#Дванадесяті_свята

ВОЗДВИЖЕННЯ ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО

Після захоплення Єрусалима у 70-му році імп. Титом все місто і зокрема Гріб Господній і місце розп'яття було зруйноване і засипане. 326 р. імп. Костянтин Великий вирішив знайти втрачену святиню - Хрест Господній. Разом з матір'ю, царицею Оленою, він вирушив у похід на Святу Землю.

Розкопки проводили поруч з Голгофою, адже в юдеїв був звичай закопувати знаряддя страти поруч з місцем її здійснення. І, так, у землі знайшли 3 хрести, цвяхи і дошку, що була прибита над головою розп'ятого Спасителя. Але потрібно було віднайти істинний хрест. У віднайденні хреста цариці допомагав єрусалимський Патр. Макарій. До Патріарха привели смертельно хвору жінку, він підніс свою молитву до Бога і через доторкання до істинного хреста жінка зцілилася. Цариця забажала, щоби й ін. люди могли побачити Животворче Древо та вклонитися йому. Тому Патр. Макарій став на підвищенні і почав воздвигати на всі боки хрест, а люди виголошували «Господи, помилуй!».

Зараз частина Хреста Господнього спочиває в ковчезі у вівтарі грецького храму Воскресіння в Єрусалимі. Часточка Хреста Господнього також перебуває у Свято-Володимирському кафедральному соборі м. Києва. Святиня вкладена у срібний хрест, яким кожного богослужіння Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет благословляє присутніх у храмі вірян.

Напередодні свята, за Всенічним бдінням (на ранній), звершується винесення хреста для поклоніння.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 14 вересня.
-----------

ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО І ЖИВОТВОРЧОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО

Це свято вважається одним із найголовніших у східній християнській традиції. В першій половині IV століття в Єрусалимі мати імператора Костянтина Великого цариця Олена знайшла хрест, на якому було розіп'ято Ісуса Христа. Вона організувала розкопки, під час яких було знайдено печеру Гробу Господнього, а неподалік від неї - три хрести. Диво допомогло дізнатися, на якому саме був розіп'ятий Син Божий. До хреста доторкнулася хвора жінка, яка одразу вилікувалася.

#Що_не_можна_робити_в_цей_день

• Не варто починати важливі справи, цей день вважається несприятливим.
• Церква забороняє лихословити, сваритися, вживати алкоголь.
• Не варто укладати шлюб, вінчатися.

#Народні_прикмети_і_традиції_на_14_вересня

Серед наших предків існувало чимало прикмет:
• дивилися, який сьогодні день: прийшло різке похолодання - чекайте на ранню весну;
• вранці заморозки - зима прийде рано, погода тепла і ясна - не варто ще чекати на холоди;
• дме північний вітер - наступне літо буде спекотним, а ось західний - до поганої погоди;
• вже не видно перелітніх птахів - взимку будуть тріскучі морози;
• журавлі тільки почали летіти на південь, не поспішаючи, і сильно кричать - осінь буде теплою.

З відривного календаря "Український народний календар" за 14 вересня.
-----------

#Дванадесяті_свята

ВОЗДВИЖЕННЯ ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО

Після захоплення Єрусалима у 70-му році імп. Титом все місто і зокрема Гріб Господній і місце розп'яття було зруйноване і засипане. 326 р. імп. Костянтин Великий вирішив знайти втрачену святиню - Хрест Господній. Разом з матір'ю, царицею Оленою, він вирушив у похід на Святу Землю.

Розкопки проводили поруч з Голгофою, адже в юдеїв був звичай закопувати знаряддя страти поруч з місцем її здійснення. І, так, у землі знайшли 3 хрести, цвяхи і дошку, що була прибита над головою розп'ятого Спасителя. Але потрібно було віднайти істинний хрест. У віднайденні хреста цариці допомагав єрусалимський Патр. Макарій. До Патріарха привели смертельно хвору жінку, він підніс свою молитву до Бога і через доторкання до істинного хреста жінка зцілилася. Цариця забажала, щоби й ін. люди могли побачити Животворче Древо та вклонитися йому. Тому Патр. Макарій став на підвищенні і почав воздвигати на всі боки хрест, а люди виголошували «Господи, помилуй!».

Зараз частина Хреста Господнього спочиває в ковчезі у вівтарі грецького храму Воскресіння в Єрусалимі. Часточка Хреста Господнього також перебуває у Свято-Володимирському кафедральному соборі м. Києва. Святиня вкладена у срібний хрест, яким кожного богослужіння Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет благословляє присутніх у храмі вірян.

Напередодні свята, за Всенічним бдінням (на ранній), звершується винесення хреста для поклоніння.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 14 вересня.
-----------

ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО І ЖИВОТВОРЧОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО

Це свято вважається одним із найголовніших у східній християнській традиції. В першій половині IV століття в Єрусалимі мати імператора Костянтина Великого цариця Олена знайшла хрест, на якому було розіп'ято Ісуса Христа. Вона організувала розкопки, під час яких було знайдено печеру Гробу Господнього, а неподалік від неї - три хрести. Диво допомогло дізнатися, на якому саме був розіп'ятий Син Божий. До хреста доторкнулася хвора жінка, яка одразу вилікувалася.

#Що_не_можна_робити_в_цей_день

• Не варто починати важливі справи, цей день вважається несприятливим.
• Церква забороняє лихословити, сваритися, вживати алкоголь.
• Не варто укладати шлюб, вінчатися.

#Народні_прикмети_і_традиції_на_14_вересня

Серед наших предків існувало чимало прикмет:
• дивилися, який сьогодні день: прийшло різке похолодання - чекайте на ранню весну;
• вранці заморозки - зима прийде рано, погода тепла і ясна - не варто ще чекати на холоди;
• дме північний вітер - наступне літо буде спекотним, а ось західний - до поганої погоди;
• вже не видно перелітніх птахів - взимку будуть тріскучі морози;
• журавлі тільки почали летіти на південь, не поспішаючи, і сильно кричать - осінь буде теплою.

З відривного календаря "Український народний календар" за 14 вересня.
-----------

Всесвітній день журавля
В друга неділю вересня в різних країнах світу відзначається Всесвітній день журавля (World Crane Day). Мета свята – привернути увагу світової спільноти до тих проблем і труднощів, які спіткають цих граціозних птахів. Згідно зі статистичними даними, ці птахи знаходяться на межі зникнення. Тому ми маємо перейматися та робити все можливе, щоб зберегти популяцію журавлів на нашій планеті.

Сьогодні, бабцю, снилась Ваша хата,
Як завжди, чиста й біла, наче сніг:
Підзорники красуються строкаті
І туляться до голих моїх ніг.

Крохмалем настовбурчені фіранки
Блакитно-біло прикрашають скло,
Я знову бачу сонце, що від ранку
Крізь візерунки посила тепло.

Он подушки з барвистим квітом гладдю
Пишаються на ліжку у кутку,
У кольоровім витканім міжрядді
Тре лапки павучок на килимку.

Годинник досі цокає у тиші,
Гойдає шишки дві на ланцюгах,
В коморі шарудять пискухи-миші -
Ось Мурчик тягне вже одну в зубах.

Рівненько тягнуться доріжки домоткані,
Підметені дбайливо на свята,
Під клечанням стара іконна рама
Ховає біль розпʼятого Христа.

Я не ходжу - все й так, як на долоні,
Та знов ніде не бачу, бабцю, Вас,
Лиш хусточку біленьку на ослоні,
З бліденьким цвітом, що спотворив час.

А де ж то Ви? Надворі біля клуні?
Чи жнете, бабцю, трави на межі?
Ви, певно, поряд, бо легким відлунням
Звучить Ваш голос у моїй душі.

@Ірина Москаленко

День фахівця радіоелектронної боротьби Збройних Сил України
День фахівця радіоелектронної боротьби Збройних Сил України – офіційна дата, коли слід вітати фахівців радіоелектронної боротьби, 12 вересня.

Святкування Дня фахівця радіоелектронної боротьби Збройних Сил України було встановлено на 12 вересня наказом Міністра оборони України від 12 січня 2006 року № 9. Проте, у 2012 році було прийнято рішення про скасування цього свята, а також було здійснено тотальне скорочення всіх підрозділів РЕБ. На момент початку війни у 2014 році, війська були практично залишені без радіоелектронної підтримки під час бойових дій на сході України.

Міжнародний день в’язання гачком
12 вересня творче свято – Міжнародний день в’язання гачком (International Crochet Day) відзначають всі рукодільниці світу. Дивно, але ініціаторами запровадження цього свята стали не самі в’язальниці, а блогер зі Штатів, який захопився виробництвом в’язальних гачків. У своєму блозі він чи жартома, чи серйозно закликав провести міжнародне свято, присвячене в’язанню.

ПРП. ФЕОДОРИ ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОЇ

Прп. Феодора (7-490) з чоловіком жили в Олександрії. Один багатій спокусився красою Феодори і почав схиляти її до перелюбу, але марно. Тоді він підкупив волхвицю, яка ввела в оману довірливу Феодору. Феодора зрадила. Усвідомивши це, Феодора щиро розкаялася і пішла до знайомої ігумені. Відтак вирішила піти в монастир. Вона переодяглася чоловіком, боячись, що чоловік знайде її в жіночій обителі.

Якось Феодора пішла в Олександрію по хліб і заночувала в Енатському монастирі. Дочка тамтешнього ігумена спокусилася красою ченця Феодора, і почала намовляти на гріх. Отримавши відмову, вона згрішила з ін. ченцем і зачала.

Батько дівчини почав випитувати у дочки, хто її спокусив, і та вказала на Феодора-ченця. Отець повідомив настоятеля монастиря, в якому трудилася прп. Феодора. Ігумен не повірив наклепу. Коли блудниця народила, енатські ченці принесли немовля в монастир, де жила подвижниця. Цього разу ігумен повірив наклепу. Дитя вручили преподобній і вигнали з монастиря. Феодора підкорилася, бачачи в цьому спокутування колишнього гріха. Вона оселилася з дитиною поруч обителі. 7 р. свята була у вигнанні. Нарешті ігумен дозволив їм повернутися, і вони 2 р. прожили в затворі. Ігумен отримав від Бога одкровення, що гріх ченця Феодора пробачив. Незабаром вона померла.

Згодом ігумен отримав одкровення від Господа, що прп. Феодор насправді не був чоловіком. Дізнавшись про це, братія Енатського монастиря просила у неї прощення.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 11 вересня.
-----------

ПРП. ФЕОДОРИ ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОЇ

Прп. Феодора (7-490) з чоловіком жили в Олександрії. Один багатій спокусився красою Феодори і почав схиляти її до перелюбу, але марно. Тоді він підкупив волхвицю, яка ввела в оману довірливу Феодору. Феодора зрадила. Усвідомивши це, Феодора щиро розкаялася і пішла до знайомої ігумені. Відтак вирішила піти в монастир. Вона переодяглася чоловіком, боячись, що чоловік знайде її в жіночій обителі.

Якось Феодора пішла в Олександрію по хліб і заночувала в Енатському монастирі. Дочка тамтешнього ігумена спокусилася красою ченця Феодора, і почала намовляти на гріх. Отримавши відмову, вона згрішила з ін. ченцем і зачала.

Батько дівчини почав випитувати у дочки, хто її спокусив, і та вказала на Феодора-ченця. Отець повідомив настоятеля монастиря, в якому трудилася прп. Феодора. Ігумен не повірив наклепу. Коли блудниця народила, енатські ченці принесли немовля в монастир, де жила подвижниця. Цього разу ігумен повірив наклепу. Дитя вручили преподобній і вигнали з монастиря. Феодора підкорилася, бачачи в цьому спокутування колишнього гріха. Вона оселилася з дитиною поруч обителі. 7 р. свята була у вигнанні. Нарешті ігумен дозволив їм повернутися, і вони 2 р. прожили в затворі. Ігумен отримав від Бога одкровення, що гріх ченця Феодора пробачив. Незабаром вона померла.

Згодом ігумен отримав одкровення від Господа, що прп. Феодор насправді не був чоловіком. Дізнавшись про це, братія Енатського монастиря просила у неї прощення.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 11 вересня.
-----------

8—11 вересня 1943 року біля села Новий Загорів на Волині, відбувся бій між загонами Української повстанської армії та німецькими окупантами, які значно переважали.

44 молодих бійців УПА тримали бій проти понад 1500 бійців німецьких військ дві з половиною доби, маючи один міномет та чотири кулемети. Територія Загорівського монастиря, на якому розташувалися бійці УПА, була стратегічним місцем, де перетиналися шляхи УПА з сусідніх областей.

З ночі 10-го до середини дня 11-го вересня німці обстрілювали монастир з артилерії, танків та мінометів, а надвечір знов пішли на штурм монастиря. Повстанці втратили ще трьох бійців, у тому числі й командуючого чотою бунчужного Марценюка Андрія («Березу»), але позицій не здали.

Вночі з 11 на 12 вересня було прийняте рішення вириватися з оточення. Сховавши у підвалах храму поранених товаришів, повстанці розділилися на дві групи по шість осіб. О 5-й годині ранку, користуючись густим туманом, упівці кинули на позиції ворога гранати і у спричиненому безладі з криком «Слава Україні!» ровом через окопи прорвалися з німецького оточення. Кулеметнику Коцюбі, який лежав поранений на дзвіниці, пощастило також врятуватися, вже після того, як затих бій.

Зранку 12 вересня 1943 року німці увійшли до монастиря. Почувши стогін, вони виявили одного зі схованих поранених і повісили його того самого дня. Трупи 29 захисників монастиря зібрали й поховали місцеві селяни. Вони ж увечері 12 вересня, після відходу німців, знайшли у підвалах і врятували ще двох поранених.

Повстанці втратили 29 осіб у бою, один був убитий у полоні, дванадцятеро вирвалися, а двох врятували місцеві жителі. Німецькі втрати оцінюються в 90-100 осіб убитими та 150–200 пораненими. За іншими джерелами, німецькі втрати оцінюються в 540 осіб убитими та понад 700 поранених. Монастир був зруйнований, але частково уцілів до наших днів.

За мотивами цього подвигу режисером Тарасом Химичем знято відеокліп до пісні гурту «Тартак» і співака Андрія Підлужного «Не кажучи нікому». Про боротьбу чоти Берези видана повість-хроніка Петра Боярчука «Бій під стінами храму» та поема поета-шестидесятника Миколи Холодного «Пам'яті 29».

🎼Також збереглася повстанська пісня:

В Загорові на горі,
у старім монастирі,
у неділю, рано-вранці,
там молилися повстанці.
«Благослови, Божа Мати,
на ворогів міцно стати,
боронити Україну
по лицарськи — до загину.»
«Борітеся, мої діти,
бідну землю бороніте,
за прикладом мого Сина
встане з мертвих Україна.»
В понеділок, на світанку,
в Загорові блищать танки,
гудуть авта й літаки — облягають німаки.
«Друзі, алярм, гей вставайте,
монастиря не давайте,
бороніте Україну.»
«Здобудемо або згинем!..»

У 1989 р. кілька мешканців Горохова під орудою колишнього учасника повстанського руху, а згодом голови Волинського крайового братства ветеранів ОУН і УПА Мелетія Семенюка за сприяння місцевих мешканців і всупереч заборонам тодішньої влади звели на могилі героїв УПА дерев’яний хрест.

У 2003 р. на упівській могилі біля Різдво-Богородицького храму замість дерев’яного хреста було встановлено і освячено монументальний пам’ятник. З 1990 р. найближчої неділі до свята Усікновення (11 вересня) біля стін монастиря відбуваються вже традиційні велелюдні мітинги на вшанування пам’яті героїв УПА.

РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Вона народилась у галілейському м. Назареті від правв, батьків Іоакима та Ганни. По батькові Діва Марія походить з царського роду, по матері від архієрейського.

Батьки Діви Марії дожили до глибокої старості, але не мали дітей. Вони часто молилися Богові і просили його, щоб дарував ім дитя. І при цьому дали обітницю: коли в них народиться дитя, то вони його посвятять на служіння Богові.

Після довгих переживань і молитов це бажання здійснилося. У них народилась дочка, яку назвали Марією. Так назвав Ії ангел, який спові стив про її народження.

На спомин Різдва Пресвятої Богородиці з давніх-давен встановлено Церквою свято. Згадка про це свято дійшла до нас з 4 ст., коли рівноап. цариця Олена побудувала храм в пам'ять про народження Матері Божої. У 6 ст. про святкування Різдва Богородиці згадує Григорій Двоєслов у своєму секрементарії. Йосиф Студит прославив Різдво Пресвятої Богородиці багатьма піснями, які і сьогодні співають в церквах у дні святкування Різдва Діви Марії: «З давніх-давен оспівуємо святе народження Твоє, шануємо благословенне зачаття Твоє, Богом обрана Невісто Діво».

Святкуючи Різдво Пресвятої Богородиці, Церква і священники прославляють найвищий ступінь наближення божества до людей, його благодатне єднання з ними в образі Діви, народженої з благословення Божого. «Величаємо Тебе, Пресвята Діво, і шануємо Твоїх батьків, і всехвальне славимо народження Твоє», - співають величальну пісню Богородиці.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 8 вересня.
-----------

#Ближче_до_Бога

РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Це важливе свято для кожного християнина, адже воно вшановує день, коли народилася Діва Марія, яка стала матір'ю Ісуса Христа.

Різдво Пресвятої Богородиці, яке в народі ще називають Друга Пречиста, здавана вважалося суто жіночим днем. Безплідні жінки в давнину обов'язково готували обід, щоб Матір Божа помолилася за їхніх майбутніх дітей. Традиційно на столі стояли страви з риби, запечене м'ясо, борщ із птицею або свининою, вареники з сиром, голубці та пироги.

Рано-вранці жінки намагалися прийти до водойми, щоб там умитися джерельною водою. Вважалося, якщо зробити це до схід сонця, краса збережеться до старості. А щоб діти мали міцне здоров'я, їх обливали на порозі холодною водою.

У цей період господарі закінчували збирати урожай із грядок. А ще від свята Різдва Пресвятої Богородиці дозволялося засилати сватів до дівчат.

#Народні_прикмети

• Яке свято Різдва Пресвятої Богородиці, такою й осінь буде.
• На небі з'явилася веселка - чекайте на теплу осінь.
• Якщо в цей день гарна погода, то бабине літо буде прохолодним.
• Багато павутиння - на морозну і малосніжну зиму.

З відривного календаря "Український народний календар" за 8 вересня.
----------