• «Ах ты с*ка, мама меня накурила, еб*ть!».
    В окупованому Севастополі буха 20-річна мамаша накачала дворічного (!) сина наркотою та алкоголем, а потім виклала відео у мережу.
    Виховує «гідного члена суспільства» 🤦‍♂️

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    «Ах ты с*ка, мама меня накурила, еб*ть!». В окупованому Севастополі буха 20-річна мамаша накачала дворічного (!) сина наркотою та алкоголем, а потім виклала відео у мережу. Виховує «гідного члена суспільства» 🤦‍♂️ https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Angry
    1
    76views 3Plays
  • Що взяти з собою на прогулянку у вихідні?☀️
    Візьміть гарний настрій, незнайомий маршрут та книгу. Нехай ноги самі приведуть в улюблені місця.

    Візьміть паузу від усього світу: найкращі ідеї народжується в тиші.

    Візьміть термос з улюбленим гарячим чаєм. З лимоном, ромашкою та медом. Такий мабуть готувала тільки мама🥰

    І байдуже, яка погода. Найпохмуріший день у році чи моршиш ніс від сонця – головне лишається незмінним: тепло всередині тебе ніщо не згасить!

    А ще візьміть з собою FATLINE. Ми поруч, коли вам це буде потрібно!

    😉ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ ТА ОТРИМАЙТЕ БОНУС - 50 ГРН Реєструйтеся, щоб отримати знижку на своє замовлення https://www.fatline.com.ua/#64494🔥

    #iPhone #Чохол #ЧохолДляiPhone #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі
    #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг
    Що взяти з собою на прогулянку у вихідні?☀️ Візьміть гарний настрій, незнайомий маршрут та книгу. Нехай ноги самі приведуть в улюблені місця. Візьміть паузу від усього світу: найкращі ідеї народжується в тиші. Візьміть термос з улюбленим гарячим чаєм. З лимоном, ромашкою та медом. Такий мабуть готувала тільки мама🥰 І байдуже, яка погода. Найпохмуріший день у році чи моршиш ніс від сонця – головне лишається незмінним: тепло всередині тебе ніщо не згасить! А ще візьміть з собою FATLINE. Ми поруч, коли вам це буде потрібно! 😉ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ ТА ОТРИМАЙТЕ БОНУС - 50 ГРН Реєструйтеся, щоб отримати знижку на своє замовлення https://www.fatline.com.ua/#64494🔥 #iPhone #Чохол #ЧохолДляiPhone #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг
    366views 2Plays
  • 😢Гасив власну квартиру після російського уд@ру рятувальник Сергій Власенко. Повідомив глава МВС Ігор Клименко.

    На фото пожежник стоїть серед руїн своєї квартири у Києві, яку цієї ночі зnищил@ росія😞

    Ігор Клименко написав: "Цієї ночі Сергій був на чергуванні. Російський безпілотник влетів у будинок, де він проживав із сімʼєю. Квартира, у якій ще вчора вирувало життя, вигоріла вщент. Вдома була мама Сергія, його дружина з 5-річним сином та 8-місячною донечкою. Вони встигли зреагувати на тривогу - і це врятувало їм життя".

    💔Коли Сергій прибув на місце — побачив, що горить його власна квартира. І, попри шок, працював далі: гасив полум’я, розбирав завали, добирався до дитячої кімнати.

    Його оселя згоріла вщент. Але родину не залишили саму — вони вже отримали службове житло, повідомив Ігор Клименко.
    😢Гасив власну квартиру після російського уд@ру рятувальник Сергій Власенко. Повідомив глава МВС Ігор Клименко. На фото пожежник стоїть серед руїн своєї квартири у Києві, яку цієї ночі зnищил@ росія😞 Ігор Клименко написав: "Цієї ночі Сергій був на чергуванні. Російський безпілотник влетів у будинок, де він проживав із сімʼєю. Квартира, у якій ще вчора вирувало життя, вигоріла вщент. Вдома була мама Сергія, його дружина з 5-річним сином та 8-місячною донечкою. Вони встигли зреагувати на тривогу - і це врятувало їм життя". 💔Коли Сергій прибув на місце — побачив, що горить його власна квартира. І, попри шок, працював далі: гасив полум’я, розбирав завали, добирався до дитячої кімнати. Його оселя згоріла вщент. Але родину не залишили саму — вони вже отримали службове житло, повідомив Ігор Клименко.
    Sad
    1
    92views
  • «Маски» и Народный артист Украины Борис Барский в Израиле в феврале 2026 — комедия «Ромео и Джульетта»

    Легендарные «Маски» возвращаются — и привозят в Израиль свою фирменную одесскую версию «Ромео и Джульетты» Шекспира.
    Современная, безбашенная, нежная, абсурдная и до слёз смешная комедия — именно так, как умеют только они.

    Спектакль увидят:
    Ришон-ле-Цион, Ашдод, Нетания, Тель-Авив-Яффо, Беэр-Шева, Хайфа (2 даты) и Петах-Тиква.

    В главной роли — Народный артист Украины Борис Барский, один из символов одесской сцены и бессменный Ромео в культовой постановке «Масок».
    Партнёры по сцене — Татьяна Иванова, Алексей Агопьян, Михаил Волошин, Александр Постоленко, Игорь Малахов.
    Режиссёр — Георгий Делиев.

    🇺🇦 Борис Барский и война: когда клоун становится воином духа

    С первых дней полномасштабного вторжения Барский остался в Одессе.
    Он говорил: «Мама меня не отпустила… Мама — это Одеса».

    Он выступал в госпиталях, устраивал бесплатные спектакли для раненых и переселенцев, поддерживал волонтёров.
    О пораненных бойцах он говорил так:
    «До спектакля — одни люди, после — другие. Смех возвращает жизнь».

    Во время воздушной тревоги прямо со сцены прозвучала его знаменитая реплика:
    «Ну когда ж эта падлюка (путин) уже подавится?!»
    Зал взорвался аплодисментами — так смех стал оружием.

    О коллегах, поддержавших агрессию, говорил жёстко. Про Блёданс:
    «Она полностью соответствует своей фамилии — тут и добавить нечего».

    О внучке, рождённой в марте 2022 за границей, говорил:
    «Жизнь продолжается даже под сирены. Это даёт силы».

    Награды и признание

    Барский получил волонтёрскую награду «Гордость нации» (2022) — её вручают артистам и известным украинцам за помощь ВСУ.
    Также он удостоен премии мэра Одессы «Культурная столица» (2023) — за то, что его театр продолжал работать во время войны без бюджетного финансирования.

    Множество памятных сувениров, шевронов и благодарностей от военных частей — его личная коллекция.
    Сам Барский говорил:
    «Я — одессит. Всё, что связано с Одессой — для меня святыня».

    Почему НАновости рекомендуют посетить

    Потому что «Маски» — это не только смех.
    Это одесская культура, теплая энергетика, живое искусство, которое выдержало и карантин, и ракеты, и войну — и продолжает дарить людям силу.

    Потому что увидеть Барского сегодня — значит увидеть человека, который несёт свет там, где тьма пыталась победить.

    ℹ️ Подробнее на НАновости + как купить билеты

    Мы подготовили подробный материал о гастролях, составе труппы, истории спектакля и датах выступлений.
    Читайте здесь:
    👉 https://nikk.agency/boris-barskij-v-izraile/

    В статье указаны все города, расписание, цены и площадки — переходите и выбирайте удобную дату.

    Как вы думаете — смех помогает пережить войну? Или его сила в том, что он объединяет людей?

    📣 Пошлите в фейсбуке тем, кого хотите пригласить:
    https://www.facebook.com/nanews.nikk.agency/posts/pfbid0ELSEkNdLZzPz7...
    «Маски» и Народный артист Украины Борис Барский в Израиле в феврале 2026 — комедия «Ромео и Джульетта» Легендарные «Маски» возвращаются — и привозят в Израиль свою фирменную одесскую версию «Ромео и Джульетты» Шекспира. Современная, безбашенная, нежная, абсурдная и до слёз смешная комедия — именно так, как умеют только они. Спектакль увидят: Ришон-ле-Цион, Ашдод, Нетания, Тель-Авив-Яффо, Беэр-Шева, Хайфа (2 даты) и Петах-Тиква. В главной роли — Народный артист Украины Борис Барский, один из символов одесской сцены и бессменный Ромео в культовой постановке «Масок». Партнёры по сцене — Татьяна Иванова, Алексей Агопьян, Михаил Волошин, Александр Постоленко, Игорь Малахов. Режиссёр — Георгий Делиев. 🇺🇦 Борис Барский и война: когда клоун становится воином духа С первых дней полномасштабного вторжения Барский остался в Одессе. Он говорил: «Мама меня не отпустила… Мама — это Одеса». Он выступал в госпиталях, устраивал бесплатные спектакли для раненых и переселенцев, поддерживал волонтёров. О пораненных бойцах он говорил так: «До спектакля — одни люди, после — другие. Смех возвращает жизнь». Во время воздушной тревоги прямо со сцены прозвучала его знаменитая реплика: «Ну когда ж эта падлюка (путин) уже подавится?!» Зал взорвался аплодисментами — так смех стал оружием. О коллегах, поддержавших агрессию, говорил жёстко. Про Блёданс: «Она полностью соответствует своей фамилии — тут и добавить нечего». О внучке, рождённой в марте 2022 за границей, говорил: «Жизнь продолжается даже под сирены. Это даёт силы». Награды и признание Барский получил волонтёрскую награду «Гордость нации» (2022) — её вручают артистам и известным украинцам за помощь ВСУ. Также он удостоен премии мэра Одессы «Культурная столица» (2023) — за то, что его театр продолжал работать во время войны без бюджетного финансирования. Множество памятных сувениров, шевронов и благодарностей от военных частей — его личная коллекция. Сам Барский говорил: «Я — одессит. Всё, что связано с Одессой — для меня святыня». Почему НАновости рекомендуют посетить Потому что «Маски» — это не только смех. Это одесская культура, теплая энергетика, живое искусство, которое выдержало и карантин, и ракеты, и войну — и продолжает дарить людям силу. Потому что увидеть Барского сегодня — значит увидеть человека, который несёт свет там, где тьма пыталась победить. ℹ️ Подробнее на НАновости + как купить билеты Мы подготовили подробный материал о гастролях, составе труппы, истории спектакля и датах выступлений. Читайте здесь: 👉 https://nikk.agency/boris-barskij-v-izraile/ В статье указаны все города, расписание, цены и площадки — переходите и выбирайте удобную дату. Как вы думаете — смех помогает пережить войну? Или его сила в том, что он объединяет людей? 📣 Пошлите в фейсбуке тем, кого хотите пригласить: https://www.facebook.com/nanews.nikk.agency/posts/pfbid0ELSEkNdLZzPz7fegwnzhD5Vh6Hqc6rSLHXdV5GazXHSpoXg8YmQ32cQ3ZJe75hpBl
    316views
  • ГОЛОС СЕРЦЯ

    На рідну землю нелюди ступили,
    Зламати волю в серці захотіли,
    Та не здолати правди, що в молитві,
    Вона росте, як колос у блакиті.

    Горить свіча у кожному віконці,
    І кожна мати, як частина сонця,
    І кожен крок, як клятва та незламна,
    Ми – УКРАЇНА, ненька нездоланна.

    І молить мама тихо, як світанок,
    Щоб син вернувсь, щоб це не був останок,
    Щоб хліб родивсь, щоб не було́ пожежі,
    Щоб МИР прийшов не в снах. Це так бентежно.

    А син десь там… Десь там…на полі бо́ю,
    І платять там найвищою ціною,
    В розмові маму він щораз втішає,
    Бо мама вдома із війни чекає.

    Він не боїться – в серці має волю,
    Стоїть за край, за маму і за долю,
    І крок – як грім, а правда – наче зброя,
    Він – син землі, він – вартовий героїв.

    ВКРАЇНА буде, як вогонь і ро́си,
    Її не знищить танк і чорні ко́си,
    Ще й проросте крізь згарища й руїни,
    Бо кров у ній, і пісня, й солов’їна.

    12.11.2025 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
    ID: 1051349
    ГОЛОС СЕРЦЯ На рідну землю нелюди ступили, Зламати волю в серці захотіли, Та не здолати правди, що в молитві, Вона росте, як колос у блакиті. Горить свіча у кожному віконці, І кожна мати, як частина сонця, І кожен крок, як клятва та незламна, Ми – УКРАЇНА, ненька нездоланна. І молить мама тихо, як світанок, Щоб син вернувсь, щоб це не був останок, Щоб хліб родивсь, щоб не було́ пожежі, Щоб МИР прийшов не в снах. Це так бентежно. А син десь там… Десь там…на полі бо́ю, І платять там найвищою ціною, В розмові маму він щораз втішає, Бо мама вдома із війни чекає. Він не боїться – в серці має волю, Стоїть за край, за маму і за долю, І крок – як грім, а правда – наче зброя, Він – син землі, він – вартовий героїв. ВКРАЇНА буде, як вогонь і ро́си, Її не знищить танк і чорні ко́си, Ще й проросте крізь згарища й руїни, Бо кров у ній, і пісня, й солов’їна. 12.11.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1051349
    Like
    1
    125views
  • Фильм украинского режиссёра — в программе фестиваля-ретроспективы “Канны в Тель-Авиве”, который пройдёт с 10 по 20 ноября 2025 года.

    В центре афиши — «Два прокурора» украинского режиссёра Сергея Лозницы, лауреата Приза Франсуа Шале Канн-2025.
    19 ноября в кинотеатре Лев Дизенгоф зрители смогут увидеть картину и лично пообщаться с режиссёром и актёром Евгением Терлецким из театра Гешер.

    Организаторы задумали фестиваль как площадку культурного диалога.
    На протяжении десяти дней, с 10 по 20 ноября, израильские зрители увидят три картины-участницы Каннского фестиваля 2025 года, каждая из которых по-своему исследует границы человеческого опыта, памяти и идентичности.

    — 11 ноября — “Мама” режиссёрки Ор Синай с Евгенией Додиной, звёздой театра Гешер;
    — 19 ноября — “Два прокурора” украинского режиссёра Сергея Лозницы с участием Евгения Терлецкого;
    — 20 ноября — “Исчезновение Йозефа Менгеле” Кирилла Серебренникова, показ представит кинокритик Алина Ребель, преподаватель Ариэльского университета.

    Каждый вечер — это встреча с создателями, обсуждение фильмов и открытый разговор о том, что остаётся за пределами экрана. Это редкая возможность увидеть Каннское кино в Израиле и ощутить живую энергию фестиваля.

    А вы когда в последний раз выходили из зала в тишине — потому что фильм сказал всё сам? 🎬🇮🇱🇺🇦

    Читайте подробнее:
    https://nikk.agency/film-ukrainskogo/

    Проект НАновости — Nikk.Agency Israel News рассказывает о культурных связях между Израилем и Украиной, о людях, фильмах и идеях, которые соединяют две страны.

    Читайте и поддержите публикацию в Facebook:
    👉 https://www.facebook.com/nanews.nikk.agency/posts/pfbid02ZXcR2mYSouWg...

    #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #Cinema #TelAviv #Лозница #Канны #PlayhouseTLV
    Фильм украинского режиссёра — в программе фестиваля-ретроспективы “Канны в Тель-Авиве”, который пройдёт с 10 по 20 ноября 2025 года. В центре афиши — «Два прокурора» украинского режиссёра Сергея Лозницы, лауреата Приза Франсуа Шале Канн-2025. 19 ноября в кинотеатре Лев Дизенгоф зрители смогут увидеть картину и лично пообщаться с режиссёром и актёром Евгением Терлецким из театра Гешер. Организаторы задумали фестиваль как площадку культурного диалога. На протяжении десяти дней, с 10 по 20 ноября, израильские зрители увидят три картины-участницы Каннского фестиваля 2025 года, каждая из которых по-своему исследует границы человеческого опыта, памяти и идентичности. — 11 ноября — “Мама” режиссёрки Ор Синай с Евгенией Додиной, звёздой театра Гешер; — 19 ноября — “Два прокурора” украинского режиссёра Сергея Лозницы с участием Евгения Терлецкого; — 20 ноября — “Исчезновение Йозефа Менгеле” Кирилла Серебренникова, показ представит кинокритик Алина Ребель, преподаватель Ариэльского университета. Каждый вечер — это встреча с создателями, обсуждение фильмов и открытый разговор о том, что остаётся за пределами экрана. Это редкая возможность увидеть Каннское кино в Израиле и ощутить живую энергию фестиваля. А вы когда в последний раз выходили из зала в тишине — потому что фильм сказал всё сам? 🎬🇮🇱🇺🇦 Читайте подробнее: https://nikk.agency/film-ukrainskogo/ Проект НАновости — Nikk.Agency Israel News рассказывает о культурных связях между Израилем и Украиной, о людях, фильмах и идеях, которые соединяют две страны. Читайте и поддержите публикацию в Facebook: 👉 https://www.facebook.com/nanews.nikk.agency/posts/pfbid02ZXcR2mYSouWgY5U4R2pCxFDfkcrMd8BjUZDyH2NpF8nZRpEdsZFMjz6k8f7bQGhkl #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #Cinema #TelAviv #Лозница #Канны #PlayhouseTLV
    NIKK.AGENCY
    Фильм украинского режиссёра - в программе фестиваля-ретроспективы “Канны в Тель-Авиве” с 10 по 20 ноября 2025 - НАновости - новости Израиля
    Украинское кино на израильском экране В ноябре Тель-Авив вновь станет кинематографическим мостом между Израилем и Европой: в рамках фестиваля «Канны в - НАновости - новости Израиля - Воскресенье, 9 ноября, 2025, 19:44
    535views
  • Натрапила на текст Ірини Говорухи.

    Її допис.
    Та мої міркування з цього приводу.

    Вже який рік лякає наближення зими. Варто подумати про морози, темні коридори та фойє, вулиці з гучними генераторами, холодну електричну плиту, флісові бобки, одягнені одна поверх іншої, застуди, обстріли, як враз розбиває параліч. У животі з’являється гиря, чи, може, то змія вкладається у свій щільний клубок. Тому біжу до шухляд та лічу павербанки: «один, два, три», плету з мохеру …надцятий светр, виставляю в ряд ліхтарики та флакон з сиропом «Нурофен». На черговому колі згадую чиюсь слушну думку: «Коли настають холоди, я постійно думаю про тих, хто спить просто неба», – і соромлюсь своєї паніки та слабосилля. Затим постає перед очима покійна прабаба Устя з її: «Коли-не-коли поглядай не лише на тих, хто живе краще, а й на тих, кому в рази гірше, ніж тобі».

    Сто років тому знімала житло в панельному, наскрізь промерзлому будинку та ще й на першому поверсі. У ньому підлога «гуляла» і здавалося, ще крок – і провалюся в підвал, де зимують щурі та миші. Замість чавунних батарей – крихітні радіатори. Стіни леденіли, з вікон намітало, чайник закипав і враз перетворювався на сталактит. Завше застуджений ніс на ладан дихав. Мені тоді здавалося, що зазнала найбільшого лиха, адже бідна-нещасна сплю в шапці й лягаю в ліжко мало не в повстяниках. Сьогодні усвідомлюю, що минулі драми в порівнянні з сьогоднішніми – сміхота.

    Моя бабуся ходила за хмизом у ліс без нижньої білизни, бо такої розкоші під час Другої світової несила було й уявити. Йшла по морозу в самій спідниці й час від часу провалювалася по пояс у сніг. Моя мама-першокласниця колись пішла під лід і ледве не загинула. Дітлахам подобалося бігати щойно підмерзлим ставком, лід якого вгинався, і вигукувати: «Гиня-гиня». Під час чергової «гині», чкурнула під воду у ватяному пальто разом з підручниками, щоденником, зошитами в косу лінію.

    Щозими в хаті мого батька +14. У Маріуполі в березні 2022 року було +3. Стільки ж було в Чернігові, Ягідному, Гостомелі, Бородянці, Андріївці, Бучі та Ірпені. В сотні сіл та селищ. Тож в голові й досі лунають голоси:

    – Гріла руки у воді, в якій варилася картопля…

    – Дитя так тремтіло, що коли її взувала, не могла натягнути чобіток, ніжка ходила ходуном. Інше постійно трималося за щоку й бідкалось: "Боюся, що поганий дядько стрілятиме прямо в рот".

    – Як же холодно в харківському метро уночі. Мене так лихоманило, що дрібна, як пташка, бабуся, накрила мене своїм халатом.

    – Перебуваючи в окупації, примудрилася помити голову. Зігріла на багатті трохи води, так-сяк спінила шампунь, висушила на вулиці при п’яти градусах…

    Попереду четверта зима. Ми загартовані, обізнані, в термобілизні. У кожного другого – генератор, буржуйка, спальний мішок. У шафках – хлібці, сухарі, галети, консерви, солене сало, мед, сірники та свічки. Так, у мене в животі спить змія, але я вже адаптувалася до її яду. А ще до темряви, бубоніння генераторів, холодної та незатишної спальні. От тільки до війни пристосуватися не можу, бо як призвичаїтися до смерті, коли маємо найдорожче – життя?

    © Ірина Говоруха

    Ще в чотирнадцятому, коли втекли з Донбасу, а добрі люди з усього білого світу зібрали нам грошей на хату, шукала таке житло, щоб був водовід й колодязь, газове опалення та пічне, щоб на одному обійсті були хата та окремий гостьовий будиночок, й підвал щоб був, обовʼязково вхідний, не під хатою.

    Щоб поруч були школа. Та поліклиника.
    Щоб якийсь транспорт був в зоні доступу.

    В кінці 2021 я вже підготувала ящиками сірники, свічки, пігулки сухого спирту, газовий таганок з балончиками, ємності для води, які одразу ж наповнила водою.

    Трохи пізніше придбала турбопіч дровʼяну, дві машини дров, безліч якихось ліхтариків, павербанків, світильників з світильничками.

    Аби була ціла хата…
    То й перезимуємо.
    Скількі потрібно буде зим перезимувати, стільки й зимуватимемо.

    Невсеремось!
    Натрапила на текст Ірини Говорухи. Її допис. Та мої міркування з цього приводу. Вже який рік лякає наближення зими. Варто подумати про морози, темні коридори та фойє, вулиці з гучними генераторами, холодну електричну плиту, флісові бобки, одягнені одна поверх іншої, застуди, обстріли, як враз розбиває параліч. У животі з’являється гиря, чи, може, то змія вкладається у свій щільний клубок. Тому біжу до шухляд та лічу павербанки: «один, два, три», плету з мохеру …надцятий светр, виставляю в ряд ліхтарики та флакон з сиропом «Нурофен». На черговому колі згадую чиюсь слушну думку: «Коли настають холоди, я постійно думаю про тих, хто спить просто неба», – і соромлюсь своєї паніки та слабосилля. Затим постає перед очима покійна прабаба Устя з її: «Коли-не-коли поглядай не лише на тих, хто живе краще, а й на тих, кому в рази гірше, ніж тобі». Сто років тому знімала житло в панельному, наскрізь промерзлому будинку та ще й на першому поверсі. У ньому підлога «гуляла» і здавалося, ще крок – і провалюся в підвал, де зимують щурі та миші. Замість чавунних батарей – крихітні радіатори. Стіни леденіли, з вікон намітало, чайник закипав і враз перетворювався на сталактит. Завше застуджений ніс на ладан дихав. Мені тоді здавалося, що зазнала найбільшого лиха, адже бідна-нещасна сплю в шапці й лягаю в ліжко мало не в повстяниках. Сьогодні усвідомлюю, що минулі драми в порівнянні з сьогоднішніми – сміхота. Моя бабуся ходила за хмизом у ліс без нижньої білизни, бо такої розкоші під час Другої світової несила було й уявити. Йшла по морозу в самій спідниці й час від часу провалювалася по пояс у сніг. Моя мама-першокласниця колись пішла під лід і ледве не загинула. Дітлахам подобалося бігати щойно підмерзлим ставком, лід якого вгинався, і вигукувати: «Гиня-гиня». Під час чергової «гині», чкурнула під воду у ватяному пальто разом з підручниками, щоденником, зошитами в косу лінію. Щозими в хаті мого батька +14. У Маріуполі в березні 2022 року було +3. Стільки ж було в Чернігові, Ягідному, Гостомелі, Бородянці, Андріївці, Бучі та Ірпені. В сотні сіл та селищ. Тож в голові й досі лунають голоси: – Гріла руки у воді, в якій варилася картопля… – Дитя так тремтіло, що коли її взувала, не могла натягнути чобіток, ніжка ходила ходуном. Інше постійно трималося за щоку й бідкалось: "Боюся, що поганий дядько стрілятиме прямо в рот". – Як же холодно в харківському метро уночі. Мене так лихоманило, що дрібна, як пташка, бабуся, накрила мене своїм халатом. – Перебуваючи в окупації, примудрилася помити голову. Зігріла на багатті трохи води, так-сяк спінила шампунь, висушила на вулиці при п’яти градусах… Попереду четверта зима. Ми загартовані, обізнані, в термобілизні. У кожного другого – генератор, буржуйка, спальний мішок. У шафках – хлібці, сухарі, галети, консерви, солене сало, мед, сірники та свічки. Так, у мене в животі спить змія, але я вже адаптувалася до її яду. А ще до темряви, бубоніння генераторів, холодної та незатишної спальні. От тільки до війни пристосуватися не можу, бо як призвичаїтися до смерті, коли маємо найдорожче – життя? © Ірина Говоруха Ще в чотирнадцятому, коли втекли з Донбасу, а добрі люди з усього білого світу зібрали нам грошей на хату, шукала таке житло, щоб був водовід й колодязь, газове опалення та пічне, щоб на одному обійсті були хата та окремий гостьовий будиночок, й підвал щоб був, обовʼязково вхідний, не під хатою. Щоб поруч були школа. Та поліклиника. Щоб якийсь транспорт був в зоні доступу. В кінці 2021 я вже підготувала ящиками сірники, свічки, пігулки сухого спирту, газовий таганок з балончиками, ємності для води, які одразу ж наповнила водою. Трохи пізніше придбала турбопіч дровʼяну, дві машини дров, безліч якихось ліхтариків, павербанків, світильників з світильничками. Аби була ціла хата… То й перезимуємо. Скількі потрібно буде зим перезимувати, стільки й зимуватимемо. Невсеремось!
    528views
  • #поезія
    Цінуй себе, прекрасна жінко,
    Бо в тебе лиш одне життя!
    Знайди для роздумів хвилинку,
    Щоб будувати майбуття.

    Залиш всі справи, слухай тишу І бережи тепло душі,
    Волосся вітер хай колише,
    А ти помрій і не спіши.

    Цінуй себе, прекрасна жінко,
    Ти ж мама, донечка, сестра,
    В твоєму серці всі відтінки,
    В очах горить вогонь добра.

    Ти гідно терпиш усі муки,
    Приносии затишок у дім,
    У тебе працьовиті руки,
    Ти гори зрушуєш без слів.

    Цінуй себе, прекрасна жінко,
    Бо час ніхто не поверне,
    Залиш для себе хоч годинку
    І памʼятай про головне:

    Ти - свого роду берегиня,
    Не загубись у сірих днях.
    Будь мудрою, бо ти - єдина!
    Яскраво розмалюй свій шлях!

    ІРИНА МУЧИЧКА.
    #поезія Цінуй себе, прекрасна жінко, Бо в тебе лиш одне життя! Знайди для роздумів хвилинку, Щоб будувати майбуття. Залиш всі справи, слухай тишу І бережи тепло душі, Волосся вітер хай колише, А ти помрій і не спіши. Цінуй себе, прекрасна жінко, Ти ж мама, донечка, сестра, В твоєму серці всі відтінки, В очах горить вогонь добра. Ти гідно терпиш усі муки, Приносии затишок у дім, У тебе працьовиті руки, Ти гори зрушуєш без слів. Цінуй себе, прекрасна жінко, Бо час ніхто не поверне, Залиш для себе хоч годинку І памʼятай про головне: Ти - свого роду берегиня, Не загубись у сірих днях. Будь мудрою, бо ти - єдина! Яскраво розмалюй свій шлях! ІРИНА МУЧИЧКА.
    Like
    1
    192views
  • 💔 «Тімі ще немає 3-х років, а він уже знає, що таке дрони, вибухи, повітряна тривога. А я слухаю його розповідь, і просто стискаю маленьку руку... він такий сильний мій маленький хлопчик!», — пише мама хлопчика
    Він разом з іншими дітьми опинився в епіцентрі російського удару по дитячому садку в Харкові.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    💔 «Тімі ще немає 3-х років, а він уже знає, що таке дрони, вибухи, повітряна тривога. А я слухаю його розповідь, і просто стискаю маленьку руку... він такий сильний мій маленький хлопчик!», — пише мама хлопчика Він разом з іншими дітьми опинився в епіцентрі російського удару по дитячому садку в Харкові. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    206views 2Plays
  • ЧОЛОВІКИ, БУДЬТЕ У ВСЕОЗБРОЄННІ!

    Якщо хочете отримати в союзники тещу, ставтеся до неї з повагою та увагою. Щоправда, тут є нюанси: те, що в одного народу вважаєть ся виявом ввічливості, інший розцінює зовсім інакше.

    Зять улюблений синок?

    Відзначати День тещі почали у США 1934 року з легкої руки техаських журналістів, які заявили, що теща - це друга мама і в неї має бути своє «професійне свято. До речі, триває він там тиждень.

    Уникати і ховатися

    Багато корінних жителів Австралії, Океанії, Америки, Азії зустрічається звичай уникнення. А саме - найвищий прояв ввічливості до тещі полягає в тому, щоб... відвертатися і всіляко ховатися від неї.

    Так, в Австралії у племені вачанді зять, побачивши тещу, повинен кудись сховатися.

    У племені реберн вважається, що варто зятю тільки подивитися на тещу, як він тієї ж миті посивіє.

    А середньоазіатські цигани були переконані: якщо торкнутися клаптем від спідниці тещі до їжі, вона стане смертельно отруйною для зятя.

    Спиною до спини

    У кенійському племені луо зятю не забороне но розмовляти з мамою дружини. Щоправда, зять і теща мають повернутися один до одного спинами. А в австралійському племені каміларої зять і теща при цьому повинні ще й кричати якнайголосніше (щоб створювалося враження, ніби вони знаходяться на великій відстані).

    (Закінчення 29 жовтня)

    З відривного календаря "Український народний календар" за 24 жовтня.
    -----------

    ЧОЛОВІКИ, БУДЬТЕ У ВСЕОЗБРОЄННІІ

    (Закінчення. Початок 24 жовтня)

    Без імені

    На острові Нова Британія у Новій Гвінеї зятя з тещею у спілкуванні ніхто не обмежує. Але діє жорстке правило - не називати одне одного на ім'я. До речі, ця ж догма поширюється на тестя, свекруху та свекра. Так остров'яни захищають сім'ї від злих духів.

    Мрія тещі

    Тещам із габонського племені лумбу можна лише позаздрити! Чоловік, який одружився з дівчиною з іншого села, повинен переселитися в її будинок і всіляко догоджати тещі, допомагати по господарству, виконувати її доручення і, звичайно ж, мовчки терпіти бурчання і невдоволення.

    Зустрічі щоп'ятниці

    У турецькому місті Башмакчі День тещі відзначають щоп'ятниці. Ця традиція зародилася в давнину, коли дочки після заміжжя по п'ятницях поверталися до батьківського будинку. Так вони виявляли шану до своїх батьків. Наразі одружені чоловіки традиційно проводять п'ятниці з тещами. Вони ж у свою чергу готують особливу страву коржик із начинкою із сиру та шпинату.

    Високі стосунки

    В Україні особливі стосунки між майбутнім зятем та тещею складаються ще на весіллі, коли проводиться обряд «Чоботи». Наречений повинен вимити ноги матері нареченої, причому з особливою ретельністю. А закінчивши цю процедуру, він узуває її в заздалегідь куплені красиві чоботи, тим самим виявляючи повагу.

    З відривного календаря "Український народний календар" за 29 жовтня.
    -----------
    ЧОЛОВІКИ, БУДЬТЕ У ВСЕОЗБРОЄННІ! Якщо хочете отримати в союзники тещу, ставтеся до неї з повагою та увагою. Щоправда, тут є нюанси: те, що в одного народу вважаєть ся виявом ввічливості, інший розцінює зовсім інакше. Зять улюблений синок? Відзначати День тещі почали у США 1934 року з легкої руки техаських журналістів, які заявили, що теща - це друга мама і в неї має бути своє «професійне свято. До речі, триває він там тиждень. Уникати і ховатися Багато корінних жителів Австралії, Океанії, Америки, Азії зустрічається звичай уникнення. А саме - найвищий прояв ввічливості до тещі полягає в тому, щоб... відвертатися і всіляко ховатися від неї. Так, в Австралії у племені вачанді зять, побачивши тещу, повинен кудись сховатися. У племені реберн вважається, що варто зятю тільки подивитися на тещу, як він тієї ж миті посивіє. А середньоазіатські цигани були переконані: якщо торкнутися клаптем від спідниці тещі до їжі, вона стане смертельно отруйною для зятя. Спиною до спини У кенійському племені луо зятю не забороне но розмовляти з мамою дружини. Щоправда, зять і теща мають повернутися один до одного спинами. А в австралійському племені каміларої зять і теща при цьому повинні ще й кричати якнайголосніше (щоб створювалося враження, ніби вони знаходяться на великій відстані). (Закінчення 29 жовтня) З відривного календаря "Український народний календар" за 24 жовтня. ----------- ЧОЛОВІКИ, БУДЬТЕ У ВСЕОЗБРОЄННІІ (Закінчення. Початок 24 жовтня) Без імені На острові Нова Британія у Новій Гвінеї зятя з тещею у спілкуванні ніхто не обмежує. Але діє жорстке правило - не називати одне одного на ім'я. До речі, ця ж догма поширюється на тестя, свекруху та свекра. Так остров'яни захищають сім'ї від злих духів. Мрія тещі Тещам із габонського племені лумбу можна лише позаздрити! Чоловік, який одружився з дівчиною з іншого села, повинен переселитися в її будинок і всіляко догоджати тещі, допомагати по господарству, виконувати її доручення і, звичайно ж, мовчки терпіти бурчання і невдоволення. Зустрічі щоп'ятниці У турецькому місті Башмакчі День тещі відзначають щоп'ятниці. Ця традиція зародилася в давнину, коли дочки після заміжжя по п'ятницях поверталися до батьківського будинку. Так вони виявляли шану до своїх батьків. Наразі одружені чоловіки традиційно проводять п'ятниці з тещами. Вони ж у свою чергу готують особливу страву коржик із начинкою із сиру та шпинату. Високі стосунки В Україні особливі стосунки між майбутнім зятем та тещею складаються ще на весіллі, коли проводиться обряд «Чоботи». Наречений повинен вимити ноги матері нареченої, причому з особливою ретельністю. А закінчивши цю процедуру, він узуває її в заздалегідь куплені красиві чоботи, тим самим виявляючи повагу. З відривного календаря "Український народний календар" за 29 жовтня. -----------
    365views
More Results