#музика #особистості
Йому зараз могло виповнитися 30 років. Дмитро Коцюбайло став легендою за життя. Герой України, який безпрецедентно воював за Незалежність держави. Він самовіддано боровся, щоб країна мала шанс на самостійний розвиток і щоби майбутні покоління жили в мирній країні.

Пісня «Памʼяті Да-Вінчі». Пісня присвята. Пісня спогад. Пісня про дух нескореності.

Автор і виконавець: Роман Лисенко
Аранжування: Сергій Габшій
Звукорежисер: Богдан Іванишин
Асистент автора: Павло Стрілецький
Редакторки тексту: Анастасія Занузданова, Олена Галунець, Ніка Вербинська
Дизайнерка обкладинки: Анастасія Власова

https://youtu.be/cpsPWWwpYFI?si=lxWO28-R8QgyT_jr

#свята
напишіть статтю про:
2 листопада Українська церква вшановує святих мучеників Ахіндіна, Пегасія, Анемподиста та інших сім тисяч мучеників, які загинули за віру в Христа у 4 столітті за правління перського царя Сапора II. Ці святі були придворними правителя, які таємно сповідували християнство в часи жорстоких переслідувань. Коли цар дізнався про їхню віру, він намагався примусити їх відректися, але зазнав насмішок та чудес, пов'язаних із непохитністю мучеників у вірі.

Серед мучеників були найвірніші слуги царя, які піддавалися жорстоким катуванням: били, кидали у вогонь і воду, обпалювали, вішали на гаки, палили смолою, але жоден із них не відрікся від Христа. За переказами, навіть сам цар, богохульствуючи, раптово онімів і був звільнений від німоти молитвою Ахіндіна. Багато язичників, вражені їхнім духом, навернулися до християнства.

Свято 2 листопада має глибокий духовний зміст і нагадує про силу віри, стійкість перед випробуваннями, а також про важливість уникати зла у думках і вчинках. У цей день віруючі моляться святим мученикам, просячи їхнього заступництва і підтримки, особливо у труднощах та випробуваннях.

Таким чином, це церковне свято є днем пам’яті та вшанування мужності й віри святих, які не зламалися навіть перед обличчям смерті, захищаючи християнську віру у важкі часи переслідувань.

#свята
День пам'яті всіх померлих, відомий також як День усіх душ (All Souls' Day), — це християнське свято, що відзначається 2 листопада і присвячене молитві за душі всіх спочилих вірних. Воно слідує за Днем усіх святих (1 листопада), у якому вшановують усіх святих мучеників і праведників. Історично цей день спочатку виник як продовження святкувань Дня усіх святих, але був орієнтований на вшанування пам'яті не лише святих, а й усіх покійних, які перебувають у чистилищі чи поза святістю.

Історія свята

День усіх душ має глибокі корені в християнській традиції і сягає середньовіччя. У VII столітті папа Боніфацій IV освятив колишній язичницький Пантеон у Римі як церкву на честь Святої Марії та всіх мучеників, встановивши таким чином початки вшанування усіх святих. Спочатку цей день святкували 13 травня, але у VIII столітті дата була перенесена на 1 листопада, щоб узгодитися з кельтськими святкуваннями Самайну, коли межа між світом живих та мертвих вважалася найбільш тонкою.

Одразу після Дня усіх святих було започатковано День усіх душ — 2 листопада, у який католицька церква закликала молитися за душі померлих, особливо тих, хто ще перебуває у стані очищення в чистилищі. Вперше цю традицію встановили у X столітті завдяки ініціативі абата Одилона з Клюні, який запровадив молитви за всіх вірних покійних.

Традиції святкування

У цей день віруючі відвідують могили рідних і близьких, запалюють свічки, кладуть квіти, відправляють панахиди та моляться за упокій душ усіх померлих. У деяких країнах, включаючи Україну, цей день часто супроводжується поминальними обідами, на яких готують традиційні страви, наприклад, кутю.

Таким чином, День усіх душ поєднує пам'ять про індивідуальні життя, шану предків і надію на вічне життя, нагадуючи про духовний зв’язок між живими і померлими.

Світові паралелі

У різних культурах існують схожі традиції шанування померлих: японський Обон у серпні із запаленням ліхтарів для душ, китайський Цінмін із прибиранням могил і спаленням паперових грошей. Це підкреслює глобальну потребу людства підтримувати зв’язок із минулим і шанувати пам’ять про предків.

Отже, День пам'яті всіх померлих — це важливе духовне свято, що нагадує про цінність молитовної підтримки для душ покійних і зміцнює відчуття єдності поколінь у колі віри та пам'яті.

#свята
Президент США Рональд Рейган підписав закон про створення Дня Мартіна Лютера Кінга 2 листопада 1983 року. Цей закон встановив федеральне свято, присвячене пам’яті борця за права афроамериканців Мартіна Лютера Кінга-молодшого. Свято стало офіційним днем відзначення в третій понеділок січня, що близько до дати народження Кінга (15 січня).

Рішення про створення цього свята було результатом багаторічної боротьби афроамериканської громади США та прихильників Кінга, незважаючи на опір деяких політиків у Конгресі. Противники наголошували на зв’язках Кінга з комуністичними організаціями, вважаючи що встановлення свята буде надмірною пошаною. Однак з часом підтримку на національному рівні отримали як відомі поп-зірки (Стіві Вандер, Дайана Росс, Білл Косбі), так і політики, що врешті привело до ухвалення закону Рейганом.

Це рішення стало важливим символом вшанування спадщини Мартіна Лютера Кінга та підтримки прав і свобод людини в США. День Мартіна Лютера Кінга зараз є одним із небагатьох національних свят, присвячених особистості, і відзначається в усьому США як день рівності, справедливості і пам’яті про видатного лідера громадянських прав.

День працівника соціальної сфери

Що це за день?
Безумовно для нас так важливо отримати своєчасну допомогу, знайти того, хто подарує надію на краще. Ми сподіваємось знайти милосердних людей, що допоможуть нам в скрутні часи. Такими помічниками є вони – працівники соціальної сфери. Люди, покликанням котрих є допомога іншим. Вони мають відповіді на всі питання, а вогники милосердя завжди палають в їх серцях. Щорічно в Україні День працівника соціальної сфери відзначається в першу неділю листопада.

Як виникла ідея відзначати День працівника соціальної сфери?
Ще в стародавньому світі в товариствах людей були ті, котрі відчували в собі сили допомогти іншим, спрямувати їх на вірний шлях. Ще за часів життя стародавніх філософів починали формуватися такі сучасні науки як психологія, соціологія, правознавство.

Люди завжди потребували наставників та провідників на життєвому шляху. Так, наприклад, Арістотель вважав, що на створення сім’ї людей підштовхує бажання спілкуватися. Сім’ї спілкуються між собою – утворюються селища. Селища спілкуються між собою – утворюються держави. А згідно з Арістотелем державу люди створюють для «можливо кращого життя».


Вже тоді почали з’являтися люди, які були готові поділитися своїм позитивним досвідом створення сім’ї. Повставали тогочасні освітні центри, де людям надавали різного роду допомогу, в тому числі психологічну та елементарні знання правознавства.

Таким чином, громадянин ставав ліпше обізнаним у своїх правах та робив значні кроки на поліпшення розвитку своєї сім’ї. Власне тоді й почав з’являтися прототип сучасного соціального працівника. Довгий час цій професії не надавали ґрунтовного значення. Попри все, з покоління в покоління потреба в таких людях зростала.

Тому, коли в сучасному світі людина відчуває у собі натхнення допомогти іншому, вона обирає шлях соціального працівника. Адже він повинен бути обізнаним у правових питаннях щодо пенсійної справи, питань соціального захисту дітей та громадян з обмеженими фізичними можливостями. Не варто забувати про навички педагога та вихователя, щоб надавати необхідну підтримку та опіку людині, що її потребує.

Без сумнівів, такий працівник деколи має бути психологом для виявлення ментальних негараздів та володіти достатньою майстерністю, щоб вселити надію.

Згідно з Указом Президента України від 13.04.1999 №374/99 День соціального працівника відзначають в першу неділю листопада. З часу запровадження цього свята сотні тисяч працівників відзначають своє професійне свято. А ще більша кількість громадян отримують необхідну допомогу.

Статистичні дані
Сьогодні в Україні понад 150 тисяч осіб працюють в соціальній сфері.

Часті Питання та відповіді про День працівника соціальної сфери
Які професії до соціальної сфери?
Це працівники з соціального захисту, освіти і охорони здоров’я, культури і побутового обслуговування тощо.

Хто може звернутися до працівника соціальної сфери?
Якщо людина має проблеми зі здоров’ям, залишилася одна, без рідних і близьких, має проблеми з працевлаштуванням або знаходиться в подібній складній ситуації. У непростих життєвих ситуаціях саме працівники соціальної сфери надають підтримку та невідкладно допомагають у розв’язанні таких питань.

Як відзначати День працівника соціальної сфери?
Як правило, у міських центрах культури відбуваються заходи з нагоди Дня соціального працівника, де представники офіційних організацій вітають всіх осіб, що працюють у цій сфері.
Якщо ваша близька людина працює в соціальній сфері або ви бажаєте віддячити небайдужому працівнику соціальної сфери, то можна подарувати декілька квіточок або солодощі.
Без уваги не залишаться й ваші слова вдячності, адже вони здатні проникати до глибини душі.
Чому важливий цей день?
Важливо щоб працівники соціальної сфери відчували підтримку та увагу.

Вони працюють за покликом серця на благо інших, а отримуючи зворотний зв’язок, їх доброти буде вистачати на всіх.

День усіх померлих вірних
2 листопада, після католики відзначають День усіх померлих вірних. Це свято йде наступним за Днем всіх святих. Традиційно цього числа християни відвідують могили своїх рідних, приносять до них квіти та ставлять свічки. У цей день у церквах відправляються панахиди.

Історія заснування Дня усіх померлих вірних
До X сторіччя нашої ери християни поминали померлих тільки у родинному колі. Кожного року у дні, які були безпосередньо близькими до дати смерті, читалися особливі молитви за померлих. Тому єдиного церковного свята не було.


Вперше таку традицію започаткували у монастирях. Там призначали один день, коли всі служителі згадували своїх попередників та мучеників, які прийняли смерть за християнську віру.

Але традицію святкування Дня усіх померлих вірних саме 2 листопада розпочав абат Одилон із французького монастиря Клюні, після чого вона поширилися по всій Західній Європі. У ті часи католицька церква вже відзначала першого листопада свято Всіх Святих, тому ці дати мають глибинний зв’язок та зараз практично не розділяються.

День нульових завдань
У першу неділю листопада відзначають День нульових завдань (Zero Tasking Day).

У сучасному швидкоплинному світі багатозадачність стала нормою. Ми часто жонглюємо кількома завданнями, вважаючи, що це підвищує нашу продуктивність. Однак реальність така, що багатозадачність може призвести до зниження ефективності та збільшення стресу. Приєднуйтесь до дня нульових завдань – свята, присвяченого тому, щоб відмовитися від усіх завдань і просто насолоджуватися моментом. Цей день заохочує всіх зробити крок назад, розслабитися і цінувати життя. Отже, опановуємо мистецтво нічого не робити.

Суть Дня нульових завдань
День нульових завдань – це не просто нічого не робити, а насолоджуватися теперішнім моментом і цінувати життя. Це день, коли потрібно відпустити постійну потребу бути продуктивним і просто бути. Відпочиваючи від звичних завдань, ми даємо шанс нашому розуму і тілу оновитися, перезавантажитися свідомості, що призводить до кращого психічного самопочуття і підвищення продуктивності в довгостроковій перспективі. Відновлення фізичних та ментальних ресурсів – це інвестиція в своє здоровʼя та турбота про майбутнє, це ознака любові до себе та забезпечення активної життєдіяльності.

Історія Дня нульових завдань
Походження та засновник цього дня досі невідомі.

Концепція Дня нульових завдань пов’язана із закінченням переходу на літній час. Переводячи стрілки годинника на годину назад, ми отримуємо додаткову годину. Хоча може виникнути спокуса використати цю годину для виконання завдань, День нульових завдань заохочує нас присвятити цей час собі. Цей день нагадує про те, що в нашому швидкоплинному середовищі можна робити паузи, роздумувати та цінувати миттєвості життя.

Міжнародний день ароматичної свічки
1 листопада відзначається Міжнародний день ароматичної свічки (International Scented Candle Day). Вперше його було впроваджено у 2019 році, але незважаючи на такий «молодий» вік, він має багато прихильників в усьому світі.

Мета створення події
Метою цього свята є нагадування людям про легкість та розслабленість, з якою потрібно насолоджуватися кожною миттю життя. Саме ароматичні свічки, як ніщо інше, сприяють можливості досягти такого стану душі.

#поезія
Я — скеля, розчавлена штормом.
Я — млявий одеський асфальт.
Я — спалена вогнищем Тора.
Я — олень у відблиску фар.

Ти — спогад про ліс із лисичок.
Краватка на шиї туга.
Ти — фото, ціловане тричі.
Як посмішка чорним птахам.

Скажи, це хіба справедливо?
Без тебе заварений чай.
Безжальна одеська я злива.
Я — тріснуте лезо меча.

Скажи, це хіба не жорстоко?
Без тебе розмішаний ром.
Я — вилита з чашки протока.
Я — вирване з птаха перо.

Ти — віршик напамʼять у школі.
Ти — танець на кожні свята.
Нудота я. Відчай. Оскома.
Я — порвані струни гітар.

Ти — музика в автомобілі.
Ти — памʼять. Ти — спогад тепла.
Ти — мʼяко-колючі обійми.
Я — тління. Згоряння. Зола.

Всесвітній день економії
Всесвітній день економії (World Savings Day) або Всесвітній день заощаджень відзначають 31 жовтня.

Історія заснування Всесвітнього дня заощаджень
Історія свята World Savings Day почалася 27 жовтня 1924 року. Саме тоді відбувся Перший міжнародний конгрес ощадних банків у Мілані за участю представників 29 країн. В останній день конгресу, 31 жовтня, фінансовими інститутами була запропонована ідея святкувати Всесвітній день заощаджень (накопичень).


Така назва свята існувала до 1989 року. І вже тоді останній день жовтня оголосили World Savings Day – Міжнародним днем економії за офіційною директивою ООН. Назву придумав італійський професор Раввиць, що дозволили вкласти більш широкий сенс. Адже економія не обмежується заощадженнями. Вона охоплює такі поняття, як економія часу, енергетичних ресурсів, природних скарбів, корисних копалин.

День економії святкують у різних країнах. Серед них і Німеччина, населення якої характеризується особливою бережливістю. Німецька влада вважає за потрібне розвивати у молодого покоління хист до економного витрачання та раціонального споживання, при цьому в жодному разі не вбачає в ощадливості жадібність.