25 жовтня у Києві кацапи атакували та зруйнували склади компанії Оптіма-Фарм, одного з найбільших дистрибʼюторів ліків в Україні. В результаті цього удару знищено 20% від місячного запасу ліків в нашій державі, що є передумовою дефіциту та ймовірного здорожчання медичних препаратів в аптеках. https://t.me/Ukraineaboveallelse

📰Мешканців Мелітополя штрафуватимуть на великі суми за відсутність російського месенджера Мах. Розповідає РІА Південь. Окупанти буквально змушують мешканців окупованого Мелітополя та інших ТОТ встановлювати собі на смартфони месенджер Max, яким вони хочуть замінити звичні Телеграми або Whatsapp. У випадку відмови, погрожують штрафувати. «Пока обходимся легкими мерами, штрафами. Если народ не поймет, придется более решительно укреплять позиции Max и других инструментов, направленных на защиту государства», - повідомляє окупаційний депутат. Під «легкими мірами» він має на увазі штрафи у розмірі 15-20 тисяч рублів для початку і 150-200 тисяч рублів для злісних порушників. ☝️Таким чином, люди будуть змушені ставити додаток, яким займається ФСБ, щоб не отримати величезні штрафи. А через це можуть втратити зв'язок із близькими людьми, які перебувають у Європі чи на підконтрольній Україні території. https://t.me/Ukraineaboveallelse

#поезія Вірш Оксани Мовчан. Читає Олеся Репа. Музика Марк Кармінський "Прощання з літом"

НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 Видео: Андрей Цаплиенко в Израиле: почему страна не осуждает Россию и что происходит после «мира Трампа» ....Украинский военный корреспондент Андрей Цаплиенко в Израиле снял видеорепортаж, показанный 26 октября 2025 года в эфире телеканала ТСН (1+1). Фильм стал одним из самых обсуждаемых сюжетов недели: он рассказывает о послевоенной реальности Израиля, о хрупком «мире Трампа» и о том, почему страна, нашедшая российское оружие у боевиков ХАМАС, до сих пор не называет Россию агрессором. В этом материале Цаплиенко разговаривает с целым рядом свидетелей и участников событий — каждый из них показывает свой фрагмент израильской действительности. В сюжете звучат голоса: Уди Горена, двоюродного брата погибшего командира группы быстрого реагирования Таля Хайми, который рассказывает о возвращении тела родственника спустя два года после нападения ХАМАС. Адар Эйлон, сестры погибшей на фестивале Nova Ширы Эйлон, требующей независимого расследования трагедии 7 октября 2023 года. Анны Уколовой, пресс-секретаря ЦАХАЛ, майора, объясняющей, как армия Израиля одновременно отражала атаки с нескольких направлений — от ХАМАС, Хезболлы и хуситов. Идана Шарона-Кеттлера, подполковника Сил обороны Израиля и заместителя командира подразделения по сбору трофеев, который показывает оружие, изъятое у боевиков — в том числе автоматы АК-103 и АК-104 российского производства. Леви Табачникова, (https://t.me/leviathanstories) участника операции в Газе и военного аналитика, утверждающего, что российские инструкторы помогали ХАМАС в обучении дрон-операторов и координации ударов. Сергея Ауслендера, (https://t.me/voinasordoy) израильского военного обозревателя, который говорит о «дипломатии с улыбкой и ножом за спиной» и объясняет, почему Израиль боится открыто конфликтовать с Москвой. Маоза Инона, предпринимателя и активиста движения сотрудничества с палестинцами, чьи родители погибли от ракеты ХАМАС и который верит в возможность мира по плану Трампа. Всё, что известно об этих событиях, — из видеоматериала, который Цаплиенко подготовил лично, находясь в зоне конфликта, на границе с сектором Газа..... https://nikk.agency/caplienko-v-izraile/ #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine

#традиції 28 жовтня - день Параскеви, нареченої П'ятницею. Параскева П’ятниця – бабина заступниця. У народі ікони святої Параскеви шанувалися і прикрашалися. За старих часів їх можна було зустріти в кожному будинку. Наші предки вірили, що свята захищає сімейне щастя. Також мучениці моляться про збереження здоров’я домашніх тварин, про зцілення від душевних і фізичних недуг. У пошані до святої Параскеви вчені вбачають залишки культу богині Мокоші. Вона — єдине жіноче божество серед слов'янських язичницьких богів. Її ідоли за князя Володимира Великого стояли на дніпровській кручі на місці теперішньої Андріївської церкви. Вважалася покровителькою водойм, дощу, жінок і жіночої роботи, особливо прядіння й ткацтва. Мокошу шанували як божественну пряху, що при народженні випрядає нитку долі кожній людині. Прясти у цей день не можна, а ось, шиттям займатися можна. Тому, дівчата ввечері збиралися всі разом, і кожна приносила з собою якусь роботу. Так, все займалися шиттям і одночасно розмовляли. Говорили, що саме 28 жовтня можна молитися на швидке весілля і нареченого. На Параски, а також у п’ятницю на Страсному тижні господиня накривала стіл білою чистою скатертиною, ставила канун — розведений мед. Кожної п’ятниці протягом року на ніч залишала на столі хліб-сіль, кашу й ложку — “для П’ятінки”. Дівчатам забороняється розчісувати волосся і мити голову. Також в цей день не можна веселитися і багато сміятися — вважається, що порушення цієї заборони може призвести до хвороб і сліз. В це свято дівчата молилися про швидке заміжжя. Вже готували будинок до зими, вичищали стійла. При цьому в багатьох губерніях існував звичай в день пам'яті святої Параскеви приносити до церкви оттрепану первину льону, яку присвячували святий, а потім підвішували до її образу. В цей же день влаштовували так звані «лляні оглядини»: жінки виносили витрепанний льон-первак на вулицю і демонстрували один одному. Дівчата намагалися показати свою роботу хлопцям і майбутнім свекрухам. Був відомий обряд принесення в жертву Параскеві П'ятниці кудели або пряжі: предмети жіночого рукоділля кидали в колодязь, вважаючи, що таким чином жертва дійде до святий. Якщо день сонячний, то чекай теплої зими; хмарно — всередині грудня будуть сильні морози.

#архів Скелет болгарського циклопа. У 1999 році в Болгарії археологи виявили незвичайний череп з трьома очними западинами — знахідка одразу привернула увагу палеонтологів. Аналіз решток показав, що істота досягала зросту близько 2,5–3 метрів і важила приблизно 250–300 кг. Череп відрізнявся винятковою щільністю і масивністю, що свідчить про можливу фізичну силу і бойові можливості цієї істоти. Подібні знахідки — рештки гігантських людей — продовжують з'являтися по всьому світу.

#світ Левенята перепливають річку під наглядом старших у кенійському заповіднику Масай-Мара.

#історія «Тормозок» – це слово, що гріє душу кожного криворіжця, наче теплий пиріжок у шахтарській торбинці. Так у Кривому Розі називають перекус, який беруть із собою на роботу – чи то в шахту, чи на завод. Для місцевих це не просто їжа, а частина побуту, традиція, що пахне домашнім хлібом і гудить шахтним пилом. Та коли це слово чують мешканці міст, де ніколи не було підприємств чи шахт, очі округлюються від подиву: «Тормозок? Що це таке?» Іноді самозвані лексикологи з інших міст переконують нас, що все просто – «тормозити», тобто пригальмувати посеред робочого дня, щоб перекусити. Але історія цього слова, як і сам Кривий Ріг, глибша, ніж здається на перший погляд. Вона тягнеться від англійських термосів XIX століття до криворізьких шахт 1930-х, від гарячої юшки до сторінок старих газет. Звідки ж узявся «тормозок»? Давайте розберемося, занурившись у шахтарський світ Кривбасу. Від «термоска» до «тормозка», або до чого тут англійці Усе почалося не в Кривому Розі, а на вугільних шахтах Донбасу наприкінці XIX століття, коли британські інженери на чолі з Джоном Юзом налагоджували видобуток вугілля. Англійці привезли із собою не лише технології, а й турботу про робітників: шахтарям почали видавати гарячу їжу в термосах – зручних металевих посудинах, що зберігали тепло. Для британців це був просто «thermos», але робочий люд швидко перекроїв слово на свій лад – спершу в «термосок», а згодом у «термозок». Звучало по-нашому, з м’яким відтінком теплоти й простоти. Ця традиція перекочувала в Кривий Ріг разом із розвитком шахтного промислу. У Кривбасі, де залізна руда стала золотою жилою регіону, слово «термозок» прижилося в лексиконі шахтарів. Перші згадки про нього з’являються в місцевих газетах 1930-х років – наприклад, у «Скрепері», рудничному виданні Жовтневого рудника. У номері від 28 липня 1932 року читаємо: «Підземні робітники одержують особисте харчування «термозок» одержують додатково 450-480 калор». Можливо, це була друкарська помилка, але дослідники, як-от криворізька журналістка Ольга Гончар-Хвостова, побачили тут натяк на первісне значення: не «тормоз», а «термо» – теплий перекус, що зігріває в холодних надрах шахт.

«Ми ніколи з донькою не виходили у коридор. Того вечора бахкало, як завжди. Я кажу доньці, ходімо у коридор. Пишуть: “Летить!”. Хвилина-дві і воно полетіло у нас. Звісно, на нас все посипалося, але коридор нас врятував», — розповідає Олена Котова, поетеса Краматорська. Близько трьох місяців тому вона втратила своє житло. У її квартиру прилетів КАБ. Вони з донькою саме вийшли у коридор, як за кілька хвилин стався вибух. За дверима, за якими вони стояли, — прірва.  Як вони з донькою рятувалися та що з житлом Олени нині — про це дивіться у нашому репортажі з Краматорська https://youtu.be/7vSxXSGTUr8

#поезія Ця осінь така дивна і раптова: Куйовдить вітер листя й на півслові Зривається на крик твій гарячковий І скорий шепіт – вечір у розмовах. Ці вулиці ведуть в ніщо і далі, Де всі мости, підвали і вокзали Розгублені, а в тріщинах емалі Старого кухля дозрівають хмари. Ці села і міста горнуться в захід, Немов у шаль, а доля грає в шахи Із тим, з ким грати ні у що не варто, А клени хилять віття кучеряве. Ці дні ще теплі, та схололи ночі, Прогнози не збулись газетних хронік, Із падолисту проростає спокій І тане у туману сиву повідь. 22.10.2025 Олеся Репа