
Якщо я вже вполювала стільки добра, то не розлучуся з ним ніколи!:)

В голові якийсь шторм, у вухах дзеленчить, за вухами мліє, в очах темно, координація рухів така собі!:)
Але я з врожаєм впевнено сунуся в напрямку двора!:)

Коли вже хвіртку відчиняла, на допомогу мені прийшла оса!:)
Ййййййак вʼїбббббала мене за руку!:)
Різкість в очах миттєво зʼявилася!:)

Врожаї покинула там же ж біля хвіртки.
На одній силі волі дотягла свою організьму до альтанки?
Відсиділася там трохи?
А потім вже дрібними перебіжками дотяглася до придворного крану.

Заливала собі холодну воду за пазуху й комір, плескала в фізіомордію, пузо, цицьки та тримала руки під тою водою.

Потім Ірина Олександрова мене рятувала!:)
Солоденним капучиною з Джеком Денієлсом!:)

Начебто в очах розвиднілося?
До канапи дочалапала.
Вляглася.
Так від мене шкоди менше буде!:)

Й ось нарешті в мене стався вихідний?:)
Який я вже довгенько планувала та все з ним ніяк не складалося?:)

Дуже своєчасно вся ця катаклізЬма сталася!:)
Бо сьогодні (й ще два дні) планово відсутня електроенергія!
Бо якби вона була, я б ще побігла у город по моркву з перцями й ганяла б мʼясорубку! Щоб на зиму накатати борщової заправки!:)

Та не сьогодні, ні!
Не сьогодні!

Лежу!:)

Тиск?:)
Я його навіть поміряла!:)
Коли вже мені покращало!:)
Тиск, як тиск!:)
Норм для мене!:)
Ну, майже норм!:)

🕯️ В Ірпені на Київщині попрощалися із загиблим захисником Русланом Михайловим. Понад два роки його вважали зниклим безвісти.

До війська Руслан пішов добровільно — з початком повномасштабного вторгнення.

Він служив у 93-й окремій механізованій бригаді «Холодний Яр», був командиром стрілецького відділення. За службу чоловіка відзначили нагородами командування та почесним нагрудним знаком «Золотий Хрест».

💔 17 червня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Руслан загинув. Через інтенсивні бойові дії забрати його з поля бою тоді не було можливості. Довгий час захисник вважався зниклим безвісти.

🕯️ Лише під час обміну тіло воїна вдалося повернути в Україну. Його особу підтвердила ДНК-експертиза.

Вічна пам’ять Герою.

Терморегуляція: простими словами про наш внутрішній «клімат-контроль»
Коли ми виходимо на вулицю влітку у спеку або мерзнемо зимовим вечором, наше тіло робить колосальну, невидиму для ока роботу. Воно постійно тримає стабільну внутрішню температуру, не даючи нам ні перегрітися, ні переохолодитися. Ця здатність організму адаптуватися до погоди й називається терморегуляцією.
Як це влаштовано і як працює?
Усередині нашої голови є маленький центр управління — наш внутрішній диспетчер. Він працює точнісінько як термостат у сучасній квартирі чи кондиціонер: постійно вимірює температуру навколо, порівнює її з нормою і дає команди тілу, що робити далі.
Коли температура навколишнього середовища змінюється, організм одразу реагує:
* Коли на вулиці спекотно: тіло намагається охолодитися. Воно розширює кровоносні судини ближче до поверхні шкіри й вмикає природне потовиділення, щоб зайве тепло виходило назовні.
* Коли стає холодно: тіло починає зберігати тепло. Воно звужує судини, зменшує тепловіддачу, а іноді навіть змушує нас злегка тремтіти — так м'язи швидко генерують додаткове тепло.
Чому це важливо розуміти?
У кожного з нас чутливість до цього «клімат-контролю» своя. Наприклад, якщо організм пережив певні навантаження чи травми (зокрема черепно-мозкові), цей внутрішній диспетчер може працювати чутливіше. У такі моменти літня спека чи духота переносяться важче, забирають більше сил і виснажують швидше, ніж прохолодна погода.
Розуміти свою терморегуляцію — це значить знати особливості свого тіла, вчасно давати йому перепочинок у спекотні дні та створювати такі умови, в яких почуваєшся найбільш комфортно і спокійно.

Гіпоталамус — це невидимий диригент нашого організму
Багато хто знає, як працює мозок загалом, але мало хто замислюється про його найменші, проте наймогутніші ділянки. Одна з них — гіпоталамус. Це крихітний внутрішній центр у глибині нашої голови розміром з волоський горіх, який працює як головний диспетчерський пункт і термостат тіла.
Простими словами, він відповідає за найважливіші життєві процеси:
* Внутрішній годинник: керує біоритмами, сном та бадьорістю.
* Терморегуляцію: допомагає організму адаптуватися до спеки, холоду й різких змін погоди.
* Баланс енергії: розподіляє сили між станом відпочинку та активністю.
Коли через різні обставини (наприклад, перенесені травми голови) цей природний диспетчер працює інакше, тіло починає реагувати по-особливому: може збиватися звичний графік сну, з'являтися сильніша чутливість до літньої спеки чи переноситися пік активності на нічний час.
Це чудове нагадування про те, наскільки тонко і водночас неймовірно влаштована наша нервова система, і чому важливо вчитися розуміти та берегти власні внутрішні ритми.

ЗА ДВЕРИМА

Золото давить іржаву свідомість,
Тут, за дверима, присутня таємність,
Де ці ключі? Вже давно невідомо...

Жовті відтінки ховають об'єми,
Плетиво тіней лягає поволі,
Птиці рахують затишну взаємність.

Втрачені дні утекли в самоволку,
Та в лабіринтах плетуть павутиння,
Де всі чекають на зміну неволі.

Сонце лишається знову за тином,
Враз проганяючи спогади серпня,
З вітром збираючи літа частини.

Тихий спочинок вишукує серце,
Тільки закритий він вже на колоду,
Як і для Бога зачинена церква.

Мрії згасають як всесвіт холодний,
Світло ж дарує небесну надію
Тим, хто у просторі цьому володар.

Воля чомусь до відзнаки подібна,
Тільки ніхто ще її не отримав.
Навіть вагомі великі події...

Дуже давно за старими дверима.

Мирослав Манюк
13.08.2026

Спекотні дні стікають у нічні тумани, осідають холодною ранковою росою на високі трави. Серпень, соковитим кавуном розколюється на частини, стікає бурштиновими медовими сотами, падає під ноги стиглими яблуками, розсипається зоряними ночами, обіцяючи виконати всі бажання.

КЛЕЙМО

Темні лапи тінню вкрили спину,
Холод каменю проймає тіло,
Так сплітає доля павутину.

Білі плечі мармуром застиглі,
Чорні лінії тримають міцно,
Цей малюнок ззовні — ніби стигма.

У скорботі знову є різниця,
Кожен штрих дає свою важливість,
Тінь повзе по шкірі до в'язниці.

Тут не знайдеш експонат вразливий,
Залишився тільки смуток хмарний,
Решту знову фарбою залило.

Простір не заповнюється марно:
Холод свій дає він для підтримки,
Образ цей лишається примарним.

Він тримає важкість цього вчинку,
Залишає пам'ять на граніті,
Не чекає, щоб іти на примус.

Все заснуло дивним сном палітри,
Спокій закриває давні тіні,
Вічність сяє знову в заповіті.

Змиє час клеймо на цьому тілі.

Мирослав Манюк
12.08.2026