#історія #події 🛡️ «Опівнічний Удар»: Як генерал Ярузельський придушив «Солідарність» у Польщі. 13 грудня 1981 року влада Польської Народної Республіки (ПНР) зробила драматичний та рішучий крок, щоб зупинити потужний рух за демократичні реформи. Голова Ради міністрів ПНР і перший секретар Польської об'єднаної робітничої партії, генерал Войцех Ярузельський, оголосив про введення воєнного стану на всій території країни. Чому Воєнний Стан? Причиною стало стрімке посилення опозиційного руху — незалежної профспілки «Солідарність» (Solidarność), очолюваної Лехом Валенсою. «Солідарність», що виникла у 1980 році в Гданську, швидко перетворилася на масовий національний рух, який вимагав не лише кращих умов праці, а й політичних свобод та обмеження влади комуністичної партії. Рух мав мільйони членів, і його зростання викликало серйозне занепокоєння як у Варшаві, так і в Москві. Керівництво ПНР стверджувало, що воєнний стан був необхідний для «запобігання економічному колапсу» та, що важливіше, для уникнення прямого військового вторгнення СРСР та інших країн Варшавського договору, як це сталося в Чехословаччині в 1968 році. Дія «Операції Тріяда» 🚨 Опівночі 13 грудня 1981 року в дію було введено план, заздалегідь розроблений військовими. Його називали «Операція Тріяда» (трійка). Військова присутність: На вулиці польських міст вивели тисячі військових, танків і бронетехніки. Репресії: Практично всі лідери та активісти «Солідарності» (включно з Лехом Валенсою) були інтерновані (затримані без суду) та поміщені до спеціальних таборів. Було затримано понад 10 000 осіб. Цензура: Припинено роботу більшості цивільних ЗМІ, введено комендантську годину та суворий контроль за переміщенням громадян. Було заборонено страйки, мітинги та будь-які громадські зібрання. Жертви: Воєнний стан супроводжувався зіткненнями. Найкривавіший інцидент стався на шахті «Вуєк», де під час розгону протестуючих шахтарів загинуло дев'ятеро людей. Наслідки та Скасування Воєнний стан офіційно тривав до 22 липня 1983 року. Хоча режим Ярузельського досяг своєї мети — придушив «Солідарність» та зміцнив свою владу на кілька років — ціна була високою: міжнародна ізоляція, економічний спад та глибокий розкол у суспільстві. Врешті-решт, цей акт лише відтермінував неминуче. У кінці 80-х років «Солідарність» знову вийшла з підпілля, що призвело до переговорів «Круглого столу» 1989 року, які поклали початок мирному демонтажу комуністичного режиму в Польщі та стали каталізатором для демократичних змін у всій Східній Європі.

#історія #події 🗺️ Абель Тасман і зустріч двох світів: Як голландський мореплавець «витягнув» Нову Зеландію з океану. ​13 грудня 1642 року голландський мореплавець, купець та дослідник Абель Янсзон Тасман (нід. Abel Janszoon Tasman) увійшов в історію як перший європеєць, який побачив береги сучасної Нової Зеландії. Ця подія стала не просто географічним проривом, але й драматичним зіткненням абсолютно різних культур і світів. ​На пошуки «Невідомої Південної Землі» ​Експедиція Тасмана, організована Голландською Ост-Індською компанією, мала амбітну мету: знайти та дослідити міфічну Terra Australis Incognita (Невідома Південна Земля) – величезний континент, існування якого європейці припускали для «збалансування» північної півкулі. ​14 серпня 1642 року два його кораблі, Heemskerck і Zeehaen, відпливли з Батавії (сучасна Джакарта). Після відкриття острова, який Тасман назвав Землею Ван Дімена (сьогодні відомий як Тасманія), експедиція рушила на схід. ​Відкриття і «Затока Вбивць» ​У полудень 13 грудня 1642 року впередсмотрящий на флагмані «Heemskerck» помітив на обрії високі, протяжні гори. Це був західний берег Південного острова Нової Зеландії, що здіймався на тлі неба. Тасман записав у своєму судновому журналі, що побачив «велику землю, що височить високо над морем». ​Протягом кількох днів голландці шукали місце для якірної стоянки, щоб поповнити запаси води. Вони зайшли у велику бухту (сьогодні Затока Голден-Бей), де вперше зустрілися з корінним населенням — войовничими племенами маорі 🇳🇿. ​На жаль, перша зустріч обернулася трагедією. Маорі сприйняли сигнали з голландських суден як заклик до бою. Другого дня кілька каное протаранили маленький човен, який передавав повідомлення між кораблями, внаслідок чого загинуло четверо європейців. Тасман, розлючений і не наважуючись висадитися на берег, назвав це місце «Затокою Вбивць» (Moordenaers Bay) і швидко відплив. ​Географічний внесок ​Хоча Тасман не ступив на землю і не здійснив детального картографування, його експедиція мала вирішальне значення: ​Нова Зеландія: Він довів, що це окремий великий архіпелаг, який назвав Nieuw Zeeland на честь голландської провінції Зеландія. ​Велика Карта: Дані Тасмана значно уточнили уявлення європейців про південну частину Тихого океану, хоча він так і не знайшов легендарну Terra Australis (якою, як виявилося пізніше, була сама Австралія, контури якої він теж допоміг уточнити). ​Повторно європейці повертаються до Нової Зеландії лише через 127 років, коли її берегів досягла експедиція Джеймса Кука. Абель Тасман, на честь якого названі острів, море та безліч географічних об'єктів, став піонером у відкритті цього дивовижного, далекого світу.

«Добро без Границ: от Донбасса до Газы …» — антисемитский и антиукраинский форум прошёл в России Под вывеской «гуманитарного просвещения» в России, в Казани, в декабре 2025 года прошло мероприятие под названием «Добро без Границ от Донбасса до Газы и Судана». Организаторы заявляли разговор о милосердии, помощи мирным жителям и «человечности вне политики». Однако фактическое содержание форума показало обратное: аудитории предложили идеологический продукт, выстроенный вокруг тезиса о якобы «единой человеконенавистнической идеологии», действующей «от Газы до Донбасса». Именно этот тезис стал каркасом всего события. Под гуманитарной вывеской были сознательно смешаны война, оккупация и террор, стёрты различия между агрессором и жертвой, а ответственность за конкретные преступления — размыта. «Без политики» — только в анонсах Заявляли помощь «вне политики». На деле форум оправдывал войну против Украины, продвигал поддержку «СВО» и называл оккупированные украинские территории «пострадавшими регионами России». Политика была не фоном — она была сутью. Антиукраинская пропаганда: жертву объявляют источником зла Со сцены утверждали, что «трагедии в Газе и на Донбассе — проявления единой человеконенавистнической идеологии», говорили о «прямой связи методов», называя «киевский режим верным учеником израильской политики». Прямая цитата: «Киевский режим, который сегодня так рьяно поддерживает и оправдывает геноцид палестинцев, сам является его верным учеником. Не случайно ещё до 2022 года Донбасс в Киеве открыто называли „украинской Газой“ и „террористическим анклавом“, чьё население подлежало бы „зачистке“». В этой логике Украина выставлялась источником «террора», а российская агрессия — вынужденной и оправданной. Антисемитизм под прикрытием «антисионизма» Звучали утверждения, что Киев якобы перенимает у Израиля «целостную стратегию», включающую «постоянный военный террор и внесудебные расправы». Затем была использована формула, напрямую связанная с Холокостом: «Их цель, как и в Израиле — „окончательное решение русского вопроса“, теперь на Украине. Но Россия не могла позволить осуществиться этим планам». Использование термина «окончательное решение» — это сознательное искажение исторической памяти. В таком контексте Израиль подаётся как государство, действующее в логике нацистского уничтожения, а Россия — как сила, якобы этому препятствующая. Конспирология как «доказательства» В качестве «фактов» говорили о «присутствии израильских советников и боевиков на Украине», называли имена и утверждали существование «израильской команды» в составе ВСУ — без каких-либо подтверждений. «Еврей-антисионист» как пропагандистская ширма Одного из участников представили как «нашего друга и соратника, еврея-антисиониста». Его идентичность использовалась как индульгенция: если подобные обвинения звучат от «еврея», значит, они якобы не могут быть антисемитскими. Он рассказывал в основном про «израильских солдат, совершающих военные преступления в Секторе Газа», усиливая образ коллективного зла. Другие спикеры и отсутствие альтернативных голосов Одно из выступлений было посвящено сектору Газа и подавалось в эмоционально-философском ключе: «Выступление было посвящено трагедии населения сектора Газа длиною более 75 лет. Мы живём в условиях двойной трагедии — света и тьмы». При этом отсутствовал разговор о нападениях ХАМАС, ответственности вооружённых группировок и сложной региональной динамике. Все спикеры придерживались одной линии: «двойные стандарты Запада», «единый корень трагедий», исключение России из числа ответственных сторон. Обман как система Форум продвигал идеологию, где ответственность растворяется, агрессия оправдывается, а антиукраинские и антисемитские нарративы подаются как моральная позиция. Именно в этом и заключается главная опасность подобных мероприятий: гуманизм здесь — не цель, а инструмент. Почему это важно знать израильтянам Израильскому обществу важно понимать: подобные «гуманитарные» форумы в России не могут проходить без ведома и согласия властей Кремля. Это не частная инициатива и не маргинальное мнение — это элемент государственной идеологической работы. Особенно важно знать это тем, кто до сих пор считает путинскую Россию «другом Израиля», «полезной для безопасности», или продолжает говорить: «не всё так однозначно». Ничего неоднозначного здесь нет. Когда антисемитские искажения, манипуляции памятью о Холокосте и демонизация Израиля звучат под государственным зонтиком, это сигнал, который нельзя игнорировать. НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 👉 Полный разбор — здесь: https://news.nikk.co.il/ot-donbassa-do-gazy/ ❓Можно ли считать «другом Израиля» государство, где подобные мероприятия становятся нормой?

🇪🇺 Російські 210 млрд євро залишаться замороженими до виплати репарацій Україні, - Каллас Голова дипломатії ЄС запевнила, що блок нарощуватиме тиск на Росію доти, доки вона не почне серйозно ставитись до переговорів. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

Хроніки марнотратства: як менеджмент лісової галузі освоює мільярди під прикриттям іноземців – ЗМІ. Журналісти оприлюднили витяг з кримінального провадження №42025000000001058 щодо можливих незаконних виплат понад 6 млн грн членам Наглядової ради ДП «Ліси України». Паралельно генеральний директор Юрій Болоховець уже є фігурантом іншої антикорупційної справи, але Рада не реагує на нові обставини й продовжує прикривати менеджмент. Громадськість попередила членів Ради і дала 48 годин для дій. У відповідь — тиша. Саме тому були направлені звернення до урядів Фінляндії, Латвії та Канади — країн, чиї громадяни входять до складу Ради: Янне Хар’юнпаа, Робертс Стріпніекс та Маркіян Витвицький. Їм повідомлено про репутаційні та можливі кримінальні ризики. Тим часом Центр фінансових розслідувань оприлюднив аналіз закупівель, який демонструє системні схеми: «приватна армія» (понад 420 млн грн на охорону при існуванні власної лісової охорони), «цифрова діра» (180 млн грн на завищений ERP-тендер), «кишеньковий аудит» (5 млн грн за лояльний звіт). Усі ці практики роками виснажували держпідприємство. Наглядова рада стоїть перед вибором: справжній аудит і кадрові рішення — або мовчання, яке де-факто дорівнює співучасті. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Чоловік прокидається після жорсткої п’янки, дивиться, білизна випрана, попрасована, на стільчик повішена, на столі сніданок і пляшка пива. Дружина пішла на роботу не сказавши ні слова, без істерики. Він до сина: - Сину, що вчора було? - Тату, ти прийшов в 2:00, до дідька п’яний, впав на ліжко. А коли мама спробувала тебе роздягнути ти сказав: не чіпай, дурепо, я одружений!

🇮🇱🇺🇦 НАновости: всё, что связано с Израилем, Украиной, украинцами и евреями НАновости — это медиа, которое соединяет Израиль и Украину, рассказывает о жизни украинцев в Израиле и евреев в Украине, помогает понять общие корни, современные вызовы и путь наших общин. Мы — частная инициатива небольшой группы израильтян с украинскими корнями. Нас мало, у нас нет поддержки организаций или партий — мы делаем только то, что реально можем. Каждый, кто хочет помочь развитию проекта, может это сделать — детали есть на нашем сайте. ✨ 📍 Диаспора Голоса украинцев в Израиле и евреев в Украине. Пишем о жизни общин, интеграции, культурных инициативах, религиозной жизни, взаимопомощи и историях людей, чьи судьбы проходят между двумя странами. ✨ 📍 Это жизнь… Истории о репатриации, работе, адаптации, семье, идентичности и повседневности. Честный взгляд на то, как украинцы строят новую жизнь в Израиле и как еврейские семьи продолжают жить и сохранять традиции в Украине. ✨ 📍 Афиша Календарь украинских мероприятий и активностей в Израиле. Концерты, фестивали, встречи диаспоры, лекции, премьеры украинских фильмов, благотворительные инициативы, community-ивенты и культурные события по всей стране. Если в Израиле происходит что-то, связанное с Украиной — это появляется у нас. ✨ 📍 История и факты Глубокие связи двух народов: — еврейская история Украины; — вклад украинцев в становление Израиля; — исторические фигуры; — забытые факты и важные события; — то, что объясняет наш сегодняшний мир. 🌍 Пять языков — одна тема Мы публикуем материалы на русском, украинском, английском, иврите и французском языках, чтобы каждый мог читать новости в удобной языковой среде. 🔍 Как нас найти в поисковиках Просто вводите: НАновости НАновини NAnews ℹ️ Кто мы и как работаем Частное мнение о событиях в Израиле, Украине и мире группы израильтян с украинскими корнями. Сайт Nikk.Agency не связан ни с какими политическими партиями, организациями или движениями. Финансирование — исключительно из средств участников. НАновости — частное мнение про новости и события. 🔖 Хэштеги #НАновости #НАновини #NAnews

#історія #особистості 🖋️ Батько Реалізму: Гюстав Флобер — Майстер бездоганного стилю. Сьогодні, 12 грудня, ми відзначаємо день народження одного з найвпливовіших письменників XIX століття, французького класика, майстра літературного реалізму — Гюстава Флобера (Gustave Flaubert, 1821–1880). Його внесок у світову прозу є фундаментальним, а його твори — еталоном стилістичної досконалості. 1. Головний Шедевр: «Мадам Боварі» (1856) Це, без сумніву, найвідоміший твір Флобера і один із ключових романів світового реалізму. Роман розповідає трагічну історію Емми Боварі, яка, прагнучи романтичних ідеалів, не знаходить щастя у провінційному шлюбі. Флобер досконало застосував метод «безособового письма» (або об'єктивного оповідання), де автор не висловлює своєї думки, а лише фіксує події та психологічні стани персонажів. 🤯 2. Судовий Процес і Сенсація: Вихід роману «Мадам Боварі» викликав гучний скандал. Французька влада звинуватила Флобера в «образі суспільної моралі» та «зневазі релігії». Судовий процес 1857 року став сенсацією. Хоча письменника врешті-решт виправдали, скандал лише підвищив інтерес до роману, закріпивши за Флобером репутацію літературного новатора та борця за свободу творчості. 3. Принцип «Le Mot Juste» (Точне Слово): Флобер був одержимий ідеєю досконалого стилю. Він виснажливо працював над кожним реченням, шукаючи «єдине, необхідне і точне слово». За легендою, він міг годинами шукати ідеальне дієслово чи епітет. Ця його маніакальна увага до форми і стилю зробила його творчість зразком для наступних поколінь письменників. ✍️ 4. Інші Знакові Твори: Крім «Мадам Боварі», до його спадщини належать такі значущі романи, як «Виховання почуттів» (психологічна хроніка покоління) та «Саламбо» (екзотична історична драма про Карфаген). Гюстав Флобер залишається класиком, чия філігранна робота зі словом та глибоке проникнення у психологію людини змінили вектор розвитку європейської літератури.

#історія #особистості 🎬 Золотий Фонд Кіно: Леонід Биков — людина з великим серцем. Сьогодні, 12 грудня, ми вшановуємо пам'ять видатного українського актора, режисера і сценариста, народного артиста УРСР — Леоніда Бикова (1928–1979). Він належить до тієї когорти митців, чия творчість вийшла за рамки кінематографу, ставши символом гуманізму, честі та незламного духу. Ключові факти про Леоніда Бикова: 1. Нездійснена мрія про небо: Биков народився на Донеччині. З дитинства він мріяв стати льотчиком. ✈️ Ця мрія не здійснилася через невеликий зріст, але знайшла своє втілення в його найвизначнішій режисерській роботі — фільмі «В бій ідуть тільки "старі"» (1973). У цій стрічці він не лише зіграв легендарного «Маестро» (Титоренко), а й оспівав мрії, дружбу та трагізм військових буднів. Цей фільм став справжнім культовим явищем. 2. «Максим Перепелиця» і комедійний талант: Хоча він прославився як режисер військових драм, його акторський талант розкрився у багатьох жанрах. У 1950-х роках він став улюбленцем публіки після ролі простодушного, але винахідливого солдата у комедії «Максим Перепелиця» (1955). Биков міг бути одночасно смішним, зворушливим і глибоким. 3. «Ати-бати, йшли солдати...» (1976): Його другий і останній режисерський фільм, що став не менш значущим. У цій стрічці Биков знову досліджував тему війни, але вже через призму пам'яті та мирного життя. Фільм є заповітом митця про необхідність пам'ятати про героїзм і ціну Перемоги. 4. Людина принципів: Леонід Биков був відомий своєю скромністю та непідкупною чесністю. Він був справжнім народним артистом у найкращому сенсі цього слова. Усі кошти, які він заробив на своїх фільмах, він завжди вкладав у виробництво нових стрічок, а не у власне збагачення. 💔 Його життя трагічно обірвалося у 1979 році в автомобільній катастрофі. Творчість Леоніда Бикова — це не просто кіно, це спадщина щирості та людяності.

11 декабря в Украине отмечается День памяти крымчаков и евреев Крыма — жертв нацизма Это день, когда Украина напоминает миру о трагедии, которая затронула десятки тысяч жизней. В 1939 году в Крыму проживало 65 452 еврея, среди них более 7 000 крымчаков — это малочисленный коренной еврейский народ Крыма, говорящий на крымскотатарском языке и имеющий уникальные религиозно-культурные традиции. Нацисты уничтожили около 40 000 евреев и крымчаков, и после освобождения полуострова в живых осталось только 499 человек. Но есть и важная, светлая часть этой истории: 68 жителей Крыма получили звание Праведников народов мира — за то, что спасали евреев и крымчаков, рискуя собственной жизнью. Их поступок — напоминание, что даже в самые тёмные моменты человечность может победить. Украина укрепляет защиту коренных народов Крыма Задолго до полномасштабной войны Украина официально признала коренные народы Крыма и их исторические права. 1 июля 2021 года Верховная Рада приняла закон №1616-IX, определяющий крымских татар, караимов и крымчаков как коренные народы Украины. 21 июля 2021 года закон подписал президент Владимир Зеленский. Россия до сих пор пытается подменить смысл этого решения и стереть культурную идентичность этих народов. Россия повторяет те же механики уничтожения, только в новом обличии После оккупации Крыма в 2014 году Москва: — отрицает права коренных народов, — подавляет их политическое представительство, — пытается переписать историю Холокоста и нацистской оккупации, — использует трагедии прошлого в пропагандистских целях. Это та же логика, что и в XX веке: уничтожить память, растворить культуру, заставить народы исчезнуть “юридически”. Почему эта дата важна Израилю Опыт крымчаков, евреев Крыма и Праведников — это прямой мост между Украиной и Израилем. Он показывает, что манипуляции России в отношении истории всегда ведут к разрушению, а не к миру. Сегодня, когда Кремль снова пытается представлять себя “миротворцем”, эти уроки нужно помнить особенно остро. ❓Вопрос к читателям Как Израилю и Украине лучше защищать память коренных народов Крыма от российских манипуляций и попыток переписать историю? НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 Полная статья здесь👇 https://news.nikk.co.il/11-dekabrya/ НАновости — Новости Израиля | Nikk.Agency